Андрій Іващенко: «Відпочивати ще зарано, адаптуватися до мирного життя будемо потім»

Сьогодні своє професійне свято відзначає Національна Гвардія України. Його відзначають лише четвертий рік поспіль. Саме стільки часу пройшло від останнього відродження Нацгвардії Україні у березні 2014 року. І гість студії «Доброго ранку, Країно!» Андрій Іващенко – офіцер-нацгвардієць.

Крім фізичних навантажень, чи існують якісь психологічні тести при прийомі в Нацгвардію?

Стандартна програма – звісно, що людина проходить фізичні тести і спілкується з психологом на етапі відбору. Це такі базові моменти, щоб людина психічно стабільною була.

З початку війни ви вирушили на схід, повернулися. А зараз вдалося адаптуватися до мирного життя?

Власне, події ще не закінчилися. Моя особиста думка, що відпочивати ще зарано. Треба навпаки завжди бути напоготові. Як кажуть, прагнеш миру – готуйся до війни. Власне це те, що зараз у нас відбувається, тому розслаблятися ніколи. Адаптуватися вже будемо потім.

Чому ви пішли не до ЗСУ, а вам подобається Нацгвардія?

Взагалі, якщо чітко відповідати на це питання повністю з усіма нюансами, то я думаю, що тут ефірного часу не вистачить. Вперше – ще тоді були внутрішні війська – я потрапив, як це не дивно, через центр зайнятості. Я полишив роботу в цивільному підприємстві комерційному. Всередині щось перемкнулося і побачив, була така вакансія військового журналіста. Тоді ще я не вдавався в подробиці, тому що для мене особливо там не було різниці, що військовий журналіст може бути і у внутрішніх військах, і в ЗСУ. Тоді я ще не розрізняв особливо. Тому, що по факту був цивільною особою, і для мене це було вперше. Просто сама назва цієї посади – від неї був такий шлейф романтизму. Я в свій час дивився фільм американський, де показували, як під час в’єтнамської війни був такий собі військовий журналіст і він разом з усіма стрибав в окоп і робив знімки, ризикуючи своїм життям. Щось всередині таке було, що воно притягувало.

А можете зараз згадати місце, де було найризикованіше і звідки ви привезли матеріал?

З 2010 року по 2014-й я ще працював постійним кореспондентом в Інформаційно-видавничому центрі ВВ. Коли розпочалися ті дії на сході України, я перевівся до загону спеціального призначення, і звісно, що там в мене вже було інше амплуа. Звісно, коли я вже відряджався до зони проведення АТО, то я був вже в іншій ролі. Я, чесно кажучи, тоді взагалі не думав ні про фото, ні про відео. В голові відклалося чимало спогадів, і, можливо, колись воно знайде своє місце на папері, а зараз воно поки всередині.

Чи варто жінкам взагалі йти на службу в Нацгвардію?

В нацгвардії чимало жінок. Жінки в принципі нічим не поступаються чоловікам за своєю цілеспрямованістю, за здатністю сягати певної мети. Якщо жінка захотіла так само стояти поряд з нацгвардійцем, то вона така ж сама сильна як тілом, так і духом, так само влучно стріляє. Коли відбулися ці події, то жінки України показали себе з найнесподіванішого боку.

Прокрутити наверх
Натисніть Enter, щоб шукати, Esc - щоб вийти