Німеччина планує повернути свої золоті резерви з території США. Ця ідея останнім часом активно обговорюється в колах політиків та експертів. Йдеться про 1236 тонн золота, яке має загальну вартість близько 185,7 мільярдів євро (за нинішніми котируваннями), що зберігається у підземному сховищі Федерального резервного банку Нью-Йорка на Манхеттені. Ця сума становить приблизно 3,7% річного ВВП Німеччини, що дорівнює майже 2,2 тисячам євро на кожного громадянина країни.
Які є переваги та недоліки репатріації золотих запасів, як вони потрапили до США, а також що думають про це громадяни і представники влади - у статті DW.
Причини виникнення цієї дискусії цілком очевидні. Вона є відповіддю на імпульсивні та часом явно агресивні вчинки президента США Дональда Трампа. Нещодавно він висловив думку, що "не має потреби в міжнародному праві". Які наслідки можуть виникнути для німецьких золотих резервів у разі загострення політичних суперечностей між Вашингтоном і Берліном?
Уявити подібний рівень загострення, звісно, непросто. Проте ще нещодавно було важко передбачити, що відносини між США та Німеччиною, а також Європою в цілому, опиняться на такій стадії.
Федеральний канцлер Фрідріх Мерц нещодавно виступив у Бундестазі, підкресливши важливість переосмислення характеру відносин.
Як демократії ми (європейські країни - ред.) - партнери та союзники, а не підлеглі (США - ред.).
Щоб протистояти тиску - чи то у питаннях торгової політики чи обговоренні майбутнього Гренландії , - Європа, на думку Мерця, має "вивчити мову силової політики".
Тема набуває нового імпульсу, ймовірно, через різке підвищення цін на дорогоцінні метали. У 2025 році вартість золота зросла на 64%, а з початку цього року вона піднялася ще майже на 25%.
Дискусія, судячи з усього, стартувала після заяви Ахіма Вамбаха, президента Центру європейських економічних досліджень у Мангеймі, в інтерв'ю для Reuters. Він підкреслив, що "на сьогоднішній день США не можуть вважатися надійним партнером для Європейського Союзу" і закликав до зменшення залежності від Вашингтона.
Цю тезу в коментарях різних ЗМІ потім повторили, наприклад, президент Європейського союзу платників податків Міхаель Єгер, глава компанії Fragold Вольфганг Вжесніок-Россбах, стратег компанії ACATIS Investment експертів.
Серед відомих політичних діячів, які підтримують ідею повернення золота Німеччини з США, є голова комітету з оборони Європейського парламенту Марі-Агнес Штрак-Циммерман. Вона вже направила відповідний запит до уряду Німеччини.
Забрати золото назад не є складним завданням: всі зливки, які зберігаються в США, якби їх об'єднати, утворили б куб розмірами близько чотирьох на чотири метри. Для такого об'єму, за бажання, можна знайти місце у сховищах Бундесбанку. Про це в інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung повідомив головний економіст банку J. Safra Sarasin Карстен Юніус.
Головний контраргумент стосується того, що ймовірність того, що США вирішать конфіскувати німецьке золото, є вкрай низькою. Проте навіть сама спроба його вивезення стала б яскравим знаком недовіри та може призвести до подальшої ескалації конфлікту.
"У поточній ситуації вивіз золота зі США лише загострить ситуацію, тому варто утриматися від цього кроку", - наводить слова президента Інституту економічних досліджень (Ifo) Клеменса Фуеста інформаційна програма Tagesschau, яка є провідною на першому каналі німецького телебачення. Він зазначив, що до цієї ідеї можна буде повернутися лише за умови поліпшення відносин між Німеччиною та США.
Німеччина володіє найбільшими золотими резервами у світі після Сполучених Штатів. Ці запаси розподілені по чотирьох різних місцях: 51% знаходиться у Франкфурті-на-Майні, близько третини – в Нью-Йорку, ще 10% – у Лондоні, а частина резервів зберігається у Парижі.
Золото не вивозилося за межі країни спеціально — спочатку резерви формувалися безпосередньо на території.
У другій половині XX століття, коли німецька економіка відновилася після війни і почала активно розвиватися, країна часто виявлялася в ситуації, коли експорт перевищував імпорт. Це призводило до утворення значного торгового профіциту, частина якого перетворювалася на золото, що потім зберігалося у резервних фондах основних торгових партнерів.
Нагадаємо, що під час торгів 30 січня ціни на золото та срібло зазнали рекордного падіння за останні роки. Спад котирувань цих дорогоцінних металів продовжувався і 2 лютого.
#Дональд Трамп #Телебачення #Демократія #Європейський Союз #Європа #Нью-Йорк #Євро #Імпорт #Економіст #тонна #Економіка #Німеччина #Вашингтон, округ Колумбія #Гренландія #Валовий внутрішній продукт #Берлін #Лондон #Європейський парламент #Бундестаг #Міжнародне право #Золото #Франкфурт #Срібло #Репатріація #Метал #Америка #Чому #Федеральний резервний банк Нью-Йорка #Манхеттен
