facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Ярослав Рущишин: «Українська земля повинна залишитися в першу чергу в руках українських фермерів»

20.12.2019

Чубилися, лаялися і розкидали папери – саме таким чином напередодні на аграрному комітеті парламенту намагалися вирішити аграрне питання, власне, як впроваджувати ринок землі в Україні. До чого дійшли, і чого чекати – про це говоритимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Яніною Соколовською –журналістом та Ярославом Рущишиним – народним депутатом, партія «Голос».

Очільник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія каже про те, що, якщо йти по процедурі, часу до Нового року не вистачить.

Яніна Соколовська: Якщо ви хочете справу замотати і засунути в довгу скриню, то треба йти по процедурі. Це ми всі з вами знаємо. А в нас же є політична доцільність. Ви питаєте, до чого вони дійшли? Вони дійшли всі до ручки. Але хтось новенький бився, демонстрував біцепси і т.д., а хтось як Юлія Володимирівна – досвідчений політик. Поки вони б’ються, вона так раз – і папірці додолу, і розбирайтеся собі там. А вона вже лапкою своєю щось зробила. Кожен відпрацював на свій електорат. Кожен відпрацював дуже успішно. На жаль, для закону про землю нічого гарного не відбулося в цей самий період. Для нас з вами теж, бо закон сирий. Там треба ставити запобіжники, щоб дійсно земля не була для іноземців, щоб вона не могла вивозитись, щоб на ній не могло бути промислового, житлового будівництва. Якщо ці запобіжники будуть закладені, то люди, які перекривали вчора Хрещатик, будуть аплодувати. Бо вони ж були не проти продажу землі, вони були проти кривого продажу землі. А прямий продаж, який на користь українським фермерам, який рятує їх від рейдерів, він дійсно дуже потрібен, і в цьому «слуги народу» молодці.

А що, дійсно депутати дійшли до ручки?

Ярослав Рущишин: Знаєте, я все-таки прийшов з надією, що в нас нова культура. Воювати повинні ідеї, ідеології, а не люди. Але коли закінчуються аргументи в деяких депутатів, на жаль, ми приходимо до такого. Я цілком згоден, що земельні закони повинні витримати ті вимоги, які ми висловили. Українська земля повинна залишитися в першу чергу в руках українських фермерів, людей, які працюють на ній, а тоді вже після цього можна все більше поетапно відкривати ринок.

Народні депутати, які мають поправки, не виступають проти ринку землі, вони хочуть, щоб все було в рамках регламенту, а їм кажуть: в нас турборежим.

Яніна Соколовська: Турборежим вже зламався. «Слуга народу» наче монобільшість, майже конституційна, уряд наче моно, все в нас моно. Але ж це українці, кожен українець є гетьманом. А як він приходить, до ВР, то вже зовсім гетьман. Тому казати людині, яка має депутатську позначку, що вона має в турборежимі, як той гвинтик за радянщини, працювати і якісь болванки у вигляді законів штампувати, цього не вийде. Тому будуть обговорювати. Далі – є зацікавленість аграрного лобі, і це лобі, я думаю, в парламенті вже працює. Чи зі страми депутатами, назвемо їх досвідченими, чи з новими депутатами. Це лобі дуже серйозних людей. Я відпрацювала вибори на Харківщині, і там просто всі потерпають від рейдерів. В людей крадуть врожаї, землю, переписують реєстри. Дійсно, вони чекають, що все це припинилося, щоб їхні права на землю були застережені, щоб були дешеві кредити тощо. Але зараз все це в латифундистів. І може вийти на те, якщо буде прийнятий сирий закон, що чотири латифундистські корпорації скуплять всю українську землю. Це буде просто катастрофа. Вони ж будуть ріпак вирощувати, соняшник і все те, що не хоче вирощувати Європа, і все те, що не хоче вирощувати Китай. Бо Китай теж зараз стає чинником, коли в нас земля стає товаром. Тобто дуже потрібний закон, але дуже обережно треба його робити, щоб не наробити таких помилок, як слоненятко серед порцелянових сервізів.

А яка позиція у фракції «Голос» з приводу певних обмежень, які повинні діяти в рамках впровадження ринку землі?

Ярослав Рущишин: Ми висловили свої обмеження, в нас там є чітко сім пунктів. В першу чергу це поетапність введення. В другу чергу повинен бути створений фонд, кошти з якого повинні використовуватися в селі на побудову інфраструктури. Також здешевлення кредитів для українських фермерів, і ця програма повинна тривати не рік, не два, а 5-10 років, для того щоб вони могли розрахуватися з тими кредитами, і відповідно банки повинні цим займатися. І багато інших обмежувачів. Оскільки люди пам’ятають ще приватизацію 90-х років, де внаслідок, можливо, недосконалого законодавства в той час в нас майно сконцентрувалося в небагатьох руках.

А що ви скажете з приводу іноземців?

Ярослав Рущишин: В першу чергу власниками української землі є українці. Пізніше, коли ми вже будемо бачити можливість відкриття ринку назовні, а нам треба буде, я думаю, в майбутньому це робити, оскільки без зовнішніх прямих інвестицій в нас підйому великого не буде, в нас може все залишитися на цих зернових та енергетичних культурах, які мають дуже малу додану вартість… Отже, нам треба залучати в якійсь спосіб інвестиції в село, для того щоб перейти до довгострокових культур, які дають більшу маржу на одному гектарі, і наш фермер зможе в такий спосіб мати якусь гарантію і багатіти поступово. Отже, я думаю, що це питання, але не питання на сьогодні.