facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Дмитро Лінько: «Ідеологія партії влади сьогодні – це розпродаж України»

18.11.2019

Слуг народу» поменшало, із фракції виключили двох депутатів-мажоритарників – Анну Скороход та Антона Полякова. Відповідне рішення ухвалили на засіданні фракції. Антона Полякова за те, що він голосує всупереч позиції фракції, Анну Скороход звинуватили у спробах тиску та підкупу депутатів. Про це говоритимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Андрієм Вігірінським – політичним експертом, Дмитром Ліньком – народним депутатом ВР 8-го скликання та Олександром Палієм – політологом.

Яка партія «Слуга народу»? Ідеологічна, не зовсім? Видно, що цей «зелений» моноліт став хитатися.

Андрій Вігірінський: Насправді, ви дуже хороший комплімент і великий аванс зробили «зеленому» моноліту. Тому що монолітом він в цілому не міг стати тому що будь-який фундамент повинен вистоятися. Якщо ми проектуємо цю історію на «Слугу нарду» як політичну силу, то півроку тому її ще не було.Як наслідок, ми не можемо говорити про системну партію. Як наслідок, ми не можемо говорити про те, що вона цілісна. І ще, як наслідок, ми не можемо говорити про ідеологію, тому що в ідеології тижнів зо два тому на з’їзді партії анонсували зміни. Вона не вспіла устоятися і бути зрозумілою суспільству в частині, яка називається лібертаріанство, а вже зараз ми говоримо про до певної міри про лібералізм, той, який в Кабміні, і якусь умовно соціалістичну складову, яка має місце в частині народних депутатів, які представлені в парламенті. Тому сказати, що моноліт хитається, це, в принципі, анонсувати великий кредит довіри.

Тобто далі ці листочки з дерева, мається на увазі депутати, будуть і далі оплати?

Андрій Вігірінський: Судячи з усього, так. Дивіться, остання історія доволі визначальна. Тому що прийняте рішення про виключення. Воно насправді не є юридично значимим, тому що не зачитане з трибуну ВР спікером, і тут вже зараз з’являються інсинуації про те, що це насправді сигнальне якесь голосування було, це був виховний процес, але якщо ви йдете таким шляхом, що вирішуєте виключати з фракції народних депутатів за – я підкреслюю – чутки про те, що хтось щось лобіює, чи фінансово мотивує, чи голосує врозріз, то тоді це, по ідеї, повинно стати правилом для вашої фракції. Якщо це стає правилом для вашої фракції, оді ви берете інформацію про те, що ваші депутати когось лобіюють, когось підкуповують, з усіх джерел, а не лише з того, що вам відомо чи ви десь почули. З усіх джерел це в тому числі із засобів масової інформації. У ЗМІ 11 числа з’являється розслідування по Холодову – лобіював поправку, яка стосується тютюну. Два місяця вже говорять про поправки Геруса, який лобіює енергетичні питання в частині пана Коломойського. Виключайте їх. Не виключають. Чому? Бо списочники, їх не хочуть виключати, виключають мажоритарщиків. Мажоритарщики не втрачають при цьому мандат. Далі – згадуємо Дубінського, який теж проходив поліграф, згадуємо в цілому фінансовий комітет з питанням про майданчики Яценка. Де виключення? Немає, отже це не є правило, це є внутрішня воля.

Якщо є певна вертикаль ухвалення рішень, кого виключати, а на дії яких депутатів закривати очі, то хто та людина наверху?

Олександр Палій: Очевидно, що там кілька людей. Тобто під час обрання Зеленського утворився такий собі олігархічний консенсус, коли практично всі олігархічні ЗМІ, а вони в нас майже всі олігархічні, працювали на Зеленського, і відповідно ті люди, які стояли за ним, отримували певні кадрові преференції і певні можливості впливати на кадрову політику. І більшість цих людей ми, в принципі, знаємо. Коломойський – це зрозуміло, Зеленський – це теж зрозуміло, Пінчук впливає достатньо серйозно. Потім є різноманітні впливи, пов’язані з Калєтніком, який отримав судові рішення на його користь. Є певні кадрові впливи, зокрема, і Авакова. Ну і інших людей.

А хто ухвалює рішення з приводу присутності депутатів у фракції? Хто регулює партійну дисципліну?

Олександр Палій: Я думаю, що якісь імпульси виходять зверху, а вже на рівні фракції вони, так би мовити, устаканюються.

Дмитро Лінько: Я взагалі бачу одне правило, за яким вирішують, кого виганяти, а кого ні. Це лояльність до президента і офісу президента. Всі інші правила, моральність, меморандуми, які вони перед виборами підписували – там чорним по білому написано: будеш кнопкодавити, складай мандат. От бачили кнопкодавів – мандати не склали. І багато інших прикладів, коли прощали, коли це не було болісно президенту, коли йому було байдуже на ті прогалини, вони закривали очі. Але тут питання принципове – питання землі. Чому за не голосування за цей закон якраз і вигнали? От я якраз визначив ідеологію цієї партіє. Ця ідеологія – це розпродаж України. Зараз вони будуть продавати землю, наступним вони візьмуться з розпродаж державних підприємств, потім будуть українців продавати. 9 грудня він поїде національні інтереси України продавати Путіну в Парижі. Тобто це влада, яка прийшла продати. Якраз за ці принципові рішення – ринок землі, підписати капітуляцію і тут прийняти відповідні законопроекти – за прийняття цих рішень захід поки що закриває очі на всю цю узурпацію, яка відбувається всередині країни, на всі ці порушення закону. Наприклад, розігнати ЦВК просто так, тому що це захотілося президенту, позачергові вибори всупереч Конституції, всі правоохоронні органи, НАБУ, ДБР, всі повністю підконтрольні Офісу президента. І на все це закриваються очі тільки тому, що Зеленський і його команда пообіцяли: ми все це робимо для того, щоб провести ті рішення, які вам потрібні. Я маю на увазі МВФ.