facebook.com
instagram.com
youtube.com

Новини

Ігор Рейтерович: «Потрібно було вводити карантинні обмеження не уніфіковано, а з урахуванням специфіки регіонів»

16.05.2020

Як і коли запрацює громадський транспорт в Україні? Цього тижня стартував перший етап пом’якшення карантину – відкрилися кав’ярні, перукарні та магазини одягу. На дорогах столиці та інших міст одразу виникли затри, тож тепер місцева влада просить уряд скасувати обмеження для громадського транспорту. Гість студії «Доброго ранку, Країно!» Ігор Рейтерович – політичний експерт. Говоритимемо про те, скільки в цих питаннях зняття карантину медичних питань турботи про здоров’я громадян, а скільки політичних та економічних.

Скільки політики в обговоренні зняття обмежень на громадський транспорт?

Політики тут насправді дуже багато, тому що коли уряд тримає рішення про часткове відновлення бізнесової діяльності, то за логікою треба було б починати взагалі саме з транспорту. Тому що ми зараз бачимо на прикладі Києва й інших міст, що у нас колосальні проблеми. Люди просто не можуть дістатися до роботи, а користуватися всім послугами, наприклад, таксі це не по кишені, тому що дуже довго сиділи на карантині. Тому тут не було спочатку чисто економічної логіки, і відповідно вже зараз підключилися питання політичні, тому що опоненти влади зараз це використовують відповідно для того, щоб критикувати такі необдумані кроки. Але тут немає де правди діти, за великим рахунком, влада дала для цього привід. Треба було спочатку обговорити, виступити з такими інфраструктурними, логістичними ініціативами, а потім вже приймати рішення про пом’якшення карантину, різні дозволи і т.д.

Скоро ж місцеві вибори, можливо, тут ще й ця політична складова?

Ми, звичайно, можемо дивитися на це через призму місцевих виборів, але, як сказав один з мерів, підготовка до наступних виборів починається на наступний день після того, як його обрали мером. Тобто тут нічого дивного немає. З іншого боку, від самого початку помилка була в тому, що з самого початку центральна влада приймала всі ці рішення, а треба було це робити не уніфіковано, а враховуючи специфіку кожного окремо взятого регіону. Тому що ситуація в містах насправді дуже різна. А коли все це зробили під одну гребінку, тепер ми маємо ситуацію, коли мери краще знайомі з ситуацією, коли вони несуть відповідальність саме за те, що відбувається в містах, вони виступають тоді з ініціативою, дайте ж нам можливість вирішувати, що робити.

А центральній владі не було б вигідно створити цю карантинну децентралізацію?

Так, безумовно. Але це робити треба було від самого початку. Тоді розрахунок був, мабуть, на інше. Думали, що за допомогою таких карантинних обмежень це навпаки підвищить рейтинг, покаже, що влада турбується про громадян, хоча йде на непопулярні кроки. Згадаємо, як це пояснювалося, і тоді логіка була. Ніхто ж не сперечається з тим, що карантин був потрібен не лише в Україні, а й взагалі в світі. Але на певному етапі, коли треба було віддавати дійсно на відкуп місцевій владі, це не було зроблено. Думали, що дотиснемо до кінця, а по факту вийшло не дуже добре, тому що навіть не місцева влада сама вийшла з карантину, громадяни самі почали виходити. Економіка почала волати про те, що або ми виходимо з карантину, або в нас все буде дуже і дуже погано. І вже ми бачимо реакцію на те, що відбулося, і це, звичайно, йде не у плюс, а йде у мінус. І замість того, щоб сісти з місцевою владою і обговорити всі ці питання, тут центральна влад зайняла дуже неправильну позицію, по суті, на певному етапі була війна з міськими головами. Їх в усьому звинувачували, але при цьому на них всю відповідальність від самого початку поклали. Бо якщо ми подивимося на протидію цій епідемії, то відсотків дев’яносто робила якраз місцева влада. Вона взяла на себе основний тягар, основний удар, і коли її намагалися зробити винною, це не вийшло. Тому що громадяни реально бачать ситуацію на місцях і знають, хто за що відповідає.