Олександр Лавринович: «В останніх двох скликаннях ВР взагалі складно було знайти тих, хто реально може писати високоякісно законопроекти»

«Школа молодого бійця» – саме так у мережі називають тренінги для депутатів партії «Слуга народу». Про майбутніх депутатів та про їхнє нинішнє навчання говоритимемо з гостями студії «Доброго ранку, Країно!» Людмилою Супрун – народним депутатом України 3-го і 4-го скликань, Олександром Лавриновичем – тричі міністром юстиції та Артуром Білоусом – народним депутатом України 3-го скликання, політичним експертом.

Ви схвалюєте, що в принципі ідея навчання в «Слузі народу»?

Артур Білоус: Я думаю, що насправді головна мета цього навчання це дійсно згуртувати команду, принаймні хоча б познайомити цю різношерсту публіку, оскільки їх там 254 людини. Провести курс молодого депутата, аби люди вже освоїли якісь початкові знання. Зрозуміло, що навчити писати законопроекти за такий короткий час просто неможливо, але власне це не є їхня мета. Тому що писати будуть інші люди. Їхнє завдання – голосувати. І те, що пан Потураєв сказав про те, що ви ніхто, насправді це трошки цинічно звучить, але до певної міри це є правда, оскільки всі вони обралися лише завдяки такому фантастичному рейтингу нового президента. Навряд чи хтось з них мав шанси проти депутатів-ветеранів. Буквально одиниці, якби не було належності до «Зе-команди», пройшли б.

А в нас в принципі в країні не бракує розумних, досвідчених людей, які можуть допомогти депутатам писати закони? Взагалі який відсоток депутатів, які пишуть грамотні законопроекти?

Олександр Лавринович: Їх небагато, звичайно. В перших двох скликаннях їх була більша частина, а потім все менше і менше. Останні два скликання взагалі складно було говорити про тих, хто реально може писати високоякісно проекти закону. Зараз по всьому світі це є найвищий рівень кваліфікації тих, хто пишуть реально законопроекти. Для цього створюються спеціальні інститути в розвинутих країнах. Там самі сенатори, конгресмени, члени палати громад беруть участь в нормотворчості, вже коли є готовий драфт. Їм там пишуть на замовлення політичної фракції, яка є. Народні обранці визначають, який концептуальний проект закону треба прийняти. Що він має вирішити і який напрямок руху. Після того фахівці найвищої кваліфікації прописують у вигляді правових норм. І далі йде вже парламентська робота, коли щось із того, що запропоновано, або не вписується в концепцію з точки зору тих, хто має право це визначати, або опоненти пропонують щось краще. Я якраз пробував це запровадити в Україні 10 років тому. Не вийшло це. Тому що рівень егоїзму тих, хто реально керує парламентським складом і вирішує питання в державі, не дозволив, щоб були такі люди і була створена така структура.

Як ви дивитеся на співпрацю професіоналів та депутатів?

Людмила Супрун: Можу сказати, що в парламенті закони в основному писали ті, хто мали юридичну освіту. І не всі при цьому, тому що це дійсно дуже високий рівень кваліфікації. А зараз завдань набагато більше. В чому особливість сьогоднішнього періоду? Ми підписали угоду про асоціацію з Євросоюзом і записали, що ми повинні імплементувати європейські норми до нас. В цих умовах заклик скоротити численність спеціалістів Верховної Ради і комітетів виглядає дивним. Тому що нам потрібно в рази більше зараз знань. І ті люди, які працюють в комітетах, як правило, всі володіють іноземними мовами, на відміну від депутатського корпусу, вони всі абсолютно знають і українське законодавство, багато хто з них є експертами і знавцями законодавства ЄС. І сьогодні я розуміла б будь-які трансформації, крім того щоб скорочувати чисельність людей у ВР. Навпаки там спеціалісти потрібні більше ніж раніше. Що стосується депутатського корпусу, дійсно, люди повинні знати, що відбувається внизу, що відбувається в Україні, що відбувається в тих чи інших сегментах економіки, вони повинні це транслювати до парламенту. Але як це транслювати, коли, наприклад, по округах проходили люди, які ніякого відношення до округів не мають?

Прокрутити наверх
Натисніть Enter, щоб шукати, Esc - щоб вийти