Вадим Карасьов: «Альтернативи Путіну в Росії немає»

Тема обговорення в студії «Доброго ранку, Країно!» – вибори в минулу неділю президента Російської Федерації. До бесіди долучився гість студії Вадим Карасьов – політолог, директор Інституту глобальних стратегій.

«Оскільки політика це раціональна річ, то потрібна раціональна оцінка. Тому частково можна погодитися, але все ж таки є аргументи за те, щоб сказати, що в будь-якому випадку Путін би переміг на цих виборах. Навіть якщо б Навальний приймав участь в цих виборах, Путін в першому турі переміг би. Але чому адміністрація Путіна робила ставку 70 на 70? 70% – явка і 70% – за Путіна. Вони перевиконали. Навіть суттєво перевиконали, тому що в Росії і в деяких країнах східних і навіть в Туреччині, в Китаї важлива не тільки легітимність виборів, але ще сакральність влади.

Якщо немає сакральності влади за рахунок впевненої перемоги, тоді країна нестабільна. Якщо немає довіри до інституції і немає сакральності влади, поваги до влади такої, що влада це авторитет. Люди обдурені для нас, можливо. Для людей, які виросли в західній політичній культурі, це якось незрозуміло. Тому, що вони вірять в процедуру, але для росіян важливо, враховуючи складну геополітичну структуру країни, складну геополітику, яка розтягнута. Найбільша країна. Подивіться, як вона розтягнута. Враховуючи ситуацію на кордонах. Враховуючи те, що це сухопутна країна. Сухопутні країни завжди знаходилися під загрозами. Одна справа – на острові жити, а інша справа – сухопутна країна. Тому можливо, щоб влада була стабільна. Щоб була віра у владу. Щоб там президент був більше, ніж президент. Якщо цього не буде, то країна буде постійно нестабільна. Як це було в 90-і роки. Росіяни дуже цінять цю стабільність. Тому, що в 90-і роки вони побачили.

Я розумію, тому що нам, можливо, це важко, тому що не ми любимо царя. Ми країна не монархічна, а навпаки. І це, до речі, не дуже добре. Тому, що у нас постійна турбулентність, нестабільність. І вона заважає нам рухатися вперед, проводити реформи. Головне, щоб люди жили краще. Але ж проблема не в назвах. В Китаї, який демонструє потугу економічну і геополітичну, там теж не обирають президентів. Там взагалі як таких виборів немає. Там все робиться в рамках Компартії Китаю. І в Росії президент більше, ніж президент. І не випадково Жириновський пропонував, щоб взагалі цю посаду перейменувати. Наприклад, верховний правитель і т.п., тому що президент – це західна назва і західний винахід. Проблема ж не в цьому. Чи світ визнає ці вибори як відносно демократичні? Хоча, давайте візьмемо трішки гріх на себе, чи в нас вже такі чисті вибори? Що, у нас теж не купують голоси? Це теж не завжди чисті вибори. А що, в США теж були вибори такі чисті? Меркель теж четвертий термін. Хоча тут абсолютно інша ситуація. Це теж погано, а чому немає нових людей?

Я думаю, в любому випадку Путін перемагає, але важливо було, щоб він переміг з таким великим рахунком. Але. тим не менше, і так зрозуміло, що альтернативи поки що в Росії Путіну немає.

Якщо стосунки між нашими країнами не стануть кращими, то треба враховувати, що у нас президентські вибори, і очевидно, розрахунок на те, що вони будуть проводитися або можна перемогти на зовнішньополітичній повістці, а не внутрішньополітичній. І я бачу сьогодні, що багато хто із кандидатів буде все ж таки розраховувати на мобілізацію такого патріотичного електорату. Політика – це взагалі спекуляція. В той же час якраз у Путіна сьогодні навпаки може бути поле маневру. Тому, що в нього такий результат і він якісь поступки може зробити для України, то він не боїться, що хтось буде його критикувати і що буде на цьому хтось спекулювати і т.і. Тобто це фіфті фіфті. А якраз ми вповзаємо в таку виборчу кампанію, яка буде дуже складною, тому піти на якісь поступки це зразу сказати: це капітулянт. Тому, що у нас в країні дуже важко розрізнити, де компроміс, а де капітуляція. Будь-яка річ. Мінські угоди – хтось говорить, що це компроміс, а хтось – капітуляція».

Прокрутити наверх
Натисніть Enter, щоб шукати, Esc - щоб вийти