Віра Романова: «Іноді в розлученні батьків для дітей менше стресу, ніж в їхньому житті разом»

Сьогодні гостя студії «Доброго ранку, Країно!» Віра Романова – кандидат психологічних наук. Говоритимемо про те, як діти стають заручниками між розлученими батьками і як відпочити з дитиною за кордоном, якщо один з батьків – проти:

«Давайте відверто говорити про розлучення спочатку. Мені здається, що іноді в сім’ях, в яких відбуваються безконечні конфлікти між батьками, простіше роз’їхатися, бо будь-який міжособистісний конфлікт рано чи пізно дійде до комунального. Чим закінчується вся комунальщина, ми всі добре знаємо. Знечтоженням другої сторони і постійними сварками для того, щоб другу сторону просто зі світу зжити. Ми всі знаємо, що таке комунальні квартири. Тому коли батьки починають безкінечно один з одним сваритися і безкінечно не можуть домовитися між собою, коли в них різні інтереси, коли в них взагалі по-різному сплановане життя і дитина живе постійно в сварках, то в розлученні може бути менше стресу, ніж в тому, щоб ці батьки продовжували жити разом.

Ми ж розуміємо, що ситуація з відпочинком за кордоном, коли дитина є розмінною монетою. Це не справа про те, чи поїде дитина відпочивати в Туреччину чи Єгипет, це не питання того, чи може дитина відвідати, наприклад, мовний табір десь за кордоном. Так, десять років тому я казала: дійсно подивіться, яка красива, чудова і різноманітна Україна. Вона настільки схожа на весь світ. Поїдьте в Острог, ви попадете в Рим. Поїдьте в Черкаси, в Буки, ви побачите каньйони.

Адекватність повинна бути в той момент, коли повинно бути розуміння в кожної дорослої людини, що дитина не є нашою власністю. Кішечки, собачки, хом’ячки, рибки в акваріумі це наша власність. А про дітей… Ми звісно кажемо, що це моя дитина, наші діти, але вони фактично не наші. Вони не є власністю. Дитина абсолютно самостійна. Конвенції ООН, які прийняті, вони всі про те, що дитина має право вирішувати самостійно і приймати рішення.

Треба, аби у дитини не було ніяких стресових ситуацій, аби у дитини не було різних моделей поведінки, які призведуть до гірших життєвих стратегій, наприклад. Бо коли дитина бачить одну стратегію, наприклад, в житті, в поведінці виживання, то дитина починає переймати цю модель поведінки. І зрештою, якщо ми говоримо про маленьких дітей, то вони про сварку батьків дізнаються раніше навіть, ніж ця сварка почалася, і, як правило, це виражається в психосоматиці. Коли діти стають старшими, в 10-12-14 років, коли ми говоримо про підлітковий вік, розуміючи, що у них є єдина модель поведінки, вони не бачать інших моделей. Бо коли батьки починають маніпулювати людиною, щоб не пустити її за кордон, вони, в принципі, зачиняють дитину в квартирі, і діти не бачать багато моделей поведінки».

Прокрутити наверх
Натисніть Enter, щоб шукати, Esc - щоб вийти