Артур Харитонов, голова громадського об'єднання "Ліберально-демократична ліга України".

Ситуація в Південній Кореї матиме наслідки, які можуть виявитися негативними або навіть вкрай несприятливими.

У ніч на 4 грудня (о 23:00 за місцевим часом) президент Південної Кореї Юн Сок Йоль, сидячі на тлі блакитних штор, несподівано звернувся до нації. Він заявив, що запроваджує воєнний стан, аби захистити країну від "антидержавних темних сил". Крім того, назвав контрольовану опозицією Національну асамблею, парламент країни, "лігвом злочинців", які намагалися паралізувати уряд.

Невдовзі після цієї промови в Сеулі правоохоронці заблокували "символ корейської демократії" - Національну асамблею. Військові оголосили про призупинення всієї політичної діяльності в країні на період дії воєнного стану. Проте це не змогло стримати тисячі корейців, які вночі почали збиратися навколо парламентської будівлі, - повідомляє ВВС Україна.

У той же час, лідер опозиційної Демократичної партії Лі Чже Мен в ефірі закликав виборців приєднуватися до акції протесту та звернувся до депутатів з пропозицією скликати позачергове засідання. Близько першої години ночі спікер парламенту виніс на голосування питання про скасування воєнного стану, запровадженого президентом. Цю постанову підтримали 190 депутатів, які змогли дістатися до своїх робочих місць, серед яких були й представники Народної партії, які є однопартійцями президента.

Майже через шість годин, о 4:30, президент Юн знову з'явився на телебаченні й заявив, що скасовує воєнний стан. Протестувальники біля парламенту схвально зустріли це оголошення. А невдовзі стало відомо, що воєнний стан дійсно завершено, а на президента чекає процедура імпічменту.

То що це взагалі було, і навіщо - Укрінформу розповів Артур Харитонов, президент громадської організації "Ліберально-демократична ліга України", експерт з Південної та Південно-Східної Азії. За його словами, події в Південній Кореї лише набирають оберти. Щобільше - під великим питанням опинилася співпраця між Києвом і Сеулом, на яку багато хто покладав великі надії, особливо на тлі повідомлень про участь військових КНДР у російсько-українській війні.

- Пане Артуре, розкажіть про ситуацію в Південній Кореї. Аби ми, українці, могли краще зрозуміти, що ж там насправді відбувається.

Політична ситуація в Південній Кореї стала досить заплутаною з моменту перемоги президента Юн Сок Йоля на виборах весною 2022 року. Його головним суперником тоді був Лі Дже Мен, лідер опозиційної Демократичної партії, що викликає чимало суперечок. Хоча президент Юн ще не зробив офіційних заяв до суспільства, його пояснення дій виглядають логічно: він звинуватив проукраїнські сили в загрозі демократичним принципам країни, маючи на увазі саме Демократичну партію та її лідера. Наразі Демократична партія володіє більшістю в парламенті після виборів весни 2024 року, отримавши 192 голоси. Для ініціювання імпічменту президента необхідно 200 голосів, що свідчить про те, що партія Лі Дже Мена досягла критичного рівня на останніх виборах. Ця політична сила має значні симпатії до Росії та Північної Кореї, відстоюючи концепцію "стратегічного балансування". Це означає, що вони не підтримують Сполучені Штати, Тайвань чи Україну, прагнучи знайти баланс між демократіями та автократіями. Однак у сучасному світі, особливо за умов можливої адмінстрації Дональда Трампа, така позиція виглядає все менш реалістичною. Неможливо одночасно співпрацювати з США в економічній сфері, не дратуючи Росію, і зберігати нейтралітет щодо Китаю. Це є ключовим аспектом, який варто враховувати при аналізі південнокорейської опозиції під керівництвом Лі Дже Мена.

- Щось ще?..

Другий аспект стосується їхнього ставлення до КНДР. Чому президент Юн та його команда вважають Демократичну партію зрадниками національних інтересів? Вони виступають за примирення з Кім Чен Ином, стверджуючи, що лідер Північної Кореї не є таким поганим, як його малюють, і що з ним можна знайти спільну мову. Вони вважають, що Україні варто роззброюватися та шукати шляхи до об'єднання Кореї. Така позиція Демпартії викликає занепокоєння. Вони постійно підкреслюють, що високі оборонні витрати лише дратують Кім Чен Ина, а також Росію та Китай. Тому вважають, що ці видатки потрібно зменшити. Президент Юн зауважив, що блокування бюджету на безпеку стане катастрофою для Південної Кореї, але Демократична партія продовжує реалізовувати свою політику систематично.

- Мда... Дружити з Ином...

- Так. Нарешті третій важливий аспект - це Японія. Демократична партія історично будує свої рейтинги на сіянні ненависті до Японії. Тут українці одразу проводять паралелі з Польщею і Росією, чого в жодному разі ми не маємо робити, бо Корея і Японія - це один контекст, а Східна Європа -інший. І Японія, і Південна Корея давним-давно змінилися. Натомість Демократична партія продовжує мусолити події сторічної давнини, вимагаючи багато чого від японського уряду. І цю сторічну патетику вони виносять на безпековий рівень. Вони говорять, якщо Японія не почне вибачатися за події сторічної давнини, ми будемо блокувати будь-які безпекові угоди, а саме: спільні військові навчання, виробництво зброї, оперативну сумісність армій. Ви розумієте, які наслідки від цього будуть? Президент США Джо Байден разом із прем'єр-міністром (колишнім, - ред.) Японії Фуміо Кішідою і президентом Юн Сок Йолем утворили коаліцію JAROKUS. За те, як Кішіда та Юн примирили Японію і Корею за координації Байдена - вони можуть претендувати на Нобелівську премію миру.

- І якщо переможе Демократична партія, то це все буде зруйновано?

Лі Дже Мен виявляє рішучий спротив у цьому питанні. Наприклад, він не лише відправляє своїх депутатів на заходи Комуністичної партії Китаю і проводить переговори з російськими представниками, але й організовує акції протесту під Фукусімою, намагаючись переконати Японію не скидувати очищену воду з АЕС в Тихий океан. У той час як весь демократичний світ визнав безпечність цієї води, адже Японія є однією з найбільш екологічно свідомих країн, де все ретельно контролюється. Міф про отруйність води поширюють китайці та росіяни в рамках ООН, і Лі Дже Мен активно підтримує цю дезінформацію. Крім того, він не соромиться критично висловлюватися про президента Юна та США, сидячи поруч з китайським послом у Сеулі. Справді, наскільки потрібно зневажати себе, щоб вести такі розмови в присутності представника іншої країни?