Існувати набагато простіше, коли розумієш, що роботи не відвідують кінотеатри.
Від столиці Польщі до Познані, від Кракова до Гданська - цьогорічний, уже одинадцятий, фестиваль "Ukraїna!" знову відкриє для польських глядачів світ українського кіно. Захід розпочнеться 2 листопада у Варшаві, а кінопокази в інших містах триватимуть до середини грудня.
У розмові з Укрінформом директорка фестивалю Беата Бєронська-Лях поділилася особливостями цьогорічної програми, темами, які обговорюють українські режисери, а також відкритістю польської аудиторії до українського кіно. Вона також торкнулася питання, чи вплинули напружені відносини між країнами на підготовку фестивалю.
У Варшаві українське кіно викликає великий інтерес, але його хочуть бачити також і в інших містах Польщі.
- Цього року відбудеться вже одинадцятий кінофестиваль "Ukraїna!". Чим він відрізнятиметься від фестивалів попередніх років?
- Щороку я хвилююся, чи матимемо достатньо українських стрічок, чи буде що показувати: боюся, що в умовах війни кіновиробництво зупиниться. До того ж ювілейний десятий фестиваль торік ми відзначили на дуже високому рівні. Тож я замислювалася, що буде далі, що ми зможемо показати на одинадцятому?
Проте мої страхи виявилися безпідставними: українське кіно продовжує розвиватися. Навіть якщо зйомки не відбуваються безпосередньо в Україні, активно виникають численні міжнародні копродукції. Українські кінематографісти почали шукати фінансування за межами країни, і це приносить результати. Є багато фондів, які підтримують українське кіномистецтво. Цього року ми продемонструємо, зокрема, спільні проекти з Польщею та Німеччиною. Мене тішить, що нам вдалося скласти якісну програму: на фестивалі буде представлено 50 фільмів, серед яких у конкурсній програмі – вісім художніх, дев’ять документальних і 23 короткометражні стрічки.
Також плануються кіноподії для юних глядачів та окрема секція білоруського кіно. Ми вже багато років підтримуємо дружні стосунки з фестивалем білоруського кіно Bulbamovie. Хоча кількість опозиційних фільмів, що знімаються в Білорусі, є досить обмеженою, ми все ж разом з цим фестивалем представимо два фільми в рамках нашої білоруської програми.
- Де, крім Варшави, відбуватимуться покази фільмів у межах кінофестивалю "Ukraїna!"?
Після завершення варшавського етапу фестивалю, він продовжить свою подорож до Кракова, Вроцлава, Гданська, Любліна, Глівіце, Лодзі, Жешува, Плоцька, Бєльсько-Бялій, Зеленій Гурі та Познані. Покази українських фільмів у цих містах триватимуть до середини грудня. Це позитивна новина, оскільки минулого року склалося враження, що кінотеатри поступово відмовляються від показу українських стрічок, вважаючи за краще почекати до наступного року. Натомість зараз ми бачимо, що інтерес до українського кіно залишається, і це відкриває можливості для показів у різних містах.
Чи всі польські міста, що вже брали участь у фестивалі в минулі роки, підтвердили свою участь цього разу? І чи маєте намір продовжити розширювати територію проведення кінофестивалю?
В нашій організації відбуваються певні зміни. Наприклад, ми більше не проводимо кінопокази в Торуні, що пов'язано з реорганізацією нашої установи. Проте багато міст і кінотеатрів, які раніше брали участь у фестивалі, висловлюють бажання продовжувати співпрацю з нами. Водночас з’являються нові партнери, які активно звертаються до нас з пропозицією демонструвати українські фільми. Це, як правило, польські організації, фонди та кінотеатри, які прагнуть задовольнити потреби своїх спільнот. У деяких містах, де проживає значна українська громада, важливо організувати покази як для українців, так і для поляків, аби сприяти інтеграції місцевого населення. Цього року до нас приєдналися нові міста — Бєльсько-Бяла та Зелена Гура, які самостійно виявили бажання стати частиною нашого кінофестивалю.
- Попередніми роками був також варіант дивитися фільми фестивалю на платних онлайн-платформах у Польщі. Чи ця послуга буде доступна цього року?
На жаль, протягом останніх двох років ми не проводимо онлайн-покази фільмів і не скористалися жодними платформами для цього. Це дещо засмучує, оскільки така можливість дозволяє охопити ширшу аудиторію. Однак, ліцензії на онлайн-трансляції виявляються дуже дорогими. Якщо ми маємо в планах показати 50 фільмів, але отримали дозвіл лише на десять, важко вважати це справжнім онлайн-фестивалем. Крім того, деякі фільми вже продані телевізійним каналам або платформам, які володіють ексклюзивними правами на їх показ. Після пандемії коронавірусу багато фестивалів загалом відмовляються від онлайн-формату, прагнучи заохотити глядачів повернутися до кінотеатрів.
УКРАЇНСЬКЕ КІНО ПОЧИНАЄ ГЛИБШЕ ЗАНУРЮВАТИСЯ У ТЕМУ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ВІЙНИ, ЗОКРЕМА ЗОСЕРЕДЖУЮЧИ УВАГУ НА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТАХ, А НЕ ЛИШЕ НА САМОМУ КОНФЛІКТІ.
Чи відбудуться прем'єрні покази в рамках фестивалю?
- Так. Це стосується й короткометражок, серед яких є навіть світові прем'єри. Для нас особливо важливий фільм "Демони" Наталки Ворожбит. Його вже показували в Польщі, але тепер разом із продюсерами - студією Apple Film Production і Даріушем Яблонським, який є не лише копродюсером, а й президентом Польської кіноакадемії, - ми хочемо зробити офіційну прем'єру стрічки в межах відкриття кінофестивалю. На неї приїде і режисерка Наталка Ворожбит. Чому цей фільм важливий? Це - українсько-польська, спільна продукція. І не варто забувати, що в ньому ми побачимо Руслану Писанку - українську акторку, відому в Польщі за фільмом "Вогнем і мечем". На жаль, це була її остання прижиттєва роль. Наталка відзняла 90% матеріалу, але завершувала фільм уже після смерті Руслани. Тож цю стрічку можна вважати даниною пам'яті Руслані, яка в цьому фільмі зіграла просто чудово.
На фінальному заході фестивалю, крім нагородження переможців, відбудеться виступ польсько-українського колективу Dagadana. Музиканти підготували унікальну живу музичну композицію до німого фільму Олександра Довженка "Сумка дипкур'єра". Це обіцяє стати яскравою новинкою та захоплюючою подією, що завершить кінофестиваль.
- Які ще фільми з програми кінофестивалю ви особливо рекомендуєте глядачам?
Фільм "За перемогу!" Валентина Васяновича займає важливе місце у моєму серці, адже він є одним з моїх улюблених режисерів. Його попередня робота "Атлантида" вражає своєю пророчістю, оскільки малює антиутопічне бачення складного майбутнього, що чекає на Україну після перемоги у війні. Ця тема продовжується у його новій трагікомедії "За перемогу!". Головний герой - художник, який воює, а його сім'я, включаючи дружину та дітей, залишає країну на час і вирушає до Відня. Яким буде майбутнє для української родини? Що чекає їх після завершення війни? Чи зможуть жінки, які покинули Україну, знову об'єднатися з чоловіками, що залишилися, якщо їхні досвіди та переживання за цей час так різняться? Чи це взагалі можливо? Це надзвичайно важлива та чутлива тема.
Загалом під час підготовки до цьогорічного кінофестивалю я помітила, що режисери вже не так зосереджуються на тому, щоб показати війну України з Росією чи воєнні історії. Вони більше говорять про людину: про те, який вплив війна має на неї, на стосунки між людьми, на кохання, на родину, навіть на довкілля. Документальна стрічка "Дівія" показує вплив війни на екологію. У фільмі "Втомлені" двоє людей намагаються збудувати стосунки під час війни, а в "Театрі ветеранів" військові за допомогою театру намагаються впоратися з власною воєнною травмою. Тем багато, і вони дуже цікаві. Цього року на фестивалі зібрано багато цікавих фільмів.
Окремо хочу також виділити українського кандидата на "Оскар" - фільм "Сліди" Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк - про сексуальне насильство щодо жінок. Це дуже сильна стрічка, яку неодмінно треба побачити.
Глядачі у Варшаві активно купують квитки на художній фільм "Довженко. Перший погляд", який є першою екранізованою біографією видатного українського кінематографіста. У зв'язку з великим попитом ми вирішили додати ще один сеанс цього фільму в рамках фестивалю. Яскравою родзинкою програми стане драматичний військовий фільм "Кіллхаус", який вперше буде показаний у Польщі.
Які шановані особистості відвідають фестиваль і порадують глядачів своєю присутністю?
Ми з великим задоволенням анонсуємо приїзд Наталки Ворожбит. Вона візьме участь у відкритті заходу, а наступного дня зустрінеться з публікою та проведе майстер-клас з драматургії. Наталка стала відомою завдяки своїм п'єсам і драматургічним творам. Її новий фільм "Демони" є другим проектом після успішних "Поганих доріг", який викликав чималий резонанс. Це чудове кіно, тож ми дуже раді, що Наталка знову завітає до нас цього року.
Будуть також продюсер фільму "Втомлені" і голова правління Української кіноакадемії Пилип Іллєнко, а з польського боку - президент Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський.
ВАЖЛИВО, ЩОБ ДІТИ З ПОЛЬЩІ МАЛИ МОЖЛИВІСТЬ ЛУЧШЕ ПОЧУТИ І РОЗУМІТИ, ЯКІ ЕМОЦІЇ ВІДЧУВАЮТЬ ЇХ УКРАЇНСЬКІ РІВНІ.
Які інші заходи будуть відбуватися поряд з фестивальними показами?
Традиційно на фестивалі відбудеться панельна дискусія для продюсерів з Польщі та України. Ми постійно прагнемо знайти відповіді на запитання: які нові можливості існують для співпраці у виробництві фільмів і, найголовніше, де шукати фінансування для наших проектів. Я вже згадувала про майстер-клас, який проведе Наталка Ворожбит. Ще однією важливою темою нашого фестивалю стане протидія дезінформації. Цього року ми організуємо дискусію, присвячену цій проблемі. У рамках обговорення буде представлено нещодавно опублікований звіт про насильство над дітьми в Польщі, особливо українського походження, пов’язане з їхньою національністю. Також буде презентовано звіт, що стосується кампанії ненависті проти української активістки Наталки Панченко в Польщі. Окрім цього, ми проведемо практичні заняття, присвячені навичкам розпізнавання дезінформації та фактчекінгу.
Чи заплановані програми для дітей та молоді?
Отже, ми знову підготували для вас чудову програму! Після перегляду мультфільмів на вас чекатимуть заняття з аніматором та творчі майстер-класи для малюків. Також планується театральна вистава для дітей. Усі заходи для маленьких гостей у нас абсолютно безкоштовні!
Цьогорічною новинкою кінофестивалю є освітній напрям. Мені дуже хотілося його розвинути. Тож ми організовуємо покази фільмів для школярів. Крім того, у Центрі кінокультури імені Анджея Вайди проведемо майстер-класи для шкільної молоді - теж про дезінформацію, але у відеоформаті. Разом з монтажером учні дізнаються, як розпізнати дезінформацію у фільмі, як достатньо трохи інакше змонтувати фрагмент відео, щоб повністю змінився сенс. Для нас це важливо, бо ми виховуємо нове покоління свідомих глядачів і хочемо, щоб фестиваль розвивався.
Чи проявляють варшавські школи інтерес до цих майстер-класів?
Відверто кажучи, я не очікувала такої великої зацікавленості цим проєктом з боку шкіл, які тепер можуть обирати серед різноманітних пропозицій. Учні польських шкіл, а також шкіл з викладанням англійською та українською мовами, записалися на ці майстер-класи. Я вже розмірковую про можливості розширення програми на наступний рік, аби заняття тривали не лише під час фестивалю, а принаймні півроку. Всі ці заняття будуть безкоштовними. Мені було цікаво дізнатися, чи викликатиме інтерес тема дезінформації, маніпуляцій, ненависті та насильства, а також пошук себе в новій реальності. Дуже важливо, щоб польські діти краще зрозуміли, що відчувають їхні українські однолітки.
Ми не дозволимо політичним діячам зіпсувати наші стосунки.
Протягом останніх кількох місяців спостерігається загострення відносин між Польщею та Україною. Чи було складно організовувати фестиваль в таких обставинах? Чи стикалися ви з провокаціями?
Ні, у мене склалося враження, що минулого року було важче. Тоді наша перша зустріч з волонтерами зосереджувалася на питаннях безпеки. Вони запитували, що робити у випадку провокацій: чи викликати поліцію, чи звертатися до охорони кінотеатру. Ми відчували можливість небезпеки. Але, зрештою, нічого не сталося: фестиваль пройшов у чудовій атмосфері, без жодних інцидентів. Цього року я не відчуваю подібного страху. Мені здається, що ми стали більш обізнаними. Ми усвідомлюємо маніпуляції, вміємо розпізнавати дезінформацію та ненависть, знаємо, що за більшістю таких проявів стоять боти або штучний інтелект, а не справжні люди. Це підтверджують звіти, які будуть представлені під час наших дискусій про дезінформацію. За даними, лише близько 15% ненависних коментарів залишають реальні люди, а решта - це штучно створений контент. Жити значно легше, коли розумієш, що боти не виходять на вулицю і не відвідують кіно. Я пересуваюся Варшавою на громадському транспорті, буваю на заходах, що організовуються українцями або присвячені українцям, і не стикалася з жодними проявами насильства чи провокацій. Тож у мене складається враження, що ці проблеми переважно існують лише в онлайн-просторі.
Чи не стало пошук фінансування для проведення фестивалю причиною ускладнення відносин на найвищому рівні між цими країнами?
Ні, фестиваль отримує активну підтримку як з польської, так і з української сторони. Цього року фінансування нашого заходу забезпечують Польський інститут кіномистецтва, Міністерство культури Польщі та міська влада Варшави. Ми маємо трирічну дотацію від Варшави, що гарантує проведення фестивалю в польській столиці цього року та ще два наступні. Досі не виникало ситуацій, коли нам відмовили у фінансуванні через погіршення суспільних настроїв.
Мені здається, що ми стали більш свідомими і розуміємо, що за багатьма подіями стоять політичні інтереси: деякі особи, поширюючи дезінформацію або нагнітаючи страх серед поляків щодо українців чи навпаки, прагнуть здобути політичні дивіденди. Звичайно, не можна забувати, що в цьому процесі часто задіяні й російські сили, які мають власні цілі. Проте ми вже не піддаємося на ці маніпуляції; політичні ігри не зможуть зруйнувати наші зв'язки з українськими друзями та знайомими. Ми не дозволимо жодному політикові зіпсувати наші стосунки. Ми не контролюємо те, що кажуть ті чи інші політики. Безумовно, у них є більший вплив, і вони можуть завдати шкоди. Але давайте зосередимося на своєму! Цей фестиваль — це святковий момент для українського кіно, час, коли поляки та українці зустрічаються. І це справді важливо, адже саме в такі моменти ми об'єднуємося, ділимося досвідом і можемо більше розповісти про себе. Після такого фестивалю ми всі стаємо багатшими на нові враження і, сподіваюсь, сильнішими.
- Які ваші очікування від цьогорічного фестивалю?
- Одне вже здійснилося. Моєю мрією й очікуванням було розвинути освітню діяльність фестивалю, щоб виховувати молодого глядача для сприйняття українських фільмів. Цим я вже задоволена. Звісно, мрію про повні зали не лише на кінохітах, а й на документальних фільмах, бо їх складніше сприймати, але вони справді варті уваги. Ще хочу, щоб не було жодних інцидентів чи провокацій, щоб наші гості приїхали без перешкод, і щоб відбувалися зустрічі після фільмів, які часто є дуже зворушливими. І щоб створювалося якомога більше українських фільмів, щоб було що показувати на наступних наших кінофестивалях. Моя мрія - щоб закінчилася війна в Україні, тоді наша співпраця була б зовсім іншою. Але це, певно, мрія кожного українця: щоб закінчилася війна і всі родини нарешті могли бути разом.
#
