Білявка це точно запам'ятає. Перше враження від Dispatch — серії ігор, створених досвідченими фахівцями з Telltale.

В огляді для NV Техно з'ясуймо, чи вдалася перша половина комедії про супергероїв-невдах, яких озвучили зірки Breaking Bad і The Last of Us Part II.

Хоча перед нами дебют нової студії AdHoc, неможливо не провести паралелі з Telltale Games, адже проєкт Диспетчер викликає спогади про їхні роботи. Це не випадково: команду, що працює над грою, очолюють професіонали, які раніше створили такі хіти, як нуарний детектив The Wolf Among Us і "Гру року 2012" The Walking Dead, що розповідає про конфлікти між вижили в зомбі-апокаліпсисі.

Я чітко пам'ятаю, як склалася доля Telltale Games, оскільки пройшов більшість її інтерактивних серіалів. На думку спадає, як студія здобула популярність завдяки "Ходячим мерцям", а потім безуспішно намагалася повторити тріумф цього хіта, намагаючись адаптувати свою геймплейну формулу до нових ліцензій — "Гри престолів", Бетмена та навіть Minecraft. Багато з цих проектів не виправдали очікувань через високі витрати, що врешті-решт призвело до колапсу конвеєра, і в 2018 році Telltale Games оголосила про банкрутство.

Те, що AdHoc Studio не скористалася чужими інтелектуальними правами, а розробила власний всесвіт і персонажів, безумовно, викликає повагу — хоча деякі старі помилки все ж повторилися. Проте загальний підхід "досвід перегляду серіалу з періодичним натисканням кнопок" залишився незмінним.

У центрі сюжету – Меха-Мен, відомий також як Роберт Робертсон, який після невдалої битви з ворогами втрачає свій екзоскелет. Без власних суперздібностей, подібно до Тоні Старка, Роберт вимушений знайти роботу диспетчера в кол-центрі. Його новими підопічними стають колишні суперлиходії, які проходять програму перевиховання, щоб допомагати жителям міста.

9 або 10

Під час зідзвонів уся команда лузерів -- у розпорядженні Роберта (читай: гравця). Коли на лінію надходять дзвінки від охочих отримати допомогу, на мапі міста з'являються завдання з таймером, куди треба оперативно відправляти наших протеже. Кого саме -- вирішує гравець, і цей вибір прямо впливає на успіх місії.

Вимоги до завдань зав'язані на п'яти гілках -- бій, інтелект, сила, харизма та рухливість. Ці ж напрями по-різному розвинуті у членів команди. Хто має "вкачану" харизму, той найуспішніше проведе перемовини; хто -- бій, той зможе відгамселити грабіжників тощо. На додачу всі протеже мають унікальні здібності (як-от подвоєння характеристик напарника) -- вони розкриваються з плином ігроладу.

Із затребуваних гілок на схемі завдання формується п'ятикутник, який має якомога точніше збігтися з аналогічною фігурою членів команди у відсотках. Що більший процент -- то кращий шанс. Правильно підібрані герої та успішно виконані місії приносять очки, за які можна прокачати вибрану гілку протеже на +1. А ось провали віднімають у підопічних здоров'я. Ще кілька невдач -- і член команди вирушає в нокаут аж до кінця зідзвону.

Ситуація ускладнюється тим, що після виконання завдань герої потребують певного часу для відновлення на базі, і в цей період їх неможливо відправити на нові місії. Зазвичай, для досягнення успіху доцільно залучати відразу двох чи трьох персонажів, однак це підвищує ризик того, що в майбутньому вам може не вистачити героїв для нових завдань, внаслідок чого певні місії можуть залишитися незавершеними і не зарахуються у підсумкову таблицю. Хоча управління в грі не можна назвати надто складним, у випадку виникнення заторів на лінії, приймати рішення доводиться практично в останній момент — це додає динаміки, хоча сам процес і залишається досить одноманітним.

Під час виконання завдань можуть виникати непередбачені обставини. Зазвичай це проявляється у вигляді діалогових вікон, що пропонують кілька варіантів дій, з яких лише один є вірним. Іноді серед цих варіантів може бути особливий крок підопічного, який автоматично завершує місію. Якщо ви обрали ідеально підходящу кандидатуру – вам пощастило. У протилежному випадку, ця можливість не буде доступною, і вам доведеться здогадуватися, що робити далі.

У певних ситуаціях, коли потрібно "зламати" систему, відкривається міні-гра, що нагадує механіку хакерства з Deus Ex: Human Revolution і Watch Dogs. Гравцеві необхідно провести кубик до фінальної точки по ланцюгу секторів. З часом завдання ускладнюються: в ланцюзі з'являються розгалуження, доступ до яких потрібно відкривати по черзі в окремих секторах за допомогою швидких реакцій (QTE). Крім того, з певного моменту з'являється "антивірус", який починає переслідувати кубик гравця у секторах.

"Ви та ще 73% людей обрали..."

Проте зідзвонів на кожен епізод -- один, від сили два. Решту хронометражу ми дивимося пре-рендерений анімаційний серіал. Поціновувачі старої Telltale почуватимуться в Dispatch як вдома -- тут також більшість ігроладу займають інтерактивні діалоги.

Під час розмов у грі гравець має можливість тонко налаштовувати взаємодію Роберта з іншими персонажами, вибираючи одну з трьох запропонованих реплік. Це дозволяє гравцеві відтворювати як добродушного персонажа, так і циніка. Значним елементом цих діалогів є фраза "[Герой] це запам'ятає", що стала вже культовою серед любителів ігор, і яка час від часу з’являється в кутку екрана після особливо виразних реакцій головного героя.

У певних випадках гравцям пропонують обрати з 2-3 варіантів дій, які можуть суттєво вплинути на подальший розвиток сюжету. Наприклад, у ситуації з надмірно балакучим репортером, ви можете відповісти йому як красномовством, так і фізичною силою — вибір за вами. Іноді виникають вибори-дилеми, які, здавалося б, мають найбільший вплив на історію. Статистичні дані про те, які рішення обрали гравці, обов'язково будуть представлені в фінальних титрах кожного епізоду.

Втім, поки що виникають сумніви, що рішення гравця аж так позначаються на оповіді, як запевняє розробник -- ну не віриться, що вибори а-ля "дати кулачок" або "не дати" матимуть вагу в подальших серіях. Наразі система виборів у Dispatch підозріло нагадує аналогічну з будь-якої гри Telltale: герої максимум "словами через рот" нагадують Роберту, що той їм сказав-зробив раніше, проте загальна фабула та її порядок сцен залишаються незмінними.

Та й статистика в титрах явно багує: скажімо, байдуже, як гравець впорався з пробним зідзвоном (moderately well чи barely) -- гра відповідає, що такий самий результат і в "0% гравців".

З іншого боку, AdHoc не ставила за мету досягнення нелінійності, властивої Detroit: Become Human. У Dispatch акцент робиться, перш за все, на спостереженні за персонажами та їхніми взаємодіями. Сценарій гри, за атмосферою, нагадує Tales from the Borderlands від тієї ж компанії Telltale: тутешні герої також мають схильність до чорного гумору та жартівливих підколок один щодо одного. Є навіть кілька відвертих сцен, які можуть здивувати.

Саме тому стиль візуалізації в дусі дорослої анімації ідеально підходить для Dispatch. Особливо яскравими постають колишні злочинці під наглядом Роберта — шкода лише, що більшість з них не отримують достатньо уваги в ході сюжету (принаймні в перших чотирьох епізодах).

Сюжет розвивається досить повільно: Роберт ледве дійшов до свого місця роботи, і це сталося лише наприкінці вступної серії. Проте, з другого епізоду динаміка починає вирівнюватися, а третій і четвертий епізоди пролетіли практично непомітно, адже в них вже пропонувалися більш серйозні події. Можна стверджувати, що Dispatch поступово підводить гравця до нових вражень і поступово викликає бажання дізнатися, що буде далі — як у будь-якому якісному серіалі.

Протагоніста озвучує Аарон Пол, відомий за роллю Джессі Пінкмана в серіалі Пуститися берега. Як і очікувалося, актор чудово впорався зі своєю першою відеоігровою роллю. Його Роберт звучить так, як і має звучати відставний супергерой, якого доля закинула в кол-центр: хто бодай трохи там працював, відчує кожну болісну нотку в голосі протагоніста.

Та й загалом акторський склад Dispatch -- розкішний, перевірений іграми минулого, зокрема й від Telltale. Скажімо, Блонді Блейзер (начальницю протагоніста) грає Ерін Іветт -- вона ж Білосніжка із The Wolf Among Us. В задерикуватій Інвізіґел впізнається Лора Бейлі, яка грала Еббі в The Last of Us Part II. Звідти ж -- і Джеффрі Райт: тут він грає наставника Роберта. Всі персонажі, від головного до другорядних, відповідають ролям і звучать органічно.

Якщо ви скучили за інтерактивними серіалами в дусі старої Telltale чи просто любите сюжетно-орієнтовані ігри, Dispatch вам, імовірно, сподобається. Це затишна комедія з дотепними діалогами та приємною "рисовкою", якій не зашкодило б більше розмаїття в геймплеї. Щоправда, я б усе ж радив дочекатися виходу всіх 8 епізодів та пройти Диспетчера за одним присідом.