Бійці ДШВ не фігурують у російських списках для обміну: чому Кремль не готовий їх повернути?

Солдати РФ, які знаходяться в українському полоні, отримають можливість телефонувати додому, але лише за погодженням з Координаційним штабом, що займається питаннями військовополонених. Про це нещодавно повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Водночас, український омбудсмен Дмитро Лубінець наголошує на тому, що право на телефонні дзвінки додому має бути надано російським військовим лише в тому разі, якщо аналогічні права будуть надані українським військовополоненим у Росії.

Забезпечення контакту з близькими є одним із важливих положень Женевської конвенції, яку Москва в більшості випадків проігнорувала. Родини українських десантників, які потрапили в полон, закликають міжнародну спільноту змусити Росію дотримуватися цих норм. Вони зазначають, що бійці ДШВ майже не згадуються у російських списках для обміну. Щоб зрозуміти причини такої ситуації, досліджував Євген Бригар.

Ми підраховуємо кожен місяць і день. Наше життя нагадує пекло, адже ми не знаємо, де перебувають наші діти і що з ними трапляється.

Страх, біль, розпач... Емоції, які проживає Лариса Гаврилова вже 28 місяців день у день. Вона - мама армійця однієї з десантно-штурмових бригад. Він зник безвісти під час свого першого бойового завдання 5 вересня 22 року.

Лариса Гаврилова, мати військовополоненого:

Я зверталася до робочої групи ООН та МКЧХ, але не отримала жодної відповіді. У червні 2024 року я натрапила на телеграм-каналах на фотографії та відео, які транслювалися російським телебаченням, де зображували наших українських полонених. І серед них я побачила свого сина. Моя радість була безмежною. Це була перша звістка, яка підтверджувала, що мій син живий.

Сьогодні Лариса докладає всіх зусиль, щоб її сину офіційно присвоїли статус військовополоненого та якнайшвидше повернули його додому. Хоча жінка залишається оптимісткою і сподівається на позитивний розвиток подій, статистика звільнення бійців ДШВ із полону, на жаль, виявляється зовсім невтішною.

Лариса Гаврилова, мати військовополоненого:

Як правило, підтверджених полонених дуже мало. З нашої бригади було тільки 24 звільнених за період цих всіх повернень наших хлопців. Мій син також причетний до ДШВ і я дуже прошу всіх звернути увагу, хто причетний до обмінів, щоб звернули увагу на те, що наші хлопці потребують уваги, щоб більше наших хлопців звільнювалося.

Мирні демонстрації є важливим елементом у боротьбі за звільнення українських полонених. Лариса ніколи не пропускає жодної з них. Таким чином, вона разом із тисячами інших сімей звертається до світової спільноти з проханням об'єднати зусилля. Мета — знайти ефективні способи для визволення в'язнів, особливо бійців Десантно-штурмових військ. За даними громадських організацій, за останні два з половиною роки вдалося повернути додому лише 154 захисників з десантно-штурмових бригад.

Тетяна Кравець, сподвижниця військовополоненого.

Спостерігаємо, що відбуваються численні обміни, проте десантники залишаються поза увагою. Зазвичай, вони завжди на передовій, але, на жаль, опиняються в останній черзі під час обміну. Важливо забезпечити їх повернення. Якщо немає можливості самостійно налагодити переговори з агресором, необхідно залучити міжнародних партнерів та треті країни для сприяння в поверненні саме військовослужбовців ДШВ. Ситуація дійсно дуже складна.

У Координаційному штабі, що займається питаннями військовополонених, з розумінням ставляться до закликів родичів бійців Десантно-штурмових військ. Вони запевняють, що докладають усіх зусиль для того, щоб кожен з наших захисників зміг повернутися додому. Проте, зважаючи на те, з яким агресором має справу Україна, звільнення наших героїв є надзвичайно складним викликом.

Олександр Щербань, член Координаційного штабу, що займається питаннями, пов'язаними з військовополоненими:

Всі люди, хто у нас в полоні, хто знаходиться в розшуку, як зниклий безвісти - безумовно, всі на обліку. Є певні нюанси роботи, але головна наша задача, коли ми починаємо роботу, це облік людей. Після цього можна вже сподіватися на результати.

Одна з основних причин, чому російська сторона не поспішає включати українських десантників до списків для обміну, полягає в тому, що Десантно-штурмові війська є елітним підрозділом Збройних сил України. Внаслідок цього існує кілька факторів, які спонукають Москву затримувати їх якомога довше.

Іван Ступак, фахівець у військовій справі:

Один з варіантів. Вони банально чекають, кого ми візьмемо в полон з таких великих, топових, яких потім вони, росіяни, скажуть: ага, окей, ось цього нам потрібно, тому забирайте свого цього десантника, а нам давайте цього. На строковиків? Та ні, не потрібно. Наприклад, не знаю, там, кадирівців? Можливо, потрібно, можливо, ні, не знаю. Тобто тут питання, знаєте, ваги, рівнозначної ваги.

Якомога довше утримувати бійців ДШВ в полоні - це один з методів психологічного тиску з боку Росії. Вони усвідомлюють, що для українців життя кожного захисника має величезну цінність. Тому вони свідомо приховують справжню кількість десантників у своїх таборах і в'язницях, навіть не підтверджуючи їхню присутність.

Тарас Загородній, експерт у галузі політичних наук:

Для них ці особи є небезпечними знаками, адже росіяни мають глибоке розуміння символіки. Вони усвідомлюють, що еліта та ті, хто перебуває на передовій, є людьми, здатними вести за собою інших. І вони добре знають: якщо знищити найсильніших, усунути лідерів, це суттєво ослабить інші групи. Тому вони намагаються утримувати "азовців" та десантників у своїх рядах.

Незважаючи на всі виклики, що постають перед процесом звільнення українських військовополонених, у Координаційному штабі активно розробляють нові стратегії, щоб значно підвищити кількість визволених захисників у цьому році.

Богдан Охріменко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:

Щодо обміну "всіх на всіх" — Координаційний штаб активно працює над цією ідеєю та підтримує діалог з відповідною стороною. Мета полягає у поверненні всіх полонених, які знаходяться у нас, а також у звільненні всіх наших громадян, що перебувають на території Російської Федерації, без жодних умов чи співвідношень. Ми продовжуємо цю важливу роботу.

Одним із ключових аспектів діяльності як Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, так і українських дипломатів, є виявлення держави, яка зможе допомогти в їхньому визволенні.

Богдан Чумак, радник Департаменту міжнародного права МЗС України:

У такому випадку Росія опиниться перед дилемою: або ж вона порушить угоду з цією державою, що призведе до нових дипломатичних труднощів, або ж, хоч і з великими зусиллями, почне виконувати зобов'язання, визначені в угоді з цією нейтральною країною.

Родини українських десантників не зупиняться у своїх зусиллях на шляху до звільнення військовополонених. Вони стверджують, що до останнього стоятимуть на захисті своїх героїв і продовжать боротьбу за їхнє повернення.