"Буремний перевал": аналіз провокаційної адаптації літературної класики з участю Марго Роббі та Джейкоба Елорді.

УНІАН ділиться враженнями про довгоочікувану новинку від Еміральд Фіннелл.

12 лютого 2026 року в український прокат виходить нова екранізація класичного готичного роману англійської письменниці Емілі Бронте "Буремний перевал" (Wuthering Heights). Яким видався цей сміливий експеримент від акторки/режисерки Еміральд Фіннелл з Марго Роббі та Джейкобом Елорді, читайте в огляді УНІАН.

"Буремний перевал" - це єдиний роман англійської письменниці Емілі Бронте, випущений нею у 1847 році, в часи, коли жінки скептично сприймалися літературною спільнотою. Натомість сестри Бронте, усі троє письменниці - також були Шарлотта ("Джейн Ейр") та Енн ("Незнайомка з Вілдфел-Голу") - кидали виклик епосі, щоправда, спершу свої вірші вони публікували під чоловічими псевдонімами.

Невдовзі після публікації "Буремного перевалу" книга зіткнулася з негативною реакцією — її засуджували за відсутність моральності. Проте, із зміною суспільних поглядів, твір почав отримувати все більше позитивних відгуків і згодом був визнаний класикою світової літератури.

У центрі оповіді цього роману, що розгортається наприкінці 18 століття в маєтках "Буремний перевал" і "Гніздо дрозда", перебуває складна історія між двома родинами - Ерншоу та Лінтон, які проживали там протягом багатьох поколінь. Ключовим моментом, що змінив усе, стало рішення батька родини Ерншоу взяти додому циганського хлопчика, якого він назвав Гіткліфом. Цей крок став початком занепаду обох родин і самого Гіткліфа.

Фільм має суттєві відмінності від оригіналу - в першу чергу через те, що він концентрується здебільшого на руйнівних стосунках між дочкою родини Ерншоу, Кетрін, і Гіткліфом, одночасно взагалі викидаючи з сюжету чи не найважливішого для його розвитку персонажа з книги, брата Кетрін - Гіндлі. І, відповідно, нівелюючи тему помсти.

У фільмі батько Ерншоу зображений як безнадійний п'яниця та азартний гравець, який в стані алкогольного сп'яніння привів додому бідного хлопця. Натомість у романі це було усвідомлене і благородне рішення. Якщо в книзі батько наполягав на тому, щоб усі мешканці маєтку ставилися до хлопчика з такою ж повагою, як і до його власних дітей, то у фільмі його одразу ж сприйняли як "домашнього улюбленця" і поселили на горищі. Крім того, батько в фільмі систематично знущався з нього, тоді як у романі Гіткліф жив щасливо до смерті власника маєтку. Це означає, що була виключена важлива сюжетна лінія, яка стала основою для сліпої помсти юнака родинам Ерншоу та Лінтон, пов'язана з приниженням і втратою кохання всього життя.

Водночас у фільмі образ ревнивого Гіндлі, який не міг змиритися з тим, що батько та сестра були більш прихильні до чужинця, замінили компаньйонкою Кетрін - позашлюбною донькою неназваного лорда, Неллі, яка жила в маєтку Ерншоу. Втім, якщо Гіндлі за першої ж можливості після смерті батька перетворив на пекло життя Гіткліфа, Неллі навпаки більше концентрувалася на капостях Кетрін, не без власної вигоди.

У фільмі Кетрін постає як примхлива, легковажна і дещо істерична особистість. У цій екранізації персонажі Кетрін і Гіткліфа виглядають значно старшими, ніж у романі, де Гіткліф втік з дому у віці 16 років, а Кетрін померла в 19. Якщо в книзі їхні стосунки зображені як наївне підліткове кохання, то у фільмі це перетворюється на сліпу пристрасть, змішану з холодним розрахунком. У романі романтична Кетрін виходить заміж за свого давнього залицяльника Едгара Лінтона, адже його манери дійсно її приваблюють, незважаючи на її щире кохання до Гіткліфа. В той же час, кінематографічна Кетрін більше захоплена матеріальними статками Едгара, який є новим мешканцем місцевості, тому між ними не було підліткових конфліктів, що існували у її стосунках з Гіткліфом.

Більш того, дивлячись на розкішне життя кіношної Кетрін з доволі благородним Едгаром, власне, не дуже розумієш, на що їй скаржитися. Врешті-решт, на відміну від книги, тут вона мала вибір - і те, що з цього вийшло, це виключно її відповідальність, а все решта - скоріше капризи і нехтування почуттями інших.

Напевно, найбільш захоплюючим персонажним експериментом в екранізації є Ізабель Лінтон. У романі вона постає як наївна сестра Едгара, тоді як у фільмі її образ трансформується в ексцентричну підопічну. Якщо в літературному варіанті вона є типовою жертвою, то на екрані Ізабель здатна вразити глядачів своїм непередбачуваним характером.

Безумовно, однією з ключових привабливостей цього фільму є австралійський акторський тандем Марго Роббі ("Вовк з Уолл-стріт", "Я, Тоня", "Загін самогубців", "Вавилон", "Барбі", "Велика смілива красива подорож") та Джейкоб Елорді ("Прісцилла", "Солтберн", "Франкенштейн", серіал "Ейфорія").

Обидва молоді, обдаровані та неймовірно харизматичні, і вже можуть похвалитися номінаціями на премію "Оскар". Роббі отримала їх за ролі у фільмах "Я, Тоня", "Сенсація" та "Барбі", тоді як Елорді був номінований за свою гру у "Франкенштейні".

Загалом, їхня робота - одна з головних фішок "Буремного перевалу", ідеально доповнена приголомшливими похмурими краєвидами та розкішшю.

Крім того, у стрічці зіграли Шазад Латіф (серіал "Зоряний шлях: Дискавері"), Хонг Чау ("Кит", "Меню", "Місто астероїдів", "Види милосердя"), Елісон Олівер ("Солтберн", "Кривавий лідер", серіал "Завдання") та Мартін Клунз ("Закоханий Шекспір", "Кислотний будинок", серіал "Доктор Мартін"), а висхідній зірці Овену Куперу (серіал "Юнацтво") дісталась роль юного Гіткліфа.

Еміральд Фіннелл, донька знаменитого ювелірного дизайнера Тео Фіннелла, вирішила наважитися на цей сміливий експеримент. Не дивно, адже її вміння відчувати розкіш, безумовно, успадковане від батька.

Вона розпочала свою професійну діяльність наприкінці 2000-х як акторка, переважно виконуючи невеликі ролі на телебаченні. Найбільш відомі її роботи - серіали "Викликайте акушерку" та "Корона", де вона зобразила Каміллу Паркер Боулз, дружину британського короля Чарльза. Крім того, Фіннелл виконувала другорядні ролі у фільмах "Таємничий Альберт Ноббс", "Дівчина з Данії" та "Барбі".

У 2016 році вона вирішила спробувати свої сили у сценарній майстерності, а вже у 2019 році брала участь у створенні серіалу "Вбиваючи Єву". Її дебют у повнометражному кіно як режисерки відбувся у 2020 році з провокаційним трилером про помсту "Перспективна дівчина", де вона також була сценаристкою та продюсеркою. Фільм отримав позитивні відгуки від критиків і здобув п’ять номінацій на "Оскар", а Фіннелл отримала нагороду за найкращий оригінальний сценарій.

У 2023 році режисерка гучно повернулася з ще більш провокативним чорнокомедійним трилером "Солтберн", що викликав неабиякий суспільний резонанс та також був тепло сприйнятий критиками.

З огляду на відомий вражаючий стиль Фіннелла, багато глядачів та критиків мали великі сподівання щодо "Буремного перевалу".

На даний момент рейтинг фільму на IMDb складає 6,1 з 10, а на Rotten Tomatoes він отримав 66% позитивних відгуків від критиків. У свою чергу, на Metacritic експерти з кіно оцінили його на рівні 57 з 100, що свідчить про "змішані або середні відгуки".

"Буремний перевал" Еміральд Фіннелл, вільно адаптуючи класичну історію Емілі Бронте з великою дозою плотської еротики та шикарної стилізації, може й не є твором високої літератури, але це візуально яскраве задоволення", - звучить консенсус критиків на Rotten Tomatoes.

"Буремний перевал" Еміральд Фіннелл виявився досить сміливим експериментом, який, незважаючи на яскраву візуалізацію, привабливий та талановитий акторський ансамбль, сучасні модні елементи в костюмах, стильний саундтрек від поп-ікони Charli XCX, специфічний гумор та деякі цікаві сюжетні ходи, все ж таки залишився досить поверхневим, порівняно з оригіналом. Це більше про естетику, аніж про зміст. Так, фільм виглядає привабливо, має деякі еротичні моменти та велику драму, але позбавлений глибини.

По факту, тут історія зведена до всеохоплюючої неконтрольованої пристрасті, а фінал виглядає таким, що там просто не залишається потенціалу для усього того, що відбулося після цього в класичному романі. Тим часом, центральна тематика зі сліпою помстою фактично взагалі виключена - наприкінці Гіткліфу просто немає кому мститися.

І в даному випадку мова йде не про одвічні суперечки на тему, що краще - книга чи фільм? Екранізацію від Фіннелл цілком можна було б розглядати як окрему історію, лиш частково засновану на романі, й вона б мала повне право на існування - з рештою, далеко не всі знайомі з оригіналом. Наприклад, дві дівчини в кінотеатрі, які вочевидь прийшли на романтичне кіно до 14 лютого, щиро здивувалися, що "хеппі-енду не буде". Інша справа, що ця кіноісторія просто вийшла дуже поверхнева, а персонажі зовсім не викликають співчуття.

Якщо ви бажаєте насолодитися адаптацією "Буремного перевалу", яка ближча до оригіналу літературного твору, можете звернути увагу на фільм 1992 року з молодими акторами Рейфом Файнсом та Жульєт Бінош.

Про інші новинки цього тижня в кінотеатрах читайте в нашому окремому огляді. Також ви можете ознайомитися з добіркою найкращих серіалів лютого 2026 року.