Це не просто якісь "квартали"!

Навіть лише заради виступу цієї капели юних бандуристів з Чернігова варто було б учора зібратися в залі столичного мистецького центру "Арсенал" усім представникам медіа: телебачення, радіо, інтернету, як вітчизняним, так і закордонним. Ця весняна сила співу, це лицарське "рокотання та ридання бандури" могли б прикрасити будь-який прайм-тайм, будь-який марафон, будь-який концертний майданчик столиці, якби... Якби ті, хто визначає нашу інформаційну, культурну і духовну політику, вибачте за тавтологію, дійсно жили Україною. А натомість, під впливом чужих "кварталів", ми досі стикаємося з залишками сценічного непотребу. На такі важливі події наші "патріотичні" за формою та комерційні за змістом медіа лише з недовірою косо дивляться. Як і сто років тому: "А справжня муза залишається неушкодженою".

Жебисте знали: ці славні джури, прибувши до Києва з прифронтового Чернігова, дали вчора справді великий почин святу всеторжества бандури, яке організаторка, Національна спілка кобзарів України приурочила, зокрема, до свого 40-річчя та до 75-ліття рідного керманича, народного артиста України Володимира Єсипка.

Під дахом "Арсеналу" зібралася неймовірна кобзарсько-бандуристська мистецька потужність, яку не доводилося чути і відчувати вже дуже давно. Це були справжні "Гомери України", здатні задовольнити будь-які музичні уподобання.

Проте цей молодий спів, ніжно торкнувшись до серця, викликав в ньому щиру сльозу. Він слухав ансамбль молодих чернігівців, і в уяві мимоволі виникали рядки Тичини:

"Всі ми охоплені тривогами під час панахид."

Наш стиль сповнений натхнення та мелодійності,

О, як виглядаєш ти, земле моя!

Після завершення концерту, увімкнувши телефон, я прочитав, що в той момент, коли ця українська молодь радувала київську аудиторію своїм дзвінким співом, московські агресори завдавали ударів по їхньому місту за допомогою дронів.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ