Чи стане амбіційна ініціатива Зеленського з тисячею годин контенту ще однією невдалою спробою?

У культурній спільноті загалом налаштовані на ціле дійство в соцмережах.

В той час, коли наш президент віддає перевагу заходам в офлайн-форматі. Він сам ініціював рішення виділити 4 мільярди державних коштів не на якесь нудне змагання, про яке, напевно, ніхто, окрім вашої Антоніни, не буде згадувати. А на масштабному фестивалі-пітчингу!

Вперше я дізналася про нього від міністерки культури Тетяни Бережної та заступниці глави Офісу Президента Олени Ковальської, які відвідали Комітет Верховної Ради з гуманітарних та інформаційних питань, щоб поділитися своїми творчими задумами. Варто зазначити, що Ковальська вважається ключовою фігурою в культурній сфері нашої країни. Про це ми ще детально поговоримо далі.

О, Боже, скільки різноманітних версій мені наводили різні люди, які намагалися дізнатися більше про цю концепцію! Ніхто не зміг толком пояснити — це все виглядає як таємничий фестиваль-пітчинг. Якщо підсумувати всі мої бесіди з учасниками цієї сфери, то можна з упевненістю стверджувати, що це справжнє грандіозне дійство, де проходитимуть змагання. Із телевізійною естетикою зйомки. Спочатку мені говорили про ВДНГ, а згодом — про одне з західних міст. Кажуть, що іноземні члени журі погодяться приїхати лише в безпечне місце. І так, відповідати за розподіл фінансів, зокрема, будуть експерти з інших країн. Мої співрозмовники вже жартують, що їм цікаво, скільки балів поставить поважний польський експерт проєкту, присвяченому діяльності ОУН або УПА.

Спочатку називали травневий термін, потім — червневий. Зараз це підтверджує і міністерка культури. Хоча місто поки що не розголошує, є припущення, що йдеться про Буковель. Або ж Чернівці, які розташовані близько до кордону і мають сучасний культурний центр Миколайчука та кінотеатр. Ці локації вже були використані на кінофестивалі "Миколайчук Open", що також планується на літо. Отже, виходить, що вся наша культурна спільнота в червні повинна буде масово вирушити до Буковеля або Чернівців? Або, можливо, в Мукачево. Які там варіанти місць? Якщо що, можна провести фестиваль на водах у Косино, це зовсім близько.

Сцена з кінофільму "Мої роздуми спокійні"

Я абсолютно серйозно кажу – як і Вадік, я відвідала це місце разом з мамою. Проте, на відміну від нього, я була в захваті. Тут величезна територія з безліччю варіантів для розваг: театралам можна запропонувати пітчити свої ідеї в цій зеленій мінеральній воді, кінематографістам – спробувати великі водяні гірки, музиканти нехай ловлять натхнення під гірками, а літераторам відведемо місце в контрастних басейнах з гарячою та холодною водою. Арт-тусовка зможе насолоджуватися фудкортами, а експерта з Польщі ми посадимо під пляшкою ігристого. Рано чи пізно він муситиме погодитися на байопік про Бандеру.

А якщо ні, то там є тунель із швидкою течією. Вважаю, що ідея -- шедевральна. Володимире Олександровичу, не дякуйте!

Звісно, всі ці міркування виникли б інакше, якби формат був чітко визначений, але, на жаль, цього не сталося. Я вже не раз чула, що в Мінкульті, Держкіно та інших установах дійшли до висновку, що цей фестиваль-пітчинг є нічим іншим, як просто грандіозним і непридатним концептом. Проте ніхто не наважується повідомити про це президенту. Замість цього вигадують різні способи, аби подати інформацію так, щоб вона виглядала більш прийнятною.

Обговорення проводяться за участю відомої рекламної агенції. Коротко кажучи, поки що це все виглядає не дуже перспективно. Крім того, я отримала інформацію, що ці 4 мільярди гривень – це макрофінансова підтримка від швейцарських платників податків. Це означає, що йдеться про іноземну допомогу, яка не може бути використана для військових потреб. Пізніше міністерка підтвердила цю інформацію, але країну не зазначила.

Щоб хоч трохи зрозуміти це таємниче явище, нещодавно під час Конгресу культури у Львові відбулася дискусія на цю тему. Ось запис трансляції, але я вам все розповім сам.

Запросили до участі міністерку культури Тетяну Бережну, менеджерку проєктів Вероніку Селегу (до речі, вона була однією з кандидаток на посаду міністерки культури) та виконавчу директорку УКФ Анастасію Образцову. Модератором бесіди стала моя колега з клубу "Чорний рот" Настя Платонова.

Тетяна Бережна зазначила, що "основною метою цієї ініціативи є виробництво значної кількості якісного українського контенту, який дозволить нам більш чітко та ефективно донести нашу ідентичність, розповідати про нашу історію, протистояти відчуттю меншовартості в певному сенсі та популяризувати українську культуру, мову і мистецтво як в Україні, так і за її межами".

А також «руйнувати стереотипи, спростовувати неправдиву інформацію та демонструвати справжню Україну як потужну, різноманітну та обдаровану». І ваша Антоніна вже навіть має уявлення, яким чином деякі потенційні учасники можуть представити цю справжню Україну.

Також пані Тетяна каже, що в нас досі немає гранднаративу. Такого як в Росії "русскій мір". І йти він має не від державних органів, а зсередини суспільства. Тож ось ця програма "1000 годин контенту" має цьому створенню сприяти. А також заміщенню російського, так би мовити, продукту.

Хотілося б підкреслити, що численні конкурси, що проводяться Держкіно, УКФ та Мінкультом, тривають вже кілька років, і ми вже маємо понад тисячу годин контенту. Але чому ж цей великий наратив досі не склався? Тема ідентичності та заміщення російського контенту обговорювалася безліч разів. Що ж було не так раніше? І які зміни можуть відбутися зараз?

Що стосується змісту, то він охоплюватиме: ігрові та документальні фільми, анімаційні проекти, серіали, розважальні та освітні програми на телебаченні, короткі відеоролики для соціальних мереж, театральні вистави, оперні та балетні постановки, мюзикли, музичні альбоми, сингли, музичні кліпи, аудіокниги, а також онлайн-ігри.

Пані міністр підкреслює, що фестиваль-пітчинг на водах повинен бути максимально прозорим. У зв'язку з цим театральним колективам, ймовірно, доведеться перебратися з зеленого басейну в басейн з баром посередині — адже вони все одно вживають алкоголь і сваряться через театральні суперечки. Основною метою є встановлення чітких правил, які будуть закріплені в постанові Кабінету Міністрів. Відповідальність за програму покладена на Наталію Мовшович, яка нещодавно була призначена заступницею Бережної з міжнародних питань. У Наталі гарна репутація в кінематографічному середовищі та значний досвід, що є позитивним аспектом. Однак Мовшович, мабуть, не позаздриш у цій ролі.

Тетяна Бережна і Наталія Мовшович

Одним із ключових аспектів є термін, протягом якого ці фінансові ресурси повинні бути витрачені. Під час минулого скандального пітчингу Мінкульту вимагалося створити контент за фактично півроку, що неминуче ставило під сумнів якість продукції. Проте Бережна вже на засіданні комітету зазначила, що кошти будуть доступні на кілька років, що дозволить здійснити перехідний період у виробництві. Крім того, контент більше не буде на 100% у власності держави, і наразі триває робота над новими умовами щодо прав.

На початку січня оголосять правила конкурсу, потім -- прийом заявок. Це все буде показано на спеціальному сайті. Тобто ми зможемо зайти і дивитися, хто подається, й вишукувати зраду. Заявників і їхню ділову репутацію будуть перевіряти через ресурси українських банків -- так працювало у програмі грантів для бізнесу "Власна справа", якою колись опікувалася пані Тетяна. Хоча Антоніна, звісно, перевіряла б у першу чергу контент, який шановні конкурсанти робили до цього.

Міністерство культури також планує сформувати комісії на основі Державного агентства України з питань кіно, Державного агентства мистецтв та інших організацій, які будуть оцінювати подані заявки на предмет їх відповідності темі та реалістичності бюджету. І, звісно, відбудеться сам пітчинг. Бережна підкреслює, що це буде "значний, масштабний фестиваль".

Вас, напевно, зацікавило поняття "відповідність тематиці". Отже, нам представлять уже підготовлені теми, які повинні відповідати змісту контенту в рамках програми. Як запевняє Бережна, ці теми будуть "направляти, не обмежуючи творчу свободу". Це означає, що, дорогі митці, вам нададуть список тем, на які варто звернути увагу під час створення ваших фільмів, пісень та балетів. Чекаємо з нетерпінням! Усе це буде викладено у вже згаданій постанові.

В цілому, подібні теми раніше зустрічали опір. Можливо, це пов'язано з тим, що запропоновані питання були, скажімо, неоднозначними, що підштовхувало митців до націоналістичного пафосу та ура-патріотизму, внаслідок чого виникали поверхневі, нереалістичні образи. Однак, з виступу Вероніки Селеги складається враження, що цього разу, ймовірно, вдасться уникнути такого підходу. Вона зазначила, що термін "героїзація" вважає небезпечним. Це також підтримує Антоніна. Вероніка стверджує, що нові теми будуть зосереджені, наприклад, на регіональних особливостях, доступності та інших питаннях.

Але тут питання в темпах: шановні митці на початку року мають почитати ці теми-пропозиції і стрімголов придумати ідею фільму, пісні, балету, розписати заявку і вже за кілька місяців представляти її на конкурсі. Сказати, що таке страшно уявити, -- це нічого не сказати.

Коли Тетяна Бережна згадала про Олену Ковальську, модераторка Настя Платонова обережно запитала про роль Офісу Президента в цьому контексті. Сьогодні складається враження, що Ковальська є ключовою фігурою. До речі, за моїми даними, саме вона проводила співбесіди з кандидатами на посади в Міністерстві культури та Державному агентстві України з питань кіно. Хотілося б поділитися кількома вражаючими історіями, але поки що не можу.

Пані Тетяна сказала, що "розуміє тон і тональність цього запитання, але зараз треба мобілізувати ресурси". ОП ж, за словами міністерки, відповідатиме за міжнародний компонент пітчингу: запрошуватиме експертів, робитиме пітчинг відомим у світі.

Щодо загроз, Бережна відзначає, що одним із основних чинників є суспільне незадоволення. Вона визнає, що це має свої підстави, оскільки інформації про подію недостатньо. Знову ж вона згадує програму "Власна справа", якою, за її словами, бізнес був задоволений, адже це забезпечує підтримку, створення робочих місць і сплату податків. Тому міністерку дивує таке скептичне ставлення. Проте Антоніна знову підкреслить, що виробництво контенту та мистецьких творів – це зовсім інший процес, який має свої особливості.

Вероніка Селега вважає, що справді бракує комунікації, можуть бути проблеми з добором фахових експертів (приміром, через брак часу, суб'єктивність вибору) та якістю самого контенту.

Оскільки виникла можливість поставити запитання, ваша авторка, звісно ж, вирішила не впустити цей шанс. По-перше, адже мені обов'язково потрібно буде їхати на цей фестиваль-пітчинг, щоб створити для вас захоплюючі репортажі. Тому я попросила Тетяну Бережну уточнити, що саме нас очікує на цьому заході.

Отже, це буде "помітний не лише в Україні, але і на міжнародній арені мистецький, культурний захід, на який будуть запрошені як представники громадянського суспільства, так і міжнародні експерти". В Мінкульті вже розглядають місто, яке потенційно може підійти. Власне, все. Якщо чесно, я досі не розумію, чим це буде радикально відрізнятися від, наприклад, пітчингів у Держкіно. Тим паче, що такий формат зазвичай цікавий хіба представникам кіноспільноти і вже точно не має потенціалу, аби стати помітною подією бодай в Україні.

Тому я досі спостерігаю лише одну можливість перетворити це на справжню казку.

Моє друге питання торкалося теми телевізійних серіалів. Пітчинги цього формату тривають з 2018 року, і лише кілька команд зуміли створити дійсно якісний продукт. Зазвичай, представники індустрії стверджують, що їхня аудиторія — це недалекі глядачі, які не прагнуть сприймати щось більш інтелектуальне.

Тому їм не вигідно покращувати якість, адже глядачі не звертають уваги, рейтинги знижуються, а навіщо це потрібно. Тому я й попросила пояснити, які можуть бути заходи безпеки проти таких контентмейкерів, які знову візьмуть бюджетні кошти і створять низькоякісний продукт. Не сумніваюся, що деякі вже вивчають старі, нереалізовані ідеї з часів царя Гороха, аби вигадати щось нове на їх основі. Адже...

Пані Тетяна каже, що, на її думку, 80% успіху боротьби з ризиками має бути закладено на моменті підготовки нормативно-правових документів, які регламентуватимуть правила. Чим краще будуть виписані критерії відбору людей у комісії, обов'язки заявників, тим ризиків менше. Міністерка згідна, що ризики є, але вважає, що Мінкульт має рухатися "не на запит, а на той стан суспільства, в якому ми хочемо жити, і на ті результати, яких ми хочемо досягти".

Отже, будемо спостерігати за подіями. Під час спілкування з колегами після обговорення стало очевидно, що ваша Антоніна втратила колишню впевненість. Виглядає на те, що вона була набагато більш прихильною до цього фестивалю-пітчингу, ніж інші. Я, звісно, теж маю свої сумніви (і це не безпідставно, адже ми стали свідками невдач у попередніх розподілах фінансування від Держкіно та Мінкультури за останні роки), але ось що говорить член наглядової ради УКФ Володимир Воробей:

Кількість підписок на цей пост від шанованих особистостей є досить показовою, щоб продовжувати фіксувати відсутність підтримки цієї концепції. Зокрема, її розглядають як виключно популістську та надмірно грандіозну.

На мою думку, однією з найактуальніших проблем у сфері культури є повна відсутність стратегічного бачення. Такої ж думки дотримуються аналітики в інших областях, зокрема й у військовій. Саме тому ми не спостерігаємо чіткого гранднаративу, незалежно від того, що це може означати. Натомість маємо лише спорадичні ініціативи та реакції на різні виклики, що свідчить про брак системного підходу та комплексного розуміння ситуації.

У нас є 4 мільярди, які потрібно витратити, тож давайте швидко щось придумаємо. Але чомусь це виявляється не так просто, адже ми зовсім не знаємо, в якому напрямку рухаємося. Тим часом, ми постійно скаржимося на росіян, які проникають у всі події зі своєю культурою. Чому б їм і не проникати, якщо вони мають цю багатогранну стратегію ще з кінця 90-х? Так, концепція "русского мира", про яку згадує міністерка культури, почала формуватися та впроваджуватися з 1999 року. Тож, підрахуйте самі.

Проте, як би там не було, фестиваль-пітчинг все ж відбудеться. Здається, це вже неможливо скасувати. Тож до нових зустрічей на воді! Не забудьте взяти купальники та гумові шапочки.