Чи похитне Путін цього разу зоряну епоху президента Ердогана?

Туреччина готується 15 травня приймати мирні переговори

15 травня в Стамбулі може відбутися зустріч між Президентом України Володимиром Зеленським та лідером Кремля Володимиром Путіним за посередництвом турецького президента Реджепа Тайїпа Ердогана. Існує навіть можливість, що президент США Дональд Трамп, який з 11 по 14 травня здійснить візити до Саудівської Аравії та Катару, може завітати на цю зустріч, хоча наразі офіційних підтверджень таких намірів не було.

Путін, опинившись у складному становищі між вимогами припинення вогню та санкціями, вчора висунув пропозицію зустрітися в Стамбулі, щоб відновити переговори з того моменту, де вони були призупинені більше трьох років тому. З березня 2022 року ситуація змінилася кардинально, і повертатися до тих обставин видається досить дивним, особливо з огляду на вимоги Росії того часу (таких як відмова від НАТО, зменшення військової потужності та заборона на розміщення іноземних військ). Більш того, Путін не згадав про 30-денне припинення вогню, яке обговорювала Коаліція охочих на зустрічі в Києві в суботу. Президент Трамп спершу також висловлювався на користь припинення вогню, але вже вчора акцентував, що Україні слід погодитися на переговори без цієї умови. Київ швидко відреагував: президент Зеленський заявив, що готовий чекати на зустріч із Путіним 15 травня в Стамбулі. Відповідь Кремля на цю ініціативу залишається невідомою.

Тему припинення війни будуть піднімати і 14-15 травня у турецькій Анталії, де відбудеться неформальна зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО. Ця зустріч - "звірка годинників" перед самітом глав держав та урядів Альянсу, який пройде в Гаазі 24-25 червня 2025 року. Очільники дипломатичних відомств 32 країн на чолі з генсеком НАТО говоритимуть про пріоритети безпеки Альянсу, включаючи збільшення інвестицій союзників в оборону та припинення російсько-української війни. Вже відомо про участь у саміті очільника американського Держдепу Марко Рубіо.

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ВЕДЕННЯ МИРНИХ ПЕРЕГОВОРІВ

Повне і безумовне припинення вогню має стати першим етапом і передумовою для проведення переговорів про досягнення справедливого та стійкого миру. На такій позиції наполягають Україна і союзники. "Коаліція охочих" підтримала безумовне й повне припинення вогню в Україні на 30 днів, що має розпочатися сьогодні, 12 травня. У разі відмови від такого плану Москва отримає новий посилений пакет санкцій ЄС, скоординований із санкціями Великої Британії, Норвегії, США. Позиція України та європейських партнерів у цьому єдина.

Президент Зеленський раніше підкреслював, що готовність України вести переговори з країною-агресором, яка забрала життя десятків тисяч українців, є значним поступкою з боку нашої держави. Для України сигналом про старт таких перемовин стане оголошення про припинення вогню. Проте, як це часто буває, на практиці ситуація виявляється набагато складнішою, ніж у теоретичних міркуваннях. Спочатку варто розглянути деталі цього питання.

Теоретичні основи та світовий досвід ведення переговорів свідчать, що перший крок до мирного вирішення конфліктів часто полягає у встановленні перемир'я, хоча це не завжди є необхідною умовою. Історія знає випадки, коли мирні переговори розпочиналися без формального оголошення про припинення вогню. Це стосувалося як внутрішніх конфліктів, так і ситуацій, коли бойові дії вже значно зменшилися. Історики наводять приклади таких випадків, як В'єтнамська війна, конфлікти в Колумбії, а також ситуацію в Боснії та Герцеговині, де було зафіксовано часткове перемир'я. Проте, проводити паралелі між цими конфліктами і війною між Росією та Україною було б не зовсім коректно. У більшості випадків мирні переговори дійсно передували оголошенню про припинення вогню, що, зокрема, підтверджували резолюції ООН щодо конфліктів у Сирії та Лівії.

Згідно зі Статутом ООН, існує кілька методів або процедур для мирного вирішення міжнародних конфліктів, серед яких: переговори, медіація, примирення, арбітраж, судові розгляди, звернення до регіональних установ, а також інші мирні засоби, обрані сторонами. Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років також пропонують такі методи, як добрі послуги та медіація, які не є обов'язковими. Яка ж різниця між цими двома підходами? Добрі послуги включають в себе встановлення контактів між сторонами конфлікту, щоб сприяти початку переговорів. На відміну від цього, медіація передбачає більш активну участь, адже вона не лише включає контакт, але й націлена на досягнення примирення між сторонами. Посередник бере участь у процесі переговорів і може активно впливати на їх розвиток. Теоретично, він може вносити пропозиції щодо суті конфлікту, але при цьому повинен уникати підтримки однієї зі сторін, поважаючи суверенітет, честь та гідність держав, які беруть участь у суперечці. Отже, для проведення медіації необхідна згода обох сторін конфлікту.

Нагадаємо, що в березні 2022 року Туреччина позиціонувала себе як країна, яка пропонує корисні послуги, а сьогодні йдеться про активну роль у посередництві під час переговорів.

ТУРЕЧЧИНА: ДОСВІД ТА РЕЗУЛЬТАТИ ПОСЕРЕДНИЦТВА

В контексті війни між Росією та Україною Туреччина від самого початку конфлікту виступила активним посередником у спробах досягнення миру. Переговори, які відбулися 10 березня 2022 року в Анталії між міністрами закордонних справ України і Росії, Дмитром Кулебою та Сергієм Лавровим, не принесли жодних результатів. Як зазначив тоді український міністр, Лавров не мав мандату від Путіна на ухвалення рішень, а прибув до Туреччини лише для того, щоб послухати та повторити російські пропагандистські тези, намагаючись переконати, що саме Україна стала причиною агресії з боку Росії.

Незважаючи на відсутність конкретних результатів під час зустрічі міністрів в Анталії, Туреччина змогла влаштувати переговори в Стамбулі наприкінці березня 2022 року. Ця зустріч переговорних делегацій, яка згодом викликала чимало роздумів у Москві, продемонструвала, що сторони здатні вести діалог і досягати певних угод... Проте це тривало недовго. Коли стали відомі жахливі злочини, скоєні російськими агресорами на Київщині, подальші консультації, що проводилися після стамбульської зустрічі і вселили надію на швидке завершення конфлікту, були зупинені.

Посередницькі ініціативи, які далі реалізовувала Анкара, були більш успішними. Спільно з ООН 22 липня 2022 року було домовлено про безпечне транспортування зерна та харчових продуктів з українських портів. За цей час вдалося вивезти з України, у тому числі у найбільш нужденні країни Африки та Азії, 33 млн тонн збіжжя. Наголошуючи на успіху такого формату співпраці (підписання договорів не напряму, а із посередниками, за участі Туреччини у процесі реалізації ініціативи на рівні з представниками України, Росії та ООН), президент Ердоган неодноразово пропонував взяти цей приклад за основу для мирних домовленостей. Але і для цього передумовою мало б стати припинення вогню. Чорноморська зернова ініціатива діяла майже рік та завершилася через односторонній вихід з неї Росії у липні 2023. Розірвання угоди РФ супроводила ракетними атаками по Одесі та Миколаєву, завдавши за даними Міністерства інфраструктури України за менш ніж два місяці 118 ударів по українських портах та знищивши понад 280 тисяч тонн зерна, що зберігалось в Україні. Наразі Україна зберігає потенціал для контролю над Чорним морем, у тому числі, завдяки багатофункціональним морським дронам.

Іншим позитивним кейсом домовленостей за участю Туреччини стало звільнення командирів "Азову" з полону у вересні 2022 року та повернення їх додому в липні 2023-го. Окрім цих результативних прикладів, Туреччина не припиняла свої зусилля як для припинення вогню, досягнення миру (саме таку послідовність в Анкарі бачить правильною), повернення полонених, викрадених Росією українських дітей, вирішення гуманітарних питань. При кожній слушній нагоді президент Ердоган заявляє про підтримку суверенітету, територіальної цілісності України та готовність надати майданчик, вжити будь-яких зусиль зі свого боку для встановлення стійкого та довготривалого миру. Видається, що цей зірковий час для виконання обіцянки може настати найближчим часом.

ЕКОНОМІЧНІ І ПОЛІТИЧНІ РИЗИКИ ТУРЕЧЧИНИ ЯК МИРОТВОРЧОЇ ДЕРЖАВИ

Без сумніву, територія, на якій може бути укладена мирна угода між Україною та Росією, увійде в історію. Це місце, а також сам процес і лідер країни, де це відбудеться, стануть темою для підручників з історії. Президент Ердоган готовий до виконання такої важливої ролі. "Ми не упустимо цю історичну можливість," - заявив він учора під час бесіди з французьким президентом Еммануелем Макроном.

У 2022 році у турецькому парламенті ініціювали подання кандидатури президента Ердогана на Нобелівську премію миру "за зусилля щодо встановлення миру між Росією та Україною". Конфлікт продовжився, нагорода знайшла інших лауреатів. Тоді премію здобули український Центр громадянських свобод, який став першим в історії незалежної України, хто отримав таку нагороду, а також російська організація "Меморіал" та білоруський правозахисник Алесь Біляцький. Нині ж перед президентом Ердоганом відкривається нове вікно можливостей "з видом" на будівлю Нобелівського комітету в Стокгольмі.

Проте не лише іміджем керується турецька влада, адже Анкара має суттєві економічні вигоди, виступаючи в ролі миротворця. Варто зазначити, що в Стамбулі не підтримали санкції проти Росії і продовжили розвивати торговельно-економічні відносини з нею. На фоні виходу з російського ринку великих міжнародних компаній, активний турецький бізнес зайняв їхнє місце. Туреччина пообіцяла приєднатися до санкцій лише тоді, коли вони будуть введені на рівні ООН. А поки що країна має можливість активно торгувати з РФ, купувати російський газ за вигідними цінами та у значних обсягах, укладати угоди з європейськими державами про постачання газу, а також здійснювати платежі за газ в обхід санкцій іноземних банків, що узгоджено зі США. Як неодноразово підкреслювали в Анкарі, така нейтральна, зокрема позасанкційна, позиція та діалог з Києвом і Москвою дозволяють підтримувати збалансований підхід до обох сторін конфлікту та виступати в ролі посередника.

Інша вигоду - геополітичну, Туреччина отримала не без допомоги Сил оборони України. Якщо до російсько-української війни лідерство в Чорноморському регіоні доводилося ділити з Росією, то зараз турецький флот - найбільша та найпотужніша сила Чорноморського регіону. Застосувавши положення Конвенції Монтрьо та закривши протоки для проходу військових кораблів на початку війни, Туреччина продемонструвала своє лідерство і відданість принципам міжнародного права, а також забезпечила собі найбільшу військову присутність у Чорному морі.

Зі зміною адміністрації в США, посередницька роль Туреччини втратила свою значущість. Ініціативу в цьому процесі перехопив Ер-Ріяд. На початку президентства Дональда Трампа Туреччина, здавалося, опинилася на другому плані. Хоча певні контакти й відбувалися, досягти домовленості щодо телефонної розмови чи візиту вдавалося лише через кілька місяців. Розмова, що відбулася 5 травня, стала значним моментом для турецького лідера: Трамп запропонував співпрацю для завершення війни, обіцяв підтримку в оборонній галузі (постачання F-35 залишалося актуальним для Туреччини) та запросив відвідати Вашингтон. Візит планується на червень, і зараз у президента Ердогана з'явилася можливість прибути "не з порожніми руками", а з першіми досягненнями у переговорах між Україною та Росією, або навіть з мирними угодами, які Трамп сподівався укласти ще на початку свого терміну, але потім зрозумів, що це завдання виявилося складнішим, ніж очікувалося.

ДЕ МИ ЗНАХОДИМОСЯ ТА ЯКІ У НАС ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Станом на середину дня понеділка, коли цей текст був поданий на розгляд редакції, ситуація з переговорами у Стамбулі виглядала наступним чином. Путін озвучив намір провести безпосередні переговори з Україною "в тому місці, де вони були зупинені" у 2022 році - у Стамбулі. Примітно, що він не згадав про 30-денне припинення вогню, на якому наполягає "Коаліція охочих". Його пропозиція, як і раніше, виглядає більше як спроба уникнути санкцій, які можуть накласти союзники у випадку відмови, затягування часу та чергова маніпуляція з боку Кремля, а не як реальний крок до миру.

Тут є важливим один нюанс: говорячи, що Туреччина готова прийняти у себе переговори, президент Ердоган вказав Путіну, що Анкара згодна на перемовини в Стамбулі, які "приведуть до постійного врегулювання". Тобто це застереження для Кремля, аби гостинність та дипломатичне сприяння не були використані в якихось схемах, направлених не на досягнення миру, а на затягування перемовин і продовження війни.

Також отримали відгуки з Європи та США. У коментарі для Укрінформу ще до початку дипломатичного "пінг-понгу" в неділю, голова представництва Європейського Союзу в Туреччині, Томас Ханс Оссовські, зазначив, що в ЄС позитивно оцінюють можливу роль Туреччини як посередника. У Єлисейському палаці в неділю підкреслили важливість досягнення угоди про припинення вогню для проведення зустрічі на найвищому рівні між Росією та Україною в цей четвер. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск наголосив на тому, що світ очікує на одностайне рішення про негайне та безумовне припинення вогню.

Президент США вважає, що можливості для зменшення напруженості варто використовувати без необхідності встановлення припинення вогню як умови для початку переговорів. "Володимир Путін не прагне досягти угоди про припинення вогню з Україною, натомість він пропонує зустріч у четвер у Туреччині для обговорення можливостей зменшення насильства. Україна повинна погодитися на це без зволікань," - зазначив він. Трамп вважає, що таким чином Україна "зможе оцінити, чи дійсно можливо досягти такої угоди". Якщо ж цього не станеться, США і Європа вживуть відповідних заходів, включаючи санкції.

Ввечері президент Зеленський висловив надію на те, що Росія оголосить про припинення вогню з понеділка. Він також зазначив, що особисто чекає на зустріч з лідером Кремля Владіміром Путіним у Туреччині 15 травня. На даний момент ініціатива перебуває на стороні Росії, і найближчим часом стане очевидно, як саме Кремль планує діяти.

Не можна вимагати від жертв агресії капітуляції в ім'я слова "мир".

Сьогодні турецькі ЗМІ активно висвітлюють новини про завершення війни, зосереджуючи увагу на Стамбулі як новому центрі світової миротворчості. Газета Türkiye стверджує, що "Новий світ формується у Стамбулі", і вважає, що підписання мирної угоди між Україною та Росією на Босфорі стане кроком до кращого майбутнього. Hürriyet називає Стамбул "резервним виходом" для мирного врегулювання, адже попередні спроби за участю інших держав виявилися безрезультатними. Тож на "диво" примирення світ сподівається саме в цьому місті. У свою чергу, газета Akşam на першій шпальті опублікувала фото з місця російського обстрілу пологового будинку в Маріуполі 9 березня 2022 року, нагадуючи про тисячі загиблих українців та мільйони біженців, а також про можливість припинення насильства в найближчі дні. Видання Sabah підкреслює, що Туреччина є гарантом миру і єдиною силою в регіоні, здатною зупинити конфлікт.

Можливі перемовини у Стамбулі 15 травня стали також топ-темою нічних політичних шоу на турецькому ТБ. Але експерти, на відміну від редакторів провідних видань, більш витримані та беземоційні у своїх оцінках ситуації. Вони бачать шлях до досягнення миру довшим, аніж одна (майже спонтанна) зустріч лідерів воюючих країн у Стамбулі. Час для досягнення перемир'я вважають доречним та вдалим для України, оскільки небажання США продовжувати підтримку, запевнення Європи у підтримці, але відсутність єдності щодо цього питання в межах ЄС, подальші жертви з боку цивільного населення та втрати на фронті роблять ситуацію ще більш складною, трагічною та майже безвихідною. При цьому наголошується, що самі умови миру не повинні виглядати так, ніби 40-мільйонна нація, яка потерпає від агресії, частина територій якої окупована, буде поставлена на коліна лише заради того, аби прозвучало слово "мир". Щодо санкцій проти Росії, в Туреччині ставлять під сумнів їхню ефективність, оскільки за чотири роки не вдалося зруйнувати російську економіку.

Загальне традиційне негативне ставлення турків до США звучить в оцінках окремих експертів. На їхню думку, США продовжують грати свою гру - виснажувати Росію за рахунок України, перетворивши її на поле бою з Москвою. Дехто з експертів наголошує на тому, що Вашингтон не є надійним союзником, і рано чи пізно військова допомога Україні припиниться.

Без довгострокових прогнозів, найбільш практичні з експертів вказують на те, що зустріч рівня президентів двох воюючих сторін вимагає ретельної підготовки - від погодженого з обома сторонами порядку денного, кола запрошених осіб, до плану розсадки делегацій та обіднього меню. Але й вони погоджуються із тим, що ці протокольні моменти можуть бути спрощені або погоджені вже у ході дуже швидкої підготовки, аби лише не втратити шанс розпочати мирні перемовини та отримати надію на врегулювання війни.