Які проблеми зі здоров'ям має Путін і які його цілі щодо України – думки Цимбалюка про війну та підтримку США.

"Сполучені Штати все ж обирають підтримувати Україну."

Український журналіст Роман Цимбалюк, який провів 13 років у Росії, здобув популярність завдяки своїм гострим запитанням до Володимира Путіна на пресконференціях диктатора. Нещодавно відбулася ще одна з таких подій у РФ, але "незручні" питання від "контрольованих" пропагандистів, як завжди, не прозвучали.

У бесіді з "Телеграфом" Цимбалюк пояснив, чому Путін знову підняв стару тему "державного перевороту" в Україні, що залишає нас у роздумах щодо дій Трампа, а також яке запитання він би поставив диктатору після закінчення чотирьох років повномасштабної війни.

Романе, 19 грудня пройшла пряма лінія з Путіним. Чи було щось, що тебе вразило? Або ж це лише безкінечне повторення одних і тих самих тем щороку?

-- Для тих, хто там живе і працює, зрозуміло, що це подія. Але, за великим рахунком, Путін перестав бути ньюзмейкером. З точки зору сенсів він нічого [нового] не говорить, повторюється. Росіяни, якби у них було трохи більше розуму чи рішучості, мали б поставити питання: якого х** дід починає свій спіч про "государственный переворот" у 2014 році в іншій країні? От і все. Всіх цікавило питання війни і миру, а маньячело на це відповіді не дає. Або ж дає такі відповіді, з яких зрозуміло, що війна буде продовжуватись.

Мене теж вразив цей "державний переворот". Слухай, скільки років вже це триває — одне й те саме. І як? Росіяни продовжують це сприймати?

А хіба хтось запитує їхню думку? Тварини створені для того, щоб споживати те, що їм пропонують. Є люди, які усвідомлюють ситуацію, проте це не полегшує нашого становища і не погіршує його, адже вони не здатні внести зміни. Я не маю на увазі "гарних росіян" (в цілому це не надто приємні особи, прихильники ідеалів "прекрасної Росії майбутнього"). Я говорю про тих, хто залишається в Росії. Їх, можливо, лише близько п'яти відсотків, а може, навіть менше.

Мене вразило, коли Путін заявив, що на території Росії мешкають мільйони українських громадян, і що, коли в Україні відбудуться вибори, Росія, мовляв, має право вимагати, аби ці українці брали участь у голосуванні. Як це взагалі можливо?

Маньяк, по-перше, не має жодного стосунку до цієї ситуації. Він стверджує, що Зеленський повинен пройти переобрання, оскільки інші лідери проводили вибори під час конфліктів. Російському ідіоту ми можемо відповісти: "У вас же немає воєнного стану". На жаль, у нас немає ракет, які б дісталися до Уралу. Але політичний маневр [Путіна] стає зрозумілим: він стверджує, що Зеленський нелегітимний, і вимагає виборів. Проте, ці вибори мають відбутися так, щоб я міг контролювати підрахунок голосів. Інакше я не визнаю результати, і все почнеться спочатку. Багато людей, наприклад, в Криму, мають українські паспорти, і вони всі під контролем. Їх зберуть і відправлять на виборчі дільниці. Агітацію на окупованих територіях буде вести телеканал "Мордор 1" (більш відомий як "Россия 1"), а підрахунок голосів, за задумом маньяка, проведе сам маньяк.

Однак ми повинні зазначити, що дипломатична практика передбачає організацію виборів на території посольств і консульств. Враховуючи відсутність наших представництв у цих країнах, ситуація виглядає інакше. Це означає, що він усвідомлює неможливість проведення виборів на території Росії та окупованих українських землях. Проте, його дії вже ставлять під питання легітимність виборчого процесу в будь-який час. Хоча, на мою думку, в найближчому майбутньому вибори не відбудуться, принаймні до того часу, поки не буде досягнуто якогось компромісного рішення, як зазвичай говорить наш американський наставник, на рівні "мирної угоди".

Проте, Зеленський нещодавно торкнувся питання проведення виборів в умовах війни. За інформацією, в "Слузі народу" вже займаються розробкою відповідних змін до законодавства. Як ти гадаєш, чи є це помилкою? Чи, можливо, Зеленський змушений діяти в цьому напрямку під тиском Трампа?

-- Це не помилка президента. Вибори ж все одно будуть. Тільки в цій дискусії Зеленського і Трампа Путін не потрібен. Трамп цю риторику використовує виключно для того, щоб здійснювати тиск на Україну, і ми вийшли з Донбасу Путіну на радість. Коли Зеленський звертався до американців, він же сказав, що ми "за" вибори, але ж ви обіцяли нам припинення вогню. Якщо Путін поводив по рудому чубу не дуже приємним предметом, то це ваша історія. А ви свою роботу не виконали. Тому до нас, будь ласка, приходьте одразу, як тільки про щось домовитесь з Путіним. Ви ж відповідальні за цей трек. Провести вибори, взагалі-то, хочуть українці, але таким чином, щоб їх не вбило на виборчій дільниці.

Як ти вважаєш, чому російському диктатору знадобився цей ритуал з прямою лінією? Адже режим вже встановлено, і немає потреби звітувати перед кимось на внутрішньому фронті. Для чого тоді підтримувати цю ілюзію?

Традиції, безумовно, існують. Проте, останнім часом усі ці заходи значно спростили. Раніше проводилися два окремих великих заходи: "спілкування з народом" і пресконференція, на яку я іноді відвідував. Тепер їх об'єднали, щоб не завантажувати царя зайвими турботами. Проте, крім цього, Путін підтвердив свою активність, демонструючи, що він живий, не має наміру здаватися і планує продовжувати війну. Основний меседж полягає саме в цьому.

-- Коли ти ставив Путіну запитання на пресконференціях, він нервував? Запитання ж були гострі.

-- А які причини йому нервувати? Він там цар, все навколо нього обертається, біля мене сидить офіцер ФСО з пістолетом. Чого йому нервувати? Все гаразд. Вони грали в демократію, ми ставили питання.

-- Віриш в будь-які шанси перемир'я на Різдво чи до кінця року, як, наприклад, про це говорять окремі депутати.

-- Прізвища цих депутатів. Держава має знати своїх мрійників.

Федір Веніславський висловив думку, що 2025 рік має всі шанси стати роком, коли війна може завершитися.

-- Ну я його вітаю з цим. Він може бути або правий, або ні. Я теж чув багато тез про те, що ми на грані "пісділу". Я тільки нагадаю всім, що ми не з американцями воюємо. Якийсь результат, в теорії, має бути, але коли хтось це прогнозує, це пальцем в небо. Там є купа кроків з усіх боків, щоб це сталося. І дата залежить саме від цих кроків, а вони мало прогнозовані.

З огляду на риторику Путіна та російський бюджет на наступний рік, можна з упевненістю стверджувати, що війна продовжиться. Але чому так? Трамп надає Путіну вигідні умови для припинення конфлікту. Адже він прагнув спільно з американцями визначати долю світу. Ось, здавалося б, готова пропозиція від Трампа.

Призупинення війни в даний момент свідчить про те, що Росія зазнала поразки. І це беззаперечно. Ось чому він чинить такий сильний опір.

Крім того, вони не випадково уникають повторного вживання термінів "денацифікація" та "демілітаризація". Чому це так? Адже, попри всі ці переговори, США все ще (хоча це може бути неочевидно) розглядають Україну як стратегічний форпост НАТО. Як країну, яка завжди залишатиметься проти Росії. І тут завжди буде присутня готовність до боротьби з російськими військовими, офіцерами й навіть генералами.

Росіяни кажуть, що перемир'я -- це буде перепочинок для української армії. Звісно! Але і для російської в тому числі. Там є розмови по телебаченню, коли різні люди кажуть, що, можливо, ми і погодимося на якийсь час на припинення вогню, тому що це дасть можливість не гинути російським солдатам. Але принципово нічого не змінюється в цьому розкладі. Чотири роки війни, всі це дивляться і розуміють, що окопні хробаки ще є, і вони небезпечні. Але не планується параду. І це найбільше фіаско російського маньячели.

Ти стверджуєш, що, незважаючи на всі обставини, Сполучені Штати вважають Україну важливим стратегічним союзником у контексті НАТО. Можливо, ми не зовсім усвідомлюємо всі нюанси політичних рішень Трампа, і насправді це може бути продумана стратегія, результати якої можуть виявитися для нас приємною несподіванкою?

Приємні новини не вражають, адже неясно, де саме завершаться бойові дії на фронті (якщо вони взагалі завершаться). Я лише зазначаю їх політичні заяви та стратегії. Наприклад, стало відомо, що розглядається варіант формування армії Збройних сил України до 800 тисяч військовослужбовців. Це буде найбільша армія в Європі! І жоден з документів, які зараз обговорюються, не містить згадки про обмеження на ракетні системи. Це вказує на те, що країна не приєднається до НАТО, але може створювати власні військові альянси з європейськими державами, а, можливо, на певному етапі — і з США. Можливо, це навіть в рамках певних умов.

Путін турбується про повернення "наших хлопців" назад додому? Існує думка, що йому це зовсім не важливо. Нехай вони там знищують один одного та цивільних у містах Росії — це нікого не цікавить.

Чого йому боятися? Як самостійна військова сила вони не зможуть діяти. Що ж до сплеску злочинності... Це якось вплине на владу? Він що, відправив останніх своїх охоронців з ФСО під Покровськ? Ні. Всі ці ОМОНи не беруть участі у бойових діях. А що стосується забезпечення фашистського режиму всередині країни, то все вже налагоджено і працює. Тому я не бачу загрози для режиму. Звісно, якісь злочини можуть траплятися, але це відбувається й зараз. Після війни кримінальна ситуація зазвичай погіршується, і в нас це теж буде. Але це не означає, що окремі випадки вплинуть на ситуацію в цілому.

-- Днями ЄС не вдалося погодити репараційний кредит для України за рахунок російських заморожених активів. Дали свої гроші. А чому так? Злякалися погроз Путіна?

Не впевнений у цьому. Мені здається, що ми неправильно інтерпретуємо цю ситуацію. Це не кредит на репарації від російських агресорів, а кошти з Європи? Яка нам різниця? Наша фінансова система залишиться стабільною. Від початку [повномасштабного] вторгнення Захід інвестував в Україну приблизно 300 мільярдів доларів. По суті, це і є ленд-ліз. Назва може бути різною, але суть залишилася такою ж - це ленд-ліз.

Можна подивитися на ситуацію з іншого кута. Де залишилися ці кошти? Вони залишилися в Європі (на Заході). Чи планують їх повернути росіянам? Ні, цього не передбачено. Американці мають намір використовувати ці фінанси, зокрема, для інвестування у відновлення України. Отже, росіяни навряд чи коли-небудь зможуть отримати ці гроші назад. На даний момент Україні вже виділені кошти з європейських бюджетів. Це ж чудово! Російські ресурси залишаються недоторканими, і саме на ці фінанси ми зможемо відновити мости, які вони нині знищують в Одеській області.

Чи відчуває сам Путін біль від цих 300 мільярдів?

Дійсно, ці кошти є його приватною власністю. Росія в його розумінні - це його територія, а отже й фінансові ресурси належать йому. Я б навіть назвав цей капітал "загальним фондом". На фоні зниження цін на нафту та постійних проблем з їхніми танкерами, зрозуміло, що це викликає негативні емоції. Мене вражають висловлювання, які почали лунати: "Хто ж вклав гроші в Європу? Це була серйозна помилка". Вони всі кидають погляди на Ельвіру (Ельвіра Набіулліна - голова Центробанку РФ, - ред.), але насправді це не так. Це фінанси Путіна, а Ельвіра лише виконує роль номінала.

Чи може економічна криза в Росії стати вирішальним фактором для завершення конфлікту? Або ж, можливо, російське населення ще довго залишатиметься під тиском, наприклад, через скорочення соціальних виплат і пенсій, водночас продовжуючи фінансувати військові дії?

Я вважаю, що тут немає нічого магічного. Це війна. Під час війни завдають ударів по економіці, населенню та містам. Все, що вони роблять з нами, ми повинні робити у ще більшому масштабі — в 150 разів сильніше. Звісно, для ведення війни необхідні фінансові ресурси. Але ми знаходимо способи отримати гроші, і вони також знайдуть можливості. Ми приблизно уявляємо, де вони можуть їх отримати і хто може допомогти, наприклад, в обмін на щось цінне, як Байкал.

Мені здається, що всі ці розмови про те, що економіка ось-ось впаде через зниження цін на нафту, занадто спрощені. Нафта впала, і завтра Путін може бути зміщений... А може, і не буде, а все залишиться так, як є. Вони продовжать жити в своїй звичній реальності. На прямій лінії хтось запитав: "Чому Ульяновська область виглядає, як у середньовіччі?" Але їх це абсолютно влаштовує. Один раз на рік [Путін] вислухає нарікання людей про їхні проблеми, а потім знову буде вимагати, щоб вони народжували нових солдатів. У ідеальному світі слід було б спершу закрити чотири порти: Приморськ, Усть-Луга, Туапсе та Новоросійськ, і подивитися, до яких наслідків це призведе.

-- В ті роки, коли ти жив і працював в РФ, на побутовому рівні як відчувалася ненависть, зневага до українців?

Це дійсно дуже інтимна тема. Ніхто ніколи не звертався до мене з презирством. Кілька разів були спроби назвати мене "х*хлом", але я відповідав: "Хлопці, до мене звертайтеся як до нащадка великих українців". І вони почали так і робити. Я ж маю слов'янську зовнішність і володію російською мовою на високому рівні (набагато краще, ніж Рамзан Кадиров та більшість росіян).

Ця зверхність, зрозуміло, що є. Але якщо у тебе є гроші і ти живеш в центрі Москви... І якщо у тебе ще є "запасний парашут", як у мене. А що це? Мій паспорт. Я іноземець там був, турист. Я одружився в Москві, і моя кохана дружина казала, що, звісно, мені класно, я в будь-який момент сів і поїхав. Тобто якщо ти всіляко демонструєш, що, як мінімум, не гірший і кращий, просто під них не прогинаєшся, то до тебе нормально ставляться. Я там не страждав. Я ж не дебіл страждати 13 років.

Чи вдалося мені зрозуміти, звідки походить їхнє уявлення про велич? Економіка, що базується на сировині, а також масова культура, яка не інтегрована у світовий контекст, ставлять під сумнів цю велич. Отже, в чому ж вона полягає? Як вони самі пояснюють це своїм внутрішнім переконанням?

Ядерна бомба – це ключовий елемент у всій цій ситуації. Також важливо врахувати систему виховання, впроваджену нацистами вже з дитячого садка. Моє рішення покинути цю територію було прийняте через, на перший погляд, незначну деталь. Одного разу мій старший син повернувся з англомовного садочка, який умовно можна назвати "Oxford Kinder Junior", з колорадською стрічкою на грудях. Це стало для мене вирішальним моментом. Все, час їхати. Неприпустимо, щоб дитині вбивали в голову такі ідеї. І, слава Богу, я зробив цей вибір. Краще бути в Києві, ніж опинитися в полоні в Донецьку чи Москві.

— Ми розпочали з прямого діалогу, і саме так хочу завершити. Яке питання ти б задали Путіну, якби була така можливість?

На справді, запитань у мене немає. Але якщо говорити загально, можу сформулювати так: чи звертається він до психіатра? Чи усвідомлює, що він, м’яко кажучи, не зовсім адекватний? Тобто, мова йде про людину з психологічними розладами. Можна було б показати кілька знімків Бахмута і запитати: "Ти серйозно вважаєш це "порятунком русскоязычных"? Де ж ті русскоязычные, чудовисько? Ти ж сучасний Адольф!" У такому ключі. Але це вже не просто питання — це точка зору. Хоча, в принципі, на цьому заході цінуються лише запитання з позицією, і тільки такі залишаються в пам'яті.