Чому в американських судах досі задіяні художники: історія судового малюнка.

У Сполучених Штатах художники-ілюстратори продовжують працювати в судових залах, і для їхньої діяльності існує спеціальний термін — "судова замальовка". Ці митці виконують роль тихих летописців, які документують напруженість, драматизм та емоційний заряд судових процесів.

А не замислювалися ви, чому практика замальовок у судах зберігається в наш час, в епоху цифрових технологій і коли фото та відео стали такими якісними, що можна побачити ледь не кожну клітину тіла. Докладніше про це розповість 24 Канал.

Цікаво! Краще залиште камери вдома: місця на планеті, які не слід фотографувати.

На сьогоднішній день всі 50 штатів США дозволяють здійснення фото- та відеозйомки під час судових засідань, включаючи можливість прямих трансляцій. Проте, існує заборона на це в контексті найгучніших і резонансних справ. Основні причини цього рішення залишаються незмінними – судді висловлюють занепокоєння щодо можливих порушень громадського порядку, конфіденційності, а також можливого тиску на свідків і присяжних, як зазначає Бостонська публічна бібліотека.

Іноді ситуації доходять до ще більш жорстких обмежень. Наприклад, у 2016 році відбулася судова справа, в якій брала участь група Led Zeppelin, що заперечувала звинувачення у порушенні авторських прав. У залі суду атмосфера була настільки напруженою, що суддя вирішив confiscate усі ручки, навіть у художників, оскільки підозрював, що вони можуть містити приховані камери. Проте згодом це рішення було скасовано, як повідомляє Artsy.

У Великій Британії зйомка в судових залах практично заборонена. Більше того, художники змушені відтворювати сцени лише з пам'яті після завершення судових засідань. Художниця Джулія Квенцлер зазначила, що вона "завжди робить короткі записи про волосся, риси обличчя, одяг і мову тіла ключових учасників", аби потім перетворити ці нотатки на візуальне зображення після слухання, як повідомляє Granta.

В результаті, кримінальні художники часто стають єдиними візуальними свідками, яким дозволено бути присутніми у залах суду під час слухань. Вони виконують функцію мосту, що відкриває допитливій аудиторії можливість зазирнути за закриті двері. Ці художники детально відображають діяльність правової системи, фіксуючи всю драму процесу.

Бійка під час одного із судових засідань США / Ілюстрація Joseph Connolly

Згідно з інформацією, наданою Бібліотекою Конгресу США, одними з найраніших відомих ілюстрацій судових процесів є малюнки, що датуються кінцем 1600-х років (з лютого 1692 по травень 1693 року), коли проходили знамениті Салемські процеси над відьмами в Массачусетсі. Проте перша офіційна згадка стосується справи Джона Брауна, радикального аболіціоніста білого походження. Його звинувачували в державній зраді, і в результаті він був засуджений до страти в 1859 році.

Судовий процес над Брауном відзначився як перша юридична подія в історії США, котра отримала широку та регулярну увагу з боку засобів масової інформації. Художники того часу зобразили ключові миті, зокрема, коли Браун лежав пораненим у судовій залі або коли його супроводжували до ешафота перед виконанням смертної кари.

Суд над Джоном Брауном у Чарльстауні, Вірджинія, 1859 рік / Ілюстрація взята з історичної колекції Національно-історичного парку Гарперс-Феррі

Фотографії, зроблені під час судового процесу над Брауном, стали не тільки важливими свідченнями судового розгляду, але й сприяли виникненню міфу про Брауна в американській культурі. Більше того, ці зображення підкреслили невідворотну потужність візуальних наративів у судовій залі, започаткувавши традицію, що продовжує існувати й сьогодні, незважаючи на численні технологічні інновації.

У світовій історії існує одна з найдавніших ілюстрацій, що представляє Марію Стюарт, яка у 1586 році перетинає поріг судової зали. В той час її обвинувачували у зраді державі.

Ілюстрація судового процесу над Марією Стюарт у Великій залі замку Фотерінгей, розташованому в графстві Нортгемптоншир / Wikimedia Commons.

Зародження фотографії в ХІХ столітті на деякий час призвело до зниження попиту на художників, які традиційно працювали в судових залах. Однак згодом кількість камер у судах зросла, і адвокати разом із суддями почали висловлювати незадоволення, зазначаючи, що фотозйомка заважає їхній роботі та відволікає увагу, як повідомляє The New York Times.

Апогей стався під час гучного судового процесу 1935 року над Бруно Ріхардом Гауптманном. Його звинувачували у викраденні сина відомого авіатора Чарльза Ліндберга. Тоді справа перетворилася на "медійний цирк". Спалахи фотоапаратів і фотографи, що стрибали по столах у пошуках вдалого кадру, почали настільки відволікати, що суд наказав фотожурналістам покинути залу.

У 1937 році Американська асоціація юристів виступила з рекомендацією заборонити використання камер в рамках своїх етичних стандартів. Ця ініціатива отримала значну підтримку з боку як штатних, так і федеральних судів.

Заборона на проведення фотографій у залах суду в США діяла до 1987 року. Перша відеозйомка судового процесу відбулася в 1995 році під час суду над О. Джейем Сімпсоном у Лос-Анджелесі. Суд визнав його невинним у вбивстві його колишньої дружини Ніколь Браун Сімпсон та її друга Рона Голдмана. Це судове засідання транслювалося по телебаченню протягом 134 днів. Як зазначала газета USA Today, процес над Сімпсоном став одним із найсуперечливіших за останні 25 років.

Ці ілюстратори функціонують в умовах великого тиску, адже їхні завдання необхідно завершити в той же день. Через це ескізи повинні бути як швидкими, так і вкрай точними.

Початкові ескізи зазвичай створюються за допомогою вугілля, фломастерів або пастелі. Деякі митці роблять уявні записи, щоб завершити свої роботи згодом, доповнюючи деталі після закінчення перебування в залі суду. Інші ж фіксують нотатки на зворотному боці своїх малюнків або в кутку, щоб згодом не забути імена та важливі моменти судового процесу.

Художниця Елізабет Вільямс за заняттям під час одного з судових процесів / Фото Jefferson Siegel

Ще один цікавий момент: у своїх малюнках художники роблять швидкі та рішучі рухи, що зображення одягу та зачісок перетворюються на каракулі. Але насправді ці динамічні лінії передають рух і дію, вловлюють напругу в залі суду та спішний процес створення малюнка.

Отже, ескізи художників, які працюють в судовій сфері, являють собою живі документи, що набирають чіткішого та правдоподібнішого вигляду впродовж усіх етапів – від початкової ідеї до фінального результату.