Цифровий дивіденд 2026: хто покриє витрати на мобільний інтернет, використовуючи частоти ефірного телебачення?

Експерт у сфері телерадіомовлення

До 31 грудня 2026 року Україні необхідно повністю звільнити діапазон 700 МГц від телевізійних передавачів. Цей термін визначений НКЕК у рамках плану радіочастотного спектру. Вільні частоти будуть передані мобільним операторам для розгортання мереж 4G і 5G. Процес вже розпочато: у березні 2025 року завершився перший етап, під час якого на 11 передавачах DVB-T2 у 100-кілометровій зоні вздовж кордону у Львівській та Волинській областях було замінено обладнання, що дозволило звільнити канали 50-53 (694-790 МГц). Наступним етапом стане Закарпаття, а потім - решта регіонів країни.

Для спільноти телекомунікацій це позитивна звістка. Проте для ринку традиційного телебачення ситуація виглядає інакше.

Що саме відбувається з частотами

Мережа Зеонбуду складається з чотирьох загальнонаціональних мультиплексів: МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5, які функціонують у діапазоні дециметрових хвиль 470-862 МГц. Верхній діапазон, починаючи з 790 МГц (канали 50+), визначається як "цифровий дивіденд" — це частина спектру, яку Європейський Союз у 2017 році зарезервував виключно для потреб мобільного зв'язку. Передавачі Зеонбуду, що працюють на цих каналах, повинні або знизити свою частоту до 49-го каналу включно, або ж їхня діяльність буде припинена. У нижньому діапазоні існує обмежена кількість доступних місць, і він вже заповнений, а частотний розподіл регулюється міжнародними угодами з сусідніми країнами.

Невідкладна уточнення: МХ-7 не підпадає під цю загрозу. Державний мультиплекс передає сигнал у метровому діапазоні (174-230 МГц), який абсолютно не пов'язаний з цифровим дивідендом. МХ-7 здатний транслювати до 12 каналів і залишається на своєму місці.

Під загрозою виключно мультиплекси Зеонбуду -- МХ-1, МХ-2, МХ-3 і МХ-5.

Де буде найбільше ураження — і з яких причин.

Важлива деталь: в Україні немає місць, де ефірний Т2 забезпечує лише один мультиплекс. У кожному населеному пункті є кілька передавачів від різних мультиплексів. Тому мова не про повне зникнення ефіру, а про випадання конкретних передавачів -- що означає або звуження зони покриття, або втрату окремих мультиплексів у конкретних локаціях.

Найгостріша ситуація -- у Закарпатській та Одеській областях.

Закарпаття стало другим офіційним етапом переходу до нових технологій згідно з планом НКЕК, після Львівщини та Волині. Причина такої пріоритетності полягає в тому, що область межує зі Словаччиною, Угорщиною та Румунією, а українські передавачі на частотах 50+ перешкоджають розвитку мереж 5G у цих сусідніх країнах. Нижній частотний діапазон вже скоординований із трьома сусідніми державами і майже не має вільних позицій. Деякі передавачі будуть вимкнені без можливості їх перенесення, що призведе до реальних прогалин у покритті в Закарпатті, особливо в гірських районах і прикордонних містах, де кабельна інфраструктура є недостатньою або зовсім відсутня.

Одеська область демонструє подібну ситуацію, але з іншої причини. Цей регіон має велику географічну протяжність і включає чимало малих населених пунктів у дельті Дунаю. Ще з 2018 року в 22 населених пунктах, таких як Ізмаїл, Рені, Кілія та Вилкове, діє регіональний мультиплекс МХ-5. Для мешканців цих прикордонних міст і сіл ефірне телебачення стандарту Т2 є практично єдиним способом отримання телевізійного контенту. Якщо передачі в цих місцях будуть припинені, альтернативи не залишиться.

Ринок, що вже зазнає зниження.

Для того щоб усвідомити наслідки, необхідно врахувати контекст. Лінійне телебачення в Україні стикається з багатьма структурними викликами з різних напрямків.

Ефірний телебачення Т2 продовжує бути популярним: згідно з дослідженням ІТК, проведеним у червні 2025 року, близько 26% населення України, включаючи жителів малих міст і сіл, користуються цим форматом. Це означає, що кожен четвертий глядач обирає Т2. Водночас, вікова структура його аудиторії характеризується переважанням старших груп, які найменше схильні до переходу на ОТТ-платформи, і для яких ефір залишається головним способом перегляду контенту.

Кабельні провайдери фіксують падіння абонентських баз на 10-15% на рік: евакуація населення, блекаути, що змінили звички споживання, перехід частини аудиторії в ОТТ. Частка ОТТ/IPTV у загальному перегляді ТБ за даними Nielsen у 2024 році досягла 37% із темпами зростання +9% до попереднього року.

На рекламному полі ситуація також не найкраща. Всеукраїнська рекламна коаліція змінила прогноз щодо зростання телереклами на 2025 рік, зменшивши очікування з 20-25% до 5%. Водночас для Digital TV передбачено зростання на 20%. Медіагрупи вже почали реагувати на ці зміни: зменшують виробництво серіалів та відкладають запуск нових каналів. Декілька телеканалів, таких як XSport і M1, добровільно залишили ефірний Т2, вийшовши з мережі Зеонбуду через економічну недоцільність, і зосередилися на OTT та кабельному мовленні.

Які канали та мультиплекси піддаються найбільшому тиску?

Відомі медіа-конгломерати, такі як Starlight Media, "1+1 медіа" та Inter Media Group, мають різноманітні канали розповсюдження: кабельне та супутникове мовлення, ОТТ-сервіси та власні стрімінгові платформи. Хоча зменшення ефірного покриття в деяких регіонах є для них викликом, це не є катастрофічною ситуацією.

Суспільне мовлення опинилося в іншій ситуації. Канали "Перший", "Суспільне Культура" та регіональні "UA:" отримали публічний мандат для ефірної діяльності. Вимкнення їхніх передавачів у певних місцях вже не є питанням комерції, а стосується доступності суспільного мовника для тих громадян, які не мають інших варіантів.

Найбільш уразливими виявляються регіональні та місцеві мовники МХ-5. Вони зобов'язані сплачувати Зеонбуду за кожний передавач окремо, не маючи можливості забезпечити паралельну ОТТ-дистрибуцію. Їхня цільова аудиторія складається з місцевих глядачів, які переважно споживають ефірне телебачення. У разі відключення передавача, їхня присутність у конкретному місті зникає, і шанси на "переселення" до іншого регіону відсутні.

Для деяких регіональних мовників 2026 рік може виявитися не часом оптимізації, а моментом остаточного закриття.

Чотири наслідки для ринку

Прискорення переходу до OTT. Для міського населення відключення ефірного мовлення стало каталізатором для підписки на стрімінгові сервіси. Це підсилює вже існуючий тренд, проте відбувається нерівномірно: молодші глядачі в містах легко адаптуються до нових платформ, тоді як старші люди в регіонах можуть залишитися без телевізійного контенту.

Ерозія охоплення Т2 як інструменту реклами. У випадку, якщо транслятори зупиняють роботу в Закарпатті та Одеській областях, рекламодавці, які інвестують у регіональне охоплення через ефір, фактично отримають менше, ніж сподівалися. Медіапланери повинні враховувати цю ситуацію вже зараз, ще до укладання контрактів на 2026-2027 роки.

Перерозподіл рекламних бюджетів. Падіння реального охоплення Т2 прискорює відтік телерекламних бюджетів у диджитал і ОТТ. Медіагрупи з сильними цифровими продуктами виграють. Ті, хто робив ставку на ефірний Т2 як основу дистрибуції, -- зазнають втрат.

Ліквідація регіонального мовлення як інституту. Якщо регіональні канали остаточно втрачають ефірне покриття в обласних центрах -- вони перестають бути реальними медіа і перетворюються на ліцензійні оболонки. Це питання вже не лише до Зеонбуду, але і до Нацради: яка ціна ліцензіям МХ-5, якщо передавачів більше немає?

Незадоволені запитаннями

Регулятори уникають відкритих обговорень щодо вартості конверсії ефірного мовлення. НКЕК займається плануванням частот, однак питання компенсацій для мовників виходять за межі її повноважень. Національна рада відповідає за видачу ліцензій, але не за розподіл частот. Зеонбуд виконує функції оператора, а не регулятора.

Поки ніхто публічно не оголосив перелік конкретних передавачів під вимкнення. Мовники не знають, що втратять і коли. Рекламодавці не знають, яке охоплення насправді купують. Дедлайн -- 31 грудня 2026 року -- стрімко наближається, а системної відповіді на питання про долю ефірного мовлення в постраждалих регіонах досі немає.

Цифровий дивіденд -- це не тільки мобільний інтернет для сіл. Це одночасно скорочення ефірного покриття, прискорення відмирання Т2 як масової платформи і додатковий удар по регіональному мовленню, що і так ледь виживає. Говорити про це треба вголос -- до того, як зміни стануть незворотними.