Данилюк-Ярмолаєва: Свіжі мирні ініціативи з’явилися на фоні нашої управлінської кризи | Еспресо

Президент Володимир Зеленський висловив ініціативу припинити безлад і визначитися з вибором: гідність чи можливість залишитися з фінансуванням для війни.

Раптова поява в суспільстві в дуже символічний для кожного активного українця День гідності з висловлюваннями, які межують з ідеєю капітуляції, демонструє, що існуючі мирні формули не працюють. А необдумані обіцянки самого гаранта та його помічника Єрмака про те, що такого, як "Мінськ-2", точно не буде — можна сміливо перетворювати на меми, як і його слова про те, що "коли в мене виявлять свинарчуків — я безумовно залишу свою посаду".

Пасаж про те, що нас чекають або 28 суперечливих мирних пропозицій Трампа, або ж надзвичайно важка зима, виглядає досить сумнівно. Він натякає на те, що ми, можливо, спробуємо відстоювати нашу гідність на дипломатичному фронті, але водночас варто починати готуватися до "мирної угоди". Це точно не те, що хотіли б почути люди в день річниці двох Революцій, коли ми з великими зусиллями змогли відстояти свою незалежність і не дозволити себе поглинути Російською імперією.

Що ж, коли довго жартуєш про ебонітові палички та майданівців у шерстяному одязі -- з яких можна добувати електрику -- ударами кийків беркутівців, тоді й не зрозумієш, що хочуть чути люди в такі дати.

Заклик до вступу в ряди Сил оборони, обіцянка збільшити фінансову підтримку військовослужбовців та висловлення вдячності всім, хто відстоює лінію фронту — саме такі слова потрібні людям на фоні запеклих боїв за Купʼянськ та Покровськ.

План на 28 мирних пунктів -- не є чимось новим, ми бачили ті російські виверти визнати Крим російським та зняти санкції для підготовки до нових загарбницьких воєн дуже давно. Це не сини Віткоффа виходять із російського полону виснажені й в стані майже мумій -- достоту як зі світлин Дахау та Бухенвальда. Це не Арабеллу та Теодора Кушнерів викрадає Марія Львова-Бєлова, аби у сімʼї із православним олігархом Малофеєвим перепрошити їх у типових росіян без цінностей і смислів.

Ознайомтеся також: Стратегія Віткоффа: збірка російських бажань.

Росія і її цілком прагматичні перемовники у вигляді Кіріла Дмітрієва добре розуміють, що на даному етапі вони не зможуть окупувати Україну військовим шляхом і навʼязати Царьова, Мураєва та Медведчука, яких вони планували зробити гауляйтерами за початковим планом падіння Києва за три дні.

Отже, ключове завдання полягає в тому, щоб політично зв’язати нам руки та залишити можливість впливати на політику і медіа. Наразі представники ОПЗЖ створюють розважальні відео на кшталт "Скільки грошей потрібно в Києві?", або ж виконують ролі речників Державного бюро розслідувань і прокуратури. У разі сприятливих обставин вони можуть повернутися на телеекрани і заявити, що заради миру варто відмовитися від Дніпра та Запоріжжя. Це стане етапом підготовки до третьої війни, в якій Росія, безумовно, врахує уроки, винесені з невдач минулих конфліктів.

Цього тижня президент планує обдумати нові пропозиції щодо мирного плану, зателефонує Стуббі, королю Чарльзу III та Мерцу, сподіваючись полегшити напруженість. Володимиру Олександровичу слід пам’ятати про свою основну місію як керівника країни під час війни. Адже, незважаючи на Міндіча та його кумів, які прагнули лише швидкого збагачення та комфортного життя з басейнами в Козині, справжні цінності мають бути на першому місці.

Основне завдання полягає в тому, щоб уникнути катастрофічної війни через 2-3 роки. Коли Росія здобуде технологічну перевагу, накопичить тисячі дронів і ракет, вона зможе завдати удару з неймовірною потужністю, використовуючи в якості піхоти тих, хто пройшов Юнармію і співав у школі пісню "Убить укропа". Ця молода і здорова когорта буде спеціально підготовлена для реваншу, адже теперішня бойова ситуація їх не влаштовує, і в кінцевому підсумку вони прагнутимуть остаточного розв'язання українського питання.

Попри зусилля президентських радників знайти емоційні метафори, я жодного разу не чула переконливого спростування тієї тези, чому ми не можемо просто віддати контрольовану Росією частину Донбасу.

Перш за все, це наші найміцніші позиції з часів АТО, і віддати їх без опору — це фактично заохочення для росіян, щоб вони могли проникнути в Слобожанщину. Це відкриває шлях для наступної окупації Полтави та Харкова.

Інше. Наші західні партнери та Дональд Трамп, здається, вивчали історію лише через портретні знімки з конференцій у Ялті. Проте, очевидно, не звернули увагу на те, як війська вермахту на тривалий час застрягали на унікальних природних бар'єрах Донбасу – і зараз, ймовірно, в цих самих землях гниють російські загарбники. Кожне місто для них має надзвичайно високу ціну.

Читайте також: Заява Зеленського: замість "конфлікту" варто було висловити лише кілька думок.

Чому Путін відправив Кіріла Дмітрієва з новими бізнес-пропозиціями до зятя Трампа та його партнера по гольфу саме зараз?

Путін намагається розірвати хоч таку-сяку, але єдність Заходу довкола підтримки України. Ці розмови про готовність про переговори йому потрібні, аби любителі швидких рішень і бажано чужими руками в Європі -- відмовились давати Україні гроші та зброю та повернулись до своїх виборів із розмовами про торгівлю та "культурних обмінів та діалогів між Москвою та Києвом".

Подібні нові мирні плани стали можливі, коли в Україні очевидна криза управління, а Зеленський став тим, кого терпиш не тому, що любиш, а вибору просто немає. Банкова не хоче нової коаліції, відкидає ідеї професійного уряду і шукає як не агентів Кремля, то агентів Коломойського та Томаша Фіали.

Як би це не було смішно, але стратегій ефективних рішень наші близькі сусіди й далекі ключові союзники чекають від нас. Від нас очікують ефективних рішень на полі бою -- і тоді б точно нью-йоркський рієлтор не висував заздалегідь нереальні вимоги. Системна боротьба проти корупції, жодних заголовків про золоті унітази друзів президента і менше голого популізму заради підтримання персонального рейтингу.

Читайте також: "Зупинити конфлікти" — це не заклик до єдності.

Володимир Зеленський закликає до припинення конфліктів і відновлення єдності, проте для цього необхідно дійсно усвідомлювати, чим живе суспільство. Важливо з'ясувати, чи готові люди прийняти капітуляцію в ім'я мирних ініціатив та амністію для тих, хто погіршив ситуацію наприкінці цієї війни.

Звичайний українець не може бути одночасно громадянином Шредінгера: красти, будучи громадянином України, і уникати відповідальності, як представник країни, що не має стосунку до цього. Для більшості українців існує лише одна адреса у світі, яка залишиться незмінною, навіть якщо теперішні лідери приземлять свій "золотий парашут" на іншому континенті.

Чути суспільство -- це послухати його пораду вирішити щось із Єрмаком. А не на зло йому створювати делегацію про перемовини щодо миру, де першим у цьому списку є якраз прізвище керівника Офісу президента. Саме так, людина, яка є максимально токсичною для всіх вибірок, поїде вирішувати долю країни на довгі роки.

Зеленський радить вибирати між гідністю і тяжкою зимою без підтримки. Якби він бодай ніч провів у наметі на Революції Гідності, він би знав, що це не тотожні речі й торгувати ними неприпустимо.

Україна — це далеко не смажена індичка на американське свято Дня подяки. Капітуляція дійсно означатиме загибель держави, як би не намагалися приховати цю правду під солодким соусом з журавлини. Це важливо мати на увазі, коли на підсумки війни запитуватимуть президента та його свого роду двійника Єрмака.

Ексклюзивно для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, головна редакторка сайту espreso.tv

Редакція не завжди підтримує погляди, які висловлюють автори блогів.