Дайджест 1: Неправдива інформація про українських біженців у Словаччині, Польщі та Чехії - noviny.sme.sk

#Політика

Ласкаво просимо до нашої свіжої рубрики "Без обману".

"Новини зі Словаччини" спільно з виданнями "Наш вибір" у Польщі та "ProUA" у Празі розпочинає проєкт "Боротьба з дезінформацією щодо українських біженців у країнах Вишеградського партнерства". Протягом наступних трьох місяців ми публікуватимемо щотижневі дайджести новин, де спростовуватимемо фейкові наративи, які поширюються в цих країнах, щодо України, українських біженців та мігрантів.

У першому випуску нашого дайджесту ви дізнаєтеся про: поширення в Словаччині міфів про те, що підтримка українців є занадто витратною для держави, а також про зв'язок із вторгненням 1968 року; створення фальшивих акаунтів українських організацій у Польщі для розповсюдження дезінформації про "передачу Волині"; маніпуляції націоналістів із судовими рішеннями, які закликають до зняття прапорів України з державних установ; просування проросійських ідей чеським політиком Томіо Окамурою; звинувачення шкільного підручника в "українізації чехів"; а також спроби ще одного чеського депутата виправдати анексію Криму.

З моменту початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в соціальних мережах активно циркулюють неправдиві інформації про українців, які нібито "забезпечуються за рахунок місцевих жителів". Проте, офіційні статистичні дані вказують на те, що фактична ситуація є абсолютно протилежною.

У травні цього року офіс віцепрем'єра, відповідального за план відновлення та знань в економіці, опублікував документ, який детально розглядає витрати Словаччини на допомогу українським біженцям, а також економічні переваги від їхньої присутності. У звіті уряду зазначається, що "українці, які працюють у Словаччині, сприяють розвитку економіки не лише через сплату податків і соціальних внесків, але й завдяки споживанню товарів і послуг".

Згідно з інформацією, наданою урядом Словаччини, на червень 2025 року більше ніж 130 тисяч українських громадян отримали статус тимчасового притулку. У період з 2022 по 2024 роки держава витратила 509 мільйонів євро на підтримку українських біженців, зокрема на забезпечення житлом та освітою. Значна частина цих витрат, близько 424 мільйонів євро, була компенсована за рахунок європейських фондів.

Українці активно адаптуються до словацького суспільства та роблять вагомий внесок в економіку країни. Наприкінці 2024 року на ринку праці Словаччини налічувалося приблизно 45 тисяч громадян України. За 2024 рік українці сплатили податків на загальну суму 217 мільйонів євро, а на 2025 рік очікується підвищення цього показника до 231 мільйона євро.

Загалом надходження від українців за період 2022-2024 роки становить 439 млн євро, а з огляду на компенсації з боку ЄС -- присутність біженців приносить Словаччині економічну вигоду.

Детальнішу інформацію ви зможете знайти за цим посиланням.

Протягом трьох років у Словаччині активно поширюється дезінформація, що звинувачує українців у радянській окупації Чехословаччини 1968 року. Цей міф періодично виникає у соціальних мережах, серед проросійських спільнот та навіть в політичних промовах.

У травні 2025 року міністр оборони Роберт Каліняк знову прокоментував ситуацію, заявивши, що "українець Брежнєв ухвалив рішення про окупацію Чехословаччини". Як повідомляє видання Dennik N, міністр намагався підкреслити, що не пов'язує історичні події з сучасністю та не звинувачує Україну у вторгненні 1968 року, хоча, на його думку, українці відіграли певну роль у цьому процесі.

Цей наратив базується на етнічному корені Брежнєва, що створює помилкову аргументацію: якщо радянський керівник походив з України, то всю відповідальність за окупацію можна покласти на український народ в цілому.

Такі твердження створюють небезпечний прецедент -- вони відвертають увагу від історичної відповідальності Росії та кидають тінь на Україну й українців, які сьогодні є частиною словацького суспільства.

Цього року на фальшивку зреагувала сторінка громадської організації Hoaxy a podvody ("Фейки та обмани"), яка систематично висвітлює спростування інформаційних маніпуляцій.

Леонід Брежнєв справді народився в місті Кам'янське (сьогодні це територія України), але у 1906 році це була частина Російської імперії, а згодом -- УРСР, яка не мала політичної автономії. Сам Брежнєв у своїх мемуарах 1979 року називав себе росіянином "Я -- руський, пролетар, спадковий металург". Рішення про вторгнення ухвалювало не Брежнєв одноосібно, а Політбюро ЦК КПРС, колективний орган з 11 членів, більшість з яких були етнічними росіянами. Українська РСР у 1968 році не мала суверенітету чи армії, оскільки сама перебувала під контролем Москви.

У 2022 році офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ Словаччини, що займається виявленням фейкових новин та шахрайських схем, повідомив, що цей наратив є складовою частиною більшої проросійської пропагандистської кампанії. Вона не лише заперечує злочини, скоєні СРСР, але й маніпулює історичними фактами для обґрунтування сучасної агресії проти України.

Останніми місяцями українські організації й активісти у Польщі стали мішенню скоординованих дезінформаційних атак.

У березні мерії кількох польських міст отримали листи нібито від голови варшавського фонду "Український дім" Мирослави Керик із проханням підтримати виборчу кампанію одного з кандидатів у президенти Польщі. Згодом у мережі з'явилися фейкові дописи про збір коштів на ці цілі. Фонд спростував повідомлення і заявив про спробу втягнути організацію у політичну боротьбу і підсилити антиукраїнські настрої.

У травні увагу привернуло Об'єднання українців у Польщі, коли з'явилися чутки про можливе встановлення пам'ятника УПА поблизу Перемишля. Організація категорично спростувала ці повідомлення, заявивши, що це є елементом кампанії, спрямованої на штучне розпалювання ворожості.

У кожному з цих випадків дезінформація була підтримана підробленими веб-сайтами, які наслідували справжні платформи організацій.

Кілька тижнів потому аналогічна атака відбулася проти одного з найбільших польських фестивалів української культури -- "Українська весна" у Познані. Зловмисники створили підроблені сайт і Facebook-сторінку, де оприлюднили фальшиву програму з нібито участю відомих польських артистів. Інформацію активно просували в мережі, що викликало обурення у згаданих артистів і глядачів.

5 червня, у четвер, з'явилася інформація про підроблені акаунти Марії Андрухів, співзасновниці фестивалю та активістки. З цих фейкових сторінок, які повністю копіювали її справжню Facebook-сторінку, відправлялися погрози та претензії до польських громадських діячів.

На момент публікації більшість підроблених сторінок вже були заблоковані, а про інциденти повідомлено відповідним органам. Організації закликають уникати розповсюдження неперевірених даних та дотримуватися принципів інформаційної гігієни. Однією з цілей таких атак є створення недовіри між польським та українським народами.

Російські інформаційні кампанії активно розповсюджують неправдиву інформацію щодо нібито підготовки "передачі Волині Польщі". В інтернеті з’явилися фальшиві мапи, на яких Волинська область позначена як частина Польщі.

Російські медіа та Telegram-канали стверджують, буцімто серед учнів та студентів Інституту Польщі при Волинському національному університеті імені Лесі Українки (ВНУ) поширюється ця мапа. Також йдеться про зустрічі, де нібито обговорюється "єдина ідентичність" і виховання молоді в дусі зближення з Польщею. Як джерело цієї мапи росіяни згадують імʼя Світлани Зінчук -- голови Спілки вчителів польської мови Волинської області.

Завідувачка кафедри полоністики ВНУ Світлана Сухарєва спростувала ці заяви. Вона зазначила, що Інститут Польщі не є самостійною установою, а представляє собою ініціативу трьох координаторок, які займаються науковою співпрацею між Україною та Польщею. Інститут не має учнів або студентів, а Світлана Зінчук ніколи не брала участі в його діяльності.

Сама Світлана Зінчук спростувала цей фейк, зазначивши, що вже тривалий час перебуває на пенсії, не працює у ВНУ і не займається викладацькою діяльністю.

Центр боротьби з дезінформацією спростував цю заяву, назвавши її неправдивою. У пресрелізі установи зазначено, що карта насправді існує лише в російських джерелах, а мета цього фейку полягає в тому, щоб посіяти недовіру між українським та польським народами, підривши співпрацю між країнами і впливаючи на громадську думку напередодні другого туру виборів у Польщі.

Додаткові деталі можна знайти за цим посиланням.

У польських соціальних мережах почало розповсюджуватися відео, що закликає людей знімати з будівель українські, європейські, ЛГБТК+ та інші "непольські" символи, нібито посилаючись на рішення Апеляційного суду у Вроцлаві. Проте насправді суд жодних подібних рішень не приймав, які б легітимізували такі дії.

Мова йде про маніпуляцію справжнім рішенням суду, яке не стосувалося дозволу на зняття прапорів, а було пов'язане з подією 2022 року. Тоді політик Марчін Б., колишній кандидат від "Конфедерації" до Сейму, зірвав український прапор з будівлі міськради Єленя Гура та викинув його до смітника. У жовтні 2024 року суд першої інстанції визнав його винним у зневазі до національного символу. В травні 2025 року Апеляційний суд підтвердив цей вирок, проте закрив справу умовно без накладення покарання.

У рішенні суду зазначалося: зняття прапора з будівлі й викидання його в смітник -- це зневага. Але якщо людина просто зніме прапор і передасть його посадовцю, це не підпадає під кримінальну відповідальність за "зневагу". Це аж ніяк не означає, що такі дії є законними -- суд узагалі не оцінював правомірність зняття прапорів.

Відео, що активно розповсюджується в інтернеті, ймовірно, було створено за допомогою штучного інтелекту, оскільки голос ведучого і вирази обличчя чоловіка виглядають неприродно. Творці цього контенту стверджують, що "кожен має право зняти іноземний чи 'непольський' прапор з державних установ", що є явним прикладом дезінформації.

Вже 30 травня з'явилося відео, як двоє чоловіків знімають український прапор з адміністрації у Гданську. Судячи з хештегів, це зробили прихильники ультраправого політика Гжегожа Брауна, відомого своїми антиукраїнськими та ксенофобськими заявами.

Додаткові деталі можна знайти за цим посиланням.

В Чехії зростає антиукраїнська риторика, яку активно підтримує Томіо Окамура, голова праворадикальної партії SPD. Він є одним з провідних чеських противників мігрантів і фактично щодня висуває звинувачення проти українців — нібито у контексті війни, в паразитуванні на бюджеті Чехії, а також у небажанні інтегруватися в суспільство тощо.

Наприклад, Окамура нещодавно висловив занепокоєння щодо інтересів чеського населення, зазначивши, що українцям слід надавати "нуль крон". Його слова все більше починають нагадувати пропагандистські тези, які використовуються в Росії.

Наразі він заявляє, що "дискримінація російської меншини та напади на неї з боку "корумпованої України" стали причиною війни, й Україна повинна відмовитися від "споконвічно російської території". "Фундаментальна стаття Статуту ООН -- це право на самовизначення", -- говорив Окамура в ефірі Чеського телебачення.

Він висловив думку, що конфлікт нібито виник через "культ Бандери", "відмову України від нейтральної позиції" та "намір приєднатися до НАТО". На його переконання, саме ці фактори призвели до того, що тепер усі повинні сплачувати високу ціну.

На ці висловлювання відреагувала заступниця голови Піратської партії Ольга Ріхтерова: "Ми щойно стали свідками уроку від російської пропаганди. Ви зовсім не захищаєте інтереси Чехії. Нам вигідно, щоб Росія була якомога далі від нашого дому, адже безпечна Європа – це наш пріоритет". "Більшість біженців працює, -- додала вона. -- На 2024 рік витрати на підтримку біженців становитимуть 15,5 мільярда чеських крон, в той час як доходи складуть 23,5 мільярда".

Окамура заявляє, що в разі здобуття влади планує "глибокий аналіз всіх дозволів на проживання українців у Чехії". Він стверджує, що залишати будуть лише тих, хто працює в сферах, де чеські громадяни не бажають працювати.

Політик часто говорить про злочинність українців. Однак, згідно зі статистикою поліції, рівень злочинності серед українців у Чехії нижчий, ніж, наприклад, серед словаків, поляків чи румунів. Висловлювання формують ворожий образ українців у чеському суспільстві та підживлюють упередження щодо їхнього перебування в країні.

Нещодавно чеські правоохоронці звернулися із проханням до парламенту про скасування депутатського імунітету Окамури у зв'язку з обвинуваченнями у розпалюванні ненависті.

Дивно, що своїми радикальними висловлюваннями про іноземців у Чехії, зокрема про українців, він сам собі суперечить. У 2011 році він характеризував Росію як "небезпечного супротивника" і виступав за інтеграцію іммігрантів.

Тоді Окамура, що має японсько-чеське коріння, виступив з ініціативою створення конкурсу краси "Міс Експат Чехія". У рамках цього заходу обирали найпривабливішу іноземну жінку, яка на той момент проживала в країні.

Метою цього конкурсу стало зламати стереотипи щодо іноземців та висвітлити мотивацію міграції через живі історії – саме ті концепції, які зараз активно піддаються критиці з боку політиків.

У Чехії виник гучний скандал через навчальний підручник, в якому стверджується, що слов'яни прибули на ці території з області, що тепер входить до складу України. Частина політиків та активістів у соціальних мережах висловила своє обурення, вважаючи це спробою "українізувати чеську історію".

Депутат партії PRO Ріхард Перма написав на своїй сторінці у Facebook: "Ви знаєте, що дітей вчать, що ми родом з України, тому ми насправді українці, а не чехи. Вони переписують спогади дітей, а батьки або не знають про це, або їм байдуже".

Інші користувачі відстоювали зміст підручника, підкреслюючи, що він базується на загальноприйнятій науковій теорії.

Чеський історик Ян Рихлік, який спеціалізується на сучасній історії слов'янських народів, у розмові з CNN Prima NEWS підтвердив, що ця версія має наукове обґрунтування. "На сьогодні більшість істориків та етнографів підтримують цю точку зору," — підкреслив Рихлік.

Походження слов'ян з сучасної України є темою численних наукових досліджень. Одним із таких джерел є видання "Dějiny zemí Koruny české", яке активно використовується в академічних та освітніх установах Чехії. У вступних частинах, що стосуються найдавніших часів, зазначається: "Слов'яни з'явилися на нашій території в VI столітті, ймовірно, з регіону між Дніпром і Віслою".

Цікаво, що вислів про "українізацію чехів" з'являється в різних соціальних мережах, таких як Threads і Х. Це вказує на свідомий розподіл неправдивої інформації, спрямованої на підбурювання антик українських настроїв серед чеського населення.

"Свобода слова не є виправданням для спотворення правди" — таким чином можна охарактеризувати нещодавній скандал, пов'язаний із публікацією чеського політика Їндржіха Райхла. У своєму дописі на Facebook він поставив під сумнів легітимність російської анексії Криму. Його аргументи відображають розповсюджені російські наративи, які вже неодноразово були спростовані документально.

Основна ідея Райхла полягає в тому, що кримський "референдум" став справжнім відображенням волі населення півострова. Однак він не згадує, що голосування відбулося 16 березня 2014 року, всього через два тижні після того, як російські війська вторглися на територію. Більше того, на виборчих дільницях не було присутніх міжнародних спостерігачів, зокрема представників ОБСЄ, які не змогли брати участь через заборону, накладену Росією. Крім того, бюлетені не містили варіанту, що дозволяв би залишитися у складі України.

Ці дані підтверджують також і звіти ООН: голосування проходило в умовах тиску, військової присутності та інформаційної ізоляції. Російські збройні сили захопили стратегічні об'єкти на півострові ще до проведення так званого "референдуму", що є порушенням Статуту ООН, який забороняє застосування сили проти територіальної цілісності інших країн. Про міжнародні правові норми нагадує чеський сайт Manipulatori, що спеціалізується на викритті дезінформації.

У результаті Райхл звинувачує чеських політиків у "провокації війни" через їхню підтримку України. Подібна риторика спотворює дійсність, адже саме Росія є ініціатором масштабного вторгнення, яке призвело до десятків тисяч жертв серед цивільного населення, мільйонів біженців та зафіксованих воєнних злочинів, зокрема в таких містах, як Буча, Ірпінь і Маріуполь.

The project is co-financed by the governments of Czechia, Hungary, Poland, and Slovakia through Visegrad Grants from the International Visegrad Fund. The mission of the fund is to advance ideas for sustainable regional cooperation in Central Europe.