Показ фільму-розслідування "Державні діти", підготовленого командою "Слідство.Інфо", викликав жваву дискусію та навіть скандал щодо порушень прав дітей-сиріт у процесі їх евакуації до Туреччини.
28 листопада в столичному кінотеатрі "Жовтень" відбулася прем'єра документальної стрічки команди "Слідство.Інфо" під назвою "Державні діти: що сталося з дітьми-сиротами під час евакуації до Туреччини".
У розслідуванні йдеться про евакуацію дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, на початку масштабного вторгнення, що відбулася з Дніпропетровщини до Туреччини. Ця операція була організована благодійним фондом Руслана Шостака. За його словами, до Туреччини вдалося вивезти 3,5 тисячі дітей. Проте журналісти провели розслідування щодо 510 вихованців інтернатів, які згодом потрапили під увагу омбудсмана.
Фонд опікувався перевезенням, розселенням та утриманням дітей у готелях Анталії. Проєкт бізнесмена, власника мереж Varus та Eva, голови Групи з ритейлу та логістики в Раді бізнесу при президентові України Руслана Шостака, отримав назву "Дитинство без війни". Через два роки перебування у Туреччині до дітей приїхала перевірка з представників Офісу омбудсмана України й інших українських та іноземних посадовців, які зафіксували грубі порушення прав дітей -- психологічне та фізичне насильство, а двоє неповнолітніх дівчат повернулися додому вагітними від громадян Туреччини.
Діти провели три роки в цій країні, після чого проєкт був закритий у 2024 році, і вони повернулися до України. Правоохоронні органи розпочали розслідування зафіксованих порушень, але жодна особа не понесла відповідальності. Ситуація набула нового розвитку, коли звіт з результатами моніторингового візиту потрапив до журналістів видання "Слідство.Інфо".
"Насправді "Слідство.Інфо" дуже давно хотіло порушити питання загалом фінансування інтернатів і інтернатної системи, скільки дійсно грошей доходить до дітей у цих закладах. Це було ще перед повномасштабним вторгненням, але потім з'явилися дуже нагальні питання, пов'язані з війною. А саме за цю історію ми взялися, тому що отримали від нашої колеги з Чеського центру журналістських розслідувань документи цього моніторингового звіту, англомовні. І ми відштовхувалися від цих документів. Почали аналізувати, шукати свідків, шукати українську делегацію, звертатися, в принципі, до всіх залучених у цьому процесі", -- розповіла "Детектору медіа" співавторка фільму Яніна Корнієнко.
Робота над розслідуванням тривала близько шести місяців, і протягом цього періоду журналісти стикалися з численними викликами. Як зазначає Яніна Корнієнко, на старті найбільшою складністю було "встановлення контакту з дітьми, точніше, уникнення помилок у спілкуванні, адже вони є вразливими". Для досягнення цього мети журналісти зверталися за порадами до психолога. З 20 дорослих, до яких звернулися журналісти, лише 7 погодилися на бесіду, а свідчення надали 7 із 9 дітей.
Пізніше журналісти зіштовхнулися з тиском зовнішнім. І кульмінації напруга досягла в момент, коли працівниця благодійного фонду Руслана Шостака, ймовірно, випадково надіслала журналістці документ із планом дій, схожим на кампанію з нейтралізації впливу розслідування "Слідства.Інфо".
"Діти, з якими ми спілкувалися, не отримували достатньої допомоги. Тому, окрім журналістської діяльності, нам доводилося займатися волонтерством, шукаючи відповідні громадські організації, які могли б підтримати дітей і надати їм необхідну допомогу. Це була досить складна та багатогранна робота," – поділилася Яніна Корнієнко.
Діти поділилися з журналісткою Яніні Корнієнко, що їх примушували брати участь у промороликах для підтримки Фонду, а зняті без їхньої згоди відео потрапляли в соціальні мережі. Серед матеріалів розслідування опинилося відео, на якому хлопчик плаче і закликає: "не знімайте". Особливу увагу у фільмі приділено двом дівчатам, які завагітніли від працівників готелю, де вони перебували. Коли стало відомо про їхнє становище, дівчат повернули в Україну. Після народження дітей вони фактично залишилися без будь-якої допомоги, а одну з них намагаються позбавити батьківських прав. Результати розслідування свідчать про наявність порушень прав дітей, але знайти відповідальних за це виявляється складним завданням, особливо для правоохоронців.
Під час спостереження за стрічкою "Державні діти: як склалася доля дітей-сиріт під час евакуації до Туреччини"
Прем'єрний показ фільму-розслідування зібрав повну залу людей, серед них, як пізніше з'ясувалося, були й ті, хто, ймовірно, працював за тим самим "антикризовим планом дій" -- і навіть те, що план був оприлюднений, не завадило його організаторам спробувати його реалізувати. Тож коли перегляд перервав сигнал повітряної тривоги і глядачі йшли до виходу, увагу присутніх намагалася привернути жінка, яка стала посеред зали, голосно закликаючи вислухати її. Гладачі обходили її стороною, хтось кинув фразу "Скільки вам заплатив Шостак?". Вийшовши з зали, глядачі не поспішали розходитися, сподіваючись на "відбій" тривоги. Так і сталося, за 20 хвилин показ продовжився.
По завершенні показу, Анна Бабінець, редакторка та засновниця "Слідства. Інфо", представила творчу команду фільму і запросила до виступу Яніну Корнієнко.
"Цей фільм, на мою думку, яскраво демонструє, що інтереси дітей часто залишаються поза увагою багатьох дорослих. Нажаль, немає тих, хто готовий захистити цих дітей. Багато дорослих ухиляються від виконання своїх обов'язків. На жаль, кримінальне провадження закрито. Сподіваюся, що піднявши це питання, ми зможемо ініціювати обговорення необхідності реформування інтернатної системи і притягнення до відповідальності. Хотілося б, щоб усі діяли відповідально у своїй професії", -- зауважила співавторка фільму Яніна Корнієнко після перегляду.
Те, що розгорталося в залі, швидко перетворилося на своєрідне видовище, де частина учасників прагнула будь-якою ціною привернути до себе увагу, намагаючись або вирвати мікрофон, або заглушити інших. Серед присутніх були правозахисники, представники державних установ та активісти з громадських організацій і фондів. Однак найбільшу активність у бажанні виступити та донести "істину" продемонструвала група підтримки фонду Руслана Шостака. Анна Бабінець, як модераторка дискусії, виявила вражаючу стійкість і витримку, щоб уникнути хаосу на заході.
Серед тих, хто прийшов висловитися на захист фонду Руслана Шостака, була вихователька дитячого будинку сімейного типу, яка привела на показ дітей. Вона одразу заявила, що "те, що тут кажуть -- це 50 -- 70% неправди", хоч і не навела доказів. Далі розповіла, що "діти їли фрукти й овочі в необмеженій кількості, побачили море та були в безпеці", а на завершення подякувала Руслану Шостаку за це все. До речі, залучення дітей-"учасників проєкту" передбачалося в антикризовому медійному плані, який випадково потрапив до журналістів "Слідства" від співробітниці фонду.
Вихователька з дитячого будинку сімейного типу, яка прибула на захід у компанії дітей.
Продовжила свою розповідь жінка, яка вже раніше намагалася привернути увагу аудиторії під час "тривоги". Вона представилася як "волонтерка, незалежна особистість, яка ніколи не співпрацювала з жодним фондом". За її словами, коли війна розпочалася, вона перебувала в Туреччині і прагнула чимось допомогти, тому вирішила волонтерити з дітьми. Як і попередня спікерка, вона детально описала всі позитивні аспекти перебування дітей у Туреччині, а на завершення додала: "Щоб ви знали, там було значно більше хорошого".
"Волонтер, який займався роботою з дітьми в Туреччині."
Яніна Корнієнко зазначила, що позитивні відгуки щодо діяльності фонду Шостака не змінюють того факту, що існують діти, які постраждали. "Те, що комусь було дуже добре, не означає, що інші не пережили важкі часи під час евакуації. Це реальність. Є звіт, підписаний 11 посадовцями, і не варто знецінювати ті порушення, які мали місце. У нас вже відкрито кримінальне провадження. Це просто для тих, хто не в курсі справи," – сказала вона.
Блогерка Наталя Холоденко також намагалася отримати доступ до мікрофона, приєднавшись до тих, хто підтримував фонд. Проте, навіть без мікрофона, вона постійно переривала виступаючих та вигукувала свої коментарі. "Ви досягли лише того, що діти опинилися під обстрілами!" – вигукувала Холоденко, хоча журналісти не були причетні до закриття проєкту чи повернення дітей. Важливо згадати, що "антикризовий план" включав залучення "контрольованого інфлюенсера".
Отримавши мікрофон, правозахисниця та громадська діячка Інна Мірошниченко подякувала авторкам за фільм і за сміливість порушувати "незручну тему" та "бути голосом тих, хто не має голосу".
"Я мала досвід перебування в різних інтернатах та дитячих будинках, звідки виховую дітей, тому добре розумію, про який біль йдеться. Проте, ви змусили мене здивуватися, адже я відчула, що сльози готові з’явитися. Цей фільм ще раз підкреслює, наскільки гнилою стала система зсередини, і як вона своїм бездіяльністю формує друге покоління сиріт. Вона забирає у дітей матерів, які прагнуть бути з ними. Найбільше мене вразило, що, оточуючи цих дітей, жодна з численних людей не сказала: "Вибач, що це сталося". Але, по суті, це наша спільна відповідальність — це українські діти. Ми сплачуємо податки, що означає, що ми дозволяємо цій системі існувати; ми не висловлюємо свій протест, не виходимо з вимогою змін. Я хочу, щоб ми всі переглянули це і задумалися, щоб завтра не було подібного, щоб інтернати зникли, а всі діти росли в оточенні люблячих дорослих", — поділилася Інна Мірошниченко.
Керівниця наглядової ради Благодійного фонду "Голоси дітей", правозахисниця Ірина Суслова розповіла, що вони доклали всіх зусиль, щоб діти повернулися в Україну, проте їй прикро, що за те, що відбувалося з дітьми, ніхто не поніс відповідальність.
"Я була в цих закладах. І у цьому, коли він перебував у евакуації. Я бачила цих дітей, ми спілкувалися. Мене вразило, що на початку, коли ми приїхали, коли нас зустріли співробітники Фонду, то сказали мені: "Добрий день, добро пожалувати у наш проєкт". Я не зрозуміла: "Що значить "проєкт"?". Ми приїхали до дітей, за які несе відповідальність безпосередньо держава. Для когось це діти, а для когось -- просто проєкт, можливість реалізувати щось, зробити. Але на це мають давати оцінку відповідні органи, структури, держінституції, які, на жаль, не зробили висновки, як ми бачимо", -- розповіла Ірина Суслова.
На завершення дискусії виступив представник Офісу омбудсмана Владислав Онищенко, який працює у сфері моніторингу дотримання прав дитини. Він розповів про свій досвід відвідин дітей у Туреччині.
"Я мав можливість поспілкуватися з дітьми, які нещодавно повернулися з Туреччини. Мені доводилося писати звіти та двічі відправлятися в моніторингові місії до цієї країни. Це дійсно важлива тема, і я хочу висловити свою вдячність творцям цього фільму за те, що вони підняли питання щодо системи закладів інституційного догляду і виховання. У цьому році ми провели 600 моніторингових візитів, із яких половина була спрямована на заклади інституційного догляду. В ході нашої роботи ми виявляємо випадки насильства та його приховування. Ми фіксуємо порушення і передаємо цю інформацію правоохоронним органам. Ми готові стати комунікаційним мостом для тих, хто бажає допомогти дітям, і відкриті до співпраці", -- зазначив Владислав Онищенко.
Співавторка фільму-розслідування Анна Бабінець у коментарі "Детектору медіа" розповіла, що під час роботи над фільмом вони постійно відчували тиск, зокрема були "спроби акуратно домовитися".
Ми переконані, що деякі з тих, хто відвідав показ, зробили це в рамках реалізації пункту антикризового плану. Багато з них поводилися досить провокаційно, а іноді навіть агресивно. Вони блокували проходи, не бажали займати місця, прагнучи негайно вийти на сцену, щоб дати коментарі медіа ще до початку фільму. Дехто приніс із собою попкорн, хоча наші стрічки не є розважальними. Ми проводимо покази фільмів вже вісім років і знаємо свою освічену аудиторію, яка зазвичай не демонструє такої поведінки. Незважаючи на представлені у фільмі свідчення жорстокості щодо дітей, ці специфічні гості висловлювали задоволення ситуацією в Туреччині та дякували Руслану Шостаку за фрукти, овочі та море. У нашому антикризовому плані таких осіб називали "лояльними учасниками проєкту".
Мені здається, що навіть історії про корупцію не створюють такого тиску, який був на Яніну і на мене. Ми бачили зареєстрованих учасників показу, знали, що тут теж будуть "ряжені", від "Стоп корупції" та "Креатив ТБ", які переважно записували коментарі "лояльних учасників проєкту" навіть ще до того, як фільм закінчився. Дехто (як піарниця фонду) намагався прорватися на сцену та вихопити у мене мікрофон. Ми бачимо, які ресурси доводиться залучати тій стороні, яка відчуває відповідальність за цих дітей. Тобто залучення цих ресурсів говорить, на мою думку, про те, що вони не знають, як приховати свою відповідальність і використовують такі досить брудні методи. Те, що тут відбувалося, ми передбачали, і я готувалася два дні, ми розуміли, що так буде. Ці всі люди, які намагалися вибігти, вирвати мікрофон -- такого дикунства на жодному заході, який проводить "Слідство", я не бачила. Це дикунство, мені здається, демонструє і всю систему. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність і використовує отакі методи за цим комунікаційним планом", -- розповіла Анна Бабінець.
На її погляд, рішення втілити цей план виникло через відсутність інших ідей або через переконання, що реалізація залишиться непоміченою.
Однак спроба втілити заплановані дії, особливо задіявши дітей у цій медіакампанії, викликала чималий резонанс серед журналістів. Критичні зауваження висловили, зокрема, директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, медіаекспертка Оксана Мороз, спеціалістка з комунікацій Ярина Ключковська та голова правління Української мережі за права дитини Дар'я Касьянова. Вони підкреслили, що залучення дітей фондом вказує на суттєву проблему, про яку йдеться у фільмі "Слідства": діти стикаються з власними труднощами, тоді як для держави та фондів вони часто стають лише інструментами в досягненні певних цілей.
Проте, вважає Анна Бабінець, і фільм, і розголос можуть зробити добру справу -- зокрема, призвести до поновлення розслідування. "Я вірю, що справу можуть відкрити знову, оскільки оприлюднено нові факти", -- каже Анна в коментарі "Детектору медіа".
#Екстрена евакуація #Україна #Корупція #Українська мова #Київ #Журналіст #Волонтерство #Організація громади #Підприємництво #Туреччина #Благодійна організація #Комунікація #Документ #Моніторинг #Насильство #Правоохоронний орган #Правозахисники #Мікрофон #Ймовірна причина #Повноліття #Логістика #Руслана #Журналістські розслідування #Анталія #Бабінець Анна Володимирівна #Слідство.Інфо #Іоанніна #Ірина Суслова
