Які наслідки матиме конфлікт у Єкатеринбурзі для Москви та Баку?

Кавказький вузол на шиї Росії затягується.

30 червня в офісі російського агентства "Sputnik-Азербайджан" у Баку були проведені слідчі дії. Причиною цього стали інциденти, що мали місце 27 червня в Єкатеринбурзі, де правоохоронці затримали більше ніж півсотні громадян Азербайджану. Внаслідок цих затримань загинули щонайменше дві особи (за іншими джерелами, п'ятеро).

У відповідь на події, Азербайджан вирішив відмовити у прийомі віцепрем'єра Росії Олексія Оверчука в рамках офіційного візиту та вимагати покарання для винних силовиків. Міністерство закордонних справ країни висловило рішучий протест російському послу, а азербайджанська делегація оголосила про свою відсутність на засіданні з міжпарламентського співробітництва з Росією. Крім того, Міністерство культури країни скасувало всі заплановані спільні заходи з РФ, включаючи концерти, фестивалі, вистави та виставки. Підставою для таких дій стали "демонстративні, цілеспрямовані позасудові вбивства та акти насильства, здійснені російськими правоохоронцями проти азербайджанців за етнічними ознаками в Єкатеринбурзі". Відомство також підкреслило, що подібні інциденти стали систематичними.

У Баку акцентують увагу на необхідності системного підходу, а не на "випадкових діях виконавців". Ситуація дійшла до того, що телеведучий державного азербайджанського телебачення, обговорюючи події в Єкатеринбурзі, висловив думку: "37-й рік триває, але з ще більшою жорстокістю. Чи усвідомлюють у Кремлі, що колишні республіки СРСР вже три десятиліття незалежні? Росіяни ставляться до представників цих народів, як до людей другого сорту".

Росія постійно ігнорує інтереси Азербайджану.

І це вже не тривожний дзвіночок, а справжній дзвін. А перший, по-справжньому системний, розлад російсько-азербайджанських відносин, нагадаємо, стався після того, як 25 грудня в Казахстані впав пасажирський літак авіакомпанії Azerbaijan Airlines, який прямував із Баку до Грозного. 38 осіб загинули.

В день трагедії були опубліковані численні фотографії та відеозаписи, зроблені під час польоту і після аварії. Ці матеріали вказують на те, що найімовірнішою причиною катастрофи могла бути діяльність російської системи протиповітряної оборони в околицях Грозного. У свою чергу, Росія активно поширювала версії про "український дрон", "птахів", "вибух кисневого балона на борту" та інші абсурдні теорії.

Офіційні представники РФ, включаючи Путіна, так і не вибачилися публічно. Намагання Росії на той час не стільки замаскувати злочин, пов'язаний із пасажирським літаком, скільки принизити Азербайджан, використовуючи невизначеність у своїх заявах, призвели до того, що Росія почала стверджувати, ніби азербайджанці в Єкатеринбурзі самі завдали собі шкоди і ледве не зробили суїцид.

Скандал вже вийшов за межі Москви і Баку. Голова правління Фонду дружби, співробітництва і солідарності "Туреччина-Азербайджан" Айґюн Аттар закликала три мільйони азербайджанців, які мешкають у РФ, вийти з протестами на вулиці. "Хто віддав наказ убивати азербайджанських турків у Росії руками держави? Що означає вбивство чотирьох членів однієї сім'ї в їхньому власному будинку російськими спецпризначенцями? Агов, безсовісний Путін, ти сумуєш за СРСР, який був в'язницею народів?" - обурюється вона.

Айґюн Аттар також відкрито заявляє, що в Росії почався "державний терор проти неросійських народів": "Я рішуче засуджую Кремль, його шовінізм, сепаратистські настрої та ісламофобський підхід!" - та додає, що "навіть жорстока агресія проти України, слов'янської країни з тією самою мовою, релігією і корінням, не змогла зупинити Путіна. Тому що він, наслідуючи Сталіна, продовжує безжалісну політику, що заперечує право неросіян на існування. Нехай Аллах помилує наших співвітчизників, на будинки яких у Єкатеринбурзі скоїли наліт росіяни, побивши та вбивши їх на очах у їхніх родин тільки за те, що вони висловили протест проти відправлення на війну в Україну".

Азербайджанське державне інформаційне агентство (АЗЕРТАДЖ) розповсюдило матеріал, у якому також ідеться про те, що внутрішня політика сучасної Росії все більше нагадує Німеччину 1930-х років - тотальна пропаганда і тотальний контроль. А зовнішня політика, як продовження внутрішньої, використовує ті самі методи тиску.

Такі дії Росії завадили її найближчим сусідам об'єднуватися навколо неї. Натомість ці країни почали поступово віддалятися від Москви. Сусідні держави, які прагнули розвитку та досягали економічних успіхів, стикалися з невдоволенням і тиском з боку Росії. Коли Грузія, Україна та Молдова здійснювали кроки до впровадження вільної ринкової економіки та демократичного управління, вони піддавалися тиску з Москви. Проте Росія добре усвідомлює, що ці країни не є для неї серйозною загрозою, - зазначається в статті.

Ситуація в Єкатеринбурзі, схоже, остаточно підтвердила у Баку переконання, що Москва відкрито не поважає не лише азербайджанців, а й особисто президента країни Ільхама Алієва. Під час зустрічі з членами екіпажу, які вижили в авіакатастрофі Embraer, а також з родичами загиблих, він висловив: "Можу з упевненістю стверджувати, що відповідальність за загибель наших громадян лежить на Росії". У відповідь на це в соціальних мережах "ВКонтакте" та "X" кремлівські боти миттєво почали звинувачувати його в "необґрунтованих висновках", закликаючи "зачекати на завершення розслідування" і супроводжуючи свої коментарі різкою критикою та особистими образами, такими як "Алієв явно втратив глузд". Сьогоднішні коментарі навіть з уст не ботів, а цілком офіційних пропагандистів, також відзначаються цією ж образливою риторикою.

І все це, звернемо увагу, відбувалося на фоні того, що Москва насправді підтримала (і продовжує підтримувати) Баку у його суперечці з Єреваном.

"Взаємини з Баку зазнали серйозних ускладнень."

Усе це в підсумку призвело до того, що вже й російські експерти констатують "чергову геополітичну ˮперемогу Путінаˮ, який зумів одночасно посваритися і з Вірменією, і з Азербайджаном: ˮЗдавалося б, дві країни люто ненавидять одна одну, догодити будь-якій із них простіше простого. Або принаймні можна відійти вбік і зберегти нейтралітет. Але Росія примудрилася за два роки розсваритися з Пашиняном і Алієвим, а в деяких питаннях навіть стати їхнім спільним недругом. До того ж відносини зіпсовані капітально. Збити літак із цивільними, кинути союзника в принциповій війні, а потім щемити силовиками діаспори - це не те, що легко можна пробачитиˮ".

Інші аналітики вже прямо вказують на втрату ролі арбітра Росії на кавказькому просторі: "Фінал очевидний, - ми втрачаємо Кавказ як зону однозначного впливу. Натомість отримуємо фронтир, де кожен союзник - це вже політична ставка, а кожен маршрут - потенційна точка тиску. Азербайджан показав, як швидко колишній партнер може перетворитися на критичний вектор напруги. І це тільки початок. І що слабша позиція Москви, то активніше будуть це використовувати".

Z-спільнота продовжує свій шлях і вже висловлює думку, що реакція Баку на події в Єкатеринбурзі підтверджує: "Ось як починається розпад Росії. Турецькі ЗМІ вже закликають етнічних азербайджанців вийти на протести. А що буде далі? Чи не звернеться Таджикистан до своїх громадян з вимогою протестувати через затримання одного зі своїх співвітчизників? Адже зараз у них з російськими паспортами сотні тисяч!"

Сирія чи Лівія не були імперіями, але розвалили їх через бунти, організовані національними або релігійними кланами. Роздмухуючи образи, провокуючи невдоволення по етнічних околицях, із колись міцних країн їх перетворили на розрізнені території", і закликають до того, щоб "слово ˮдіаспораˮ прирівняти до поняття ˮорганізоване злочинне угрупованняˮ, належність до якого треба в РФ розглядати як обтяжливу обставину".

Зазначмо, подібні шовіністичні настрої вже відкрито артикулюються і в Державній думі РФ. Її віцеспікер Петро Толстой ще в січні минулого року заявив: "Усі ці національні діаспори, земляцтва та громади - не що інше, як легалізовані мафіозні структури. Настав час покінчити з міжнаціональним лібералізмом..."

Спочатку взаємодія розпочалася з грузинською діаспорою на фоні війни 2008 року, потім охопила національні громади таджиків, узбеків і киргизів. Тепер черга дійшла й до азербайджанців.

Безумовно, в Москві наразі намагаються уникати думок про те, що "завершення ери міжнаціонального лібералізму" може фактично загрожувати існуванню самої путінської Росії. Проте, цю реальність ігнорувати не вийде. Адже подібні процеси вже відбувалися в СРСР, і їх наслідки відомі.