Володимир Путін у своїй самоті невпинно проклинає Суркова, Медведчука та інших, які запевняли його, що Київ підкориться за три дні. Сьогодні він стоїть перед невтішним вибором: або продовжувати війну, яка, ймовірно, не призведе до перемоги, або зазнати поразки і зникнути з поля зору, що абсолютно не сумісне з його владою та життям. Виникає питання: заради чого він жив і накопичував мільярди? Його оточення вирушило до Туреччини, сподіваючись на угоди, які, насправді, неможливо укласти. Зустріч між Путіним та президентом Зеленським в контексті простої зустрічі не вписується в жодні рамки кремлівських обмежень. Переговори в Туреччині нагадують застійну і безглузду виставу. Єдине, що може мати сенс у цих переговорах — це можливість обміну військовополоненими, але цим питанням повинен займатися "Міжнародний Червоний Хрест", а не урядові делегації в рамках "мирних переговорів".
Російська імперія повільно, але вірно, котиться в прірву. Навіть якщо ухвалення пакета санкцій Сенату США проти Росії відкладеться у вересні ще на місяць, воно все одно відбудеться. Це зашморг для російської економіки і насамперед для її ВПК, хоча протягнути кілька років вона ще в змозі, а там і Трамп залишить своє крісло в Білому домі, і для Росії настане час Х. Держава перестала бути творчою і перетворилася на руйнівника. Історія показує, що такі держави живуть недовго. Якщо в тоталітарному Радянському Союзі щось створювалося в науці та культурі, то в неофашистській Росії все це конвертувалося в "негативне зростання". Незважаючи на жорстку цензуру компартії і КДБ, на екранах кінотеатрів СРСР з'являлися приголомшливі фільми, лунали пісні Висоцького і Окуджави, проходили "підпільні" виставки художників-авангардистів. Наука теж не відставала. Тепер не просто все в минулому, а фактично під забороною, окрім "взвейся, да развейся" і "все для победы". Це глухий кут.
Уся совісна і талановита російська інтелігенція: артисти, письменники, музиканти і вчені залишили росію в 2022. Залишилися лише ті, хто готовий "лизнути" і на задніх лапках отримати шматочок шинки. Як писав Олександр Городницький ще 2002 року:
"Скоро тут, крім дрібної наволочі,Не залишиться ні душі. Помахай їм навздогін, Вовочка,Обов'язково помахай".
Повертаються часи гострих політичних жартів, які нагадують радянську епоху. Один із таких жартів звучить так: "Наполеон сидить і читає газету "Правда". До нього підходить ад'ютант і запитує: "Ваше імператоре, що ви зараз читаєте?" Наполеон відповідає: "Цю чудову газету "Правда", мій дорогий друже!". "У чому ж її унікальність?" - цікавиться ад'ютант. "Якби я мав таку газету, ніхто б не дізнався, що я зазнав поразки під Ватерлоо", - з усмішкою відповідає Наполеон". Коли Росія зазнає невдачі в Україні, усі ЗМІ країни будуть виголошувати про "великий тріумф російського духу" та непереможність нації. Після цього російська імперія "забажає жити довго" і нарешті настане омріяний мир. Однак найбільшим розчаруванням для "ватників" стане не поразка у цій війні, а те, що "карета", на якій вони планували "в'їхати до Європи", раптово перетвориться на гарбуз, а їхня "ядерна тріада" виявиться зовсім непотрібною. Від такого розвитку подій навіть діти будуть плакати.
#Російська імперія #Телебачення #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Володимир Путін #Росія #Держава (політичний устрій) #Європа #Володимир Зеленський #Київ #Російська мова #Економіка #Туреччина #Кінотеатр #Радянський Союз #Білий дім #Військовополонений #Правду. #Цензура #КДБ #Віктор Медведчук #Інтелігенція #Комуністична партія Радянського Союзу #Наука #Тоталітаризм #Ад'ютант в таборі #Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця
