Герман Обухов: У містечку бузини, а в Києві дядько: що Україна все ще не усвідомила у конфлікті з РФ -- Блоги | OBOZ.UA

Слід зазначити, що відомі ім'я та прізвище "дядька" – генерал Келлог. Що стосується бузини, то вона в російських болотах легко перетворюється на журавлину, якою московська пропаганда із задоволенням пригощає всіх росіян. Протягом 50 днів одного із років "товариш" Трамп, далекобійні ракети для України і жорсткі санкції ЄС для Москви мали б, здавалося, надихнути всіх, проте цього не сталося. Кордони Росії настільки широкі й поривчасті, що через них можна переправити не лише слона, але й літак В-52. Бажаючих заробити на війні, навіть у Європі, чимало. Моральних бар'єрів немає, як це було за часів Третього Рейху, хоча й не одразу, а лише після 1939 року. Сьогодні Четвертий Рейх міцно закріпився в Росії, і ніхто поки що не хоче це визнавати. Присутність "дядька" в Києві хоч і приносить якусь користь – масовані атаки ракет і дронів "братів-слов'ян" на столицю України трохи зменшилися. Щодо змін в українському уряді, то вони поки що не приносять жодної вигоди, хіба що самим чиновникам. "Хата-говорильня" триває, і людей обнадіюють обіцянками закінчити війну до кінця 2025 року за допомогою "чарівної палички" "факіра Трампа".

Так у чому проблема? Проблема в тому, що за три з гаком роки війни ні верховна влада України, ні лідери країн Європи та Америки так і не зрозуміли, що ця війна має ідеологічну основу. У Росії це ідеологія неонацизму (що сьогодні є синонімом неофашизму), в Україні це ідеологія здорового націоналізму, що не загрожує сусіднім країнам і толерантна до інших національностей. Однією зброєю цю проблему не вирішити. Хоча, якщо справа дійде до протистояння між Сполученими Штатами і Росією, як це було під час Карибської кризи, то все може вирішитися за кілька днів. Воювати з НАТО росія не готова і не буде готова ніколи. Застосування ЯО з будь-якого боку виключено за визначенням. Як Трампу, так і Путіну відомо, - що таке MAD (Mutually Assured Destraction - взаємно гарантоване знищення). Ані Вовка Соловйов, ані його подільники на расейському ТБ ніколи не скажуть і ніколи не проведуть опитування серед недоумкуватих глядачів: "ви готові померти за царя і вітчизну"? Оскільки вони знають відповідь: Ні, не готові. Однак базікати язиком - не мішки ворочати. Тим паче за дуже хороші гроші.

Україна вже давно відстала в інформаційній війні з Росією, і, здається, це нікого не турбує. У наступному році Росія планує витратити понад 1,5 мільярда доларів на свою пропаганду, але це лише офіційні дані. Насправді, сума буде значно більшою. За оцінками фахівців, минулого року витрати Росії на пропагандистські кампанії, особливо за кордоном, перевищили 2 мільярди доларів. При цьому Україна може похвалитися витратами максимум у 100 мільйонів. Питання до Президента України: яким чином він має намір виграти цю війну, якщо поступається в медійному просторі, особливо на Заході? Немає коштів? Можливо, варто звернутися до наших сенаторів, але вони дуже обережні з такими запитами, усвідомлюючи, як витрачаються гроші в Україні на подібні цілі. Загалом, ситуація досить складна. У Німеччині, Франції, США та інших країнах у соціальних мережах активно поширюються публікації, які стверджують, що Росія бореться з "неонацистами України". Офіс Президента зберігає мовчання з цього приводу, сподіваючись на "доброго дядечка Сема". Можливо, це спрацює, але що станеться, якщо ні?