"Голос України": як існує видання без медійного статусу

Парламентське видання, що називають літописом незалежності, відзначило 35-річчя

У період партійної преси та на початку незалежності "Голос України" став справжнім подихом свіжого повітря. Ця газета відкрила можливість для висловлювання думок усіх парламентських фракцій, мала кореспондентів у кожному регіоні України, а також за її межами, тому швидко завоювала популярність серед читачів. Сьогодні ж вона, на жаль, обмежується лише публікацією законів, і залишається лише згадувати про її колишній успіх. Але чи дійсно варто так поступати?

ТУТ МОГЛИ ДРУКУВАТИСЯ УСІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ПОЛІТСИЛИ

31 березня 2024 року набрав чинності Закон "Про медіа", який суттєво оновив правила функціонування засобів масової інформації. Цей нормативний акт регулює діяльність різних медіаформатів, таких як телебачення, радіо, друковані видання та онлайн-платформи, з урахуванням європейських стандартів. "Голос України", офіційне друковане видання Верховної Ради, також потрапило під дію цього закону, внаслідок чого газета змінила свої функції, зосередившись виключно на публікації законодавчих актів. В результаті реформи весь творчий склад видання, що налічує близько 40 журналістів, був звільнений. З квітня 2024 року "Голос України" виконує роль офіційного органу, який публікує закони та інші нормативно-правові акти українського парламенту.

З одного боку, ми наблизилися до стандартів Європейського Союзу в галузі медійного законодавства, але з іншого – фактично зникло одне з небагатьох залишкових друкованих видань.

Під час святкових заходів неодноразово акцентували увагу на ролі газети як важливого джерела інформації. Зокрема, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук поділився, як у "Голосі України" були надруковані кілька статей, присвячених українській державності.

"Будучи ще професором, багато спілкувався з Анатолієм Федоровичем (Горловим - колишнім головним редактором газети, - ред.) на тему української державності і підготував стосовно цього цілу низку публікацій. І я хочу сказати, що саме "Голос України" надав нам свої шпальти для того, щоб оприлюднити свої думки з приводу того, що це - українська державність; скільки ж нам років; хто ми такі, чому такі самобутні", - розказав Стефанчук.

Варто підкреслити, що "Голос України" активно взаємодіяв з численними освітніми та науковими установами, надаючи їм платформу для поширення інформації про їх досягнення та цікавинки. Наприклад, у рік святкування 180-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка, "Голос України" провів інтерв'ю з деканами більшості факультетів цього вишу. Також слід згадати про співпрацю газети з Державним архівом кінофотофонодокументів імені Пшеничного, що дозволила оприлюднити безліч захоплюючих фотографій, які ілюструють різні етапи історії України.

Як "Голос України" сприяв успіху Помаранчевої революції.

Ці приклади є лише верхівкою айсберга, коли йдеться про співпрацю. Насправді "Голос України" взаємодіяв з усіма державними установами, які прагнули висловити свою думку. Більше того, можна стверджувати, що основною ідеєю газети було створення літопису української незалежності, що абсолютно логічно, адже видання виходило щоденно, щоб дослідники могли згодом досліджувати історію через його номери. Напередодні 30-річчя газети колектив підбив підсумки цієї роботи, випустивши книгу "30 років незалежності", в якій охоплено кожен рік - з 1990 по 2020.

Але фокусом газети завжди був, звичайно, парламент. І це робило газету унікальною, бо у часи, коли декотрі представники влади намагалися обмежити опозиції можливість висловитися у ЗМІ, "Голос України" завжди її надавав, бо сама ідея газети передбачала надання площі усім політичним силам, представленим у Верховній Раді. Крім того, газета зосереджувалася на законотворенні - розповідала про проєкти законів, дала можливість висловитися їхнім авторам, стежила за усіма етапами їх ухвалення. Тепер це теж неоціненний історичний матеріал.

Під час святкування 35-річчя неодноразово згадували й інший приклад відваги, пов'язаний з парламентським виданням. У 2004 році, всупереч величезному тиску, "Голос України" відмовився публікувати підроблене рішення Центральної виборчої комісії про обрання Віктора Януковича Президентом. "Я чітко пам'ятаю, як Анатолій Федорович не дозволив опублікувати підроблену постанову ЦВК щодо результатів президентських виборів. Це яскравий приклад того, як особистий героїзм людини змінив долю нашої країни," - зазначив Стефанчук.

НОВІ ЦІЛІ - УПРОЩЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ З ПРАВОВИМ ПОЛЕМ

Сьогодні творчий аспект "Голосу України" перестав існувати. За словами сучасного директора Сергія Сіволапа, видання акцентує увагу не на коментарях, а на фактах, не на оцінках, а на стандартах. "Голос України" прагне надавати максимально детальну інформацію про ухвалене законодавство і робить все можливе, щоб виконати цю задачу якомога якісніше.

"Ми вже активно впроваджуємо цифрові інструменти, дотримуючись чинного законодавства, в якому наразі знаходимося, - зазначив Сіволап. - Наприклад, ми ввели QR-код, за допомогою якого кожен, хто стикається з цим матеріалом, може за допомогою свого телефону отримати доступ до документа, переглядати його та працювати з ним. Завдяки QR-кодам ми також надаємо можливість ознайомитися з проектами законів, матеріалами комітетів та документами парламентських слухань."

За його словами, це тільки перший крок - наступні будуть пов'язані з тим, щоб спростити роботу з документами та законодавчими базами - щоб були доступні не лише закони, а й відразу усі підзаконні акти, що їх стосуються. Це суттєво спростить роботу працівникам органів державної влади, місцевого самоврядування, юристам та адвокатам, бізнесу, експертам і аналітикам та усім тим, хто безпосередньо працює із законодавством або потребує офіційних текстів. Тобто мета нового керівництва газети доволі амбітна - стати таки собі великим законодавчим хабом, який міститиме не лише законодавчу базу, а й усі супровідні документи, підзаконні акти, матеріали, пов'язані з їх ухваленням.

Сподіваємося, що команда "Голосу України" успішно впорається з таким складним завданням, як систематизація українського законодавства. Це дозволить всім, хто працює з цим ресурсом, отримати зручну та зрозумілу базу, що принесе користь як виданню, так і суспільству в цілому.