Микита Казимиров — журналіст, письменник та біомедичний інженер. Протягом восьми років він займається дослідженням поп-культури, додаючи до своїх матеріалів невеличкі порції гумору та легкості.
Екранізація класичних літературних творів, таких як "Дракула" Брема Стокера, має свої переваги та недоліки. З одного боку, митці отримують вже знайомий сюжет, що може заманити глядачів. З іншого, їм доводиться конкурувати з численними іншими адаптаціями. Проте це не зупинило Люка Бессона, який вирішив створити власну інтерпретацію "Дракули", акцентуючи увагу на глибоких почуттях кохання. Хоча в фільмі дійсно присутня велика кількість романтичних моментів, це не рятує його від відчуття нудьги.
Для Влада II Дракули (Калеб Лендрі Джонс) найбільшим скарбом у житті була його кохана Елізабет (Зої Блю). На жаль, загарбники вбили її, і це призвело до того, що чоловік втратив надію на життя та відмовився від Бога. Він перетворився на прокляту істоту, приречену на безсмертя і змушену пити кров живих, щоб відновити свою людську форму. Проте Дракула вірить, що Елізабет ще можна врятувати, тому починає її пошуки. Для звичайних людей це обіцяє лише біду і небезпеку.
Під час інтерв'ю з виданням Deadline, Бессон відкрито зізнався, що його не надто приваблює сама історія Дракули. Основну зацікавленість він виявив до особистості Калеба Лендрі Джонса, з яким познайомився під час роботи над фільмом "Догмен" / Dogman. Талант цього актора справив на режисера настільки сильне враження, що він негайно почав вигадувати для нього нові ролі, щоб дати можливість максимально розкрити його потенціал. Поступово розмова перейшла до Дракули, який видався Бессону ідеальним вибором для Калеба.
Проте не можна стверджувати, що Бессон зовсім ігнорує канони, створені Стокером. Навпаки, команда, що працювала над фільмом, проявила повагу до оригінального твору, а також до "Дракули" Френсіса Форда Копполи. Стрічка навіть намагається відтворити епістолярний стиль книги, регулярно проводячи експерименти зі сценами, часовими рамками та зміною настрою. Зазвичай такі прийоми роблять оповідь більш динамічною, але в "Дракула: Історія кохання" це чомусь не спрацьовує.
І це навіть при тому, що акторська гра Калеба Лендрі Джонса дійсно заслуговує на якнайкращі відгуки. Його Дракула - це трагічний, неоднозначний персонаж, який водночас залишається близьким глядачам завдяки шаленому коханню в основі всіх його вчинків. За ним цікаво стежити, його цікаво слухати, кожна його поява моментально робить фільм яскравішим. Та чи достатньо лише одного актора та його таланту на дві години хронометражу?
"Дракула: Історія кохання" / Dracula: A Love Tale демонструє, що режисура Бессона виявилася значно застарілою. Це не просто "старомодний" підхід, який викликає ностальгію, а справжня архаїка в найгіршому розумінні. Нудний монтаж, відсутність оригінальних сцен, занадто монотонний тон і безбарвна атмосфера негативно впливають на взаємодію глядача з сюжетом. І це особливо відчувається на фоні свіжих вражень від "Носферату" / Nosferatu Роберта Еггерса, який майстерно поєднав сучасні кінематографічні досягнення з готичним духом класики.
Бессон просто розповідає історію, ніби під час звичайної розмови в якійсь нейтральній кав'ярні. Такий підхід має право на існування, але не у випадку з Дракулою, про якого ми чули сотні разів. Тому нічого цікавого в черговому переказі, навіть з деякими нестандартними дрібницями, не залишається. Акцент на коханні, який навіть винесли в назву стрічки, також не працює, бо оригінальний твір Стокера та екранізація Копполи теж були частково про кохання. Але вони не обмежувалися однією темою, розповідаючи водночас про багато проблем тогочасного та сучасного суспільства. Бессона вдалося адаптувати безсмертну класику лише у форматі другосортної мелодрами. Бачити таке від людини, яка подарувала нам "Леона-кілера" / Leon, максимально дико.
"Дракула: Історія кохання" / Dracula: A Love Tale постійно повторює одні й ті ж ідеї, а спроби відхилитися від основного сюжету перетворюються на комічні ситуації. Наприклад, один із ключових моментів нагадує незграбну пародію на "Парфумера" / Perfume: The Story of a Murderer, але його виконання викликає лише сміх. Фільм не пропонує глибокого дослідження образу Дракули та його життя; його соратники виглядають абсолютно безликими, і стає дивно, як він зміг існувати та скоювати злочини протягом стількох років.
Фільм намагається розширити свій унікальний всесвіт, і в цьому йому допомагає персонаж-священника, зіграного Крістофом Вальцом. Хоча його образ вийшов досить харизматичним, він все ж таки не рятує ситуацію. Усі розмови про суть вампірів та орден, що займається їх вивченням і боротьбою з ними, залишаються лише фоном, без суттєвого змісту. "Дракула: Історія кохання" / Dracula: A LoveTale часто жертвує логікою та адекватністю поведінки персонажів, намагаючись виглядати більш пафосно та емоційно. Це робить фільм ближчим до театрального мистецтва, аніж до кінематографічного твору.
У фільмі вражаюче відтворені різні епохи, а деталі, такі як декорації та костюми, заслуговують на похвалу. Якщо розглядати окремі складові, то їх якість не викликає сумнівів. У "Дракулі: Історія кохання" все виконано на досить високому рівні; навіть комп'ютерна графіка монстрів, хоч і не надто складна, все ж не відштовхує. Проте в цілому ці елементи не створюють враження, яке могло б захопити глядача.
"Дракула: Історія кохання" / Dracula: A LoveTale - це стрічка, яка чудово вписалася б у телевізійний ефір на початку 2000-х або наприкінці 90-х. Проте у 2025 році навіть намагання показати глибокі почуття вже недостатньо, аби створити по-справжньому захоплюючий фільм.
#Історія #Директор #Екранізація #Журналіст #Кінематограф #Графіка #Інженер #Харизма #Спільнота талантів #Дедлайн Голівуд #Боже. #Мелодрама #Класична музика #Персонаж (мистецтво) #Жанр #Готика #Популярна культура #Носферату #Брем Стокер #Френсіс Форд Коппола #Дракула #Фарс. #Влад Різник #Люк Бессон #Калеб Лендрі Джонс
