Сюжет серіалу має захоплюючу зав'язку: на похоронах української військової та художниці зібралися четверо чоловіків, які колись були її партнерами. Замість того, щоб просто згадувати про неї, вони вирішують розкрити загадку п'ятого, таємничого бойфренда, який, можливо, вплинув на її рішення піти на фронт. Протягом року ці чоловіки регулярно зустрічаються в барі, де діляться спогадами про свої відносини та обговорюють актуальні теми, що хвилюють українське суспільство: мобілізацію, ЛГБТ-правила, політичні питання, релігію, а також більш абстрактні аспекти: мужність, прощення, любов, власні страхи та радощі.
Кожен актор втілює свій стереотипний образ. В'ячеслав Довженко зображує суворого та досвідченого чоловіка за сорок, який працює в спецслужбах. Слава Бабенков грає добросердечного, але доволі нудного сім'янина, позбавленого харизми. Артуру Логаю дісталася роль альфа-самця з цинічними, дещо інцельними поглядами в стилі Ендрю Тейта. А Олександр Рудинський став типовим хіпстером із Золотих Воріт, який підтримує всі актуальні ліво-ліберальні ідеї. Єдина постійна жіноча персонажка, що вносить різноманітність у цю чоловічу компанію, — це харизматична барвумен, зіграна Анастасією Король.
Акторська майстерність є найпотужнішою складовою серіалу. В'ячеслав Довженко, позбавлений ролей історичних осіб, здатен створювати досить виразні та стійкі образи без зайвої театралізації. Слава Бабенков, хоча й не виконує головну роль у цьому ансамблі, його персонаж повинен бути звичайним і "занадто нормальним". Артур Логай іноді перебільшує, особливо в останніх епізодах, де його герой зазнає змін, але загалом його образ виглядає досить дратівливо. Олександр Рудинський демонструє, напевно, найвищий рівень акторської гри з усієї четвірки: іноді перебільшуючи, він вміло передає атмосферу розгубленості й інфантильності.
Зображення: SWEET.TV Олександр Рудинський в телесеріалі "Приховуючи минуле"
Проте сценарій серіалу виглядає явно недопрацьованим і часом нелогічним. Найбільш вражає те, як чоловіки намагаються знайти винних у смерті дівчини-добровольця, окрім росіян. Складається враження, що жіноча добровільна мобілізація не може бути зумовлена патріотизмом чи моральними принципами, а є лише наслідком впливу чоловіків. Завершення серії викликає ще більше запитань — як з точки зору логіки, так і з юридичної. Воно намагається продемонструвати тріумф життя над смертю та силу пам'яті, але виглядає вкрай абсурдно.
Хронометраж усієї десятисерійки -- близько 200 хвилин, що тягне на великий повний метр. Створюючи єдиність простору та персонажів, Кулибишев чомусь позбавляє свою історію єдності часу. Через це безкінечна балаканина чоловіків занадто розтягнута і просідає в динамці, яку постановник намагається врятувати різдвяною серією з бійкою, односерійною персонажкою (божествено харизматична Оксана Черкашина) і напрочуд щемкою сценою танцю в передостанній серії.
По правді кажучи, цей серіал слідує традиціям міленіальського драмеді, подібно до фільмів "Справжній біль" Джессі Айзенберга та "Пробач, дівчинко" Єви Віктор. Кулибишев намагається порушити глибоку тему — прийняття втрати близького під час війни — через призму гумору, який іноді буває досить чорним, і соціальних коментарів. У таких творах (як кіно, так і серіалах) ключовим елементом є діалоги. Вони ретельно прописані, наповнені жартами, пасхалками та філософськими роздумами, що не лише розкривають персонажів, а й формують єдине значиме висловлювання, де за іронією та жартами ховається важлива та серйозна тема.
У "Ховаючи колишню" діалоги можуть бути дуже різноманітними. У деяких моментах вони вражають своєю точністю: персонажі серіалу вживають (само)іронічні посилання на попкультуру, згадуючи, наприклад, гурт "Бітлз" або серіал "Секс і місто". Дивно, що не згадано культову п’єсу Леся Подерв’янського "Василіса Єгоровна та мужичкі", де також присутні стереотипні чоловічі персонажі, які обговорюють жінку, проте, на відміну від серіалу, вона там жива. Водночас, в інших моментах випадковість вибору тем і поверхневе їх обговорення перетворюють серіал на щось схоже на мамблкор, що суттєво сповільнює ритм розповіді.
"Ховаючи колишню" — це один з небагатьох проектів лінії Originals від платформи SWEET.TV. На фоні сумної ситуації в українському телебаченні, яке застрягло в серіалах 2000-х, творіння Сергія Кулибишева виглядає досить свіжо та оригінально, незважаючи на деякі сценарні недоліки. Чи стане цей проект справжнім проривом для українського ринку, поки що важко сказати. Проте він безумовно привертає увагу.
Фото: SWEET.TV "Ховаючи колишню"
Українські телесеріали: інвазія, молодь, анімаційні проекти.
#Соціальна мережа #Росія #Телевізійні серіали #Гумор #Політика #Довженко В'ячеслав Валерійович #Харизма #Філософія #Персонаж (мистецтво) #Кінофільм #Діалог #Продуктивність #The Beatles #Квартет #Релігія #Скрипка #Єва. #Золоті ворота, Київ #Стимул (психологія) #Секс і Місто (телесеріал) #Рудинський Олександр Сергійович #Стереотип #Абстракція #Король Артур #ЛГБТК-спільнота #Апріорні знання #Лесь Подерв'янський
