Ірина НАДЄЄВА: "Ніколи не можеш передбачити, який маленький камінчик запустить велику лавину."

Сезон 2024 став важливим етапом для міжнародного та українського мотоспорту — вперше відбувся жіночий чемпіонат світу з кільцевих мотоперегонів WorldWCR, в якому в дебютному сезоні взяла участь українська гонщиця Ірина Надєєва.

У ексклюзивному інтерв'ю для Sport.ua Ірина поділилася своїм досвідом участі у WorldWCR, а також розповіла про український мотоспорт та свій особистий шлях у цій сфері.

Поділись, будь ласка, своїми враженнями від підсумків сезону 2024?

- Сезон був по-справжньому, дуже стресовим, що не дивно, враховуючи, що це зовсім інший рівень змагань, де треба адаптуватись швидше, постійно працювати та підвищувати кваліфікацію.

Висновків чимало. По-перше, варто звернути увагу на тренувальний процес. Іноді нам бракувало підготовки, іноді виникали проблеми з запчастинами, а також мали місце логістичні помилки чи труднощі з документами. Це все дрібниці, про які важливо знати заздалегідь. Окрім того, протягом цього року ми зустріли неймовірних професіоналів, з якими я маю намір продовжувати співпрацю. Мотоспорт – це командний вид спорту, і багато в чому успіх залежить від людей, які тебе оточують. Найголовнішими є телеметрист, інженер та спеціаліст з налаштування підвіски.

По-друге, гоночні вікенди. Це перший чемпіонат такого рівня для більшості жіночого пелотону, і всім нам було нелегко. З новими треками, які ми раніше не бачили, іноді немає можливості провести тестування заздалегідь. У нас є лише одна 25-хвилинна сесія, аби ознайомитися з трасою, зрозуміти, як швидко проїжджати повороти та які налаштування потрібні. Це вкрай обмежений час, адже вже наступний виїзд є кваліфікаційним. Завдання полягає в тому, щоб максимально мобілізувати себе і швидко адаптуватися до нових умов.

Цей сезон ще раз показав мені, наскільки важливо вкладати 100% роботи в кожен день, незалежно це гонки, тренування або загальне реабілітаційне фізо.

Чи вдалося вам реалізувати всі заплановані завдання на цей сезон? Чи залишилися якісь невиконані справи?

Дивлячись у вічі реальності, мушу визнати, що цей сезон не став вдалим для мене. Я серйозно травмувалася під час тестів і, на жаль, змушена була пропустити більшу частину змагань. Сподівалася, що встигну відновитися до фіналу, але, на жаль, не змогла пройти медичну комісію. Це частина ризиків, з якими ми всі стикаємося, і важливо прийняти, що таке трапляється. Зараз я активно займаюся реабілітацією, щоб досягти найкращої форми перед початком сезону 2025 року.

Крім того, перед початком сезону існувала невизначеність щодо очікувань, оскільки ми не знали, на якому рівні будуть дівчата, і не мали чіткого уявлення про роботу з Ямахою Р7. Особисто для мене це стало найбільшим викликом, адже я раніше змагалася в класі STK1000, а тепер переїхала на мотоцикл зовсім іншої кубатури. Всі інші учасниці чемпіонату прийшли з класів малих об'ємів, тож це був абсолютно новий досвід для мене. Мені доводиться швидко адаптуватися до їзди в великій групі гонщиків, максимально використовувати сліп-стрім, а також відчувати мотори та їх оберти.

Цей сезон був скоріше перевіркою себе та своєї конкурентоспроможності. Попереду дуже багато роботи, щоб досягти поставленої мети.

- Сподіваюся, що ти повністю відновилася після травми на тестах?

Наразі — ні. Я зазнав подвійного перелому ноги та розриву ахіллового сухожилля. Місяць тому мені провели операцію на щиколотці, і тепер ще залишився місяць у гіпсі, після чого розпочнеться реабілітація. Щиро дякую нашим лікарям, все проходить дуже добре!

- Щодо об'єму. У Ямах Р7 він становить 700 кубічних сантиметрів. Таким чином, ти перейшла з більшого об'єму на менший, у той час як інші дівчата - навпаки, з меншого на більший. Чи так?

Так, у мотоциклі Yamaha R7 об'єм двигуна становить 700 кубічних сантиметрів, але має лише два циліндри, що забезпечують 69 кінських сил при вазі 180 кг. По суті, цей мотоцикл має трохи більше потужності, ніж 300-ку, але при цьому є значно важчим. Це специфічна модель, яка найбільше наближена до класу 300 кубів.

Чи можеш роз'яснити для тих, хто не знайомий з темою, чим відрізняється перехід на даний мотоцикл з більшого об'єму та з меншого?

Відмінностей існує безліч. Великі мотоцикли рухаються по іншим траєкторіям, їхнє маневрування виглядає більш громіздким. Ключовим аспектом є те, що мотоцикл потрібно вміло зупиняти, повертати та розганяти. Він має потужний крутний момент на низьких обертах, що робить його менш вибагливим до частоти обертання двигуна.

Маленький мотоцикл це зовсім інша історія: більш плавні та розгонисті лінії, немає швидкості на прямій, але він дозволяє занести набагато більшу швидкість у поворот. Крім того, мотоцикл розганяється в невеликому діапазоні оборотів і не пробачить тобі "перегальмовування" (коли на гальмуванні оберти впали нижче необхідного значення).

Існують значні відмінності під час гонок. Чим більший об'єм двигуна, тим більше розтягується пелотон. У класах з літровими моторами я рідко спостерігала групи, що складаються з більш ніж трьох гонщиків. Зазвичай ви або утримуєте свою позицію, або змагаєтеся лише з одним чи максимум двома суперниками. У той час як у класах з меншим об’ємом двигуна гонщики їдуть більш щільно. Іноді можуть утворюватися групи по 15-20 осіб, де в кожному повороті відбувається безліч обгонів, і ви можете втратити відразу кілька позицій за один поворот. У малокубатурних класах конкуренція набагато вища, і боротьба завжди відбувається в натовпі.

Згадаю, що для мене це була справжня радісна несподіванка, коли я дізналася, що українка братиме участь у дебютному сезоні жіночого чемпіонату світу. Поділись, як ти опинилася у WorldWCR?

- Чесно, для мене це також стало несподіванкою. 2023 року я їхала Кубок Іспанії та після фіналу до мене підійшла знайома, яка показала оголошення на сайті FIM, де писали про новий чемпіонат і куди подавати анкети. Я відправила анкету і забула про це, не розраховувала, що заявку приймуть. Коли мені в лютому прийшло підтвердження моєї участі, я була м'яко кажучи в шоці: намагалася зібратися і зрозуміти, що робити далі, як готуватись, над чим треба працювати.

Я правильно розумію, що часу майже не залишалося? Зокрема, щоб ознайомитися з новим мотоциклом?

- Було досить складно. Дякую хлопцям із київської Yamaha, які змогли знайти мені мотоцикл у короткі терміни, та моїй українській команді MPS.RT, яка максимально швидко підготувала мотоцикл для тренувань. Я поїхала до Іспанії одним днем: зібрала речі, завантажила мотоцикл у причіп, взяла свого собаку та поїхала тренуватися. Було ніяково - їхала одна 4000 км до незнайомої країни ще й із мотоциклом. Мій тренер на той момент не міг виїхати із країни.

Якщо поруч з тобою був собака, це означає, що ти вже не почувалася самотньою. А тренер, зрештою, поїхав?

Абсолютно згоден. Мій пес — це не просто тварина, а найвірніший товариш і супутник. Разом ми подорожували всією Європою, пережили безліч веселих моментів і завжди знаходили вихід із ситуацій. Я також є частиною збірної України з шосейно-кільцевих мотоперегонів, і Міністерство спорту організовує виїзди для участі в гонках та тестуваннях. Проте, це забирає чимало часу.

Які в тебе плани на міжсезоння?

Мій ідеальний сценарій полягає в тому, щоб зняти гіпс і вирушити на тренування до Іспанії. Я маю значно менше досвіду, ніж мої суперниці, тому мені потрібно займатися якомога більше.

Які цілі та плани у вас на наступний сезон?

Це питання має багато аспектів. По-перше, я очікую на оголошення списків пілотів для наступного сезону WCR. Якщо мені нададуть можливість приєднатися, це буде чудово, адже з огляду на минулий рік, я вже знаю, над чим слід працювати. Якщо ж цього не станеться, я планую взяти участь у кількох чемпіонатах в Іспанії, щоб змагатися, вдосконалювати свої навички та спробувати свої сили через рік.

Цього сезону ти брала участь у WCR, Ілля Михальчик здобув титул чемпіона німецького IDM і демонструє відмінні результати в чемпіонаті світу з витривалості EWC. Євсевій Ковальов став віцечемпіоном світу серед юніорів у супермото, а Назар Парницький - чемпіоном Європи серед юніорів у спідвеї. Чи свідчить це про підйом українського мотоспорту?

Мені справді б дуже цього хотілося. Це дійсно важкий шлях. Кілька років тому ми всі брали участь у змаганнях на Чайці і навіть не могли уявити, що одного дня змагатимемося на європейському та світовому рівнях. Для нас це було зовсім нове, ми не знали, з чого почати і як досягти таких висот.

Крок за кроком кожен із нас будує певну систему: підготовка, команда, обслуговування, документи, ліцензії, страховки тощо. Кожному наступному спортсменові буде легше. Особисто я була б дуже рада, якби хтось з українських дівчат захотів змагатися. Я допомогла б усім, чим можу. Їй не довелося б повторювати моїх помилок і зі старту було б набагато легше.

Коли я покидала Іспанію, я помітила українських юніорів, які приїхали на змагання з супермото. У такі хвилини я щиро переконуюсь, що всі наші зусилля не марні, і рано чи пізно ми станемо свідками того, як український гонщик виступає у MotoGP.

- Так, теж сподіваюся, що колись побачимо... Взагалі, чого не вистачає українським райдерам, щоб виступати в MotoGP та WorldSBK?

Головною проблемою України є брак тренувальної інфраструктури. Молоді пілоти не мають можливості для належного тренування. У нинішніх умовах найефективніший варіант — це виїзд молодих пілотів до Іспанії, де вони можуть здобути необхідний рівень підготовки, отримати змагальний досвід та завоювати репутацію.

Я часто згадую про цю країну, але не можу знайти жодної альтернативи для мотогонщиків у всьому світі. В Іспанії мотоспорт вважається національною пристрастю: тут є безліч трас різного рівня, численні школи, тренери та змагання. Мотосезон триває цілий рік. Іспанські гонщики заслужено вважаються найкращими у світі, змагаючись за лідерство лише з італійськими колегами.

Чотири іспанські гонщиці займають перші чотири позиції в чемпіонаті WCR 2024, що є вражаючим результатом. І це не лише вони. Ти згадувала, що бачила наших юніорів в Іспанії. Чи є у нас пілоти, здатні досягти рівня MotoGP?

Важко визначити. MotoGP є вищим рівнем у мотоспорті. Щоб досягти успіху, потрібно не лише мати винятковий талант, але й неабияку працездатність. Кожен молодий чемпіон мріє про участь у MotoGP. Однак, варто врахувати, що ми говоримо про дітей, і тут впливають ще більше чинників. Хтось може вирости занадто високим, у когось можуть змінитися пріоритети, а хтось просто відмовиться йти далі в цьому напрямку.

- Щоб потрапити до автоспорту, починають у дитинстві з картингу. А з чого і в якому віці треба почати, щоб потрапити до мотоспорту?

Як і в автоспорті, все починається з раннього віку – з трьох років малюки сідають на свої перші покетбайки. У Європі проводиться безліч змагань для наймолодших учасників. Я не раз спостерігала за дітьми, які ще тільки вчаться ходити, але вже з ентузіазмом мчать по трасі. Із часом об'єм двигунів зростає: переходять до супермото і малих прототипів. Дитячих змагань існує чимало, і вони зазвичай недорогі, до того ж часто доступні різні гранти, які надають фінансову підтримку для юних спортсменів.

Якщо провести порівняння вартості покетбайків та картингів (вхідний бар'єр у спорт), що буде вигідніше? Чи, можливо, ціни приблизно однакові? Розглянемо ситуацію в Іспанії, Італії та нашій країні.

- Мені складно порівняти ціну входу для дітей, тому що я особисто не проходила дитячий шлях і уявляю собі загалом, але на рівні Чемпіонату України картинг точно був дорожчим за мотоспорт. Чисто інтуїтивно мені здається, у дитячих дисциплінах картинг теж виходитиме дорожче, але конкретних цифр у мене немає.

Я впевнена в одному: чотири колеса часто вводять людей в оману, даруючи їм ілюзію безпеки. Я спостерігала за кількома жахливими ДТП на картингах, і падіння з мотоцикла зазвичай виглядають та відчуваються значно менш загрозливо.

- Я так розумію, що у провідних світових країнах (Іспанії, Італії) все саме так і відбувається? Спочатку покетбайк, а далі - по зростаючій?

Так, в нашій культурі непросто усвідомити, чому батьки можуть віддати дитину до мотоспорту. Багато людей не сприймають мотоцикли як вид спорту, вважаючи це чимось незвичайним і навіть небезпечним. Однак більшість наших юних гонщиків стали учасниками змагань завдяки батькам, які самі займаються мото- або автоспортом і знають, як це насправді функціонує. Вони розуміють, що мотоспорт далеко не такий небезпечний, як може здаватися на перший погляд, а також вимагає фізичної витривалості, відмінної фізичної форми, концентрації, дисципліни, сильної волі та характеру.

Я мав можливість відвідати Іспанію та Італію на початку 2000-х років і зауважив, що в цих країнах вулиці переповнені мотоциклами, які використовуються в повсякденному житті. Чи може це впливати на популярність мотоспорту?

- Звичайно, ставлення до мотоциклістів лояльніше. Плюс у Європі інша система дорожнього руху та мотоцикл не вважається настільки небезпечним транспортом як у нас і не пов'язана з такою великою кількістю негативних асоціацій. Але за моїми спостереженнями люди, які використовують мотоцикли як транспорт, рідко добре їздять. А у топових гонщиків рідко коли відкрито категорію А в правах.

Чи маєш ти відкриту категорію А у своїх правах?

У мене ось так: я спочатку займалася їздою по місту, а згодом вирішила вдосконалити свої навички на треку.

Існує мудрість: "Навіть найдовша подорож починається з одного кроку" (Лао-цзи). Щоб український мотоспорт і мотокультура почали свій розвиток, яким має бути цей перший крок? І хто повинен його здійснити?

Я вважаю, що це цілий ряд дій, де кожен, хто має інтерес, може внести свій вклад: написати статтю, показати другу легендарну гонку MotoGP, відвести дитину на пробне тренування, підтримати подругу в отриманні водійських прав, розповісти комусь про Валентино Росі та Марка Маркеса тощо. Ніколи не можна передбачити, який саме маленький крок призведе до великих змін.

- Як привернути увагу українців, аудиторії українських спортивних медіа до мотоспорту?

Якщо чесно, мені важко уявити ситуацію. Це неймовірно видовищний і естетично привабливий спорт, але, на жаль, в Україні його популярність поки що обмежена. Наших спортсменів практично ніхто не знає, тоді як Іллю Михальчика впізнають на вулицях Німеччини, але не вдома. Це справді вражає, адже українець - чемпіон Німеччини! Вважаю, що ситуацію може змінити телебачення. Трансляції гонок з українським коментарем або новинні сюжети могли б привабити більшу аудиторію. І, звісно, ми з нетерпінням чекаємо на серіал від Netflix. На мою думку, саме ці хлопці сприяли зростанню популярності сучасної Формули-1.

Які у тебе думки щодо Міжнародної федерації мотоспорту (ФІМ)? Чи надають вони підтримку Україні та українському мотоспорту?

Відверто кажучи, моя взаємодія з цим питанням була обмеженою, але не можна заперечити, що ФІМ здійснює величезні зусилля для розвитку цього виду спорту і забезпечення безпеки гонщиків. Крім того, їхня політика, що забороняє участь спортсменів з країни-агресора, є також важливим аспектом.

Яка твоя думка про діяльність Федерації мотоспорту України, Міністерства молоді та спорту в контексті мотоспорту, а також інших спортивних організацій?

Наразі ми маємо прекрасного міністра спорту. Він щиро готовий підтримати спортсменів і вже не раз це довів. Цього року я опинилася в складній ситуації: за тиждень до змагань у Великій Британії у мене вкрали документи, включаючи паспорт з візою. Я з великими труднощами змогла зв'язатися з Міністром Спорту та попросила його про допомогу, аби потрапити до Британії. Це була чудова історія, і я справді відчула, що для мене зробили все можливе.

Розкажи про себе! Як ти вперше зустрілася з мотоциклами і як почалася твоя подорож у світ мотоспорту?

- Я колись просто хотіла їздити містом, купила мотоцикл, здала на права. Відчувала, що мені не комфортно і не вистачає навичок, пішла вчитися далі на "Чайку". Якби хтось сказав мені тоді, що через 5 років я поїду чемпіонат світу, я покрутила б пальцем біля скроні. Потім була моя перша гонка, і це стало точкою неповернення.

Мотоциклізм — це надзвичайно емоційний вид спорту. Я ніколи в житті не переживала таких сильних відчуттів, безмежного щастя та адреналіну, як тоді, коли я стою на стартовій лінії і світлофор вимикає свої вогні. Це справжня пристрасть і любов, від якої важко відмовитися.

Яким чином продовжувалася твоя кар'єра в мотоспорті? Поділись своїм досвідом та досягненнями на шляху до WCR.

- Успіхи у будь-якій справі рухаються синусоїдою. Ти починаєш з нуля, підіймаєшся і потім переходиш на новий рівень, де знову починаєш з нуля. Я дуже азартна і дуже вперта. Коли мене зачепили перегони, я дуже багато тренувалася. Рівень конкуренції в Україні не дуже високий, 2020 року я була віцечемпіонкою серед жінок. У 2021 році я вже була першою серед жінок та стала другою серед чоловіків у класі STK600.

Потім я поїхала на перший іспанський виїзд і дуже швидко зрозуміла, що тут починається зовсім інший спорт. Я тренувалася на Ямасі R1 і знову впала в кінець турнірної таблиці. Я була трохи кращою за пенсіонерів, які раз на рік катаються на треку "для себе".

Протягом двох років, проведених в Іспанії, я з упевненістю закріпила за собою місце в найшвидшій групі на треку та почала брати участь у Чемпіонатах Кубка Іспанії. Цього року ситуація повторилася: на новому мотоциклі я знову стартувала з практично найповільнішої групи, але поступово піднімаюся вгору. Однак тепер ставки вищі, а навички повинні бути ще досконалішими.

Знаєш, я щиро усвідомлюю, як мені пощастило бути в правильному місці в потрібний момент. Це справжня казка, моя особиста версія історії Попелюшки. За інших умов, дівчина, яка вирішила зайнятися спортом у 25 років, навряд чи змогла б досягти такого рівня, змагаючись з 24 найкращими атлетами світу.

Дивовижний сюжет! Можливо, в майбутньому його екранізують. А що кажуть твої родичі, знайомі та друзі про твою захопленість мотоциклами і мотогонками? Чи намагалися вони відмовити тебе від цього?

Щоб створити цікаву історію, мені ще необхідно підібрати заголовок! Це вимагатиме чимало зусиль та везіння.

Батьки спочатку були в невіданні, а потім сприйняли моє захоплення з неприязню. Спочатку лилися сльози, лунали прохання, а далі навіть трішки шантажу. З часом вони змирилися з моїм хобі, і я запросила їх на свою першу гонку "Чайка". Однак, я не знаю жодного гонщика, у кого дебют пройшов би без проблем, і я не стала винятком. Я впала на першому колі в повороті, що виходив на глядацьку зону — прямо під ноги батькам. Мою маму довелося заспокоювати валеріанкою всю ніч.

Нині родина мене сильно підтримує, дивляться, хворіють, переживають. Я дуже ціную, що вони прийняли мій вибір.

- А що б ти сказала чи порадила батькам дітей, які захотіли займатися мотоспортом чи навіть просто їздити на мотоциклі?

Я б висловилася твоїми ж словами: "будь-яка велика подорож починається з маленького кроку". Головне — зробити цей перший крок, наприклад, зареєструватися на перше заняття. Якщо це твоє покликання, то твій шлях стане справжньою захоплюючою пригодою.

Цей вислів належить не мені, а Лао-цзи. Яка ж Іра, коли мова не йде про мотогонки? Чи є в тебе ще якісь інші інтереси або хобі?

Я мала на увазі, що ти вже згадував цей вислів у нашій розмові. Знаєш, я справжня ентузіастка різних гуртків та секцій. Якби я мала можливість, мені б хотілося, щоб доба налічувала щонайменше 70 годин — я б зайнялася всім, чим тільки можливо. Я справжня фанатка гір: обожнюю походи, трекінг, велопрогулянки, сноубординг і лижі. Я вже піднімалася на Монблан, пробувала себе у скелелазінні, а також п'ять років стрибала на батуті (вмію навіть виконувати подвійне сальто!). Часто буваю в спортзалі, займаюся розтяжкою, танцями, боксом, а також повітряною гімнастикою — я намагалася спробувати все, поки не відкрила для себе світ мотоперегонів. Наразі моїм головним захопленням є гонки, але у вільний час я все ще насолоджуюсь прогулянками в горах та велосипедними поїздками.

Супер! А чи слідкуєш ти за іншими спортивними подіями? Мається на увазі, як фанат?

Я слідкую за подіями у світі Формули-1. Хоча перегонів я не дивлюсь, але завжди в курсі результатів кваліфікацій, основних моментів з гонок та ключових змін у командах. Якщо бути відвертим, цього року у мене не було можливості приділяти увагу чомусь іншому, окрім гонок: я взяла участь у шести етапах, Тимур Костін — у восьми етапах Чемпіонату Іспанії та шести Кубка Іспанії. Також спостерігала за Junior GP, NTC, IDM та EWC. Кожен вікенд був насиченим подіями.

Ще хайлайтами спостерігаю за X-Games та про олімпіаду читала, але те, що виносить твіттер у стрічку.

- І наприкінці нашої розмови маєш можливість звернутися до читачів. Що б ти сказала їм?

Хотіла б звернути вашу увагу на те, як важливо вірити у свої мрії та пам'ятати, що вони мають здатність здійснюватися. Ось так, напевно.