Бої відбуваються не лише на фізичному полі, але й у сфері інформації. Сторони здійснюють інформаційні атаки та реалізують заходи захисту. Україна не терпить поразки в інформаційній війні, проте її досягнення в цій галузі за останні три роки залишаються обмеженими. На відміну від Росії, де вплив телеграм-каналів продовжує зростати, жодне інформаційне джерело в Україні не демонструє стабільно позитивну тенденцію.
Підтримка "спеціальної військової операції" в Росії залишається стабільною. Як свідчать результати опитування Левада Центру, у лютому цього року 79.8% росіян висловили свою підтримку, що на 2.5% перевищує рівень підтримки на початку великої війни. Варто зазначити, що статистична похибка в даному дослідженні також складає приблизно 2.5%.
В Україні тенденція дещо інша. Кількість тих, хто підтримує продовження бойових дій та відкидає можливість компромісів, поступово зменшується. Якщо у 2023 році майже кожний четвертий українець з п'яти не погоджувався розглядати варіант обміну захоплених Росією територій Донбасу на мир, то згідно з даними Київського Міжнародного Інституту Соціології за лютий цього року непохитність українців знизилась. Менш, ніж половина опитаних, 42.8%, відкидають такий варіант. Похибка вибірки не перевищувала 2.9%.
Ситуація на військових фронтах – це не єдиний чинник, що формує ставлення до продовження конфлікту. Важливу роль відіграє також інформаційна політика як українського, так і російського урядів. Сприйняття війни значною мірою залежить від того, яка інформація про події потрапляє до громадськості, а яка, навпаки, залишається поза увагою.
Особливу увагу уряди двох країн уділяють телебаченню. Державне фінансування телемарафону "Єдині новини #UAразом" продовжує зростати. Загальна сума коштів, виділених на виробництво марафону у 2024 році, становила 593,6 млн грн. На 2025 рік виділено 738 млн грн. Збільшене фінансування допомогло стабілізувати ситуацію з аудиторією телемарафону. Порівняно з 2023 роком, торік вона скоротилася на 15%. У 2025 році кількість глядачів телемарафону залишилась без суттєвих змін (Рисунок 2).
Не зважаючи на стабілізацію ситуації з телемарафоном, українське телебачення, на відміну від російського, перестало бути лідером інформаційного простору. Воно займає тільки п'яту сходинку в рейтингу найвпливовіших джерел інформації після українських телеграм-каналів (73.1% українців отримують інформацію з цього джерела), інтернет-видань (65.8%), західних соціальних мереж (63.3%) та особистого досвіду (64.1%).
Слід підкреслити, що жодне з українських інформаційних джерел не демонструє позитивних тенденцій у зростанні. Єдиними винятками є російські соціальні мережі та інтернет-ресурси, але їхня аудиторія є досить обмеженою, а зростання не перевищує межі статистичної похибки.
У Росії спостерігається зростання інтересу до російських телеграм-каналів: наразі їх читає кожен п'ятий громадянин, що складає 23.2%. Проте, приріст у порівнянні з минулим роком, який становить лише 0.3%, не є суттєвим і залишається в межах статистичної похибки.
Якою мірою інформаційні джерела формують погляди на війну? У багатьох ситуаціях їхній вплив виявляється незначним, що означає, що ставлення до війни не визначається тим, з яких саме джерел українці чи росіяни черпають свої відомості.
Існує кілька виключень. У контексті України, глядачі телемарафону частіше виявляють опір ідеї обміну Донбасу на мир. Натомість, читачі російських онлайн-ресурсів в Україні виявляють більшу готовність до компромісу. Вплив російських інформаційних видань на погляди щодо Донбасу є значнішим, ніж той, що походить від телемарафонів або особистого досвіду.
У Росії перегляд телевізійних програм залишається постійним фактором, що стимулює підтримку війни. Це єдине інформаційне джерело, чий вплив не змінювався протягом останніх трьох років. Водночас, єдиним ресурсом, який має негативний вплив на підтримку війни, виявився YouTube — західна соціальна мережа, яка все ще має відносно вільний доступ у цій країні, незважаючи на так зване "уповільнення".
Можна зробити кілька попередніх висновків щодо трирічного періоду інформаційної війни. По-перше, відсутність позитивних змін у джерелах інформації свідчить про те, що вплив інформаційної політики має свої обмеження, які, ймовірно, вже досягнуті в Україні. В Росії ж телеграм-канали та місцеві соціальні мережі ще не вичерпали свій потенціал для пропаганди. Аудиторія російських телеграм-каналів залишається стабільною або навіть продовжує зростати, формуючи позитивне ставлення своїх підписників до продовження конфлікту.
По-друге, хоча інвестиції українського уряду в телемарафон приносять певний результат, їх ефективність залишається обмеженою. Важливо розглянути можливість диверсифікації капіталовкладень, зокрема, зосередитися на таких платформах, як YouTube та українські телеграм-канали. Незважаючи на те, що телеграм вже три роки є основним джерелом інформації в Україні, його вплив на суспільні настрої щодо війни залишається незначним. Використання українських телеграм-каналів жодним чином не змінило ставлення до ситуації в Донбасі.
По-третє, Україні необхідно запровадити більш системну, зважену та амбіційну інформаційну стратегію, особливо стосовно російського населення. Наразі уряд зміг в певній мірі стабілізувати ситуацію на інформаційній арені та стримати просування ворога. Проте про активні контрнаступи поки що мова не йде. Важливими напрямками таких дій можуть стати, перш за все, платформи YouTube, а також телеграм-канали та російські соціальні мережі.
#Бойові дії #Українці #Соціальна мережа #Телебачення #Україна #Росіяни #Реклама #Росія #Донецький вугільний басейн #Політика #Телеграма #Аудиторія #Інформаційний простір #YouTube #Військова операція #Інвестиції #Інтернет-газета #Контратака! #Інформаційна війна
