Той, хто спостерігав фрагменти останнього виступу Путіна, під час якого він відкрито почав погрожувати Заходу, не міг не зауважити, що російський лідер перебуває в явно неадекватному стані. Його психічний стан свідчить про те, що йому терміново слід було б звернутися за допомогою до психіатра. Проте він вперто продовжує загострювати ситуацію, провокуючи нові етапи конфлікту з Україною та західними країнами.
Пропагандистське телебачення створило в Російській Федерації диктатору імідж "непереможного лідера нації", і тепер він хоче нагнути під себе увесь світ, як це вже вдалося йому зробити з Росією. Скажений російський "цар" з усіх сил намагається утримати владу, що є в руках покоління персонажів за сімдесят. Які зовсім не бажають ризикувати, звільнивши свої насиджені десятиліттями місця для нових поколінь. Очевидно, що Путін готується займати покої Кремля доти, поки буде живим.
Сьогодні в Росії на сцені панують політики, які сформувалися в епоху брежнєвського СРСР. Вони всотали в себе, а тепер знову пропонують росіянам типовий агресивний пізньорадянський неоімперський світогляд. Це може пояснити маніакальне прагнення Путіна відновити Радянський Союз будь-якою ціною. Але який Радянський Союз, на думку кремлівських керівників, може існувати без силового залучення України?
Ознайомтеся також: Як Путін опинився в лабіринті безкінечної війни.
Цього геополітичного маніяка видають очі. Затуманені очі особи психопатичного типу, котра збочена на реалізації своєї нав'язливої ідеї-фікс, перетворивши її на основну місію свого життя. Для Путіна його головне історичне призначення - знищення державності України.
Політичні та психологічні причини, що рухають безумним маніяком-місіонером, цілком зрозумілі: він намагається "очистити світ" від уявних "українців" та "неконкретної" України, яку вважає серйозною загрозою для безпеки російської держави. Однак цей збочений садист керується не лише політичними мотивами у виборі своїх жертв — його імперське шовіністичне єство не може прийняти різноманітність життя на територіях, які колись були колонізовані, і які Московія вважала своїми протягом 337 років.
Проте в Росії немає особи, здатної сказати психічно неврівноваженому тирану, що його необдумані вчинки ставлять під загрозу весь світ і можуть спровокувати початок Третьої світової війни.
Його концепція "міфічного тоталітаризму" грунтується на уявленнях сталінської епохи, які він прагне втілити в XXI столітті. Путін, використовуючи ракети, бомби та "шахедів", намагається відкрити для росіян фальшиві горизонти майбутнього. При цьому він одночасно демонструє та нав'язує світові свою систему жорстоких "цінностей", представляючи її як магічні, але необхідні зміни для розвитку людської цивілізації.
Створивши мафіозну структуру в сучасній російській владі, він відчуває неприязнь до інтелектуалів, інтелігенції та всіх, хто захоплюється читанням книг і отримує знання з Інтернету. Його інформаційні джерела обмежуються цілком контрольованим урядом телебаченням, яке подає йому лише ті відомості, які він хоче чути.
Ознайомтеся також з: Російська проблема: ліквідація Росії або усунення Путіна?
Мафіозі, соціопат і расист - Путін увібрав у себе все найгірше, що могло з'явитися в Московії в пострадянський період. Хоча він пробує видати своє бачення перебудови світового порядку за вимоги сучасної доби.
Залякування решти світу ядерним Армагеддоном і загрозою Третьої світової війни стали основними "аргументами" деспота, який прагне змусити Сполучені Штати та Європу відступити, віддавши Україну на поталу московським агресорам. Цей спотворений лідер активно блефує, адже йому добре відомі реальні справи в Російській Федерації. Він усвідомлює, що якщо продовжить війну в Україні, то вже в середині або наприкінці 2025 року світ стане свідком неминучого краху російської економіки.
Досі Путін, незважаючи на свої дії, дивом уникнув палацового перевороту. Система, яку він створював протягом 25 років зловживання владою, пом'якшувала економічні труднощі, дозволяючи його режиму якимось чином залишатися на поверхні. Проте це не може тривати безкінечно.
Оскільки навіть основа його злочинного режиму складається з підживлених співробітників ФСБ, ГРУ, СВР, МВС, Росгвардії та інших силових структур, яким путінська терористична держава Росія надала повноваження на використання сили, навряд чи вони бажатимуть залишитися в занедбаній і загнаній в кут країні. Країні, що стикається з неминучою 50-відсотковою обліковою ставкою, невблаганною 300-відсотковою інфляцією та замороженими депозитами.
Не можна забувати про впливових мафіозі-олігархів, які навряд чи можуть бути задоволені ситуацією, коли соціальні заворушення, бунти та повстання, що виникнуть у національних регіонах Російської Федерації, можуть перекинутися на Москву, Санкт-Петербург та інші великі міста країни. Крім того, правлячі еліти, безумовно, стурбовані тим, що через санкції їм стало складно виводити свої незаконно здобуті доходи на Захід.
У зв'язку з майже повним виснаженням валютних резервів Росії та фінансовими труднощами таких компаній, як Газпром, можливості Путіна утримувати курс рубля стосовно долара швидко зменшуються. Навіть голова Центрального банку Російської Федерації Ельвіра Набіулліна, яка славиться своєю здатністю маніпулювати економічними процесами, не зможе надати йому необхідну допомогу. Варто зазначити, що Набіулліна, як і її політичний лідер, також несе відповідальність за воєнні злочини, оскільки її дії могли б запобігти подальшій ескалації конфлікту в Україні, який міг би завершитися ще в 2023 році.
Путін метається з боку на бік, блефуючи та намагаючись переконати всіх, що Росія вже здобуває перемогу, хоча реальність виявляється абсолютно протилежною. Якщо у Москві все було б добре, то чому Кремлю так терміново знадобилося залучення військ з Північної Кореї для протистояння українській армії в Курській області? Це не що інше, як ескалація конфлікту, провокація, цинічна та безвихідна стратегія, метою якої є будь-якою ціною витіснити ЗСУ з Курщини.
Читайте також: "Курський синдром" як ознака розпаду путінізму
Але ситуація складається таким чином, що Україна для Росії життєво надважлива, без неї Путін не може відродити російську імперію. Тому Кремль готовий ризикувати. Водночас Україна для Сполучених Штатів - це питання вибору, і Америка довгий час не була готовою надавати українцям всю необхідну допомогу. В Москві дуже сподіваються на зміну влади у Вашингтоні. Вважаючи, що у військовому конфлікті політична воля часто має більше значення, ніж військова міць.
Проте військова потужність справді має вагоме значення. У контексті російсько-української війни можливі швидкі зміни та, можливо, критично важливий перелом можуть статися внаслідок дозволу США Україні на використання балістичних ракет ATACMS. Наступним кроком має стати активізація Європейського Союзу, який повинен збільшити постачання озброєнь в Україну та ініціювати переміщення військ. Розгортання сил НАТО може відбутися вздовж кордону Росії з Фінляндією та в безпосередній близькості до українського кордону.
Обидва кроки розірвали б проблематичну нерішучість Євросоюзу в протистоянні з Російською Федерацією. Ця нерішучість походить від переконання, що Україна перебуває у стані війни з Росією, а Євросоюз - ні. Таке вибіркове мислення є нічим іншим, як помилкою об'єднаної Європи. Котру необхідно якомога швидше виправити.
Тим більше, що сам Путін весь час підкреслює, що Росія воює не з Україною, а з НАТО. А більшість держав Євросоюзу є членами Північноатлантичного альянсу. ЄС мав показати, що він готовий спілкуватися з Путіним у той спосіб, який він легко зрозуміє. Тобто силовий.
Спілкування з Путіним на рівні сили є єдиним способом показати, що підтримка України з боку Європейського Союзу — це не лише порожні декларації. ЄС вважає Україну важливою складовою єдиної системи безпеки Європи. І, насправді, Росія виявляється значно більш вразливою, ніж вважає її лідер.
Європа повинна нарешті ухвалити чітке рішення і не боятися наслідків, якщо збільшить підтримку Україні — адже цей геополітичний маніяк вже давно є її супротивником. Путін завжди був і залишиться ворогом єдності Європи. Саме тому він постійно намагається посіяти розбрат серед європейців, підриваючи їхню солідарність і згуртованість. Вважати, що Євросоюз виконує лише роль другорядного партнера для України, — це, по суті, обманювати самих себе.
Парадокс полягає в тому, що для забезпечення загальної деескалації необхідно вжити додаткових мілітаризованих заходів. Надання Україні дозволу на використання ракет ATACMS в межах Російської Федерації можна вважати оптимальним рішенням. Якщо Москві вдасться захопити українські території, це призведе до стратегічної поразки не лише для України, а й для Європи в цілому.
Читайте також: Путін з новою ядерною доктриною змушений іти ва-банк
Україна має велике стратегічне значення не лише для Росії, а насамперед для об'єднаної Європи. Якщо б Путін зміг підкорити Україну та знищити її незалежність, це б відкрило двері для російської експансії як у Східну, так і в Західну Європу. В такому випадку Російська Федерація могла б заслонити європейські країни, вичікуючи найзручніший момент для нового вторгнення.
Імітація Карибської кризи з боку Путіна: чи справжній блеф? Виглядає на те, що Путін опинився в безвихідному становищі, оскільки його плани стосовно України зазнали краху. Це призвело до обстрілу Південмашу в Дніпрі міжконтинентальною балістичною ракетою, нових погроз ядерною зброєю та інших незрозумілих вчинків авторитарного лідера. Проте, незважаючи на всю свою агресивність, Путін, ймовірно, не готовий піти на ризик і застосувати ядерну зброю для розв'язання глобального конфлікту.
Використання Росією ядерної зброї проти України або її союзників у НАТО призведе до того, що Росія стане міжнародним ізгоєм на тривалий час. Ефективність російської ядерної арсеналу залежить лише від того, наскільки противники вважають, що вона може бути застосована. З кожною новою загрозою з боку Путіна ця ймовірність здається все менш реальною.
Чим може закінчитися нагнітання Москвою нового витка конфронтації з Україною і Заходом? Чи у Росії взагалі є сили для протистояння з НАТО? Вся стратегія Путіна полягала в тому, щоб за три дні перемогти Україну, захопивши Київ. Після цієї невдачі та відступу з-під української столиці його злочинна терористична армія застрягла у війні на виснаження, яку Москва нездатна виграти.
Фінансові запаси Кремля поступово вичерпуються, а під час м'ясних атак вже знищено значну кількість російських військових. Якщо російсько-українська війна продовжиться в подібному темпі, це не лише суттєво ослабить, але й остаточно підірве і без того крихку економіку Російської Федерації. У такій ситуації падіння режиму Путіна стане неминучим.
Якщо Захід посилить свою рішучість і надасть Україні весь необхідний арсенал наступальної та оборонної зброї у достатній кількості, Путіна чекає неминуча поразка та його усунення від влади. Навіть російське населення, яке піддається інтенсивній пропаганді, може скинути узурпатора, якщо він зазнає краху у війні, яку так бездумно розв'язав проти мирної сусідньої держави.
Джерело можна замінити на "витік" або "початок".
Про автора. Віктор Каспрук — журналіст.
#Українці #Збройні сили України #Телебачення #Україна #Ракета. #Міф. #Диктатор. #Володимир Путін #Реклама #НАТО #Росія #Росія за часів Володимира Путіна #Північна та Південна Америка #Європейський Союз #Європа #Москва #Північна Корея #Кремль (фортифікаційна споруда) #Курська область #Дніпро #Київ #Геополітика #Магія (надприродне) #Вашингтон, округ Колумбія #Курська губернія #Радянський Союз #Ядерна зброя #Курськ #Нація #Московський Кремль #Санкт-Петербург #Фінляндія #Газпром #Західна Європа #Московія (регіон) #Деспотизм #Перебудова #Інтелігенція #Мислення #Повстання. #Палац