Російський авторитарний лідер прагне знищити Захід. Проте на Заході вважають, що конфлікт Росії стосується виключно України.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп висловив у бесіді зі своєю онукою Кай Медісон надію переконати Володимира Путіна. Його поблажливе ставлення до російського лідера свідчить про те, що Трамп, схоже, не усвідомлює, які великі ризики стоять перед Заходом у контексті України. Більше того, його політика, що передбачає постійне відсунення "червоних ліній", лише сприяє загостренню конфлікту між Росією та Україною, що в свою чергу веде до ще більшої нахабності Москви та ескалації її агресивних дій.
Та попри всю допомогу Україні, і досі не проглядається не тільки єдиного західного антипутінського фронту, а європейська коаліція протистояння Москві є недостатньо ефективною. Адже вона дотримується системи уявлень, які виключають рішучі дії проти Російської Федерації. У той час, коли важливість колективної сили Заходу в протистоянні геополітичним викликам, що спровокувала Росія своїм вторгненням до України, набуває ще більшої актуальності.
Путін збільшив ескалацію у війні в Україні, але західники й досі не хочуть зрозуміти з ким вони насправді мають справу. Не стільки з державним діячем, скільки з босом клептократичної мафії в імперії, що занепадає. Кремлівський фюрер - втратив зв'язок з реальністю, він жорстокий і оточений підлабузниками, які дуже бояться сказати йому правду.
Для російського диктатора немає правил, немає співчуття, його єдина мета - домінувати у світі. Будь-який світовий лідер, який цього не усвідомлює, недалека особа.
Путінський катастрофічний прорахунок, коли він думав, що зможе підкорити Україну за тиждень чи два, викрив не лише його моральну розбещеність, а і його стратегічну некомпетентність. Тим часом Дональд Трамп залишається людиною без основоположних переконань, яка часто повторює думки того, хто останнім пестив його его. І ці дві персони, які мають основоположний вплив на подальший перебіг світової історії, є відбитком нашої політичної епохи.
Читайте також: Програючи в Україні, Путін відіграється на Європі
Проблема Путіна зараз полягає в тому, що він зайшов вже занадто далеко, щоб зупинитися. Якщо він поступиться і погодиться на якесь, хоча б мінімальне компромісне рішення, то його ліквідує власне оточення.
Парадоксальність ситуації в тому, що вбиваючи українців, він зараз бореться за власне життя. На будь-яких переговорах він знову повторюватиме свої абсурдні вимоги 2022 року і не відмовиться він них, якщо не програє.
Отже, під час переговорів з Путіним слід пам'ятати: не довіряти жодному його слову і завжди бути готовим до найпідступніших сценаріїв.
Не тільки українці, але й поляки, прибалти та фіни, чудово знають, що як тигр не змінює смуг, так і російський ведмідь не змінює своєї імперської шкури. Від царських часів до радянської комуністичної влади для Росії це залишається незмінним. Але поки що, не дивлячись на всі зусилля, ніяк не вдається донести до Заходу, що в разі зникнення державності України, - це завдає такого удару по західній демократичній цивілізації, що призведе до початку втрати нею її домінівної ролі у світі. На карту поставлено настільки багато, що з осмисленням цієї страшної небезпеки вже немає часу далі затягувати.
Сучасна критична ситуація є безпосереднім наслідком десятиліть, протягом яких Захід тримав Україну на межі європейського простору. У політичних дискусіях постійно лунали тези про те, що Україні ще зарано вступати до ЄС і НАТО, мовляв, вона недостатньо підготовлена для цього кроку та не виконала всі необхідні вимоги. Водночас інші країни, які спочатку не відповідали критеріям, без труднощів ставали членами цих союзів, а Україні постійно натякали на те, що такі обмеження нібито зумовлені її ж інтересами.
Сьогодні ж для "добра України" постачаються такі обсяги зброї, що їх вистачає лише на те, щоб в якійсь мірі стримувати постійні атаки супротивника. Проте, очевидно, що забезпечення озброєння, здатного зруйнувати логістичні маршрути постачання на окуповані російськими військами українські території, які прилягають до зони конфлікту, могло б суттєво змінити ситуацію на фронті в цій тривалій і жахливій війні.
Ознайомтеся також: Путін спровокував конфлікт між антицивілізацією та цивілізацією, а Україна стає перепоною на його шляху.
Спілкування з безумним диктатором навряд чи призведе до будь-яких конструктивних домовленостей. Лише відновивши кордони Росії до стану січня 2014 року, можна почати говорити про можливі угоди. Поки ж Москва та Санкт-Петербург під час конфлікту живуть так, ніби ця війна їх зовсім не торкається, не варто сподіватися, що російське населення буде здатне протистояти волі свого диктатора.
На даний момент ситуація виглядає так, наче агресор атакує беззахисну жертву, а свідки лише спостерігають з співчуттям, але не поспішають надати допомогу, яка могла б змінити хід подій. Чомусь вони не усвідомлюють, що можуть опинитися наступними в черзі. Чи є це етично, коли західні цивілізовані держави, покладаючись на захист НАТО, вважають, що таким чином можуть задовольнити агресора?
Нині дуже важливо визначитися з тим, чи президент США Дональд Трамп дійсно готовий змінити свій курс щодо Путіна, чи він імітує трансформацію своїх поглядів, щоб дати диктатору час на зміну ситуації на фронтах війни? Хочеться сподіватися на перше. Але для боротьби з Російською Федерацією на рівних потрібна зовсім інша допомога, про що вже багато разів заявляли відставні американські генерали.
Таким чином, можна буде стверджувати, що хоч Трампу знадобилося дев'ять місяців, аби усвідомити, що з Москвою доцільніше вести діалог з позиції сили, а не слабкості, його команда готова стимулювати Путіна до завершення конфлікту, показавши, що у нього немає жодних шансів на перемогу над Україною.
Однак жорсткіша політика щодо Росії спрацює лише у тому випадку, коли Україна зможе використовувати надані боєприпаси для удару по ключових російських об'єктах, а Європейський Союз зробить кроки для значно більшої підтримки України та припинить купувати російську нафту. А президент Америки Дональд Трамп, після зміни своєї риторики, різко посилить свою політику щодо Російської Федерації реальними діями.
Здається, що геополітичні погляди Дональда Трампа постійно змінюються, що ускладнює прогнозування його можливих змін у риториці вже найближчими днями. Він позбавлений стійких переконань, а його безперервне прагнення до більшої влади, фінансового добробуту та привабливого вигляду на екрані щоденно формує нові його примхи.
Важко зрозуміти, чому Трамп досі не готовий запровадити серйозніші санкції проти Росії. Адже з січня 2025 року Путін лише плете йому казки про "мирні наміри", намагаючись виграти час для продовження агресії в Україні та уповільнити постачання американської зброї українським силам.
Раніше екс-президент США Джордж Буш-молодший стверджував, що зміг заглянути в очі Володимира Путіна і "пізнати його душу". Цікаво, чи настане час, коли Дональд Трамп перестане вбачати в погляді Путіна "прагнення до миру" і почне помічати "прагнення до війни"?
Адже тепер тільки від президента Трампа залежить, чи російсько-українська війна закінчиться найближчим часом. Путін хоче видати за перемогу, те що він зав'яз в Україні. Тож, можливо, варто допомогти Україні по-справжньому, уникнувши початку Третьої світової війни?
Джерело
Про автора. Віктор Каспрук, журналіст
#Українці #Дональд Трамп #Україна #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Диктатор. #Росіяни #Володимир Путін #НАТО #Росія #Війна на Донбасі #Північна та Південна Америка #Європейський Союз #Європа #Москва #Президент (державна посада) #Політика #Риторика #Цивілізація #Військова окупація #Оточення #Джордж Буш-молодший #Озброєння #Санкт-Петербург #Західна Європа #Польський народ #Московія (регіон) #Логістика #Урсус (ссавець) #Фіни #Путівник #Тигр. #Історія людства
