Кіпріот: історія Владислава Ряшина, який обрав шлях, що не підтримує Україну.

#Політика

Український продюсер, що створював фільми про велич Росії, зрештою опинився в забутті та виявився нікому не потрібним.

Повномасштабна агресія змусила українську медійну спільноту вжити заходів, на які вона не наважилась ще з початку війни у 2014 році – остаточно розірвати зв'язки з російським ринком. Про це говорили ті, хто довгий час творив, заробляв і співпрацював з країною-агресором. Одні зробили це відкрито, вибачаючись і переосмислюючи свої помилки, інші ж тихо прибрали всі сліди спільного бізнесу та зосередились на українському контенті та ринку. Проте після 2022 року уникнути цього рішення стало неможливо.

Вибір українського продюсера та засновника кінокомпанії Star Media Влада Ряшина виявився мовчанням. Він намагався зберегти нейтралітет до самого кінця, так і не висловивши осуду агресії, що спрямована проти його рідної країни.

"А що він може сказати? Він тоді втратить усе, що робив [...]. Він мусить мовчати чи йти між крапель", - сказав про Ряшина продюсер Ігор Кондратюк в NV.

Фінальний акорд

2022 рік. Лідером прокату в Росії став фільм "Серце Парми", знятий за підтримки державного російського Фонду кіно та каналу "Россия 1". Продюсер - Влад Ряшин. Це - історичний блокбастер з великим бюджетом про завоювання і колонізацію Пермського краю Московським князівством у ХV столітті.

Незважаючи на успішний касовий збір, цей блокбастер зазнав критики з боку російських пропагандистів, які охарактеризували його як українську диверсію. Російські медіа також висловили негативні оцінки. Наприклад, видання РБК зазначило: "Ця історія не про єдність розрізнених князівств, а про домінуючу силу (озброєння) і формування авторитарного управління з верхів. [...] Драматична російська билина, наповнена кров'ю, магією та пермськими елементами, не об'єднує, а лише підкреслює суперечності – адже пармці відрізняються від татар, татари – від москвичів, а москвичі взагалі не схожі на людство".

2024 рік. У топі найкасовіших українських фільмів - "Я, Побєда і Берлін" режисерки Ольги Ряшиної (дочки Влада), знятий за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України й Державного агентства України з питань кіно.

Як вже зазначалося на "Детектор медіа", ім'я Влада Ряшина фігурувало в першому трейлері стрічки "Я, Побєди і Берліна" серед продюсерів. Це не стало випадковістю. У 2018 році він відзначив цю стрічку як свій проєкт, заявивши: "Цей фільм, що має величезне значення для нас, — повнометражна стрічка "Я, "Победа" і Берлін", заснована на книзі мого друга Кузьми Скрябіна". Після прем'єри фільму гендиректорка Ukrainian Producers Hub (нову назву отримала компанія, що змінила українську Star Media Ряшина) Ольга Пантелеймонова поділилася, що вдалося залучити інші фінансові ресурси для реалізації фільму, тому допомога Ряшина виявилася непотрібною.

Ці дві стрічки певно є завершенням принаймні значного періоду кар'єри Влада Ряшина, який спершу заробляв на російському ринку, далі засновував з росіянами спільні бізнеси і зрештою знімав на замовлення російської влади пропагандиський псевдоісторичний контент, який просуває ідеологію "русского мира" (цикли "Романовы", "Страна советов. Забытые вожди", "Подлинная история Русской революции", "Крещение Руси" тощо). Ряшин уособлює ту частину нашої індустрії, яка збудувала собі ім'я та статки на замовленнях з Росії, та так і не змогла розірвати зв'язки з країною-агресоркою.

Розповідаємо, як Ряшин пройшов шлях від ведучого першої української програми про шоубіз до людини під санкціями через співпрацю з окупантами.

"Мелодическая палитра"

Влад Ряшин народився та виріс у Запоріжжі, де й здобув освіту у місцевих вишах: спершу на факультеті електронної техніки Запорізького машинобудівного інституту, а далі, в університеті, - на факультеті романо-німецької філології. Обрав англійську мову. Організовував музичні дискотеки. У 21 рік почав працювати на місцевому телебаченні - телекомпанії "Хортиця". А першим його знаковим проєктом національного рівня стала програма про шоубіз "Мелодическая палитра" для каналу "Інтер".

"Під час навчання в школі одним із моїх улюблених телеведучих був Влад Ряшин. Я завжди намагалася не пропустити його програму 'Мелорама'. Він був надзвичайно приємним, харизматичним і доброзичливим оповідачем, завдяки якому я відкривала для себе нові грані музики", - ділиться спогадами Лєна Чиченіна, головна редакторка сайту "Антоніна" та оглядачка "Детектора медіа".

Саме завдяки "Мелорамам" Володимир розпочинає своє швидке піднесення до статусу одного з провідних телеменеджерів і продюсерів в Україні.

"Путь, который мы с командой прошли на "Интере", - самая чистая и светлая часть моей жизни. Прекрасно помню наш старт в 1996 году, когда никто толком даже не знал, во что эта затея выльется. Раньше существовал один государственный канал - УТ-1, где несколько приличных проектов тонули в море серости и безликости. Настоящие таланты уезжали в Москву, где успешно пробивались на российское телевидение. В это время мы - четверо провинциалов из Запорожья - приехали покорять Киев", - так Ряшин згадує свій початок роботи на "Інтері" в інтерв'ю Дмитру Гордону у 2006 році.

Сприйняття того, що найвищий щабель для реалізації талантів - це Москва, якраз і формувало українську телевізійну індустрію, яка довгий час годувалась з російського ринку, та залежала від нього.

"В начале нашего пути в бытовом плане всё было совсем непросто. Мы все вместе арендовали недорогую квартиру. Однако у нас была чёткая цель — создать отличную музыкальную программу. На первых порах канал выплачивал всего лишь тысячу долларов за выпуск 'Мелорамы'. На такие скромные средства было трудно реализовать качественный продукт, но у 'Интера' тогда не было значительных средств," — вспоминал Ряшин.

"Мелодическая палитра" стала однією з перших програм "Інтера". За кілька місяців її рейтинги зросли, Влад Ряшин з колегами перевезли у столицю свої сім'ї. А згодом "Мелодическая палитра" розвинулась в окремий продакшн, який виробляв різні шоу: "Кохання з першого погляду", "LG Евріка", новорічний мюзикл "Вечора на хуторі близ Диканьки" тощо.

У 1999 році Ряшин починає працювати продюсером на каналі, а через два роки обіймає посаду голови правління "Інтера".

Очільник "Інтера"

Телеканал "Інтер" розпочав свою діяльність у 1996 році, його засновником стала "Українська незалежна телевізійна корпорація". Однак ця назва виглядає дещо іронічно, адже до 2015 року одним із співвласників "Інтера" був російський "Перший канал" (ОРТ), який володів 29% акцій, тоді як решта належала бізнесмену та колишньому нардепу від фракції "СДПУ(О)" Ігорю Плужникову через ТОВ "Пегас телебачення" та інші контрольовані ним структури. Цікаво, що в 90-х роках ОРТ припинив мовлення в Україні, і його частоту зайняв "Інтер". Ідею цих змін втілив у життя покійний Олександр Зінченко.

Відповідно, канал на початку свого існування транслював контент російського ОРТ, першою власною програмою стали новини, згодом з'явились інші проєкти (зокрема, "Мелодическая палитра"). Але зв'язок з російською індустрією в "Інтера" був тісний ще довгі роки.

Окрім зв'язків з Росією, діяльність Влада Ряшина на посаді керівника "Інтера" вимагала постійної взаємодії з українською владою того часу. Перед журналістською революцією 2004 року та Помаранчевою революцією, телебачення було під контролем Адміністрації президента Леоніда Кучми, яку з 2002 року очолював Віктор Медведчук. Його партія "СДПУ(О)" утримувала контроль над каналом, подібно до того, як це згодом робили "Партія регіонів" та ОПЗЖ. Здатність ефективно співпрацювати з владою стала важливим навиком для Влада Ряшина, який залишився з ним і після того, як він заснував бізнес у Росії.

У нульових революцію медійників в Україні спровокували так звані "темники" (від слова "теми": у цих документах детально прописувалися вказівки, які події висвітлювати, як робити сюжети, які включати синхрони, кому давати слово зі спікерів тощо). "Думаю, що ні для кого не секрет, що цю ідею було привезено з Росії. Там темник виглядав як товстий том книги, де розписано кожен синхрон. І де на кожну подію приїжджали із готовим сценарієм", - згадує Олексій Мустафін, який з 2001 по 2005 рік керував службою новин на "Інтері". Восени 2004 разом з журналістами інших каналів проти цензури виступила частина журналістів "Інтера" (слід зважати, що на той час це було досить сміливим кроком з реальною загрозою звільнення). Однак очільник "Інтера" тоді публічно мовчав.

Після Помаранчевої революції та зміни політичного керівництва, Віктор Медведчук прагнув отримати повний контроль над телеканалом "Інтер", що, за словами Олексія Мустафіна, спонукало Ігоря Плужнікова до обговорень про продаж цього медіа. Однак у червні 2005 року Ігор Плужников раптово помер за кордоном. Як свідчать розслідування Мустафи Найєма та Сергія Лещенка, опубліковані в "Українській правді", угода щодо продажу каналу була укладена 19 квітня 2005 року, а активні дії зі зміни власності "Інтера" збіглися з несподіваною хворобою та смертю Плужникова. Політики, такі як Володимир Сівкович та Володимир Нечипорук, зверталися до Служби безпеки України та Генеральної прокуратури з проханням розслідувати обставини його смерті, вказуючи на можливий зв'язок із невдалою угодою щодо продажу контрольного пакету акцій "Інтера".

Після того, як Плужніков пішов з життя, акції юридичних осіб Асоціації "Діловий світ", а також половина пакету ТОВ "Пегас телебачення" (разом 61 % акцій УНТК) потрапили під контроль бізнес-структур, які мали зв’язки з Валерієм Хорошковським. Після публічної відставки з посади міністра економіки та євроінтеграції, Хорошковський вирушив до Росії, де почав займатися підприємницькою діяльністю, ставши керуючим директором компанії "Evraz Group", що належала олігарху Олександру Абрамову. Проте вже через рік він повернувся в Україну і був призначений на посаду голови РНБО.

Новий власник реформував керівництво, і на "Інтері" більше немає місця для Влада Ряшина.

"Все было довольно просто - канал сменил владельца. Новый хозяин, господин Хорошковский, пришел на его место. Мы провели беседу, обсудили множество вопросов, он поделился своим мнением, а я предложил свои идеи. В итоге наши позиции не пересеклись. Иными словами, я не увидел себя в его команде," - вспоминает Ряшин.

Star Media

Після звільнення Ряшин створив нову продюсерську компанію Star Media спільно зі своїми партнерами: Сергієм Амелічевим, Юрієм Мінзяновим, Олексієм Гончаренком та Олексієм Терентьєвим. Вони стали основними керівниками та отримали частки у різних підприємствах групи (деталі нижче).

Цей продакшн суттєво відрізнявся від "Мелорами", оскільки його основним акцентом були масштабні кіносеріальні проєкти, фінансування яких передбачалося отримувати переважно з російського ринку. Ряшин бачив саме цей ринок ключовим у своїй стратегії: "Нашими клієнтами та замовниками є різні телеканали, і наразі російський ринок є пріоритетним. Проте ми відкриті і для українських каналів," – зазначав він у розмові з "Телекритикою". – "З огляду на культурну близькість, мовні зв’язки та історичні обставини, можна стверджувати, що ці ринки завжди будуть взаємопов’язаними."

З кінця 90-х до початку 2000-х в Україні виникла стабільна модель виробництва контенту, яка охоплювала як українські продакшни, так і телеканали. Основна стратегія полягала в тому, щоб створювати продукцію в Україні, але в першу чергу для російських телеканалів, адаптуючи її під їхні вимоги та залучаючи російських акторів до головних ролей, інколи реалізуючи спільні проекти з російськими партнерами. Таким чином, вдавалося покривати витрати і отримувати прибуток.

Співпраця з російським ринком була сприйнята продюсерами як значна перевага, адже, на їхню думку, це відкривало можливості для створення продукту високої якості та забезпечувало бюджети на контент у десять разів більші, ніж ті, що пропонував український ринок. При цьому ніхто не звертав уваги на те, що фільми та серіали орієнтуються на російську аудиторію, з їхньою символікою, "двоголовими орлами" та номерами на автомобілях, розгортаючись у безликих містах. Проблеми в цьому ніхто не бачив.

Водночас українські медіаменеджери іноді займали керівні посади або працювали на російських телеканалах. Наприклад, Влад Ряшин, який не лише очолював Star Media, а також був радником генерального директора російського каналу "ТВ Центр", розповідав про співпрацю з росіянами в інтерв'ю Гордону: "Москвичі дуже прагматичні. У них давно відсутня професія "хороший хлопець". Але якщо ти маєш значення і справді здатен щось зробити, довести свою цінність, то тебе приймуть до команди. Я давно отримував пропозиції про співпрацю з боку росіян, адже мої успіхи на "Інтері" та мій внесок у них сформували певний імідж для мене в їхніх очах".

З цим іміджем Влад Ряшин пізніше заснував власну компанію Star Media Distribution у Росії. Дві організації, які керував Ряшин, мали різні управлінські команди та офісні приміщення, і їх неформально називали "Стар Медіа Росія" та "Стар Медіа Україна". До складу холдингу також потрапила компанія "Бабич-дизайн", а стратегічними партнерами стали "Київтелефільм" і "Мостелефільм". Згодом Юрій Мінзянов разом з Ряшиним заснували товариство з обмеженою відповідальністю "Крісті фільм".

Зрештою Ряшин домігся того, чого хотів: група компаній Star Media стала одним із лідерів на російському ринку виробництва телефільмів, історичної анімації та серіалів. При цьому одним із напрямків виробництва стала зйомка російських патріотичних стрічок.

Серед псевдоісторичних фільмів про велич Росії від Star Media були: "Нулевая мировая" - про Кримську війну 1853-1856 років; "Великие битвы России" (згадується і Полтавська битва), "Забытые войны России" (реконструкція подій за участю Богдана Хмельницького, Володимира Мономаха), "Польский след", "Подлинная история Русской революции", "Ленин", "Котовский", "Романовы", "История государства Российского".

У 2007 році фінальний цикл "История государства Российского" разом із його творцями був удостоєний премії "За возрождение России" з відзначенням "за внесок у патріотичне та духовне виховання молоді". Диплом "За возрождение России" був вручений особисто Ряшину.

Star Media також створювала військові фільми, присвячені радянським розвідникам, "ефективному менеджеру" Берії та іншим темам, зокрема такими стрічками, як "По законам военного времени", "Офицерские жены", "Штрафник", "Бомба", "А зори здесь тихие...", "Кронштадт" та "Зорге". Багато з цих проектів були реалізовані за участі акторів та режисерів, які потрапили до чорного списку осіб, що становлять загрозу національній безпеці України. Це все відбувалося в період з 2014 по 2022 роки!

Більше того, деякі з цих програм транслювалися українськими телеканалами, оскільки в той період спільне виробництво російських та українських компаній було прийнятним. Варто зазначити, що Star Media отримувала підтримку не тільки з російських джерел, але й від українського уряду. Навіть після подій 2014 року компанія продовжувала успішно брати участь у пітчингах та створювати власні фільми й серіали.

"Не можна не визнати, що чимало українських продюсерів працювали в Росії. Але відмінність полягала в тому, що там була помітна влада, оскільки функціонував справжній локальний офіс, а не просто українські продюсери. Я згодна, що зараз це сприймається зовсім інакше, як і багато інших речей, які отримують нове осмислення. Врешті-решт, обставини вже змінилися до невпізнаваності", - зазначає Ольга Пантелеймонова, генеральна директорка Ukrainian Producers Hub (нове ім'я компанії, що прийшла на зміну українській Star Media Ряшина).

Однак навіть анексія Криму та початок конфлікту в 2014 році не призвели до змін у цій ситуації. Лише згодом співпрацю з російськими партнерами стали обговорювати менш відкрито, а в титрах на російському телебаченні перестали згадувати Україну як країну-виробника фільмів і серіалів.

Звісно, всі подібні продукти того часу були російською мовою. Після 2022 року більшість з цих матеріалів, зважаючи на участь російських акторів, вже не має можливості з'явитися в українському телеефірі або на ОТТ-сервісах, тому їхня монетизація відбувається лише на YouTube. До речі, саме так наразі отримує дохід і сам Ряшин, використовуючи контент, який він створював.

Ще один значущий момент: після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році Влад Ряшин потрапив у список членів Української кіноакадемії. Його виключили з цього списку лише після публікації огляду Лєни Чиченіної на "Детектор медіа". Але цікаво, як саме це сталося? Дуже обережно: "Влад Ряшин вийшов із Української кіноакадемії і тепер більше не є її членом". Виходить, він сам залишив організацію, не маючи честі бути виключеним, як, наприклад, Сергій Лозниця.

Менеджери українських продакшнів не поспішають визнавати свої помилки та просити вибачення за тісну співпрацю з Росією. За роки було створено безліч фільмів та серіалів, які інтегрували українців у російський культурний та медійний простір. Це часто було результатом спільної позиції. Наприклад, можна згадати проєкти "Кварталу 95" під час президентства Володимира Зеленського, такі як "Дім Бобринських", що розповідає про графа з російським минулим, або "Свати", де звучить фраза "Питер - столица культурной родины". Можливо, як зазначає пані Пантелеймонова, тодішні часи були іншими. Але це не означає, що ми повинні забувати про ці факти.

Кіпр

Влад Ряшин у своїх біографіях згадував про такі захоплення, як шахи, гірські походи та футбол. Його інтереси залишаються незмінними, і, за інформацією, отриманою від "24 каналу", він наразі проживає на Кіпрі разом із дружиною Катериною, яка є росіянкою, та дочкою Ольгою, котра також заміжня за росіянином. Ряшин активно займається футболом, граючи двічі на тиждень у Лімасолі. Дослідження "24 каналу" також виявило, що він відмовився від українського громадянства: "Документи однієї з його фірм на Кіпрі підтверджують, що відомий продюсер має паспорт цієї країни. У графі "національність" він зазначив - "кіпріот", а основною адресою вказав місто Лімасол".

Після початку повномасштабної війни йому не знайшлось місця ані на українському, ані на російському медіаринку. Але він, звісно, не бідує. Розслідувачі "24 каналу" знайшли у кіпрських документах підтвердження, що Ряшин може продовжувати заробляти на українцях та росіянах. З одного боку, він контролює "патріотичний" ютуб-канал "Мелодрами Українською мовою", а з іншого -- понад сотню таких каналів, як "Русская история": йому належить дистриб'юторська компанія Primefilms LLC, яка є власником 150 каналів на ютубі. "Перевіривши реєстри Кіпру, ми підтвердили існування цієї компанії. Згідно з документами, Primefilms Productions LTD була заснована 22 березня 2022 року. Її засновниками стали російські режисери Євгеній Нікішов і Валерій Федорович, а також кіпрська компанія Prime Angel Media LTD. Саме у документах Prime Angel Media LTD ми побачили знайоме ім'я. Влад Ряшин заснував цю компанію ще у 2017 році", - йдеться в розслідуванні "24 каналу".

З Кіпром Ряшина багато що пов'язує ще з тих часів, коли власність українських компаній зашифровували під кіпрськими офшорами. Раніше у власності ТОВ "Стар Медіа" фігурувала кіпрська компанія "Есемджі Пропертіз Лімітед", зараз - "Преміус Холдінгс Лімітед". Хоча сам Влад Ряшин у 2022 році вийшов зі складу бенефіціарів українських компаній.

У колишньої групи компаній Star Media з'явилися різноманітні юридичні структури. Одна з них — ТОВ "Український продюсерський хаб" (скорочено ТОВ "УП хаб"). На сьогоднішній день це є основною компанією продакшну UA Hub. До травня 2022 року дане товариство носило назву ТОВ "Стар Медіа продюсерський хаб".

У складі власників "УП хаб" дійсно немає Влада Ряшина ще з 2021 року. Зараз її кінцевий бенефіціар - Сергій Литвиненко. Також серед власників Юрій Артеменко (колишній голова Нацради), Ольга Пантелеймонова (очільниця компанії), Олексій Терентьєв (колишній партнер Ряшина) та ТОВ "КС продакшн" (власник - Володимир Крупнік). ТОВ "УП хаб" бере участь у тендерах Держкіно і отримує мільйони на виробництво. Наприклад, у 2025 році - на серіал "Наввипередки зі смертю" (5 950 000 грн) або у 2024 році - на серіал "Екстрена допомога" (12 600 000 грн) чи повнометражний фільм "Будинок з химерами" (24 000 000 грн)

Ще одна компанія з групи Star Media - ТОВ "СМ-Україна". До серпня 2022 року вона називалась ТОВ "Стар Медіа". Це якраз та першочергова компанія, яку Ряшин заснував у 2006 році. У неї суттєво більший статутний фонд. Якщо в "УП хаб" - це 50 тисяч, то у "СМ-Україна" - понад 31 мільйон гривень. До 2021 року саме ця компанія була учасницею державних тендерів на виробництво контенту (наприклад, отримала 16 млн грн на серіал "Приватна практика", 6,6 млн грн - на "Морську академію" тощо).

Однак після 2022 року у державних закупівлях вже бере участь ТОВ "УП хаб". "УП хаб" не є спадкоємницею колишньої ключової юридичної особи "Стар Медіа" і, ймовірно, не має прав на вироблений контент Star Media. Серед власників ТОВ "СМ-Україна" (колишня ТОВ "Стар медіа") - кіпрська компанія "Преміус Холдінгс Лімітед" зі статутним фондом 30 млн грн, та ТОВ "СМ Авто" (попередня назва - ТОВ "Стар медіа авто"). Кінцевим бенефіціарним власником у реєстрі до квітня 2025 року значився кіпріот Константіну Васула з Ларнаки. Він з'явився у власності у 2022 році якраз тоді, коли з неї вийшов Влад Ряшин, і мав таку ж частку, як і Ряшин. Константіну Васула також був у складі власників "СМ Авто" та ТОВ "Бабич-дизайн" після того, як звідти вийшов Ряшин.

У реєстрі більше не зазначено Константина Васула як бенефіціара з квітня 2025 року, що сталося саме за кілька місяців до введення санкцій проти Влада Ряшина.

Міроприємства обмеження

22 червня 2025 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ, який вводить санкції РНБО проти осіб, що співпрацюють з російськими окупантами на тимчасово захоплених територіях. Серед тих, хто опинився під санкціями, виявився Влад Ряшин. Ці заходи передбачають блокування активів, включаючи ті, до яких особа може мати непрямий доступ, заборону на виведення капіталів з України, призупинення фінансових зобов'язань, а також обмеження на розповсюдження медіа та використання радіочастотного ресурсу на території країни.

Олена Щербан, член правління Центру протидії корупції, в інтерв’ю для "Детектор медіа" зазначила, що якщо особа, яка потрапила під санкції, вже вийшла з власності компаній, якими раніше володіла, тоді ці санкції матимуть лише формальний характер. "Ця особа більше не зможе здійснювати покупки в Україні. Крім того, Україна може ініціювати запровадження санкцій в інших країнах", - додала вона.

Непряме володіння активами, за словами експерта, стосується ситуацій, коли особа, яка потрапила під санкції, надає доручення на придбання активів третій стороні або коли кіпрська компанія (юридична чи фізична особа) діє від її імені. "Якщо це буде доведено, це вважатиметься порушенням санкційного законодавства. У парламенті вже подано законопроєкт, який передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від санкцій, і він уже пройшов перше читання. Визначити причетність до непрямого володіння можуть лише правоохоронні органи. Проте, навіть якщо особа купує активи опосередковано, документальні підтвердження цього залишаються. Ніхто не буде укладати угоди усно для придбання чогось на юридичні чи фізичні особи".

Згідно з даними, отриманими від джерел "Детектора медіа" у правоохоронних структурах, більшість санкцій накладаються на осіб, стосовно яких в Україні відкрито кримінальні справи. "Детектор медіа" направив запит до Офісу Генерального прокурора, щоб дізнатися, чи є кримінальне провадження проти Влада Ряшина, і наразі очікує на відповідь.

Між тим наразі наслідком санкцій стало припинення трансляції каналу Star Family. Цей мовник раніше входив до пулу каналів Star Media. На відміну від інших мовників пулу, які є українськими реєстрантами, Star Family має латвійську ліцензію і в мережах провайдерів транслювався як іноземний мовник.

Невдовзі після введення санкцій телеканал перестав транслюватися в ефірі. У пресслужбі компанії 1+1 media distribution, що відповідала за дистрибуцію каналу Star Family, у коментарі для "Детектор медіа" зазначили, що рішення про відключення було ухвалене правовласником: "Ми не причетні до цього процесу. Водночас пропонуємо провайдерам інші варіанти".

Компанія ТОВ "Стар ТБ", яка виконувала роль офіційного дистриб'ютора латвійського телеканалу Star Family в Україні, повідомила "Детектору медіа", що ухвалила рішення виключити цей канал з свого дистрибуційного пулу, що призвело до зупинки його трансляції в країні. "Ми надіслали повідомлення нашим партнерам-операторам, яким цей канал пропонувався в складі пакетів, а також Національній раді з питань телебачення та радіомовлення. Це рішення було ухвалене у відповідь на Указ Президента України №417/2025 від 22 червня 2025 року, який стосується персональних санкцій".

У документах латвійського регуляторного органу Владислав Ряшин вказаний як власник телеканалу Star Family.

"Олена Щербан вважає, що якщо медіа володіють іноземними ліцензіями та належать особам, які підпадають під санкції, то вони можуть остерігатися юридичних наслідків у країнах ЄС. Це може стати причиною для призупинення трансляцій їхніх каналів. Вона також зазначає, що це створює підстави для української влади звертатися до інших держав із закликом до введення дзеркальних санкцій."

Історія Ряшина в українському контексті сповнена символічності. Канал "Інтер", з якого він починав свою кар'єру, сьогодні підтримує Україну. Український шоу-бізнес, про який він ділився в "Мелорамі", повністю відокремився від Росії. Все частіше українські фільми та серіали порушують тематику війни з Росією. Термін "копродукція" починає викликати асоціації з "колаборацією" у світі, де бізнес-партнер завдає ударів по Києву за допомогою балістичних ракет. Саме в цей Київ Ряшин колись успішно перевіз свою сім'ю, знімаючи там про російську велич.

Кажуть, що "Ласкаве телятко двох маток ссе". І шпагат між Україною та Росією дійсно довго допомагав Ряшину отримувати краще від двох світів. Проте врешті він залишився нічий: Росія більше не довіряє українцю за походженням, Україна - накладає санкції на росіянина за вибором.