Перед світанком 18 квітня 2006 року на Лісовому кладовищі в Деснянському районі Києва зібралися міліціонери, представники санепідемстанції та священнослужителі УПЦ МП разом із братією монастиря "Голосіївська пустинь". Їхня мета полягала в тому, щоб "здобути мощі" Аліпії — черниці Агафії Авдєєвої, яка відійшла в інший світ у 1988 році. Деякі віряни вважають її провидицею та цілительницею.
Настоятель монастиря, єпископ Ісаакій, що очолював роботи з розкопок могили та транспортував залишки Аліпії до Голосіїва, згодом згадував:
"Труна була вражена старістю. Коли я побачив рештки матері, монашу мантію, що збереглася лише частково, чотки, іконки, бульбашку з олією, освяченою святою водою (...) Я почав піднімати останки та всі інші предмети вгору."
Після складення протоколу та інвентаризації все те, що здобула братія, перенесли в мікроавтобус, а потім урочисто, із великим кортежем повезли на правий берег столиці, у Голосіїв - для перепоховання.
Проте перед цим Ісаакій у резиденції намісника "очистив та омив" святі мощі. Коли труну внесли до храму, архієрей зауважив, що в небі "з'явився хрест, і цього ж дня кілька людей отримали зцілення від серйозних недуг".
Після того, як Аліпія було перепоховано в Голосіївському районі, деякий час біля порожньої могили на Лісовому кладовищі все ще можна було побачити людей. Один з журналістів розповідав:
Стрункий чоловік разом із дівчиною читає молитви вголос. Після цього вони обидва беруть трохи піску з могили трьома пальцями, кладуть його до рота та пережовують. Дівчина ще раз набирає жменю піску та ховає його у кишені свого светра. Репортеру чоловік повідомив:
"Возьми немного песка и добавь его в пищу, например, в суп. А перед уходом с кладбища не забудь сорвать цветок. Высуши его дома и положи под постельное белье. Это действительно помогает при недомоганиях."
Після отримання мощей паломництво від могили Аліпії, що розташована на лівому березі Києва, перемістилося на правий берег, до Голосіївського монастиря. Тут нещодавно журналісти з "Слідство. Інфо" виявили "підпільну школу" УПЦ МП, яка проводить навчання за радянськими підручниками. Внаслідок цього настоятель Ісаакій залишив Україну.
У роки, що передували повномасштабному вторгненню російських військ, численні віряни почали приїжджати до пустелі, зацікавлені розмовами про надздібності Аліпії. Чутки поширювались завдяки сарафанному радіо, а також через медіа та інтернет, що сприяло залученню десятків тисяч людей.
"У 2018 році телевізійники вразили глядачів своїми "Українськими сенсаціями", стверджуючи, що навіть президент Буш відчував страх перед її пророцтвами. У 2006 році Сполучені Штати були готові заплатити 40 мільйонів доларів за залишки Аліпії. Того ж року українська церква терміново здійснила перенесення мощей."
Хто насправді була "матінка Аліпія" та чи заслуговує вона на статус святої? Яким чином Голосіївська пустинь пов'язана з історією київської організованої злочинності? Чому питання російської церкви в Україні залишається відкритим? Дізнайтеся більше в нашому матеріалі на сайті УП.
У просторому Голосіївському лісі, який в наш час став національним природним парком Києва, завжди поєднувалися добродійність та гріх.
У середньовіччі тут селились ченці-відлюдники, а в 17 столітті Петро Могила побудував церкву Святого Іоанна Сочавського, започаткувавши Покровський чоловічій монастир.
Голосіїв не обходили стороною й розбійники. У 19 столітті торгові шляхи з Одеси на Київ, що пролягали цією історичною місциною, були багаті на здобич.
Після завершення Другої світової війни Голосіївський (тоді відомий як Московський) район Києва став об'єктом інтересу злочинних елементів. У 2020 році під час екскурсії "Київом бандитським" полковник Валерій Кур ділився своїм досвідом з читачами УП, розповідаючи про цю ситуацію.
"Це була клоака. Стільки бандитів, авторитетів, злодіїв, господи! Приватний сектор (ще до радянської та пострадянської забудови - УП), власна традиція. Далеко від міста. І це селище боролося з усіма іншими. Але з приходом нової організованої (злочинності - УП) все почало впорядковуватися".
У 1990-х роках ключовою фігурою в окрузі був Володимир Кисіль, який трагічно загинув у автомобільній аварії у 2009 році.
Майстер спорту з класичної боротьби, заслужений тренер України, президент Федерації греко-римської боротьби, Володимир Кисіль спростовував свою причетність до пострадянської злочинності. Але полковник Кур в інтерв'ю УП називав його "одним із найвідоміших і найпотужніших лідерів злочинних груп", який "з точки зору злочинної спільноти був справедливим і не був свавільником".
На початку ери незалежності фінансові потоки в Голосіївському районі зосереджувалися навколо ринку, який з'явився на ВДНГ. Серед інших важливих активів Кисіля можна було знайти ресторан "Мишкольц", готель "Золотий колос", кінотеатр "Загреб" та готельний комплекс "Мир".
У 1990-х і 2000-х роках відбулося відновлення Голосіївської пустині, яка була знищена в радянський період. Точно невідомо, яку суму інвестував Володимир Кисіль у відновлення монастиря, проте його могила, розташована на території пустині, свідчить про те, що він був одним із її меценатів.
Ознайомтеся також з: лічильниками банкнот, ножами та без жодного тризуба. Якою стала бізнес-імперія УПЦ у Лаврі і яким чином святиню повертають Україні.
Життєпис Агафії Авдєєвої, відомої як "Аліпія", - це основоположна легенда Покровського чоловічого монастиря. Вона жила в його околицях під час радянських часів та передбачала його відновлення. Як це часто буває з подібними оповідями, фактичні свідчення є досить обмеженими. Вважається, що вона народилася в Пензенській губернії, приблизно у 1905, 1908 або 1910 роках. Є також припущення, що її родина належала до ерзянського чи, можливо, мокшанського етносу.
У ранні роки вона буцімто не володіла тією самою "слов'янською" (російською) мовою, що її вчать сьогодні діти у Голосіївському монастирі. А втім, ці вказані й недоконані факти жодним чином не впливають на подальшу розповідь.
Справжня історія подорожі Агафії з Пензенської області до України залишається таємницею. Існує версія, що її батьків розстріляли червоноармійці в 1917 році, хоча деякі стверджують, що це сталося у 1918-му.
Існують чутки, що дівчина потрапила до рук солдатів Семена Будьонного, але він, зглянувшись на її долю, вирішив відпустити її. Після цього вона відправилася в мандрівку по святим місцям.
Агафію планували стратити в 1920-х роках (або на початку 1930-х), коли її заарештували, очевидно, через її релігійні переконання. Вона провела за ґратами від декількох місяців до кількох років десь поблизу моря, ймовірно, в Одеській області або ж у Криму.
У часи Другої світової війни вона потрапила до концтабору в Німеччині. Або ж працювала на примусових роботах у німецькій сім'ї. Незалежно від того, де вона опинилася, зрештою їй вдалося втекти.
Агафія, ймовірно, повернулася в Україну пішки. Вона прийняла чернечий постриг і отримала ім'я Аліпія. Проживала на території Києво-Печерської лаври близько п'ятнадцяти років, з яких три з них провела в дуплі великої липи, присвячуючи себе молитві та самовідданості (на жаль, дерево вже не існує).
Мати завжди з'являлася в дитячій шапці-вушанці, не зважаючи на сезон. В її розмовах лунали чоловічі інтонації: "А я ж вам казав!". На шиї вона носила важку зв'язку ключів, а на спині - хрестик та маленьку іконку.
Андрій Смирнов, доктор історичних наук та експерт у галузі релігієзнавства, професор Острозької академії, ділиться своїми думками з УП:
Черниця Аліпія Авдєєва не отримала канонізації ані в Українській Православній Церкві Московського Патріархату, ані в Російській Православній Церкві. Проте, вона "неофіційно" користується пошаною серед деяких православних вірян. Церковне керівництво усвідомлює, що немає жодних об'єктивних підстав вважати її святою. Її біографія викликає чимало сумнівів, а репутація залишається неоднозначною.
Деякі вважають, що вона була "обсесивною", оскільки її поведінка здавалась дивною і неадекватною. Вела незвичайний спосіб життя. Відомо, що Аліпія практично ніколи не отримувала причастя в церквах. Замість цього, під час служб вона шипіла, заважала іншим молитися і навіть погрожувала.
Існують свідчення, що вона запрошувала гостей, включаючи дітей, до своєї хатини і пригощала їх горілкою та кагором. Безумовно, такі вчинки не відповідають поведінці справжніх святих.
Читайте також: "Колаборанти в рясі"? Що чекає на Українську православну церкву (не) Московського патріархату
Якщо Нострадамус залишив чотиривірші з пророцтвами, а Ванга дозволила записати свої передбачення на відео й магнітофон, то віщування Аліпії передавались з вуст у вуста. Це додавало з часом драматизму та нових деталей.
Аліпія, кажуть її шанувальники, прославилась своєю прозорливістю щодо Чорнобильської катастрофи. Напередодні лякала людей на київських вулицях чи то криками, чи то молитвою: "Господи! Пожалій немовлят, пощади народ!". А у день катастрофи казала закрити в домівках вікна, бо "буде багато газу".
Вже під час російсько-української війни з небуття повстали інші перекази. Якось Аліпія сказала: "Гніздо у ластівки відберуть, кров'ю терикони покроплять. Люди будуть перебігати з місця на місце. Багато невинних мучеників будуть страждати за срібники диявольської путани".
Гніздо ластівки можуть забрати - це про Крим, який опинився під окупацією. Кроваві терикони - це, безумовно, про Донбас. "Щодо слова 'путана', то тут теж є очевидний збіг: воно звучить дуже схоже на відоме прізвище", - пояснювали українські медіа пророцтва Аліпії ще за кілька років до початку масштабної агресії.
Релігієзнавець, історик Андрій Смирнов:
У московському православ'ї завжди існував культ юродивих, так зване "юродство Христа раді". Тобто людей, які видавали себе за божевільних, що дозволяло їм, зокрема, критикувати владу царя. Але тут дуже тонка межа між святістю й псевдосвятістю.
Деякі люди вважають, що Аліпія володіла здібностями до пророцтв і творення чудес. Проте жодне з її нібито здійснених дива не було належно задокументовано. Більше того, існують свідчення, що вказують на помилковість її порад, які не приносили бажаного результату. Наприклад, вона запевняла, що людина виживе, але, на жаль, той гинув від ракової хвороби.
Якщо звернути увагу на відому ясновидицю Вангу, яка славилася своїми пророцтвами та зціленнями, варто зазначити, що Болгарська православна церква не визнала її діяльність. Вона розглядала її методи як неоязичницькі та окультні (УП).
Деякі українські ЗМІ розкручували історії про святих, про дива, у тому числі про Аліпію, тому що до 2022 року в рекламу монастирів і лавр РПЦ в Україні вкладали величезні гроші. Згадайте дружину Медведчука Оксану Марченко з її "Паломницею".
Культ святих, а також псевдосвятих - це реальний прибуток. На Матроні Московській у столиці РФ або на Аліпії Голосіївській у Києві, які притягують паломників, роблять церковний бізнес.
Читайте також: Перший емігрант. Українець, який врятувався від кілерів, втік 1865 року в США і допоміг купити Аляску
Недавнє виявлення "підпільної школи" стало не першим і не найзначнішим скандалом, пов'язаним із Покровським чоловічим монастирем у Голосієві. У весняний період 2018 року журналісти радіо "Свобода" виявили на його території бразильського бойовика Рафаеля Лусваргі, який брав участь у бойових діях проти України на Донбасі.
Перед цим Лусваргі затримали в аеропорту "Бориспіль", а потім він постав перед судом у Києві. Пізніше, як пояснили в Службі безпеки України, бойовик опинився в монастирі після того, як суд змінив запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов'язання.
Після того, як про знаходження Рафаеля Лусваргі в Голосіївській пустині стало відомо публічно, за справу взялись члени організації С14. Серед них був командир 108-го окремого батальйону ЗСУ "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов.
Активісти схопили Лусваргі та передали до СБУ. У відповідь суд зобов'язав Службу безпеки відкрити кримінальне провадження проти лідера C14 Євгена Карася за "незаконне позбавлення волі".
Зрештою, Лусваргі був переданий російській стороні в рамках обміну. Повернувшись до рідної Бразилії, колишній мешканець голосіївського монастиря опинився під арештом за зберігання наркотичних речовин та боєприпасів.
Інформація про незвичайну школу, що функціонує в Покровському чоловічому монастирі і нещодавно привернула значну увагу, є лише початком великої історії, стверджує історик і експерт у галузі релігії Андрій Смирнов.
Я усвідомлюю, що для представників ЗМІ це може здаватися сенсаційним, але для професіоналів це не є новиною. Проблема є багатогранною, охоплюючи моральні та правові аспекти. Подібні осередки "русского міра" широко поширені по всій Україні. Найбільша їх концентрація спостерігається в Буковині, на Закарпатті, а також варто виділити Почаївську лавру, яка має свою унікальну історію. Не можна забувати і про лавру в Святогірську, що розташована неподалік від фронту.
На думку Смирнова, закон № 3894-IX "Про захист конституційного ладу в сфері діяльності релігійних організацій" не призвів до обмеження діяльності УПЦ (МП) в Україні. Так літнього митрополита Іонафана віддали в рамках обміну Москві. Хтось ходить на допити, когось, як Павла Лебедя ("Мерседеса"), випустили під заставу. Але справи нічим не завершено.
"Ключові діячі продовжують виконувати свої обов'язки, - зазначає Смирнов. - Наприклад, митрополит Антоній (Паканич), який вважається сірим кардиналом УПЦ МП. Або ж явні прихильники "русского мира", такі як Феодосій Черкаський і Лука Запорізький. Вони безперешкодно продовжують служіння, згадуючи московського патріарха Кирила, не стикаючись з жодними обмеженнями."
Проблема полягає в тому, що юридично УПЦ (МП) визначає себе як церква, що не має зв'язків з російською. Проте, вона продовжує поширювати різні елементи "русского міра", за що не підлягає покаранню згідно з чинним законодавством. Якщо за заперечення агресії Росії або виправдання вторгнення можна отримати кримінальну відповідальність, то за популяризацію таких концепцій, як "Триєдина Русь", наслідків немає.
"Зверніть увагу, за якою статтею СБУ почало досудове розслідування, - додає Андрій Смирнов. - Мова йде про частину 1 статті 436-1 Кримінального кодексу України - "Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного режиму". Думаю, що по цьому кейсу буде довга судова тяганина.
Держава не може повернути собі повний контроль над Києво-Печерською лаврою, монахи УПЦ далі там живуть, суди тривають. Про Почаїв взагалі мовчу - держава в державі, СБУ не змогла навіть провести там слідчі дії. А ми всі зараз кажемо про якусь школу (в Голосієві - УП)".
Як діяти в цій ситуації? – підсумовує Смирнов. – З одного боку, необхідно покарати найвідоміших пропагандистів "русского міра". З іншого боку, слід активно підтримувати українську ідентичність, культуру, мову та церкву.
Треба займатися релігійною освітою та просвітою. Рівень критичного мислення, релігійної культури в багатьох вірян дуже низький. Почувши про культ якоїсь людини, як у випадку з Аліпією, вони поклоняються, не вникають у його суть.
У російській традиції також існує культ старців, де священнослужителі та монахи позиціонують себе як видатні авторитети, пропонуючи духовні настанови в різних аспектах життя. Люди охоче прислухаються до них, прагнучи знайти легкі рішення для складних запитів. Однак часто вони стають жертвами шахраїв, які просто прагнуть отримати прибуток.
#Російська імперія #Україна #Росія #Москва #Українська мова #Українська правда #Київ #Крим #Одеса #Німеччина #Східна Православна Церква #Радянський Союз #Загреб #Бразилія #Віктор Медведчук #Монастир #Хрест #Одеська область #Російська православна церква #Пастор #Патріарх Московський Кирило #Леонардо да Вінчі #Реліквія #Російський світ (геополітика) #Пророцтво #Українська православна церква (Московський патріархат) #Релігієзнавство #Рутенія #Лісове кладовище #Президент (урядова посада) #Покровський Голосіївський чоловічий монастир #Київсько-Печерська лавра #Голосіїв #Голосівський район #Андрій Смирнов (актор) #Монашество #Труна #Єпископ #Полковник #Голосіївський ліс #Пензенська губернія #Семен Будьонний #Рафаель #Антоній (Паканич) #S14 (українська група) #Теодосій Київський #Карпатська Русь #Болгарська православна церква #Буковина #Ісус
