Більшість спортсменів у нашій свідомості пов'язані зі своїми спортивними досягненнями. Проте є й ті, хто залишає слід у пам'яті завдяки своїм діям та активній громадянській позиції.
Історія гірськолижниці Богдани Мацьоцької - не про перемоги, титули та всесвітнє визнання. Її історія - про громадянську позицію, любов до Батьківщини не на словах і правильні пріоритети, що куди важливіше за спортивні перемоги!
Українська гірськолижниця Богдана Мацьоцька разом із батьком, який також є її тренером, Олегом, ухвалили рішення не брати участі у слаломі на Олімпіаді в Сочі, що відбувся 20 лютого 2014 року.
"Висловлюючи нашу підтримку борцям на барикадах Майдану та протестуючи проти злочинного режиму президента Януковича та його підлеглих, ми прийняли рішення відмовитися від участі в Олімпійських іграх у Сочі-2014. Вічна пам'ять героям, які віддали життя за свободу України! Слава Україні та її захисникам!" - зазначили вони.
Чемпіон знайшов гірськолижницю і попросив згадати події 12-річної давнини - бойкот слалома, вмовляння від тодішнього президента НОК Сергія Бубки та зросійщену збірну. Також Богдана розповіла про теперішнє життя - трьох доньок, поранення чоловіка-військового та чому в телефоні друзів вона підписана як "Big Boss".
Заборона на використання траурних стрічок.
На Олімпіаді в Сочі Мацьоцька повинна була взяти участь трьох стартах - супергіганті, гігантському слаломі та слаломі. Уродженка Косова, що на Івано-Франківщині, встигла виступити в супергіганті та гігантському слаломі. Останній старт повинен був відбутися 21 лютого.
"На початку ми не планували відмовлятися від нього, - згадує Богдана. - Ранком 20 лютого, після сумної ночі розстрілів на Майдані Незалежності, ми з батьком вирішили вийти на старт з чорними траурними стрічками на руках, щоб вшанувати пам'ять тих, хто загинув у Києві."
Керівництво делегації олімпійської збірної України на це відреагувало російською мовою: "Прекращайте с этим, вы подставляете всю нашу команду. Спорт вне политики". Почувши це, ми татом вирішили, що якщо ми підставляємо всю команду, то ми не будемо цього робити. Ми просто не вийдемо на старт. Це викликало нову хвилю обурення. Паралельно наше рішення притягнуло велику увагу провідних світових медіа - мені довелося дати багато інтерв'ю, пояснюючи справжні мотиви нашого з батьком рішення".
20 лютого відбулася зустріч між тодішнім головою Національного олімпійського комітету України Сергієм Бубкою та представником Міжнародного олімпійського комітету, в якій також взяли участь Олег та Богдана Мацьоцькі.
Протягом тривалого часу нам терпляче роз'яснювали, що таке рішення викличе небажаний резонанс у медіа, який наразі нікому не потрібен, - згадує Мацьоцький. - Тим часом ми з батьком наполягали на своїй точці зору. Врешті-решт, її було ухвалено.
Єдине - нас попросили не повертатися в Україну прямо зараз, а дочекатися фінішу олімпійського турніру. На це ми погодилися. Але деякі колеги по олімпійській команді звинувачували нас, що ми заважали їм готуватися до стартів".
Відчуття неповноцінності української ідентичності.
"Завдяки вихованню батьків "москалі" були для мене московитами ще з 4-річного віку, - продовжує розповідь Богдана. - Я була свідомою громадянкою України, знала що таке Голодомор 1933 року. Тому ми з татом були засмучені, коли в липні 2007 року дізналися, що Олімпіада-2014 буде проведена в Сочі. У ті часи значна частина українців перебували на російській хвилі - дивилися проросійське телебачення, слухали їхній репчик, розмовляли їхньою мовою, фактично знаходилися в їхньому культурному просторі.
Деякі з наших недолугих чиновників з ентузіазмом відреагували на проведення Олімпійських ігор у Сочі: "Ура, їдемо змагатися до братів". Проте я з дитинства була в захваті від творів Івана Франка та Лесі Українки. А напередодні Олімпіади в Києві розгорнулася Революція гідності. Наші знайомі та друзі вирушили на Майдан Незалежності, а ми з батьком активно підтримували протести проти режиму Януковича, адже ці ідеї були нам близькі. Коли ж на Майдані почалися розстріли протестувальників, олімпійські змагання стали для нас вже не на першому місці.
Дівчина зізнається, що свого часу піддавалася булінгу в збірній України за... українську мову.
"Коли я потрапила у збірну, була неприємно здивована - уся команда було зросійщена, - згадує Богдана. - Причому, коли молоді талановиті гірськолижники з Закарпаття чи Львівщини потрапляли в національну команду, свідомо були вимушені переходити на російську. Тому що на той час царювала думка, що вони зі своєї українською - селюки. Було цькування. Мене теж спробували булити за рідну мову. Щоправда, це було ще в підлітковому віці.
Коли я виросла, ситуація змінилася - можливо, люди почали уникати мене. Пам'ятаю, як мій батько, двадцять років тому, стверджував, що Росія є нашим супротивником, і всі дивилися на нього, наче на божевільного.
Після закінчення Олімпійських ігор
Після Олімпійських ігор у Сочі 2014 року Мацьоцька провела ще один повноцінний сезон, здобула титул чемпіонки України у 2015 році, взяла участь у світовому чемпіонаті, що відбувався в США, і у віці 26 років завершила свою спортивну кар'єру.
"Моя мотивація давно зникла, - зізнається Богдана. - Тоді в українській федерації існувало чимало підводних каменів, і мені доводилося боротися не лише на змаганнях, а й у внутрішніх конфліктах. Я не бачила в цьому жодного сенсу."
Наразі Мацьоцька відчуває радість, будучи матір'ю трьох маленьких принцес: 9-річної Вікторії, 5-річної Мілани та однорічної Ганни, якій всього 16 місяців. Нещодавно її чоловік Сергій Люлька повернувся з фронту, куди пішов добровольцем у лютому 2022 року.
"Вони разом із командиром потрапили на ворожу міну, - ділиться українка. - Мій чоловік врятував пораненого бійця та доставив його до місця евакуації. На жаль, сам зазнав численних травм..."
Одночасно Богдана виконує роль тренера-інструктора та активно бере участь у національному скаутському русі Пласт. На нещодавній зимовій Олімпіаді в Пекіні-2022 Мацьоцька здійснювала коментування змагань зі студії Суспільне Спорт у Києві і має намір знову повторити цей досвід на Іграх у Мілані-Кортіні-2026.
"Я не в змозі залишатися на одному місці," - зізнається українка.
Олег Мацьоцький, батько Богдани, продовжує свою діяльність як тренер у ДЮСШ Косова.
Відповідно до тегів у Get-contact, у телефонних книгах різних людей прізвище Мацьоцька фігурує під назвами "Big Boss" у когось, а в когось - "Даська". Ми вирішили уточнити, чи має вона про це уявлення.
"Мої маленькі спортсмени кликали мене 'Великий Бос', коли я тренувала дітей у Буковелі, - зі сміхом згадує вона. - Напевно, як Даська, що значиться у документі жінки мого вуйка. Таке ж прізвисько дали мені мама та вся її родина."
Мацьоцька стверджує, що зараз, під час повномасштабної війни, українським спортсменам в жодному разі не потрібно бойкотувати великі спортивні міжнародні старти. Краще використовувати їх як майданчик для розповідей світу про реальні події в Україні. При цьому Богдана не шкодує про спільне з батьком рішення, які вони ухвалили на Олімпіаді в Сочі-2014.
"На даний момент я б вчинила так само," - підсумовує нашу бесіду українка.
#Українці #Історія #Україна #Росія #Українська мова #Київ #Російська мова #Українська криза #Іван Франко #Львівська область #Віктор Янукович #Спорт #Леся Українка #Голодомор #Косово #Євромайдан #Майдан Незалежності #Толерантність #Гірські лижі #Івано-Франківська область #Пласт #Олімпійські ігри #Національний олімпійський комітет України #Сергій Бубка #Міжнародний олімпійський комітет #Олег Новгородський #Президент (урядова посада) #Збірна України з футболу #Зимові Олімпійські ігри #Дія #Гігантський слалом #Бойкот #Національний олімпійський комітет #Сергій Люлька #Карпатська Русі
