Кома, бізнес у період війни та міжнародна популярність. Чим займається і як виглядає найпрекрасніша бабуся світу з України?

Світлана Гасс, одеситка, нещодавно святкувала свій 66-й день народження, і це навряд чи можливо уявити. Ця чарівна жінка мешкає неподалік від моря, управляє власним салоном краси, носить елегантні підбори, активно займається спортом і підкорює модні подіуми. Глядячи на її струнку фігуру і граціозну поставу на фото в Instagram, важко повірити, що їй вже 66 – вона виглядає максимум на 40. Проте Світлана не приховує свого віку і навіть пишається ним. Коли їй нагадують, що вона вже стала бабусею, вона з усмішкою відповідає: "Це звучить гордо".

У бесіді з OBOZ.UA Світлана Гасс поділилася своїм досвідом подолання серйозної хвороби під час війни, розповіла, чому не відчуває страху перед старістю, а також розкрила секрети свого раціону, який допомагає їй підтримувати стрункість і енергію. Крім того, вона розповіла, як стала супербабусею в світі та чому, незважаючи на війну, рішуче відмовляється покидати Україну.

Декілька років тому Світлана дебютувала на міжнародному рівні, взявши участь у конкурсі Mrs. Grandma Globe в Болгарії. Вона не лише взяла участь, а й здобула титул супербабусі світу. Незабаром після цього її запросили до США, де вона знову продемонструвала, хто є справжньою бабусею, влаштувавши вражаючі виходи на подіум разом із жінками зрілого віку з різних куточків планети.

Світлана згадує, що їй було 58 років, коли її дочка повідомила, що подала заявку на конкурс краси в Болгарії. "Я відповіла: 'Молодець!'", — розповідає вона. Спочатку Світлана вважала, що дочка сама збирається брати участь, але виявилося, що конкурс призначений для бабусь, і дочка записала її. "Я відразу ж відмовилася: 'Ні, я не поїду! Про що ти говориш?'" Але дочка наполягала: "Мамо, це твій другий шанс. Життя стане яскравішим, з’являться нові можливості".

"Раніше я брала участь у багатьох конкурсах та заходах, але такого високого рівня - ніколи не була. Врешті-решт, я вирішила спробувати, вирушила в дорогу - і здобула перемогу, - усміхається Світлана. - Після цього до мене звернулися організатори американського конкурсу Ms. Transcontinental Classic. Я поїхала до Атланти і також стала переможницею там. Це було вражаюче - новий етап у моєму житті став для мене справжнім відкриттям. Я отримала неймовірне задоволення від участі в конкурсі та від самої країни, побачила, як жінки за кордоном живуть і з легкістю ставляться до свого віку: подорожують, розвиваються."

Невдовзі Світлана Гасс отримала визнання в Книзі рекордів України в категорії найуспішнішої моделі поважного віку. "Мені зателефонували організатори, а потім вони приїхали прямо на моє робоче місце в салон, щоб провести невелику церемонію і вручити диплом. Згодом мене запросили до Києва, де відбулося офіційне вручення книги. Це було дуже зворушливо - тримати в руках видання з моїм ім'ям," - згадує вона. "Що ж до моєї свіжості та енергії," - розмірковує Світлана, - "чарівні пігулки та пластичні операції - це не для мене. Я віддаю перевагу заняттям у спортзалі, продуманому догляду за собою, косметологічним процедурам і здоровому харчуванню."

У свій день народження Світлана вирішила замовити кілька тортів: один із них вона привезла до спортзалу, а другий - до косметичного салону. "Я виклала у своїх соцмережах відео - просто, як є, зняте на телефон", - розповідає вона. На святковій зустрічі вдома були лише найближчі: її донька, рідні та сімейне оточення. Більше нікого не запрошувала. Останніми роками Світлана святкує дні народження дуже скромно, у вузькому колі, адже нині триває війна.

Світлана зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення її життя кардинально змінилося. У ці складні місяці вона пережила серйозне випробування — серйозні проблеми зі здоров'ям. "Все сталося раптово. Я потрапила в лікарню через отруєння, моє зневоднення було критичним. На жаль, під час реанімаційних заходів я отримала компресійний перелом хребта — ушкодження в двох місцях. Я деякий час провела в комі, а потім майже три місяці лікувалася в лікарнях, намагаючись відновитися, але не було жодного прогресу. Вага знизилася до 46 кілограмів. Проте лікарям вдалося повернути мене до свідомості, хоча це було вкрай важко".

Світлана розповідає, що протягом півтора місяця залишалася вдома через серйозну загрозу для свого здоров’я. "Мені прямо казали, що в моєму віці відновлення - це фактично диво. Але я не зламалася, і диво сталося," - ділиться вона. Хоча сили майже закінчилися, внутрішня сила не давала їй опустити руки. Пам’ятає, як вперше змогла доповзти до балкона, вийти на свіже повітря і насолодитися сонячними променями. Спостерігаючи за людьми, які спокійно прогулювалися, вона подумала: "Боже, вони навіть не усвідомлюють, як їм пощастило мати можливість ходити." Це справжнє щастя - бути здоровим. Я багато чого пережила в житті, і для спортсмена вік не є перешкодою. Мабуть, саме спорт допоміг мені подолати всі труднощі. Поступово я почала вставати, займатися йогою, а моя подруга-тренерка приходила до мене, щоб підтримати.

"На милицях виходила гуляти із собакою, - продовжує Світлана. - Мій Максі, коли повернулася з лікарні, всю ніч лежав біля мене, боячись поворухнутися - так скучив. А коли ви виходили разом на вулицю - намагався триматися подалі від мене, щоб ненароком не зачепити. Я нічого не писала в той час у соцмережах. Навіть друзям і рідним особливо не розповідала - не люблю жалітися. Вважаю, що з віком ми не повинні перекладати своє життя на плечі дітей. Важливо самим зберігати здоров'я - це і є наша підтримка для дітей. Але донька все-таки наполягла і приїхала, із собакою допомагали дівчатка з роботи, продукти замовляла доставкою - вирулила. Крок за кроком повернулася до тренувань і звичного ритму життя".

Але потім трапилася нова трагедія: "Мою маму вразив інсульт. У лікарні відмовилися її приймати: ні за гроші, ні за зв'язками - 86 років, війна. Я намагалася доглядати за нею вдома, боролася, як могла, але, зрештою, втратила її. Це було дуже болісно й несправедливо. Проте навіть після цього я змогла піднятися. Адже коли все навколо руйнується, потрібно триматися хоча б за думку: життя продовжується".

Світлана ділиться своїм ранковим ритуалом, який залишився незмінним протягом багатьох років: "Я прокидаюся дуже рано, за п'ятнадцять хвилин до шостої. Перш ніж почати день, я обов'язково випиваю склянку теплої води — це моя давня звичка, без якої не уявляю свого ранку. Потім насолоджуюсь горнятком кави. Я навіть їжджу в улюблену кав'ярню, де знають, як правильно підготувати зерна для мого напою. До кави беру кілька фініків, горішків та маленький шматочок сиру — невеличкі ласощі для себе. Після цього відправляюсь на тренування. Завжди приходжу в зал о сьомій ранку — у цей час я насолоджуюсь спокоєм, адже ніхто не відволікає мене: ні дзвінків, ні повідомлень, тільки я і мої вправи. Протягом життя мені пощастило працювати з багатьма чудовими тренерами, і спорт став невід'ємною частиною мого життя: гімнастика, плавання, велосипед, йога. Зараз я займаюся тричі на тиждень, а в інші дні виконую вправи вдома. Без фізичної активності я просто не відчуваю себе на місці".

"Зазвичай я снідаю близько 10-ї години ранку, - ділиться Світлана. - Це може бути якась з різних каш (я їх чергую), омлет, авокадо або смачний бутерброд на, як я жартую, "порядному хлібі". Все досить просто, але з любов'ю. Обід у мене відбувається між другою і третьою годинами дня. Готую щось корисне - наприклад, парові котлети з м'яса з кабачком і цибулею, без зайвих інгредієнтів. Молода картопля, зелень, салат - мені подобається проста, але якісна їжа. Я не фанат традиційного "перше-друге-третє". Газовану воду не вживаю зовсім, а солодощі мені не до вподоби. Раніше могла дозволити собі круасан, але тепер організм сам вимагає відмовитися від цього. Я не ставила собі заборон - просто не відчуваю бажання."

"Я вечеряю о шостій годині, - розповідає Світлана. - Зазвичай це легкі страви, такі як салати або запечена риба, а також відварене м'ясо. Я намагаюся, щоб моя вечірня їжа була максимально корисною і легкою. Мені подобається цей спосіб життя, адже він наповнює енергією і налаштовує на позитивний лад. Я не дотримуюсь дієт — просто живу так, як хочу відчувати себе: легко, активно і з повагою до себе. Часто гуляю з собакою, ходимо на море, а незабаром почну плавати."

Світлана відверто ділиться своїми характеристиками: "Мені зараз 66 років, зріст - 172 сантиметри, можливо, з віком він трохи зменшився - спина нагадує про себе. Вага приблизно 60 кілограмів, іноді буває трішки більше. А взагалі, моя оптимальна вага - 58 кілограмів".

На запитання про те, як вона справляється, Світлана відповідає: "Раніше все було набагато стабільніше. Мій салон краси відкрився майже 23 роки тому. У той час я активно подорожувала, вивчала, як організовані салони за кордоном, і думала: «Чому б і нам не створити щось таке ж красиве і зручне?» Там усе працювало за записом, комфортно, а у нас - приходиш до перукарні, сідаєш і чекаєш годинами. Я прагнула запропонувати нашим жінкам щось краще, справжню турботу про себе, високий рівень обслуговування. Так і виникла ця ідея. Але з початком великої війни все змінилося. Багато людей виїхало – і клієнти, і майстри. А я ще й сама потрапила до лікарні, як я вже згадувала. Згодом ми почали повільно відновлювати роботу. Зараз я також працюю майстром: роблю масажі обличчя, доглядові процедури. У мене є постійні клієнтки. Звісно, це не легко, але я тримаюся. Щодо пенсії – вона є, але дуже невелика, ви ж розумієте, яка вона у нас".

"Це вже друга війна, через яку проходять і я, і моя донька, - ділиться Світлана. - Раніше я вийшла заміж в Грузії, ми оселилися в Сухумі. У 90-х роках там розпочалася війна, і мій чоловік загинув. Це дуже болісна тема для мене... Ми залишилися наодинці з маленькою донечкою і не мали змоги виїхати, бо всі шляхи були заблоковані. Жили в жахливих умовах: без електрики, воду давали лише на годину на день. Я розігрівала її в величезній каструлі, намагаючись встигнути викупати дитину. У нашій кімнаті стояла буржуйка, на якій ми швидко готували їжу. Виживали як могли. Але в той час я навчилася готувати всі страви грузинської кухні, і досі обожнюю її."

"Згодом усе-таки вдалося повернутися в Україну, - розповідає Світлана. - Але донька досі не може позбутися важких спогадів. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона разом із своїм сином поїхала за кордон - шукати бодай якусь безпеку. Зараз живуть у Португалії. Вона маркетологиня, працювала багато років в одній компанії, знає кілька мов - розумна, здібна, але довелося все кинути. Зараз, коли приїжджає до Одеси і бачить зруйновані будинки, ридає. Каже: "Мамо, чому люди не плачуть? Як вони це витримують?" Я не знаю, звикли, напевно... Для себе вирішила однозначно: нізащо не поїду. Як би важко не було - це мій дім".

"Після втрати чоловіка у моєму житті з'явилися кілька залицяльників, - розповідає Світлана про свої переживання. - Але я шукала в кожному з них свого справжнього партнера... Тепер у мене просто немає часу, щоб думати про те, щоб впустити когось у своє життя. Я проводжу цілий день у салоні. У вільні хвилини займаюся в'язанням – нещодавно зв'язала шкарпетки для онука. Окрім того, веду свої сторінки в соціальних мережах: я самостійно навчилася всьому – від зйомки до монтажу та написання текстів. Мені подобається ділитися своїм життям в інтернеті, щоб жінки, які, можна сказати, втратили надію, задумалися і почали жити по-іншому. Деякі з них, навіть у свої сорок, пишуть мені: "Все, кінець, далі немає нічого".

Дбати про власне благополуччя важливо в будь-який період життя. Мої публікації в Instagram відображають мої найглибші переживання. Я прагну ділитися позитивом з іншими, щоб в цей складний час хоча б трохи полегшити їм життя. Про свої проблеми я рідко говорила, і ви стали першою, кому я сьогодні так відкрилася. Коли я ненадовго зникла з соціальних мереж, багато хто запитував: "Мабуть, ти вже в Америці?" Раніше я часто подорожувала за кордон і чула від подруг: "Мрію там жити". Я завжди відповідала: "Ви не усвідомлюєте, що таке Україна". Подорожі — це чудово, але жити далеко я не можу. Де б я не була і як би мені не було добре, моє серце завжди тягне додому. А саме в Одесу. Це місто — моя любов, я обожнюю море, і ніде не відчуваю себе так, як тут.

Після хвороби я тривалий час відновлювалася, але тепер знову відчуваю себе чудово, енергія просто переповнює. Впевнена, що кожна жінка, незалежно від обставин, якщо буде дотримуватися правильного харчування та піклуватися про себе, неодмінно побачить позитивні зміни. Часто люди стверджують, що здорове харчування обходиться дорого. Але насправді, можна придбати броколі та вживати його маленькими порціями — адже не з'їси цілу кілограмову головку за один раз. Декілька ягід полуниці, одне ківі — ви ж розумієте? Наприклад, я обожнюю йогурт з насінням чіа, навіть ділилася своїми сніданками в соцмережах. Додаю туди трохи фруктів — і ось вам смачна та корисна страва.

"Коли люди дізнаються про мій вік, вони часто виглядають вкрай здивованими, - ділиться Світлана. - Іноді, коли дивлюся на себе в дзеркало, сама не можу повірити: "Як же так? Мені вже 66!" Моя донька іноді запитує: "Мамо, ти відчуваєш свій вік?" А я відповідаю: "Зовсім ні, я вже не переймаюсь цим." Вона дивується: "Як так? Раніше ж ти хвилювалася." А я, чесно кажучи, вже й не згадую про це. Мабуть, просто виросла з тих переживань. Зараз я абсолютно спокійно ставлюся до свого віку, чесно. Чого хвилюватися? З кожним роком всі ми стаємо старшими, і це абсолютно нормально. Не бачу сенсу озиратися назад - лише вперед, без страху та сумнівів."

Ознайомтеся з інтерв'ю з відомою телеведучою Тетяною Цимбал, яка здобула популярність серед мільйонів. Вона ділиться спогадами про найяскравіші моменти епохи телебачення, розповідає про своє життя після успіху та обговорює різноманітні історії з Facebook.