"Король Лір" на Лівому березі: поєднання палацової естетики з новим баченням метрополітену як захисних укриттів.

Яскрава, провокативна, саркастична - так коротко описують весняну прем'єру вистави "Король Лір" Дмитра Захоженка в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. І хоча впродовж року отримуємо вже третю постановку за творами Шекспіра на цій сцені, вслід за "Ha*l*t" за "Гамлетом" Тамари Трунової та "Отелло" Оксани Дмитрієвої, - кожна має оригінальний стиль та алюзії до сьогодення, які мають зчитати глядачі.

В цілому, це яскравий приклад того, як українські театри активно виконують твори відомого британського драматурга, тому протягом останнього десятиліття ми стали свідками справжнього Шекспірівського буму.

У драмі "Король Лір", що ставить Театр на лівому березі, головну роль виконує Олег Стефан, а Анастасія Пустовіт вражає глядачів подвійним перевтіленням. У виставі також беруть участь багато акторів, знайомих публіці з кіно та телесеріалів. Дмитро Захоженко зазначив для Укрінформу: "Коли у вас такі талановиті актори, гріх не звернутися до Шекспіра".

Досліджуємо, які ідеї режисер і актори вклали в цю виставу, сценічне оформлення якої відсилає до сучасного вигляду київської станції метро "Майдан Незалежності".

МАЙЖЕ КЛАСИКА: ТЕКСТ ШЕКСПІРА В ПЕРЕКЛАДІ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА

"Король Лір" у виконанні Театру на лівому березі вміло поєднує класичну трагедію, написану Шекспіром більше чотирьох століть тому, із сучасними реаліями. Через це деякі глядачі висловлюють критичні зауваження, вважаючи, що це є "знущанням над класичним твором".

"Мене вражає, що я отримав багато відгуків про те, як ми нібито суттєво адаптували та переписали оригінал. Насправді, це на 99 % текст Шекспіра в перекладі Андруховича, і лише кілька дуже точних вставок, - зазначає режисер Захоженко. - Я розумію, чому виникають такі враження: ці тексти звучать настільки актуально у нашій реальності. Це, мабуть, також є відповіддю на запитання: чому саме цей текст? Чому його час настав саме зараз?"

Дмитро Захоженко у свої 37 вже понад п'ять років є головним режисером Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Створював постановки у Київському академічному театрі на Печерську, Театрі на Подолі, на камерній сцені Київського національного академічного театру оперети, у Дикому театрі та Київському академічному театрі "Актор".

Не можна не згадати, що найкращою виставою камерної сцени IV Всеукраїнського фестивалю-премії "ГРА" визнали постановку Захоженка "Філоктет. Античний рейв", яка базується на творах Софокла та Гайнера Мюллера. Вона здобула перемогу в ще двох категоріях. Виставу львівського театру запросили на престижний міжнародний Авіньйонський фестиваль. Проте, через брак часу для підготовки, у Франції було представлено іншу роботу Захоженка - "Imperium delenda est / "Імперія має впасти".

Режисер ділиться, що ідею для постановки "Король Лір", прем'єра якої відбулася 15 березня цього року, йому запропонувала головна режисерка Театру на лівому березі, Тамара Трунова. Він із задоволенням прийняв цю пропозицію.

"Для мене Театр на Лівому березі завжди був одним із небагатьох театрів Києва, в якому було не боляче від перегляду вистав. Тому було великою радістю долучитися до цього театру, попрацювати з цією командою. Там справді працюють неймовірні актори", - коментує Захоженко.

На виставці, що базується на п'єсі, якій вже понад 400 років, згадується і Дональд Трамп.

Підготовка до вистави "Король Лір" розпочалася значно раніше, ніж пройшла перша репетиція. Режисер регулярно зустрічався з художником-сценографом Олексою Хорошком та актором, який виконує головну роль, Олегом Стефаном, щоб обмінюватися ідеями та аналізувати персонажі.

"Мені страшенно хотілося, щоб глядачі розуміли - це історія про нас із вами. Це історія становлення нашої держави через помилки, біль і втрату, - ділиться Захоженко. - І відкритий фінал, коли корона залишається в заледве не випадкового персонажа, і ти не розумієш, чи цієї жертви вже досить. Для мене ця пʼєса передусім про втрату, про відповідальність. І вражає настільки, як ці теми розкриті в ній, звучать співзвучно сьогоденню".

За сюжетом, на схилі своїх років король Лір вирішує залишити справи правління та розподілити своє королівство між трьома доньками. Розмір наділу залежить від того, скільки слів про свою любов і вдячність зможе висловити кожна з них. Старші доньки із задоволенням підносять лестощі, тоді як молодша, Корделія, наполягає на тому, що слова не є найважливішими.

Обурений батько відмовляється від молодшої дочки та виганяє її разом з графом Кентом, що намагався заступитися за Корделію. Однак, розділивши королівство між старшою та середньою дочками, король ще зазнає чималих труднощів.

Паралельно Шекспір показує історію графа Глостера, який має позашлюбного сина Едмунда та законного спадкоємця Едгара. Едмунд не шкодує хитрощів, підступності та жорстокості до обох, щоб здобути собі вигоду.

ПУСТОВІТ: САТИРА / ГУМОР / ІРОНІЯ, ВТІЛЕННЯМ ЯКИХ І Є БЛАЗЕНЬ, ЦЕ ПРО ПРАВДУ БЕЗ НІЖНОСТІ

У вигнанні Корделія зберігає ясність розуму та не затаює образи на свого батька і сестер. У світі, що поза межами королівського палацу, вона стає блазнем — персонажем, який завжди мав можливість висловити правду, навіть якщо це доводилося робити під прикриттям жартів, іронії чи фарсу.

Сатира, гумор та іронія, якими втілюється блазень, відображають правду без прикрас. Це не спроба навчити чи донести щось важливе, – зазначає акторка, що виконує роль Корделії, Анастасія Пустовіт. – Це радше фаталізм. Критика через безсилля щось змінити. Я сміюся над вами і над собою, адже ми обидва фактично втратили все.

На мою думку, трагедія бере свій початок з образу Корделії, яка не здатна замовчати та підлаштуватися під існуючі норми. Усвідомлюючи це, вона веде глядача та Ліра через складні випробування, залишаючись вірною своїм переконанням і принципам.

Анастасія Пустовіт стверджує, що кожен глядач є не лише спостерігачем, а й активним учасником трагедії та представником нашої нації. Тому для обох цих ролей має значення її побажання: "Ви не можете просто бути свідками, необхідно почати діяти".

У постановці "Король Лір" лунають фрази, що стосуються столичного Молодого театру та навіть актуальної політики США. Анастасія Пустовіт зазначає, що ці акторські імпровізації були узгоджені з режисером.

"Блазень – це персонаж, який іронізує над соціальними конфліктами, як зазначив Дмитро Захоженко, і я повністю з цим згодна, - ділиться своїми думками акторка. - Це дозволяє нам не тільки занурюватися у світ Ліра, але й проводити аналогії з сучасністю."

Анастасія, чиє виконання може стати одним з найяскравіших у цьому театральному сезоні, ділиться своїми враженнями: "Я була вражена зустріччю президентів у Овальному кабінеті (Володимир Зеленський та Дональд Трамп, 28 лютого 2025 року - Ред.). До цього моменту мені не спадало на думку, як реалізувати першу сцену блазня."

Після трьох напружених днів з моменту зустрічі політичних діячів, я створила короткий монолог, повністю переробивши текст. Спершу я майже відмовилася від цієї концепції, залишивши лише сам монолог. Це складний елемент, який постійно має змінюватися та залишатися актуальним, відповідно до подій, що відбуваються навколо нас.

"ПАЛАЦОВИЙ" СТИЛЬ КИЇВСЬКОГО МЕТРО, ЯКЕ СТАЛО УКРИТТЯМ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ

"Король Лір" демонструє вражаючий акторський склад. Поряд з Анастасією Пустовіт, подвійну роль Корделії та Блазня виконує Анна Романова. У образах улесливих дочок, які стають жорстокими правительками, виступають: Гонеріл - Анастасія Карпенко, Поліна Василина; Ріген - Анастасія Нестеренко та Маргарита Цимбал.

Протягом усієї вистави Кент закликає всіх не втрачати людяність, незалежно від обставин. Цю роль, виконуючи з елегантністю та впевненістю, по черзі втілюють Андрій Ісаєнко та Дмитро Соловйов.

У ролі Глостера - Костянтин Корецький і Сергій Солодов. У двох іпостасях Едмунда і Бургундця виходять на сцену Дмитро Олійник і Максим Самчик.

У цьому виставі беруть участь: Олександр Піскунов, Артур Рожицький (в ролі Едгара / Француза); Максим Рягін, Антон Вахліовський (в ролі Олбані); Владислав Писаренко та Олександр Божко (в ролі Корнвела).

У виставі активно використовують відеопроєкції. Уважні кияни у сценографії можуть пригадати обриси внутрішнього облаштування столичної станції метро "Майдан Незалежності".

Режисер Дмитро Захоженко ділиться своїми думками: "Нас зацікавила концепція київського метро, адже це поєднання палацового стилю та нової інтерпретації станцій як укриттів у часи повномасштабного конфлікту. Крім того, мене завжди вражав звук потяга, що наближається з тунелю".

У всіх виставах роль Короля Артура виконує видатний актор театру Олег Стефан. Він зазначає, що це вимагає великої відповідальності, і тому є досить складним завданням: "Треба усвідомлювати цю відповідальність і бути до неї готовим".

Актор відверто визнає, що не підтримує концепцію двох складів. Він пояснює: "Акторське мистецтво, як і будь-яка інша форма творчості, має свою унікальність і неповторність. Кожен актор має свій власний спосіб мислення і сприйняття, а також індивідуальне бачення, внутрішній ритм і ставлення до матеріалу. Коли справа доходить до роботи з подвійним складом, значно більше часу витрачається на узгодження, адаптацію та репетиції."

Зверніть увагу на наявність другого складу у постановках Касталуччі, Варліковського, Остермайєра, Вілсона... Чи готові ми обрати безпечний шлях, чи ж наважимося на ризик?

Досвідчений актор Олег Стефан дає своє пояснення про значне зацікавлення українського драматичного театру п'єсами Шекспіра. Уточнює: "Цікавість не тільки до Шекспіра, загалом до класики. Напевно тому, що у важкі часи режисери повертаються до основ, до бази, шукають причини сьогоднішніх катастроф у корінні цього розлогого театрального дерева.

Там порушуються складні і вічні питання життя, там все загострено концентрується навколо Людини, її природи і сенсу її буття. Такі тексти спонукають нас шукати відповіді на одвічне: хто ми? як ми? і навіщо?"

Валентина Самченко. Місто Київ.

Зображення театру на лівому березі.