Вікінги часто уявляються як жорстокі, неохайні бійці з рогатими шоломами, проте цей стереотип переважно виник у європейському мистецтві та літературі XIX століття. Неправильне сприйняття того, ким насправді були вікінги, залишалося актуальним на протязі багатьох років, надаючи їхньому спадку міфічного забарвлення, яке не витримує критики.
У Фокус.Технології відкрився новий Telegram-канал! Підписуйтеся, щоб бути в курсі найактуальніших та найцікавіших новин з наукового світу!
Без рогів і крил: легенда про шолом.
Німецький художник Карл Еміль Доплер став важливою фігурою у формуванні поширеного стереотипу про вікінгів, які нібито носили шоломи з крилами або рогами. У кінці 1800-х років він створив костюми для оперного циклу Ріхарда Вагнера "Перстень Нібелунгів", в яких були зображені міфологічні германські персонажі з прикрашеними головними уборами.
Хоча опери Вагнера зосереджуються на божествах, таких як Вотан (Одіна), дизайн костюмів ненавмисно сформував у свідомості людей образ вікінгів. Насправді, жодного шолома з рогами, що асоціюється з вікінгами, не було знайдено. Цей міф, можливо, підживлюється знахідкою 1942 року в Данії, де були виявлені церемоніальні шоломи з рогами, датовані приблизно 900 роком до нашої ери — задовго до появи вікінгів.
Ще одна жахлива легенда, що часто асоціюється з вікінгами, — це страта під назвою "кривавий орел", коли жертві розрізали спину і витягували легені, щоб вони нагадували крила. Це покарання згадується в декількох скандинавських сагах, проте дослідники вважають, що ці оповіді могли бути перебільшені або навіть вигадані.
Археологічних доказів такої практики не існує, що змушує більшість істориків відкидати її як легенду, а не факт. Проте, ця ідея прижилася, з'явившись на сучасному телебаченні та зміцнивши стереотип про вікінгів як особливо жорстоких.
Попри те, що деякі вікінги безсумнівно брали участь у набігах, вони також виявлялися талановитими торговцями та дослідниками. У поселеннях вікінгів були виявлені монети з ісламських країн та артефакти з Візантії, що свідчить про розгалужену торговельну мережу.
Одне з найбільш вражаючих відкриттів -- поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз у Ньюфаундленді, Канада, яке доводить, що вони досягли Північної Америки близько 1000 року н. е. -- задовго до Колумба. Їх торгівля такими товарами, як бурштин, моржева кістка та хутро, була настільки ж важливою, як і їхні набіги, і історики стверджують, що економічні мотиви були настільки ж важливими, як і насильство в їхній експансії.
Образ вікінга як надзвичайно жорстокої фігури ставить під сумнів свій статус при аналізі історичного контексту. Середньовічна Європа, в цілому, була ареною насильства, і вікінгські набіги, такі як відомий напад на Ліндісфарн у 793 році, не виходили за межі жорстокості того часу. Відповідь на уявлення про те, що вікінги були жорстокішими за інші народи, більше нагадує продукт вікторіанської уяви, ніж об'єктивно підтверджений історичний факт.
Ще одним поширеним міфом є уявлення про те, що всі вікінги мали високий зріст, світле волосся та блакитні очі. Цей стереотип виник на основі расових теорій XIX століття. Проте сучасні дослідження генетичного матеріалу демонструють, що вікінги складалися з різноманітних груп населення.
Частина вікінгів мала походження з Південної Європи, Близького Сходу або північних регіонів Скандинавії. Археологічні дослідження поховань воїнів-вікінгів виявляють різноманітність кольору волосся та особливостей обличчя, що свідчить про їхню етнічну різноманітність.
Незважаючи на їхню жорстку репутацію, вікінги насправді надавали велике значення особистій гігієні. Археологи виявили у їхніх похованнях різноманітні засоби для догляду за собою, зокрема гребінці, пінцети і щітки для вух.
Фрагменти мила свідчать про те, що вікінги дбали про гігієну більше, ніж багато інших народів свого часу. Арабський мандрівник Ахмад ібн Фадлан у 921 році н. е. звернув увагу на те, що жителі Київської Русі мали звичку митися щодня — це здавалося йому незвичайним, але в той же час заслуговувало на увагу.
Переконання, що християнство "підкорило" вікінгів, є хибним. Незважаючи на те, що такі особи, як Гаральд Блютуз, заявляли про те, що до X століття вдалося охопити релігією регіони, такі як Данія, цей духовний перехід не призвів до завершення насильства.
Вікінги, які прийняли християнство, продовжували здійснювати напади та вчиняти масові вбивства, про що свідчать археологічні знахідки масових поховань. Здається, що зв'язок між християнськими віруваннями та зменшенням насильства мав більше ідеологічний характер, ніж реальний.
Розуміння реальної історії вікінгів проливає світло на те, як культура, міф і політика формують наш погляд на минуле. Відокремлюючи факти від вигадок, ми отримуємо чіткіший погляд на народ, чия спадщина набагато складніша, ніж припускають поширені стереотипи.
Раніше у виданні Фокус обговорювалося, яким чином археологи ідентифікують стать стародавніх скелетів. Цей процес є ключовим для глибшого осмислення історії минулих населень, проте не завжди може похвалитися високою точністю.
Також ми розповідали про неочікувану знахідку у Бельгії. Археологи виявили древній водогін, збудований римлянами.
#Історія #Міф. #Європа #Канада #Сага #Дизайн #Бельгія #Північна Америка #Легені. #Художник. #Опера #Данія #Ріхард Вагнер #Вікінги #Скандинавія #Близький Схід #Археологія #Стародавній Рим #Київська Русь #Шолом. #Християнство #Артефакт #Орел. #Міфологія #Христофор Колумб #Зброя (біологія) #Населення #Одін #Епоха вікінгів #L'Anse aux Meadows #Ньюфаундленд (острів) #Візантійська імперія #Германські народи #Церемонія
