Культурна дипломатія під час війни є засобом підтвердження незалежності та ідентичності України.

Зображення: Олександр Ратушняк

У період війни культурна дипломатія, а також публічна дипломатія, набула стратегічного значення для нашої країни. Культура відіграє важливу роль у підтримці української політичної нації, укріплює державу та її суверенітет, сприяючи відновленню наших міжнародно визнаних кордонів. Іншими словами, це — боротьба за незалежність України!

Ми більше не маємо права обговорювати культуру, ігноруючи при цьому політичні та геополітичні питання.

Ми спостерігаємо, як нам нав’язують провокаційні погляди на те, що деякі наші регіони нібито не є "справжньою" Україною. Вимагають, щоб ми довели, що всі українці мають однакову відданість своїй країні. Спроби розділити нас не базуються на географічних межах, а проводяться через уявні лінії, що стосуються мов, релігійних переконань, культурних особливостей, традицій та географічних назв.

Один із видатних теоретиків націй, Бенедикт Андерсон, описував нації як "уявні спільноти". Це підкреслює той факт, що культура об'єднує нас як націю – саме завдяки культурі ми відчуваємо зв'язок із людьми, яких, можливо, ніколи не зустрічали.

Для України вага кожного питання, кожної цілі, яку можна було досягнути засобами публічної дипломатії, надзвичайно зросла. Жодна інша країна в світі не має таких ризиково високих ставок, як ми - сьогодні.

Найважливішим аспектом є наша ідентичність. Для її підтвердження необхідно використовувати різноманітні аргументи. Серед них – знання власної історії, мови, літератури, а також українського мистецтва і кінематографу. Це є місією кожного з нас, адже від цього залежить майбутнє нашої країни. Не обов'язково бути частиною офіційної делегації, щоб у бесіді з іноземними друзями згадати хоча б п'ять імен українських композиторів, адже це наочно демонструє, що Україна – це європейська держава.

Крім зовнішніх аспектів, культурна дипломатія також включає внутрішні завдання, такі як трансформація культурних парадигм і вдосконалення культурної політики, що безпосередньо впливає на зміст та якість культурних продуктів. Чому це є важливим?

Факти, критичне мислення і власне наш інтерес до нашої культури - це зараз серйозна зброя, яку може виставити українське суспільство, щоб гарантувати настання довгострокового миру. В такому розумінні "озброєння" нашої молоді - перший пріоритет і запорука майбутнього країни.

Історія російської агресії, її корені, аналіз втрат, набуті уроки та відповідальність — це комплекс тем, що потребують значних зусиль для дослідження. Ця робота вимагатиме серйозної самовідданості та зусиль.

Наразі це питання активно розглядається новим українським документальним кіно, яке демонструє високу ефективність у цьому процесі. Однак це є спільним викликом для численних професійних культурних спільнот та для всіх громадян України.

Фото: EPA/UPG Мстислав Чернов та Євген Малолетка під час церемонії вручення "Оскара", Лос-Анджелес, 10 березня 2024 р.

Наведу інший приклад - пропаганда. 12 травня у Міністерстві підписано Меморандум, за яким ЮНЕСКО та Уряд Японії проведуть відновлення зруйнованих приміщень Академії Бойчука. В день, коли Академія постраждала від уламків російських ракет, російське телебачення повідомило про "високоточне ураження" "київських бойовиків". Спростовувати цю дезінформацію, доводити нашу правоту, розповідати, що з 2022 року ворог систематично й умисно б'є по наших школах, лікарнях, музеях, а також - чому ми при цьому не здаємося - це задача на роки. Без її виконання ми програємо.

Маємо не лише самі усвідомити причини зухвалої військової агресії проти нас, а й донести це до світу.

Важливість культурного класу, освіти та медіа в цих питаннях є надзвичайною. Кожен з нас має можливість стати представником своєї країни і підвищити її імідж на міжнародній арені, роблячи її сприйняття особливим, неповторним та привабливим для вивчення.

Росія ідентифікується як загроза в Стратегії інформаційної безпеки, Стратегії публічної дипломатії Міністерства закордонних справ до 2025 року, а також у законодавчих актах, прийнятих після 2022 року, рішеннях Ради національної безпеки і оборони, загальній політиці санкцій та міжнародних документах. Ці оцінки слід розуміти в широкому контексті.

Сьогодні стає дедалі ясніше, що в умовах новітніх викликів західні суспільства вже не можуть розраховувати на те, що гібридна війна не почнеться з розбрату культурних різниць, які Європа вважає цивілізованим джерелом своєї потужності.

Бернар-Анрі Леві: "У разі поразки України, наслідки можуть мати руйнівний вплив на весь світ".

Зараз ми маємо спільні виклики, до яких разом з партнерами у Європі маємо шукати нові відповіді.

У цьому контексті важливо зазначити, що дезінформація та фальшиві новини, з якими повинні боротися механізми публічної дипломатії, стають усе більш витонченими та небезпечними, зокрема завдяки розвиткові новітніх технологій штучного інтелекту. Рік 2014, коли Росія отримала статус глобальної фабрики фейків, можна вважати першим етапом у процесі поляризації західних суспільств.

Росія з майстерністю, злочинно грає на полі культури, і це є основою формування цієї імперії. Міф про велику російську культуру повинен бути спростований, але це станеться не завдяки тактиці заперечення.

Безумовно, у нас є безліч питань до автентичного спадку, який експлуатує росія назовні - як власне надбання. Росія має свою концепцію "плавильного котла": туди потрапляють видатні імена і твори всіх підкорених та колонізованих народів, після чого імена цих народів приречені на забуття. Справжнє чудо, що Україна вистояла, віддавши росії стільки власних імен.

Щоб успішно подолати цю політику, необхідно підходити до справи з холодною головою, спираючись на обґрунтовані оцінки, метрики та чітке усвідомлення принципів культурної конкуренції на глобальному рівні.

Глобальний індекс м'якої сили аналізує національні бренди країн за численними критеріями. За результатами індексу 2025 року, Росія знову повернулася на міжнародну арену. Після двох років відсутності в цьому дослідженні, аналітики вразилися, коли дізналися, що країна раптово піднялася на 16-те місце. Це вражаючий показник: незважаючи на те, що Росія веде війну проти іншої держави, що зазвичай негативно позначається на її м’якій силі. Засудження з боку Заходу поступаються впливу східних партнерів, які сприяють укріпленню глобальної репутації Росії. Як і раніше, країна демонструє розкол у сприйнятті себе різними регіонами світу.

Протистояти всім цим викликам, втілювати стратегічні задачі має великий арсенал культурної дипломатії та міжнародної співпраці на всіх рівнях. Поширена експертна думка про дефіцит координації, який перешкоджає розгортанню його потужності. Але насправді, чітка ідеологічна рамка та головне - усвідомлена відповідальність професіоналів - це визначальні умови. Якщо вони створені, координація буде лише технічним питанням.

Впевнений, що у нас дійсно присутні всі три елементи: спільне бачення, відданість меті та злагоджена організаційна структура. Інакше наша країна вже давно могла б зникнути.