Її життя нагадує велику сцену, де переплітаються театр, кіно і телебачення. Лариса Руснак постійно мандрує між цими трьома "соснами". Вона спішить із зйомок на виставу, з репетицій прямує до студії, а з інтерв'ю вирушає до спортзалу... Цей постійний цейтнот, напевно, сприяє тому, що актрису відзначає не лише фізична, а й творча форма. Яскравим підтвердженням цього є фільм "Віддалені наслідки", удостоєний нагороди Європейської кіноасоціації.
-- Я прочитала цей сценарій і одразу погодилась взяти участь, -- розповідає народна артистка України. -- Це щемлива історія про наше сьогодення, біль і втрати, що ми всі проживаємо. У фільмі немає ні вибухів, ні сліз, але він неабияк проймає. У центрі сюжету -- доросла пара, яка зустрічається в санаторії, закохується й вирішує взяти шлюб. Вони лише чекають на приїзд доньки й сина, щоби влаштувати весілля... Знаєте, ця короткометражка справді показує віддалені наслідки війни, що триває майже чотири роки.
Кажуть, що перша демонстрація фільму відбулася в "польових умовах" — фактично на планшеті — для солдатів, які перебувають на передовій.
Так, я також ознайомилася з цим. Суть у тому, що картина вже має своє власне життя. Тепер я дізнаюся про різні нагороди, які вона отримує, переважно з Facebook (усміхається). Окрім відзнаки від Європейської кіноасоціації, було ще багато інших. Просто безліч! Звичайно, це мене дуже тішить. Кажу, це справжня історія, яка заслуговує на увагу.
В яких інших проєктах ви брали участь у 2025 році?
-- У серіалах "Підміна" й "Тиха Нава". Перший -- це мелодрама, а другий -- кримінал. Цікаво, що в останньому я зіграла... відьму. (Усміхається). Чи не виникало якихось застережень перед такою роллю? Ні, навпаки -- мені це дуже подобається. На екрані випала нагода втілити героїню, яка бачить, чує, знає більше, ніж інші. Ну й, наскільки може, допомагає. Одне слово, це не класична відьма, а хороша й світла людина.
Помітив ваше ім'я в титрах відомого фільму "Ти — космос", де, якщо не помиляюся, ви озвучували бортову систему...
Чи справді цей фільм викликав у вас захоплення? Я не можу зрозуміти, чому так багато людей його обожнюють. Чесно кажучи, я навіть не дійшла до фіналу. Використала повітряну тривогу як привід і більше не повернулася в зал. (Після паузи). Знаєте, мені дуже не подобається, що в сучасному кіно та театрі поширюється ненормативна лексика. Це викликає у мене великий дискомфорт. Як із цим боротися? Не можеш же просто вигукнути: "Не лайтеся!" (Усміхається).
Мені іноді кажуть: "А ось військові..." Перепрошую, в окопах -- це цілком може бути. Як і десь удома на кухні в стресових ситуаціях. А коли ті слова лунають з екрана чи зі сцени -- інша річ. Тим більше, що їх чують діти. Це ж мова... е-х-х... бруду! Невже немає інших інструментів, щоби про негатив говорити по-людськи, а не перетворюватися на тварин? На жаль, мене ніхто не чує. (Зітхає). Ну, але хтось має тримати Небо. Ми це й робимо.
-- А як бути з тими, хто продовжує дивитися й слухати російський контент? Музику, фільми, соцмережі...
Лично я не вживаю цього. Так само, як і алкоголь чи наркотики. Вважаю, що це все однакові явища! Вижити в цій ситуації можна лише одним шляхом: нам потрібно ставати сильнішими, створювати якісніший продукт і бути переконливими у своїй діяльності. Коли молодь побачить, що це справді цікаво, потужно й естетично, вона почне звертати увагу на українське. А покарання нічого не змінить. Люди почнуть захищатися, як тільки зможуть...
Насправді, я неодноразово ставала свідком ситуацій у магазинах, коли, стоячи в черзі, хтось починає спілкуватися з продавцем російською. Іноді достатньо просто різко повернути голову і уважно подивитися на цю людину, і вона відразу ж переходить на українську. Виявляється, що вона її знає. (Усміхається). Тих, хто досі не розуміє нових обставин, потрібно бодай такою мовою приводити до свідомості... Адже мова сьогодні — це питання не лише комунікації, а й виживання!
Напади на Київ (і не лише) відбуваються практично кожної ночі. Що допомагає вам справлятися з психоемоційними стресами?
На жаль, це вже стало звичним. Коли знову звучить сирена, просто встаєш і йдеш у коридор. Там уже перевіряєш в інтернеті, що саме наближається — дрони чи балістичні ракети. Якщо це останні, то спускаєшся на перший поверх. Звісно, якщо чуєш вибухи поруч, серце б'ється швидше, але того страху, що був раніше, вже немає. Лише міркуєш про одне: "Завтра у мене вистава, тому треба якнайкраще виспатися". (Усміхається).
Моя діяльність насправді є моїм порятунком. Коли я поглинена роботою, займаюся різними проєктами або готуюсь до репетицій, всі інші турботи відходять на другий план. Також велику роль у моєму житті відіграє йогою: тричі на тиждень я відвідую заняття в залі. Це не лише допомагає мені зберігати фізичну активність, але й є важливим для моєї професійної діяльності. Наприклад, у моєму улюбленому спектаклі "Кураж", де немає діалогів, але є багато танцю, фізична форма має велике значення.
Шановна Ларисо, наближаються різдвяні свята! Чи плануєте ви прикрасити ялинку вдома?
Звичайно, але я зазвичай влаштовую невелику ялинку на балконі. Завжди прикрашаю її святковими вогнями, щоб вона радувала око. Незважаючи на обставини, свято повинно відбуватися. Це важливо. Це свідчить про те, що ми існуємо і що життя триває!
#Історія #Телебачення #Україна #Facebook #Росія #Київ #Народний артист України #Театр #Кримінальний фільм #Шлюб #Космічний простір #Весілля #Вибух! #Корабель #Відьма (слово) #Мелодрама #Короткометражний фільм #Кінофільм #Біль #Прізвище #Руснак Лариса Омелянівна #Ялинка #Тривога #Сосна #Санаторій (курорт)
