Пристрасть до хокею переважила почуття до України.

Олександр Овечкін та Уейн Ґрецкі

"Це найвизначніша подія в історії хокею! Забий 900. Я б міг купити тобі автомобіль!" - зауважив Вейн Ґрецкі, звертаючись до московського гравця Овєчкіна після того, як той побив рекорд за найбільшою кількістю забитих шайб в НХЛ.

Аналогія очевидна. 23 березня 1994 року, відразу після того, як Вейн перевершив свого кумира Горді Гова за кількістю забитих шайб, забивши 802-й гол у матчі проти Ванкувера, власник Лос-Анджелес КінҐз Брюс Макнел вручив Ґрецкому особливий Rolls-Royce Corniche IV.

Однак для нас, українців, які щодня переживають втрати і віддають останні сили за можливість продовжувати боротьбу за своє основне право на існування, чути таке від особи, яка публічно визнає себе українцем, збирає кошти на медичні потреби та пропонує допомогу в перші дні широкомасштабної війни, а потім виступає на телебаченні з закликом не допускати росіян до міжнародних змагань — це просто принизливо.

На жаль, пристрасть до хокейного спорту взяла верх над любов’ю до України. Я довго розмірковував, чому так сталося. Вся справа в тому, що в повсякденному житті Вейна оточували надзвичайно цікаві та приємні особистості. Вони відігравали важливу роль у формуванні його особистості, сприяли його кар'єрному розвитку та дарували незабутні спогади на все життя.

Як відповідальна особа з "Вищої ліги", Вейн намагається подарувати московиту частку традицій поведінки, притаманних його епосі. Саме тому він дарує дружині московита подарунок від Джанет і робить заяву про намір купити автомобіль. Але чи зможе московит оцінити ці жести? І чи доречні вони в умовах, коли вже четвертий рік триває повномасштабна війна, Україна закликає до допомоги та переживає важкі часи, тоді як Ліга робить все можливе, щоб не тільки не відсторонити рашистів від змагань, а й піднести їх на п'єдестал слави?

Звичайно, що це малоймовірно. Чи задумується Вейн про це? Швидше за все, ні. Саме тому трапляються такі ситуації. Важливо визнати, що на даний момент Ґрецкі не надто глибоко аналізує свою спадщину. Народившись у Канаді, далеко від України, він ніколи не відвідував країну, де жили його бабуся та дідусь. Можливо, українські традиції, які передавалися в його родині, не були повністю закладені в його свідомість у дитинстві, і тому не залишили глибокого сліду в його душі та серці.

Як людина, яка мала можливість безпосередньо спілкуватися з Вейном і проводити багато часу з його батьком, Волтером, я хотів би поділитися своїми думками. Значення фільму "UKE - Невідома історія легенд хокею" полягає в тому, щоб зафіксувати в пам’яті численних людей, які піднімали Кубок Стенлі, чий етнічний корінь сягає українського походження. Серед таких імен можна згадати Нестеренка, Савчука, Кіндрачука, Буцика, Босі. У цій видатній групі легенд також була родина Ґрецків. Я щиро вірю, що нам вдалося досягти цієї мети — знайти документи, підтвердити їх свідченнями та створити з цього важливу історію.

Але! Україна недопрацювала у цьому питанні. Після виходу фільму у прокат не було зроблено нічого, аби українство всередині Вейна відгукнулося новими барвами. Так, я спілкувався, пояснював, надсилав світлини і відео. Проте цього було недостатньо. Як гадаєте, скільки людей у колі його спілкування з України, а скільки з московії? Гадаю, відповідь очевидна.

На нашу думку, тема ідентичності є надзвичайно важливою. Немає можливості одночасно належати до двох різних груп з різними ідентифікаторами. Проте для українців, які народилися поза межами України, це питання виглядає зовсім інакше. Майк Босі (Михайло Босий) у свій час відмовлявся від свого українського коріння, оскільки його однолітки-українці цькували його за захоплення хокеєм. А старше покоління не бачило для нього перспектив у спорті, окрім роботи на землі. У січні 2020 року я намагався докладно пояснити Вейну складну історію його родини, і це було нелегко, адже російська влада зробила все можливе, аби в документах його діда - Терентія Ґрецкого - везде зазначали слово "Россия". Це ще раз підтверджує, що українська мова є незамінним інструментом, основою для самоідентифікації та формування національної ідентичності українців по всьому світу.

Отже, причина в тому, що нам ще належить виконати чимало роботи, щоб уникнути подібних ситуацій у майбутньому. Поки ми спілкуємося та розмірковуємо українською, ми активно створюємо власну історію — не варто здаватися. Важливо пояснювати і поширювати істину.

Адже ніхто, окрім нас, цього не зробить...