Що робить оригінальну гру унікальною, чому вона викликає неприязнь у деяких гравців та які зміни були внесені для другого сезону серіалу, що транслюється в даний момент?
The Last of Us 2 — це гра, яка викликала найбільшу неприязнь в історії відеоіндустрії. Вона отримала 68 тисяч негативних відгуків на Metacritic, що перевищує загальну кількість рецензій на такі культові проекти, як Dota 2, Minecraft, Fortnite і Skyrim, взяті разом.
Проте, The Last of Us 2 здобула найбільше нагород "Гра року" в історії індустрії відеоігор. Як це вдалося? Творець цього проекту Ніл Дракман прагнув створити гру, яка б дозволила гравцям безпечно зануритися у цикл ненависті. І, схоже, він трохи перестарався з цим задумом.
Він створив по-справжньому інтерактивний витвір сучасного мистецтва, який руйнує щось прекрасне – першу частину гри – щоб в процесі зібрати щось нове з другої.
Для того щоб усвідомити, які зміни Дракман вніс у другу частину, важливо спершу з'ясувати походження та значення першої.
Оригінальна гра The Last of Us дебютувала у 2013 році, у період, коли більшість ігрових студій ще сприймали сюжет як другорядний елемент у відеоіграх. На етапі розробки спочатку створювали вражаючі локації, механіки взаємодії та запам'ятовувані моменти, а вже потім сценаристи приходили, щоб придумати історію, що їх об'єднує. Наприклад, розробники таких ігор, як World of Warcraft, який одночасно залучав до 15 мільйонів гравців, спершу створили цілий світ, населений різними істотами, а вже потім вигадували завдання для гравців. Внаслідок цього багато завдань зводилися до простих прохань, таких як "збери 10 кабанячих хвостів".
Те, що The Last of Us відрізнялась від інших ігор, стало очевидно вже на десятій хвилині, коли гравці потрапляли до моменту, де головний герой зазнає втрати доньки. Якщо ви ще не мали можливості пограти, спробуйте переглянути відео, в якому актор Трой Бейкер втілює цю емоційну сцену.
Серед акторської спільноти вже тривалий час триває дискусія щодо зміни терміна "motion capture" (запис руху) на "performance capture" (запис виступу). Адже міміка, жести, голос і мова тіла становлять цілісний виступ. Це набагато більше, ніж просто "рух".
Гра The Last of Us вражаюче демонструє, чому це так важливо. Вона повністю зосереджена на взаєминах між персонажами: Джоелом і Еллі, фактично донькою головного героя, яку він знаходить у світі після апокаліпсису. Незважаючи на те, що Еллі всього тринадцять, роль її виконує тридцятирічна Ешлі Джонсон. На мою думку, це чудово ілюструє контраст між зовнішнім виглядом та внутрішнім світом Еллі, яка вже пройшла через безліч важких випробувань.
В основі сюжету гри лежить концепція гриба кордицепса, який у природі заражає лише комах, але в цій історії він еволюціонує та починає вражати людей, що веде до практично зомбі-апокаліпсису. Однак, це не просто гра про зомбі. Це оповідь про останніх представників людства, які намагаються не перетворитися на монстрів. Або ж, можливо, вони змушені це зробити, щоб захистити своїх близьких.
Фінал гри, завдяки якому вона багато в чому й увійшла в історію, порушує саме цю проблему. І якщо без спойлерів (раптом ви не грали та не дивилися серіал), то наприкінці герой вимушений обирати між порятунком людства і любов'ю. Здогадайтеся, що він обрав.
Як результат -- 200 нагород "Гра року". Загальновизнано найкраща гра Playstation 3. Понад двадцять мільйонів проданих копій. Одна з найбільш впливових ігор сучасності. Джоель -- третій улюблений персонаж в історії PlayStaion.
Головна музична тема The Last of Us 2 -- це обернена тема першої частини. Бо та гра розповідала, на що ми здатні заради любові. Ця розповідає, на що ми здатні через ненависть. І що ми через неї втрачаємо.
Треба уточнити, що ми ніколи повністю не дізнаємося, який вплив на аудиторію справила би The Last of Us 2 у своєму передбаченому розробниками вигляді. Адже за кілька місяців до виходу відео гри з усіма найважливішими спойлерами, але зовсім без контексту злили в мережу. І Ніла Дракмана, студію-розробника Naughty Dog та акторів оточив зовсім інакший цикл ненависті. Деякі самопроголошені "фанати" навіть погрожували авторам, акторам і новонародженій дитині однії з акторок. Дракман каже, що цей злив відчувався для нього як смерть близької людини.
Якщо ви якимось чином досі не знаєте, що сталося в цій грі, не будемо вам спойлерити у цьому тексті. Далі йтиметься про форму, а не зміст. Адже проблема та досягнення гри насправді здебільшого в цьому.
На початку гри відбувається ДЕЩО приголомшливе. Причому річ навіть не в тому, що робить гра, а як. Вона спеціально викликає у гравця ненависть. Щоби він, як і наші герої, був мотивований мститися винуватцям і провів наступні 15 годин, жорстоко вбиваючи людей. The Last of Us 2 спеціально підкреслено натуралістична й змушує гравця, наприклад, катувати персонажів. Так інтерактивність робить вас співучасником. З одного боку, співучасником циклу помсти. З іншого боку, співучасником саморуйнування героїв, яке забирає в них усе більше.
Цікаво, що Ніл Дракман, автор гри, стверджує, що саморуйнування для нього -- обов'язкова частина створення мистецтва.
Але справжня ненависть до гри виникає з іншої причини. Справа в тому, що в другій половині The Last of Us 2, а це ще 15 годин гри, ви керуєте зовсім іншим персонажем. Це той, кому бажали загибелі в першій частині, і якщо гра реалізована так, як задумали творці, ви, напевно, все ще відчуваєте до нього антипатію. Тут інтерактивне мистецтво виявляє свій справжній потенціал через асоціацію з героєм на екрані. Адже, з одного боку, ви відчуваєте огиду. З іншого боку, спільні переживання допомагають вам краще зрозуміти цього персонажа. Ви разом стикаєтеся з небезпеками, переосмислюєте його вчинки та дивитеся на ситуацію з зовсім іншої перспективи.
А згодом основні персонажі знову перетинаються, і, переживши майже цілу добу з кожним із них, ви з'єднуєте їхні частини оповіді, що дозволяє вам побачити загальну картину. На ній відображено круговерть помсти та безкінечну спіраль ненависті.
Ніл Дракман створив цю історію практично відразу після релізу першої частини гри. Більше того, актори виконали першу сцену сиквелу на сцені ще за п'ять років до його офіційного виходу.
The Last of Us 2 коштувала більш як двісті мільйонів доларів -- це одна з найдорожчих ігор в історії. Вона розповідала про одних із найбільш улюблених персонажів в історії ігор. І все ж Ніл Дракман і вся команда зважилися піти з ними на сміливий експеримент, який буквально можливий лише у відеоіграх. Бо лише гра може змусити тебе залізти у шкіру когось, кого ти ненавидиш. Чи відчути свою співучасть у злочинах. Чи відчути безвихідь, коли у тебе забирають контроль в інтерактивному творі.
Цей витвір мистецтва став справжнім викликом, занурюючи глядача в травми обох сторін конфлікту. Він скоріше нагадував перформанс, аніж традиційну картину епохи Відродження. Саме завдяки цьому, а також високій якості виконання, "The Last of Us 2" здобула більше трьохсот нагород "Гра року".
Вона не покладалася на графіку чи бойову механіку, які, хоча й є серед найкращих, все ж можуть втратити свою актуальність з часом. Її основою стали сюжет, діалоги та акторська майстерність, які завжди будуть вражати своєю красою.
Тепер HBO постало перед складним викликом — адаптувати цю історію для екрана, враховуючи, що глядачі не матимуть геймпадів у руках. Це означає, що один із ключових елементів, які формують наратив, — інтерактивність — буде втраченим. Проте, згідно з першою серією, Ніл Дракман і його партнер Крейґ Мейзін (відомий за серіалом "Чорнобиль") намагаються компенсувати це за допомогою інших засобів: нових діалогів, додаткових і розширених сцен.
Вони вже висловили цю думку, і це можна помітити за новою структурою серіалу. Серіал не здатен передати дві паралельні історії в послідовному порядку, як це робить гра. Інакше нам знадобиться два сезони, а глядачі можуть втратити відчуття контрасту. Тому в даному випадку сюжетні лінії переплітаються.
Перший сезон "The Last of Us" здобув 24 номінації на премію "Еммі", з яких переміг у восьми категоріях. Трейлер другого сезону став найпопулярнішим у всій історії HBO. Тож цікаво спостерігати за цим новим експериментом. Проте поки що неясно, чи прагнуть творці повторити успіх першої частини.
#Телевізійні серіали #HBO #Людство #Вираз обличчя #Metacritic #Апокаліптична та постапокаліптична фантастика #Відеогра #Феномен #Діалог #Зомбі. #Dota 2 #Монстр. #Огляд #PlayStation 3 #Останні з нас #Неслухняний Пес #Тема (наратив) #Кордицепс #Трой Бейкер #Ешлі Джонсон #The Elder Scrolls V: Skyrim #Захоплення руху #Minecraft #World of Warcraft
