"Люди вичерпалися від безцінності своїх зусиль. Вони шукають промінь надії в темряві."

Світова прем'єра симфонії Сергія Пілютікова запланована на святкування Дня Незалежності.

У Львівському органному залі на честь Дня Незалежності України відбудеться світова прем'єра симфонії Сергія Пілютікова під назвою "Та, що танцює з вітром". Ця композиція була створена за ініціативою Органного залу, який вже кілька років поспіль активно підтримує сучасних українських композиторів, замовляючи їм нові музичні твори.

Ми провели розмову із Сергієм Пілютіковим про його нову симфонію та з'ясували, хто насправді є таємничою Героїнею, яка танцює з вітром, коли композитор перетворюється на дощову хмару, а дириґент "допомагає народженню". Також обговорили, яким чином створювати музику, щоб штучний інтелект не зміг її замінити.

Розпочнемо з композиції, яку вперше почують слухачі Львівського органного залу 24 серпня. Ця симфонія має надзвичайно поетичну та захопливу назву - "Та, що танцює з вітром". З її назви можна зрозуміти, що в творі присутня центральна фігура. Поділіться з нами, будь ласка, про цю персонажку. Яка ж основна концепція симфонії? Чи вклали ви певний сюжет у музику?

Для мене, як творця, назва твору надзвичайно важлива! Давно вже не даю назв, які просто позначають форму - соната, концерт, п'єса для... Не відразу, але я усвідомив, що обкрадаю свого слухача! Адже назва - це суть твору, його код, який автор посилає людям! І, безсумнівно, назва допомагає розшифрувати цей код, тим самим привласнити зміст собі, накласти його на свій досвід, на своє сприйняття.

"Та, що танцює з вітром" - це збірний образ Героїні - сильної, гордої, вільної, що летить, відкрита вітру. Упевнений, кожен зможе наповнити цей образ своїм змістом, тим, який для нього важливий тут і зараз. Я дав твору назву без позначення, для вільного польоту фантазії слухача. Для когось це буде образ матері, коханої. Жінки можуть побачити в ньому себе. Але для мене особисто, в момент, коли я писав твір -- це був образ України. Тут і зараз.

Цей твір був створений на замовлення Львівського органного залу. Написання музичних творів за спеціальним запитом — це вже звичне для вас заняття. Поділіться, будь ласка, своїми враженнями від роботи над цим проектом. Розкажіть читачам про історію, що стоїть за створенням цього твору.

Я часто працюю на замовлення. Привабливість такої роботи в тому, що це гарантує її негайне виконання. Я ніколи раніше не співпрацював зі Львівським будинком органної та камерної музики. Хоча чув багато хороших відгуків від колег про його керівників - Івана Остаповича та Тараса Демка. Всі сходилися на думці, що під їхнім керівництвом Львівський органний зал отримав нове дихання і став справжнім центром сучасної української культури. Тому, коли пів року тому я отримав пропозицію написати симфонію - з радістю погодився.

А далі все як завжди: спочатку ти формуєш концепцію, розробляєш структуру, обираєш мову та способи подачі інформації. Але потім все йде шкереберть! Ти потрапляєш у незвичний стан, відчуваючи безпорадність і відкритість, коли світ починає сприйматися по-іншому: звуки звучать яскравіше, а оточення відкриває нові грані, які, здавалося б, не мають нічого спільного з музикою. Згодом ти перетворюєшся на дощову хмару, і раптом блискавка пронизує тебе, немов ти стаєш носієм мелодії, яка починає литися, як дощ. Цей процес абсолютно містичний і важко піддається поясненню. І далі завдання композитора полягає в тому, щоб встигнути вловити цю музику та перенести її на нотну партитуру.

Твір виконає Луганський філармонійний оркестр під керівництвом Івана Остаповича.

Твір виконає Луганський філармонійний оркестр під керівництвом Івана Остаповича.. Чи робили / робитимете ви якісь настанови виконавцям перед премʼєрою? Чи буде у вас можливість бути присутнім на концерті?

Так, звичайно, я буду присутній на концерті та на репетиціях оркестру. По-перше, виконання сучасної музики вимагає тісного контакту композитора, дириґента та оркестру.

А по-друге, я люблю спостерігати за роботою оркестру. У цьому солідарний з нашим класиком Валентином Сильвестровим, який каже, що на репетиціях дириґент приймає пологи, тобто, дає музиці народитися. Упевнений, що наша співпраця з Луганським філармонійним оркестром і його дириґентом Іваном Остаповичем, буде дуже плідною.

Концерт записує Радіо Культура, тож невдовзі після премʼєри твір зможуть почути слухачі по всій Україні та за її межами. Як на вашу думку, чи потрібно перебувати в українському контексті, щоб відчути і зрозуміти цю музику?

Почнемо з того, що український композитор, перебуваючи в контексті української культури, історії, ментальності та характерних українських музичних інтонацій, в принципі, не може писати не українську музику. Крізь будь-який музичний текст завжди буде просвічувати його першооснова. І в моєму випадку це так і є.

Але, з іншого боку, музика - найінтернаціональніше мистецтво, якому не потрібні перекладачі, адже людина сприймає її душею. Тому музика, як метамова, доступна і зрозуміла всім людям. Як і прагнення до свободи, закладене в моєму творі.

Ваша творчість охоплює широкий спектр жанрів та призначень: від академічної музики до саундтреків для фільмів, від музичного оформлення телепередач до естрадних композицій. Яким чином ви адаптуєтеся до різних стилів? Що допомагає вам залишатися універсальним митцем?

Я людина відкритих поглядів, позбавлена снобізму і вузьких тенденцій. Мені не властива фанатична прихильність до певних музичних явищ, шкіл і стилів. Фанатизм і неприйняття іншого погляду, це шлях до обмеження, дорога в гетто. Наприклад - гетто авангарду, або гетто нової експериментальної музики. Для мене робота в різних стилях є не складністю, а розширенням мого музичного простору, подорожжю в новий дивовижний світ!

Ваш творчий шлях як композитора починався з авангарду, але з часом ви перейшли до більш універсальної музичної мови. В одному з інтерв'ю ви зазначили, що для вас стало важливішим, щоб слухачі зрозуміли, що саме ви прагнете передати, а не просто заявити про своє існування. Які сучасні ідеї та концепції ви розробляєте у своїй музиці на сьогодні?

"Працювати в різних стилях для мене не є викликом."

З часом стає все більш очевидним, що важливо не лише те, що ти говориш, а й сам зміст твоїх слів. Я прийшов до більш зрозумілої музичної виразності. Це також відображає зміни в нашому суспільстві. На наших очах відбувається перехід від холодного і скептичного постмодернізму до метамодернізму — ери, яка прагне віднайти нові сенси та щирі емоції. Люди втомилися від руйнування і знецінення; їм потрібно побачити світло в кінці тунелю.

Як на вашу думку: музика, перш за все, має викликати емоції, подобатися слухачеві чи нести інтелектуальне та ідейне навантаження, змушувати замислитися?

Ви насправді перерахували всі елементи, які необхідні для створення якісної музики! Музика має здатність проникати в душу людини, викликаючи почуття та емоції, після чого активується усвідомлення змісту. І лише потім приходить момент, коли можна насолоджуватися формою, структурою та виразом.

Я не вважаю себе композитором, який просто маніпулює звуками чи звуковими елементами. Я не створюю музику, яку можу назвати технічними етюдами. Для мене значення, концепції, тексти та історії, що приховані за нотами, є такими ж важливими, як і сама робота зі звуком.

Я глибоко ціную та поважаю композиторів, для яких звук є самостійною та завершеною сутністю. Наприклад, звук дзвону може бути надзвичайно красивим у своїй самодостатності — його обертони, насиченість, комбінації, акорди та динаміка створюють вражаючу палітру. Проте, коли звук дзвону стає частиною, скажімо, траурної або переможної процесії, його сприйняття змінюється. Всі ми можемо відчути, що до-мажорний тризвук, виконаний учнем другого класу музичної школи, звучить зовсім по-іншому, ніж той же самий тризвук у виконанні досвідченого піаніста.

Я прослухала вашу лекцію для композиторів, присвячену інструментам штучного інтелекту. Це дійсно захоплююча і надзвичайно актуальна тема для багатьох галузей. Багато фахівців висловлюють занепокоєння, що можуть втратити свої робочі місця через широке впровадження ШІ. Ви підкреслюєте важливість використання цих інструментів сучасними композиторами. Також ви зазначаєте, що в цьому партнерстві між людиною і ШІ важливо додавати елементи ірраціонального та емоційного, які машина поки що не здатна створити. Як ви уявляєте собі майбутнє професії композитора?

Історія дає нам уроки того, що прогрес неможливо зупинити, можна штучно чинити опір і стримувати його якийсь час, але, на мій погляд, це марна трата дорогоцінного часу, який варто присвятити вивченню нового.

Сьогодні світ переживає етап кардинальних трансформацій, коли відбувається зміна виробничих процесів і інструментів праці. В історії подібні моменти часто супроводжувалися зміною соціальної структури. Можливо, ми також станемо свідками чогось подібного. Коли-то замість кам’яних сокир почали використовувати залізні, а коней замінили тракторами. Час невпинно йшов, все еволюціонувало, і ось ми опинилися тут, поруч із штучним інтелектом. Від цього нововведення неможливо втекти, заховатися чи знищити його.

В контексті музичної індустрії, я впевнений, що виробництво так званих форматних музичних продуктів (таких як фонові треки, музика для телебачення і радіо) в значній мірі перейде під контроль штучного інтелекту. Проте, ексклюзивні музичні твори все ще знайдуть свого слухача серед певних груп населення.

Це схоже на навчання з комп'ютерними програмами та за участю живих викладачів! І ми вже можемо спостерігати наслідки цього процесу. Адже вчитель не лише ділиться знаннями, його досвід, вчинки та харизма залишають слід на нас на все життя. Ми запам'ятовуємо особистості! У музиці, на мою думку, завжди будуть видатні особистості та яскраві таланти. Натомість ремісники можуть залишитися без роботи. На жаль.

У нашій лекції ми обговорювали, що сьогоднішні люди рідко слухають Баха чи Палестрину. Проте, малоймовірно, що хтось, окрім професіоналів, вмикатиме вдома твори сучасних композиторів. Як ви вважаєте, яке місце займає академічна музика в житті сучасної особи? Чи варто прагнути зробити цю музику більш популярною, чи краще зосередитися на пошуку та залученні своєї специфічної аудиторії?

Безумовно, примушувати людей слухати музику — це безсенсово. Проте ситуація змінилася. В останні роки зали на концертах сучасних виконавців заповнені вщерть, і це, безумовно, радує. Можна навести цікавий приклад: Гайдн, працюючи зі своїм оркестром, спочатку презентував свої твори лише для кількох членів родини своїх замовників, залишаючи в залі всього 4-5 слухачів. Але з часом все стало на свої місця.

"На мою думку, у світі музики завжди будуть присутні унікальні особистості та яскраві індивідууми."

У одному з ваших інтерв'ю ви ділилися, що ваша пристрасть - це джаз і рок. Яку музику ви слухаєте в даний момент для власного задоволення? Чим ще черпаєте натхнення?

Коли мене запитують про мої музичні вподобання і що я слухаю, я завжди відповідаю, що у мене немає постійних кумирів і пам'ятників, перед якими я завжди падаю ниць! Природа подарувала мені допитливість і захопленість як одні з головних моїх якостей - тому я можу запоєм тижнями слухати опери Вагнера і захоплюватися, потім, підкоряючись внутрішнім пориванням, "падаю" в Deep Purple, потім, даючи учням фортепіанні концерти Моцарта, раптом помічаю, що великий композитор міг цілими сторінками писати маловиразні гами і думаю - гм... гм... треба б переслухати всього Моцарта, і захоплено слухаю Моцарта.

У своїй професійній діяльності я постійно відстежую актуальні тенденції в академічній музиці, а завдяки молодим учням також перебуваю в курсі сучасних модних напрямків, таких як Trap music і K-pop.

Ви вже протягом багатьох років поєднуєте роботу викладача з творчістю композитора. Які новітні методи музичного створення ви прагнете передати своїм учням?

Так, доля подарувала мені неймовірний привілей і можливість спілкуватися та навчати музиці фактично людей різного віку, поколінь і професій. Я навчаю і маленьких дітей, і студентів, і людей старшого віку! Читаю об'ємні курси з академічної музики та технік композиції XX-XXI століть. І не тільки. Працюючи на посаді директора департаменту зі створення власної музичної продукції телеканалу СТБ, а також беручи безпосередню участь у масштабних проєктах "Україна має талант", "Танцюють всі", "Х-фактор", я прийшов до чіткого розуміння потреб ринку сучасної музичної індустрії. Це допомогло мені розробити курс "Створення електронної музики у всіх стилях і напрямках на комп'ютері", який я успішно читав у Харківській консерваторії та в одному з найпрестижніших ліцеїв Києва. Я регулярно читаю майстер-класи з авангардних технік композиції XXI століття на фестивалях і в Національній спілці композиторів України.

Ви взаємодієте як з дітьми, так і з підлітками та студентами. Які у вас враження про молоді покоління українців? Про що вони мріють і якими себе уявляють у майбутньому?

Говорячи про моїх учнів та студентів, можу з упевненістю сказати, що вони є справжніми талантами! Багато з них вже обрали музику своїм покликанням — вступили до консерваторій як в Україні, так і за кордоном, і активно беруть участь у значних конкурсах та фестивалях.

Сергій Пілютіков - видатний композитор, педагог та активний учасник музично-громадського життя. Він є лауреатом низки міжнародних і національних конкурсів, серед яких Gaudeamus (1993, Нідерланди), Gradus ad Parnassum (1994, Київ), а також премій радіостанції Deutsche Welle (2001, Німеччина) імені Б. Лятошинського (2010, Київ). У 2008 році Сергій отримав президентський грант за свій проєкт "Музика - жива реальність". Він став членом Національної спілки композиторів України у 1998 році та обіймає посаду члена Правління НСКУ з 2005 року.

Випускник Харківського університету (1987, факультет історії) та Харківського інституту мистецтв (1995, під керівництвом Олександра Щетинського). У 1999 році переїхав до Києва, де заснував ансамбль сучасної музики "Рикошет". Протягом 2001-2007 років обіймав посаду директора фестивалю "Форум музики молодих", а з 2010 року є членом оргкомітету "Київ Музик Фест".

Твори Пілютікова звучали не лише в Україні, а й у Німеччині, Польщі, Франції, Швейцарії, США, Литві та Болгарії. Їх виконували провідні оркестри та ансамблі, зокрема "Київська камерата", Національний симфонічний оркестр України, Київський камерний оркестр, Цюрихський ансамбль нової музики, а також запрошені солісти з України, Європи та США.

З 2010 року обіймаю посаду директора та музичного продюсера у Starlightmedia, де займаюся створенням власних програм для каналів СТБ, Новий канал, ICTV, М1 та М2. Я є автором музики для ряду телевізійних шоу та фільмів, а також займаюся експериментальними проєктами в жанрі рок-музики.

Фото надані Львівським органним залом