Люся Ігнатенко в суді проти HBO: як автори серіалу "Чорнобиль" використали ім'я реально існуючої особи та зазнали поразки в судовій справі.

Хоча Верховний Суд України став на бік позивачки та призначив їй компенсацію за використання її імені та страждання, які спричинили вигадані в серіалі факти про її життя, але показ серіалу не припинив і не зобов'язав видалити сцени з використанням імен її та її чоловіка.

Наприкінці минулого року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду України ухвалив рішення у справі, що стосується серіалу НВО "Чорнобиль". Люся Ігнатенко, вдова загиблого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, подала до суду позов. Основною підставою для звернення стало те, що виробники серіалу не отримали її дозволу на використання її та її чоловіка імен. Крім того, вона стверджує, що в серіалі були представлені факти, пов'язані з персонажем, якому дали її ім'я, які, на її думку, не відповідають дійсності.

Верховний Суд ухвалив, що право позивачки на використання її імені було порушене без її дозволу, і визначив суму компенсації за моральні збитки в розмірі 500 тисяч гривень.

Внаслідок виробництва та розповсюдження (демонстрації) серіалу на українських територіях було порушено її особисте немайнове право на використання свого імені, а також імені її покійного чоловіка. Дії, вчинені Home Box Office, Inc., завдали їй значних душевних страждань, що проявилися у погіршенні емоційного стану та змусили змінити місце проживання через цькування з боку журналістів, друзів і колег, які переслідували не лише її, але й її сина, -- зазначено в рішенні Верховного Суду.

"Детектор медіа" розповідає про цю справу детальніше, оскільки Верховний Суд хоч і визнав порушення права позивачки на використання її імені та імені її загиблого чоловіка, однак не припинив порушення. Адже трансляція стрічки не забороне і суд не ухвалив рішення прибрати вигадані сцени.

Беручи до уваги цю ситуацію, можна стверджувати, що творці художнього контенту залишаються вільними у створенні фільмів, які містять неточні дані про справжніх осіб.

П'ять років у судах.

У травні 2019 року на екрани вийшов серіал "Чорнобиль", що розповідає про катастрофу на Чорнобильській атомній електростанції. Цей проєкт є спільною роботою американського HBO Entertainment і британського Sky UK, а також залучає компанії Sister Pictures (Велика Британія), The Mighty Mint (США) та Word Games (США). Однією з ключових сюжетних ліній є історія Людмили Ігнатенко та її чоловіка, пожежника-ліквідатора Василя Ігнатенка, роль якого втілює Джессі Баклі.

Ігнатенко вперше переглянула серіал у 2019 році. Наступного року, у 2020, вона вирішила звернутися до суду. Причиною цього стало те, що вона не давала дозволу на використання своїх та свого чоловіка імен у якості персонажів шоу.

Інтереси Люсі Ігнатенко у судовому процесі представляло адвокатське бюро Mamunya IP. Як зазначив адвокат і керуючий партнер бюро Олександр Мамун, який виступав на стороні позивачки, він працював над цією справою pro bono, тобто надавав безкоштовні юридичні послуги з метою суспільної користі: "Це був п'ятирічний шлях боротьби. Цей випадок ілюструє, як функціонує наша судова система і як важко звичайній людині досягти справедливості, навіть у досить очевидних ситуаціях". За цей час справа проходила через першу інстанцію, два кола апеляційних судів та два кола касації.

За словами Олександра Мамуня, на початку справи, коли Люся Ігнатенко вирішила звернутися до суду, ситуація виглядала досить простою і зрозумілою: "Існують імена Люсі та Василя Ігнатенків, які були використані у художньому фільмі без їхнього дозволу, а також є правова норма (стаття 296 Цивільного кодексу - "ДМ"), яка це забороняє".

Стаття 296 Цивільного кодексу України регулює право на використання імені. У другому пункті статті йдеться: "Використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті -- за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, -- батьків, братів і сестер".

"Ніхто не отримував дозволу на використання імені Люсі Ігнатенко та її чоловіка. Олександр Мамуня зазначив, що у фільмі присутні сцени з персонажем, який носить ім'я Люсі, але ці епізоди не відповідають дійсності та цінностям самої Люсі. Наприклад, у одній з сцен персонаж на ім'я Людмила Ігнатенко в лікарні відмовляється прийняти дитину, оскільки вважає, що всі навколо опромінені, і таким чином не хоче її врятувати. Такого випадку в реальному житті Люсі не було, проте це створює у глядачів неправильне уявлення про її особистість. Крім того, у фільмі Людмила намагається дати хабар, щоб потрапити до свого чоловіка в лікарню, хоча насправді цього ніколи не відбувалося. Люсі Ігнатенко принципово не використовує хабарі, і ця тема наразі є дуже чутливою. У стрічці також згадуються особисті моменти з життя позивачки, які стали публічними. Наприклад, ситуація з загиблою ненародженою дитиною для жінки є вкрай травматичною, і якщо це художній вигадка, що не має відношення до реальності, то це викликає повторні травми, а якщо ж це справжня подія, то показ фільму також може завдати шкоди. Крім того, в стрічці були й інші сцени з інформацією, що не відповідає дійсним подіям."

Як зазначив Олександр Мамунь, компанія НВО не визнала своїх порушень і активно захищалася в судовому процесі. "Цікаво, що вони навіть не визнали використання в стрічці імен Люсі Ігнатенко та її покійного чоловіка. У нас не було ліцензійного екземпляра фільму, і ми не хотіли додавати до справи піратську копію. Тому звернулися до суду з проханням витребувати оригінал у виробника. Однак суд відмовив, оскільки адвокати НВО та їхнього співвідповідача — каналу '1+1', який неодноразово показував фільм в ефірі, не змогли підтвердити наявність такого екземпляра".

Представники позивачки звернулися до суду з проханням розглянути докази під час слухання: вони запропонували принести ноутбук, активувати підписку на Megogo та продемонструвати, що ім'я Люсі Ігнатенко присутнє у фільмі. Однак суд першої інстанції відмовився задовольнити це прохання, повідомляє адвокат. Після трирічного розгляду справи суддя у своєму рішенні відзначив, що позивачка не змогла довести, що її ім'я та ім'я її чоловіка були використані в серіалі. Лише на етапі апеляції суд погодився на демонстрацію фільму в рамках засідання, що дозволило підтвердити використання імені позивачки.

"Ще один цікавий аргумент НВО: серіал -- не художній, а є твором документального характеру. І суд першої інстанції всі ці аргументи підтвердив і повністю відмовив нам у задоволенні позову. Щоправда, слід відзначити, що голову Голосіївського районного суду, яка розглядала цю справу і винесла рішення, згодом відправили у відставку. Під час першого кола розгляду суд апеляційної інстанції погодився з тим, що мінісеріал НВО "Чорнобиль" є твором документального характеру і нам усе одно відмовив. Хоча сама НВО на своєму сайті називає цей фільм художнім, про це також свідчить прокатне посвідчення, видане телеканалу "1+1"", -- розказує Олександр Мамуня.

Також, за словами Олександра, представники НВО стверджували, що їх клієнт не мав отримувати дозвіл на використання імені позивачки та її загиблого чоловіка, бо уклав ліцензійний договір на екранізацію книги Світлани Алєксієвич "Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього": "Але ж компанія не екранізувала цю книгу, до того ж, згідно з українським законом, усе одно потрібно отримувати дозвіл на використання імені людини в кожному окремому творі".

Після цього представники Люсі Ігнатенко подали касаційну скаргу, яка, за словами Олександра, стала вирішальною: "Верховний Суд задовольнив нашу касаційну скаргу, скасував попередні рішення судів і направив справу до апеляційного суду з відповідними рекомендаціями. Під час нового розгляду апеляційний суд нарешті визнав порушення права на ім'я та відхилив безглузді аргументи відповідачів щодо невикористання імен, а також твердження про документальний характер серіалу "Чорнобиль". На четвертому році розгляду справи ми нарешті повернулися до реальності. Апеляційний суд призначив 144 тисячі гривень як компенсацію за моральну шкоду, але відмовив у вилученні сцен з фільму. Верховний Суд провів два відкриті засідання за участю представників обох сторін та збільшив суму компенсації моральної шкоди до 500 тисяч гривень, залишивши інші рішення апеляційного суду без змін. Проте важливо зазначити, що Верховний Суд не припинив порушення. Отже, ймовірно, це ще не фінал у цій історії про захист людських прав на гідність".

Результати ухваленого судового рішення.

Хоча рішення суду стало на користь позивачки, у серіалі все ще присутні сцени, які не лише не відображають реальність, а й завдають їй шкоди. Таким чином, Верховний Суд, чиї рішення є остаточними і не підлягають оскарженню, визнає наявність порушення, але не ліквідовує його.

"В Україні немає прецедентного права, й одне рішення суду не може змінити всю практику. Рішення останньої інстанції не розглядає спір по суті, а лише звертає увагу на неоднозначність застосування права, -- каже Ігор Розкладай, головний експерт із медіаправа Центру демократії та верховенства права. -- Але мене стривожило у цій справі те, що немає запобіжника щодо подальшої дистрибуції контенту. Позивачка мала певні моральні страждання й очевидно мала право на відшкодування. І тут суд установив справедливу компенсацію. Але не відбулося зміни у контенті, який власне й призвів до моральних страждань. Це дійсно великий ризик. Адже право людини не було поновлене. Бо можна зняти будь-яку нісенітницю про реальних людей та події -- й автори виправдовуватимуть її творчим задумом".

Ігор Розкладай підкреслює, що в серіалі HBO є чимало неточностей: "Мій вітчим обіймав посаду начальника штабу Академії наук у Чорнобилі. Тому можна стверджувати, що цей фільм спотворює діяльність багатьох ліквідаторів на ЧАЕС. Це, безумовно, повинно викликати дискусію: наскільки можна вільно використовувати художню уяву в контексті таких чутливих тем, де певні моменти можна узагальнити, а де є ризик спотворення реальності. Адже візуальні образи мають значну силу впливу. І, звичайно ж, слід було отримати дозвіл у реальних людей, чиї імена згадуються у фільмі, і обережно відображати події з їхнього життя. Неприпустимо перекручувати біографії. Або ж потрібно чітко зазначати, що це вигадка, яка не має зв'язку з дійсними подіями".

Людмила Опришко, медіаюристка Платформи прав людини, висловила думку, що Верховний Суд досить об’єктивно оцінив ситуацію. "Ця справа дійсно цікава. Як з точки зору сюжету, так і з позиції формування правових норм щодо використання імені. Безумовно, вона вже стала важливим прецедентом і заклала основи для ухвалення рішень у подібних випадках. Унікальність цієї справи полягає в тому, що право на використання імені аналізувалося не в рамках порушення презумпції невинуватості, що часто спостерігається останнім часом, а в контексті художнього твору."

Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції, що використання Home Box Office, Inc. під час створення художнього фільму справжнього імені позивачки та її померлого чоловіка як героїв стрічки без відповідної згоди становило втручання у її право на повагу до приватного життя. І це дійсно так.

Суд досить об'єктивно оцінив ситуацію. Він врахував, що позивачка до виходу фільму активно давала інтерв'ю та знімалася в документальних стрічках, таким чином відкриваючи широкій аудиторії своє ім'я, ім'я чоловіка та частину їхнього особистого життя, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Однак суд також взяв до уваги, що в художньому фільмі деякі аспекти їхнього приватного життя були представлені в спотвореному вигляді, що завдало їй моральної шкоди. Варто зазначити, що виробник серіалу отримував комерційну вигоду від висвітлення трагічних обставин життя позивачки. Тому сума компенсації в 500 тисяч гривень, що приблизно дорівнює 10 тисячам євро, не виглядає надмірною.

Що стосується відмови у видаленні сцен з серіалу, де згадуються ім'я позивачки та її чоловіка, то, на мою думку, рішення є досить обґрунтованим. Вилучення цих моментів із сюжету може спотворити його цілісність. Інформація про трагічні події та їхній руйнівний вплив на життя людей, а також про труднощі, з якими стикалися чорнобильці, стане недоступною для широкого загалу. Це стане значною втратою для суспільства, не лише українського. Тому вимога видалення цих сцен виглядає надмірною. Якщо б позивачка лише просила змінити своє ім'я та ім'я чоловіка на екрані, наприклад, шляхом зміни кількох літер у прізвищі, тоді втручання було б менш суттєвим. Проте такі вимоги не були висунуті. Більш того, я не вважаю, що це суттєво змінило б ситуацію. Ризик того, що навіть після подібних змін персонаж фільму все ще асоціювався б із позивачкою, залишався б. Адже після інтерв'ю, участі у документальних фільмах і показу спірного серіалу, позивачка вже стала впізнаваною особою.

У таких обставинах вимога відшкодування виступає як ефективний засіб правового захисту. Вона запобігає скоєнню подібних правопорушень у майбутньому та компенсує завдані збитки. Цей механізм не може розглядатися як виправдання для використання імен реальних осіб чи поширення неправдивої інформації про них у кінематографі.

Які наступні кроки?

В Україні рішення Верховного Суду не можна оскаржити, але його можна оскаржити в Європейському суді з прав людини. Як зазначив Ігор Розклад, ця справа може відповідати критеріям "приватність проти свободи вираження". Проте варто зазначити, що розгляд у Європейському Суді може тривати до десяти років. "З точки зору задоволення та формування прецедентної практики оскарження є доцільним. Але навряд чи це принесе допомогу позивачці, враховуючи такий тривалий процес", - додав він.

Він також вважає, що було б розумно подавати позов у юрисдикціях, де розташована компанія-виробник, хоча це може виявитися досить витратним для позивача.

На даний момент команда захисників Люсі Ігнатенко не має наміру оскаржувати рішення у Європейському суді, оскільки вважає, що всі можливості для апеляції в українських судах ще не вичерпані. Олександр Мамуня відзначає, що серіал "Чорнобиль" все ще доступний на українських OTT-платформах, таких як Megogo. Оскільки суди вже визнали порушення прав на ім’я в цьому серіалі, він вважає, що це порушення залишається актуальним.

Зараз існує щонайменше два можливі сценарії розвитку подій: або НВО укладе угоду з Люсею Ігнатенко, отримавши дозвіл на використання її та її чоловіка імен, або ж буде подано новий позов до суду з вимогою заборонити використання імен Люсі та її чоловіка у цьому серіалі на території України. У судовому процесі ми, зокрема, просили про вилучення певних сцен з фільму, де згадуються їхні імена. Однак суд вирішив, що це не є належним способом захисту, оскільки реалізація такого рішення може негативно вплинути на права інших осіб.

Проте, ми можемо подати до суду з альтернативними вимогами, якщо виникне така необхідність. Це означає, що ситуація може закінчитися або забороною використання імен Люсі та її чоловіка в цьому серіалі на території України, або ж отриманням ліцензії НВО для їх використання. Інші варіанти виглядають малоймовірними", - зазначає Олександр Мамуня.

Під час розгляду справи в суді, як зазначив він, НВО не встановлювало зв'язку з позивачкою і не робило жодних спроб досягти з нею угоди.

Адвокати Люсі Ігнатенко також розглядають варіант подачі позовів до НВО в інших країнах і в даний час проводять "правову оцінку ймовірності успіху".

"Детектор медіа" звернувся до HBO, "1+1 медіа" та Megogo, які були співвідповідачами у справі. У відповді пресслужби "1+1" йдеться: "Ми ознайомилися та засвідчуємо свою повагу до рішення Верховного Суду. Зазначимо, що на подальшу демонстрацію серіалу зазначене рішення не вплине, оскільки Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині видалення сцен серіалу та заборони його демонстрації нашій та іншим компаніям, обмежившись відшкодуванням моральної шкоди".

Також "1+1" підкреслює, що строк дії ліцензійних прав для ТОВ "ТРК "Студія 1+1" на серіал "Чорнобиль" вже завершився.