"Мамі рекомендували вибирати вбрання для похорону". Катерина Тишкевич розповідає про три дні в комі, зраду, пов'язану з Байрак, та стосунки з відомим актором.

Катерина Тишкевич - відома актриса, яка здобула популярність завдяки своїм ролям у фільмах та серіалах, таких як "Ніщо не трапляється двічі", "Хороший хлопець", "Жіночий лікар" і "Безсмертник". Вона перебуває у шлюбі з відомим українським актором Валентином Томусяком.

В інтерв'ю OBOZ.UA артистка, яка кілька років тому публічно зізналася, що бореться з хронічною хворобою - важкими головними болями, поділилася позитивними новинами щодо свого здоров'я. Катерина Тишкевич також згадала страшний час, коли потрапила в реанімацію однієї з клінік, розповіла, до яких шокуючих нетрадиційних методів медицини вдавалася, борючись із хворобою. А ще відкрила завісу в особисте життя - розкрила секрет, на чому міцно тримається її шлюб із чоловіком.

Катю, чи берете ви участь у зйомках фільму в даний момент?

На даний момент я не працюю, оскільки продовжую лікування – хвороба ще не відступила повністю. Проте результати терапії надзвичайно обнадійливі. Я змогла подолати головні болі і нещодавно зовсім відмовилася від ліків. Однак залишаються деякі неприємні відчуття в голові, адже мій досвід прийому антидепресантів та протитривожних препаратів був досить тривалим, і тепер моєму організму потрібно час, щоб відновитися. Поки що я уникала роботи на знімальному майданчику, але нещодавно повідомила кільком продакшенам, що готова повернутися, хоча не на головні ролі. Відчуваю, що вже можу спробувати, адже дуже сумую за своєю професією.

Мій останній проєкт відбувся ще до початку повномасштабного вторгнення, і з того часу пройшло більше трьох років. Це була чотирисерійна стрічка під назвою "Пташка в клітці", якщо не помиляюся. Одночасно я також виконувала головну роль у фільмі "3+3?", знявшись у Байраку. До речі, цей фільм нещодавно вийшов, але, на жаль, не у нас, а в Росії.

- А що, так можна було? Вона ж фактично підставила вас під удар.

Я теж була вражена, коли дізналася цю новину. Показ відбувся на Першому каналі. Я вирішила написати Даші Трегубовій, яка також брала участь у цьому проекті, адже мене переповнювало обурення. Катя відповіла, що ситуацію можна розглядати з іншої перспективи, мовляв, вони добре усвідомлюють нашу позицію, тому їм варто турбуватися про те, що на екрані з’являються свідомі українці.

Чи ви вже обговорювали це з режисеркою? Адже раніше у вас була тісна комунікація, і ви брали участь у її проектах.

Так, треба визнати, я не впевнена, чи можливо взагалі мати дружбу з Оксаною Байрак (усміхається). Тим не менш, у професійній діяльності мені було з нею комфортно. Я цінувала її як режисерку. Проте, коли почалося повномасштабне вторгнення, і вона почала вести пропагандистські ефіри в соціальних мережах, я була в шоці. Мої підписники, які знали про наше спілкування, почали писати мені. Я публічно заявила, що наші думки кардинально різні і не підтримую її дій. Я попросила не пов'язувати мене з Оксаною Байрак. У той же день вона зателефонувала мені з вимогою видалити мій пост і навіть заявила, що я повинна вибачитися перед нею. Можливо, я дійсно висловилася трохи різко, сказавши, що, ймовірно, вона не зовсім адекватна, але мені не соромно за це. Я повідомила їй, що ми розриваємо всі стосунки і заблокувала її на всіх платформах. Відтоді ми не спілкуємося, хоча з її боку були спроби відновити контакт.

Перед початком великої війни я познайомила її з близькою подругою моєї матері, і між ними швидко зав’язалася дружба. Після вторгнення Оксана більше ніж пів року ховалася від війни в Одесі. Ця подруга намагалася нас помирити, телефонуючи і стверджуючи, що Оксана нібито подарувала мені можливість займатися професією. Але це зовсім не так, адже у мене вже були помітні роботи ще до серіалу "Ніщо не трапляється двічі". Так, безумовно, проект Байрак справді масштабний — він відкрив нові горизонти моїх акторських вмінь, і його переглянула величезна кількість глядачів. Я щиро вдячна за це. Проте, коли людина свідомо чинить зло (а я впевнена, що її публікації в соцмережах саме такими й були), мовчати я не планую.

Я була готова боротися, щоб вона не продовжувала забруднювати свідомість українців своїми дописами на тему "все не так однозначно". Більш того, я звернулася до знайомих в СБУ з проханням звернути на це увагу. Начебто навіть була відкрита справа, принаймні, таку інформацію я отримала. Проте згодом стало зрозуміло, що Оксана безперешкодно виїхала до Росії. Мені не хочеться вірити, що наші спецслужби, як кажуть, мають зв'язки з такими особами. Я вирішила, що, напевно, на той момент вона не була настільки значущою, адже існували й інші, більш небезпечні особи, якими потрібно було займатися.

Коли ви були на знімальному майданчику, чи відчували ви її прихильність до "русского міра"?

Варто зазначити, що ніколи не було таємницею, що вона працювала над проєктами, які охоплювали як Росію, так і нашу країну. Проте я не згадую про жодні розмови, в яких вона б висловлювала бажання переїхати туди. Так, були якісь жартівливі коментарі про те, що їй хотілося б вийти заміж за Путіна, але це сприймалося як просто жарт, і я не вважала це серйозним. Чесно кажучи, жодних проросійських настроїв у її поведінці я не помічала. Вона завжди ідентифікувала себе як українка.

Катю, стосовно вашої недуги, поділіться, будь ласка, якими способами ви намагалися поліпшити своє самопочуття.

На протязі тривалого часу мені вдавалось боротися з хронічними головними болями завдяки ретельно підібраній комбінації лікарських засобів, яких іноді було аж 17 таблеток на день. Хоча не обходилося без побічних ефектів, знімати симптоми вдавалося. Не можу не відзначити, що в Україні є відмінні фахівці в галузі неврології. Проте найкращим варіантом є звертатися до узкоспеціалізованих лікарів, які спеціалізуються саме на лікуванні головного болю.

Я навіть організувала безкоштовний чат для підтримки людей, які страждають від хронічних головних болів. На сьогоднішній день там вже приєдналися чотири тисячі учасників, які активно спілкуються і підтримують одне одного. Це надзвичайно важливо, адже ця проблема є досить незвичною: багатьом важко уявити, що у когось постійно болить голова. Такі люди часто відчувають себе самотніми у своїй біді. І коли вони знаходять однодумців з подібними труднощами, це дає їм надію, віру і підтримку. Я сподіваюся, що коли я остаточно подолаю цю хворобу, зможу зробити ще більше для допомоги іншим у цій сфері. Уявіть, як важко людині з головними болями навіть отримати звичайний лікарняний. "Ну, болить голова, з ким не буває?" - так часто реагують. І пояснити, наскільки це серйозно, буває дуже складно.

- На знімальному майданчику ви мали проблеми через хворобу?

У мене траплялися справді складні ситуації через сильний біль. Проте, на щастя, в ті моменти я працювала з дуже підтримуючими знімальними групами. Чесно кажучи, лише з такими людьми мені пощастило працювати, адже довгий час я не ділилася своїми проблемами зі здоров'ям. Я просто говорила, що не в найкращому стані. До початку повномасштабного вторгнення все було більш-менш під контролем завдяки лікам. Але коли настав час грати роль, я свідомо відмовлялася від медикаментів, аби привести себе в форму і скинути вагу. Головні болі поверталися, але я вмовляла себе потерпіти, адже потрібно було витримати в цьому "пеклі" кілька місяців, щоб успішно завершити проект. Я попереджала колег про можливі емоційні зриви, і що в такі моменти мені потрібно буде прийняти заспокійливе та відпочити. Вони це розуміли і підтримували, за що я їм вдячна.

Якось знімалася влітку в телекартині, яка, щоправда, так і не вийшла, бо головну роль там зіграла російська акторка. Все це зрозуміло, хоча нашу роботу шкода - якісний вийшов серіал. Так от, літня зміна, сильна спека, і в мене почався нервовий зрив. Зупинили зйомку, вклали мене в акторській, привезли ліки. Подібна історія сталася в Туреччині, де знімали продовження "Ніщо не трапляється двічі". Однак там усе було складніше, бо заспокійливе не подіяло. І нам дивом вдалося відшукати ефективні антидепресанти, які мені допомагають.

У чоловіка, який допомагав нам знайти локації, виявилася мама-фармацевт. Тож, коли в соцмережах мені пишуть: "Справді, ви хворіли? Адже активно знімалися", мені стає сумно, адже я дійсно працювала, але багато чого доводилося тримати в секреті.

Я розумію, що ви прагнули знайти допомогу не лише в рамках класичної медицини.

Було багато переживань. Я навіть відвідувала бабусь-шептух, яких виявилося чимало. Що тільки не робили зі мною! Викачували негатив яйцями, різали чорного півника в особливі дні місяця, щоб "зняти порчу", адже казали, що я "занадто приваблива, багато знімаюся, і на мене є заздрісники". Мені досі прикро, що погодилася на такі методи. Спала з іконами під подушкою, прикріплювала заговорені шматочки тканини до білизни. Потім вирішила заглибитись у вивчення карми, енергії та родової сили. Спробувала сеанси регресивної терапії, мета яких — пригадати попередні втілення та розв'язати кармічні питання. Тривалий час працювала з терапевтом-регресологом. Були п'явки, голкотерапія, а з відчаю я навіть вирішила спробувати аяваску з шаманом — це прийом трав'яного відвару з галюциногенними властивостями, який використовують шамани індіанських племен для глибшого самопізнання та зцілення.

Чи це трапилося в Україні?

У передмісті Києва, шаман прилетів з-за кордону для проведення церемонії. Чи відчувала я страх? Так, дуже, адже це небезпечно і навіть заборонено законом. Але в той момент я була в безнадійній ситуації і хапалася за будь-яку можливість. Проте, не раджу нікому йти цим шляхом, оскільки чула багато тривожних історій, зокрема, про людей, які після подібних сеансів не могли говорити цілий рік. Аяваска — це психотропна речовина, яка легко проникає у ваші психічні бар'єри, а ці бар'єри не просто так існують, правда ж? Мій головний біль не зник, але, дякувати Богу, я не заподіяла собі шкоди. Після цього я спробувала псилоцибінові гриби, які, як відомо, можуть допомогти в лікуванні, зокрема, симптомів важкої депресії. Однак у моєму випадку це не призвело до поліпшення.

На завершення позаминулого року вся Україна дізналася про вашу важку хворобу – сепсис, через який вас терміново госпіталізували до реанімації. Цю інформацію однією з перших опублікувала на своїй Facebook-сторінці акторка Ольга Сумська.

Оля виявилася неймовірною опорою для нашої родини в той складний момент, і ми глибоко вдячні їй за це. Люди щедро допомогли нам фінансово, що дозволило швидко вивести мене з коми. Як же це сталося? Я повернулася з Балі, де понад сім місяців займалася духовними практиками для покращення здоров'я. Здавалося, що все йде на краще, але головні болі незабаром повернулися. Ми вирішили спробувати традиційне лікування. Нам порекомендували лікаря в рідній Одесі, яка очолювала один з відділів у державній клініці. Вона порадила мені госпіталізуватися, щоб отримувати крапельниці з антидепресантами під наглядом, оскільки існували ризики побічних ефектів. Після встановлення катетера на третій день процедури у мене піднялася температура, яку не вдавалося збити. Тоді мене терміново доправили до приватної клініки, де поставили діагноз "сепсис". Виявилося, що через катетер стався інфекційний процес, викликаний стафілококом.

Я не можу згадати, що зі мною відбувалося під час коми. Це питання мені задають дуже часто. Мені б хотілося розповісти, як я мала важливі бесіди з Богом або нарешті зрозуміла сенс важких випробувань, які мені були призначені, але, на жаль, цього не сталося. Мої близькі розповіли, що лікарі тривалий час не могли дати конкретних прогнозів. Навіть мамі порадили почати готуватися до похорону. Це був жахливий період, коли моє тіло повністю відмовилося працювати. Але лікарі змогли витягти мене з обіймів смерті.

Що далі з лікаркою, яка мене вела? Якби в мене на той час був ресурс боротися, я б це так не лишила. Це недбалість з їхнього боку. Але ще думала про таке: це державна установа, я бачила, що там лежать дівчата, які дуже потребують допомоги, але не мають стільки коштів, щоб звернутися в приватні клініки. Якщо закриють цю лікарню, куди йти цим пацієнткам? Але, знаєте, більше року вже минуло з того часу, а я досі розгрібаю наслідки - кожні два тижні терплю страшенно болючі уколи, які заживляють потворні шрами на руці. Зі мною працюють найкращі спеціалісти з рубців в Україні, але мої рани піддаються корекції дуже кволо. Знаєте, можливо, колись я ще повернуся до цієї справи, але не зараз.

У одному зі своїх інтерв'ю ви відверто поділилися думкою, що однією з причин ваших головних болів стало навчання в університеті Карпенка-Карого, оскільки, за вашими словами, там були дуже складні умови, що негативно впливали на психічний стан.

Я щиро вірю, що досвід травматизації під час навчання в театральному виші торкнувся кожного з нас. Нас ламали і принижували, і це стосувалося не лише нашої акторської гідності, а й базових людських цінностей. Перш ніж вступити, я мала відчуття власної вартості і самодостатності, але все це було знищено під час навчання. Нам постійно твердили, що саме через такі випробування формуються справжні актори. Тепер я розумію, що це не зовсім правда. Багато з нас витримували цей тягар, хтось навіть залишив професію, а інші продовжують працювати з психотерапевтами. Я, на щастя, отримала можливість зніматися в серіалі "Безсмертник", і на знімальному майданчику я відчула, як відновлюється моя внутрішня сила. Проте досі вважаю, що мої травми, отримані в університеті, заважають мені грати в театрі. Сцена все ще викликає в мене почуття зажатості і страху. Однак я бачу, як мій чоловік насолоджується театром, і відчуваю, що в мені з'являється натхнення. Слава Богу, шість років роботи з психотерапевтом не пройшли даремно (усміхається).

Коли слухаю, як Богдан Бенюк публічно захищає викладачів, яких звинувачують у неприйнятній поведінці, втрачаю надію. І ось ми отримуємо новину, що Андрій Білоус, один із учасників цих скандалів, знову отримує науковий ступінь — відчуття, що нас просто ігнорують. Це яскравий показник того, як наші моральні цінності залишаються без уваги. Це жахливо і неприйнятно! Але що я можу зробити, крім як намагатися підтримувати інформаційно? Я справді вірю, що це має значення.

На самому початку масштабного вторгнення ви вирішили продати свій дім під Києвом. Чи має це якесь відношення до вашого лікування?

Отже, у чоловіка не було роботи, а мій стан здоров'я погіршився. Спершу ми вирішили здавати наше житло в оренду, але згодом зрозуміли, що потрібно більше коштів, тому виставили будинок на продаж. На щастя, наша подруга, яка виїхала до Європи через війну, запропонувала нам пожити у своїй квартирі. Зараз ми тут. На даний момент наше фінансове становище покращилося, і ми починаємо розглядати можливість придбати власне житло.

Ви разом із чоловіком, актором Валентином Томусяком, вже більше десяти років.

Знаєте, я досі не можу зрозуміти, чому це все трапляється з Валіком. Часто кажу, що, можливо, це моя карма, яку йому доводиться переживати разом зі мною. А він відповідає, що без мене його життя стало б дуже нудним. Відверто кажучи, наше кохання не ґрунтувалося на бурхливій пристрасті — сексі, емоціях чи ревнощах. Наші стосунки були побудовані на дружбі, взаємній підтримці та доброму гуморі.

- Кажуть, що такі союзи дуже міцні.

Я повністю підтримую цю думку. З часом я помічаю, що наші стосунки стають все більш насиченими та глибокими. Напевно, навіть п’ять років тому я не відчувала до Валіка такої сильної любові, як сьогодні. Мені справді пощастило з партнером. Наші взаємини є прикладом здорових і підтримуючих стосунків.

Чи помітна різниця в 11 років?

- Ну, ви ж бачите, як виглядає мій Валік! Яка різниця? Коли я була молодшою, то була справжнім вогняним дияволом, а він - втіленням спокою. Тепер я трішки підлаштувалася під його світло, а він, завдяки моїй невгамовній енергії, не відчуває нудьги. Іноді мені здається, що в нашій парі я граю роль старшої. Коли йому потрібна важлива порада, Валік часто звертається до мене, і розповідає всім, що я добре вмію аналізувати ситуацію та систематизувати все.

Інколи ви працюєте разом на зйомках. Чи пам’ятаєте випадок, коли вам потрібно було зіграти інтимну сцену з партнером, але це не вдалося через те, що поруч був ваш чоловік?

Це сталося під час зйомок фільму "Ніщо не трапляється двічі", і цей момент став моєю першою відвертою сценою в кіно. Я відчувала деякий дискомфорт. Валік вже завершив свою частину зйомок і чекав на мене в вагончику. Я попросила його поїхати, але насправді ми обидва спокійно ставимося до таких сцен, адже ми – актори. Наразі він працює з Дашею Петрожицькою, де в них також є поцілунки та інтимні моменти. Я не відчуваю ревнощів.

Ви маєте на увазі дітей?

Звісно! Але, гадаю, настав момент. Як тільки зможу впоратися з усіма проблемами зі здоров'ям, ми знову повернемось до цього питання. Ми вже тривалий час мріємо про дітей, і підходимо до цього питання з великою серйозністю. Я впевнена, що Валік стане чудовим батьком. Внутрішньо я вже давно обрала його як ідеального батька для наших майбутніх дітей.

- Ви згадали про те, що на початку вторгнення чоловік не мав роботи. А як узагалі живуть актори, коли немає ролей?

- У мене давно немає роботи в акторстві, але не можу сказати, що не заробляю. Є Instagram, рекламні пропозиції. Валік зараз активно знімається. Влітку нас запросили вести акторські майстер-класи. Є ще якісь історії - повірте, нам є куди дівати творчу енергію. Якийсь час я думала про дублювання, але дуже швидко зрозуміла, що ця ніша дуже затребувана, туди важко встромитися. Хоча, думаю, якби поставила собі це за мету, то працювала б там. Зараз мені теж цікаве дублювання, але не як заробіток. Хотілося б підтримати своїм голосом якийсь надихаючо-духовний проєкт. Ми з чоловіком уже спробували дублювати Махабхарату - це велике священне писання індуїзму. Коли почали цікавитися цим, виявилося, що майже все, що пропонується з цього, - російською. Мріємо виправити ситуацію.

Іноді зустрічаю вас на показах українських фільмів. Який з новинок, що нещодавно з'явилися в кінотеатрах, вам найбільше припав до душі?

Нещодавно відвідала виставу "МУР. Ти [Романтика] в кіно" – це було просто вражаюче! Як тільки з'явилися квитки на оффлайн-версію, я відразу ж придбала їх для себе і чоловіка, а також для брата Валіка з його дружиною. Крім того, запросила лікаря з її чоловіком, подарувавши їй білети на день народження. Вистава "Дві сестри" з Ірмою Вітовською, Олександром Рудинським та іншими акторами також справила на мене велике враження. А "БожеВільні" – це просто фантастика, на мою думку!

Підготовлюючись до інтерв'ю, звернула увагу на те, що кілька років тому ви давали інтерв'ю російською мовою, а тепер ваша українська звучить чудово. Якою мовою ви зазвичай спілкуєтеся у повсякденному житті?

Чи задумувались ви, що якби я спілкувалася російською у повсякденному житті, мені було б так легко говорити українською? Звісно, що ні. Я почала вивчати українську мову у лютому 2022 року. По-перше, хотіла відокремитися від всього, що має відношення до країни-агресора. По-друге, усвідомлювала, що публічні особи повинні популяризувати українську. Мої батьки з Одеси щиро підтримали мене, почавши спілкуватися українською. Багато друзів також долучилися до цього процесу. Вони навіть дякують мені за можливість практикуватися у спілкуванні. Часом вони відзначають: "У тебе вже так добре виходить". Практично ніхто не пам'ятає, як це було незграбно на початку.

Не пропустіть на OBOZ.UA інтерв'ю з акторкою Оленою Кравець, в якому вона розповідає про непрості взаємини з соціальними мережами, своє повернення до "Квартал 95" та надихаючі слова, що допомагають подолати страхи.