У відвертому інтерв'ю РБК-Україна Саліванчук розповіла, як ставиться до заголовків, в яких її називають "зіркою Сватів", чи ображається на слово "мілфа", якого чоловіка хоче бачити поруч з собою та чому втомилася бути сильною.
Давайте обговоримо цю виставу. Її назва може викликати певні суперечки, але що насправді стоїть за цим проєктом і яке його значення для вас?
Цей проєкт не варто оцінювати лише за його назвою. Це не про традиційні уявлення, пов’язані зі словом, яке ви бачите. Йдеться про жінку, що опинилася в глухому куті, втратила віру в себе та майбутнє. Не хочу занадто багато розкривати, але її історія досягає критичної точки, коли вона вже готова піти з життя. Проте на її шляху з'являються люди, які допомагають їй знайти себе, усвідомити свою красу, зрозуміти, що вона любима і необхідна, а також вирішити старі невирішені питання з минулого.
Героїня нарешті знаходить можливість почути власний голос і навчитися любити себе. Це зовсім не про мілф, адже ця абревіатура означає "Моє дослідження звільняє мене" (My investigation lets me free).
Цікаво, що стосується назви вистави. Жінок віком від 35 до 40 років часто безрозсудно відносять до так званої категорії "мілф" - як у жартівливому, так і в серйозному контексті. Які ваші думки з приводу цих стереотипів?
- Я знялася в кліпі гурту "Давня казка" на пісню "Ти моя мілфа", і після цього завжди кажу, що дивно ображатися на такі слова. Я нормально на це реагую, тому що мені 40 років, я маю чудовий вигляд, в мене двоє синів. Мене в принципі важко образити, але я й не дивлюся на це слово як на образу. Це комплімент.
Якщо я така класна у свої 40, то точно знаю, що буду ще класнішою у 50. Мене це слово не ображає. А от нашу героїню, яку я граю у виставі, це ображає. Бо не всі жінки такі сильні, як я, Анна Саліванчук. Хоча я насправді не дуже хочу бути сильною, але в мене немає вибору.
Є чимало жінок, які стикаються з труднощами у прийнятті себе. Незалежно від віку — чи то 15, чи 40 або 50 років — дівчата часто сумніваються у власній вартості. Проте, справжня цінність не визначається зовнішнім виглядом, а тим, що ти носиш у своєму серці. Якщо ти не усвідомлюєш свою унікальність (чи ти товста, худа, висока — це не має значення), і не полюбиш себе, то й інші не зможуть тебе полюбити. Саме цю ідею досліджує наша вистава.
Саліванчук на виставі "MILF" (фото: прес-служба акторки)
Схоже, це нагадує сеанс терапії.
- Так, це як сеанс до психолога. Вона і за часом, як сеанс у психолога - година і десять хвилин, не більше. В принципі, рідко бувають такі вистави, які стільки йдуть. Ми спеціально хотіли не перенавантажувати людей. Бо це психологічна вистава, яка дозволяє замислитися і чоловікам, і жінкам.
Наша мета – показати людям, що вони живі, що хтось їх цінує, що вони чудові. Я прагну навчити глядачів приймати і любити себе, щоб вони не засуджували себе через свою зовнішність, невпевненість, професію чи низькі доходи. Хочу, щоб після перегляду цієї вистави вони виходили з думками: "Ого, я справді класна, я прекрасна! Чому я постійно сумніваюся у собі?"
- Як змінився глядач? Є різниця між театром зараз і театром до повномасштабної війни?
Це вже не просто два етапи – до війни та після. Це три різні періоди: час до початку війни, момент її старту та четвертий рік активних бойових дій. До війни театр не мав такого великого попиту. Але з моменту, коли розпочались бойові дії і театри знову відкрили свої двері, люди почали масово купувати квитки заздалегідь, на півроку вперед. Сценарії ставали справжніми аншлагами, і квитки розкуповувалися миттєво. Якщо раніше глядачі приходили в простих джинсах і футболках, то тепер на вистави вдягають вечірні сукні, пір'я та костюми. Люди хочуть показати свої вбрання, адже в умовах війни та комендантської години інші можливості для виходу з дому обмежені.
На старті повномасштабної війни, коли ми гастролювали з "Основним інстинктом", наша вистава стала однією з перших антрепризних проектів, які розпочали тури по Україні. І ми мали шалений успіх – квитки розкуповувалися на ура, скрізь панувала аншлагова атмосфера.
Ось і минув вже четвертий рік війни, і ситуація змінилася. В академічних театрах все залишається незмінним, а в антрепризних виставах спостерігається великий попит у великих містах. Проте в малих містах ситуація зовсім інша – у людей більше немає можливості купувати квитки. Спочатку вони активно відвідували вистави, охоче купуючи квитки, але тепер, з такою кількістю нових постановок, квитки вже не розходяться так швидко, як раніше.
Мені часто пишуть з невеликих міст: "Чи приїдете ви до нас?". Я б із задоволенням це зробив, але розумію, що для продюсерів це не завжди вигідно. Не завжди вдається продати всі квитки, а частина прибутку йде на підтримку ЗСУ. Тому важливо, щоб усім було вигідно: актори отримали свою частку, глядачі насолодилися виставою, а ми змогли зробити внесок. В даний момент маленькі міста реагують на наші вистави менш активно, ніж у перші два роки війни.
Яким чином змінилися доходи? На старті повномасштабного конфлікту актори висловлювали занепокоєння через відсутність нових проєктів і зниження заробітків. Чи вдалося зараз повернутися до фінансових показників, які мали до лютого 2022 року?
Залежить від того, з чим проводити порівняння. Якщо говорити про гонорари в серіалах, то ні, ми ще не досягли таких рівнів, це просто неможливо. У академічних театрах зарплати залишаються на тому ж рівні, а в антрепризах – трошки змінилися, адже їх стало більше. Навіть у контексті моєї блогерської діяльності, я на початку повномасштабної війни записувала реклами для українських бізнесів абсолютно безкоштовно, просто щоб підтримати нашу економіку.
Зараз, звичайно, вже трошечки краще, але все одно це важко порівняти з тим, що було до війни. Ми платимо податки і постійно думаємо, як зібрати на якийсь збір, як докласти свої гроші, як допомогти хлопцям та дівчатам, які нас захищають.
Саліванчук поділилася, як еволюціонували її гонорари (фото представлено акторкою).
Чи мали ви випадки, коли відмовлялися від певних ролей?
Звичайно, це траплялося. І в телевізійних шоу, і на театральних сценах. Причини можуть бути різними: комусь не до вподоби сценарій, іншим — акторський ансамбль, хтось незадоволений гонораром. Або ж є якісь особисті непорозуміння. Подібні ситуації виникали неодноразово.
Часто можна почути, як вас величають "зіркою Сватів". Чи викликає це у вас обурення?
- Мене це не ображає, тому що я дуже любила цю роль, але це було 16 років тому. Просто це не зовсім коректні й не зовсім розумні люди так пишуть. Так само часто пишуть "Зірка Жіночого кварталу", а я ніколи не була в "Жіночому кварталі". Або мені ще подобалось, як про мене писали: "Колишня дружина народного депутата". Я вже два роки розлучена, а вони досі це пишуть.
- Щодо "Сватів", цей серіал вже давно "заборонили", але згадки про нього є і досі, на YouTube він збирає чому переглядів. Чому юзери не можуть відпустити цей спогад навіть попри те, що деякі актори з нього - відверті путіністи?
Цей серіал дійсно виявився надзвичайно якісним, створеним українською командою. Режисери та продюсери — українці. Хоча серед акторів були й російські, деякі з них згодом висловлювалися негативно про Україну. Мені соромно за таких людей, адже саме Україна надала їм можливість досягти популярності. Вона фінансувала їхню діяльність, а потім вони почали вести себе невиправдано, як і інші маріонетки путінського режиму. Не знаю, як їх ще можна охарактеризувати.
Проте варто відзначити, що серіал виявився надзвичайно якісним і вартим уваги. Не можна не визнати його позитивні аспекти. Однак, варто зауважити, що основні чотири персонажі походять з Росії, тоді як більшість інших є українцями. Звичайно, його згадують, адже продюсером виступав наш президент.
- Є роль, якою ви пишаєтесь?
У театрі я з величезним захопленням сприйняла виставу Луїджі Піранделло "Лише шість персонажів в пошуках автора", яку поставив наш талановитий Віталій Малахов. Це була моя перша роль у театрі на Подолі, яка відбулася у 2007 році. Пройшло 18 років, і Віталій Єфимович вирішив відновити цю виставу, надавши їй абсолютно нове звучання. Вона стала ще більш вражаючою, а я, у свою чергу, змінилася — я стала більш досвідченою акторкою і глибше усвідомлювала своїх персонажів. Ця вистава в театрі на Подолі залишилася в моєму серці особливою.
Я з величезним задоволенням ставлюся до всіх своїх ролей у театрі. На щастя, зараз в мене є можливість обирати вистави, які приносять мені справжню радість. Наразі в театрі на Подолі я берусь за лише два проекти. Це "Сірі бджоли", режисером яких є Малахов, де я граю разом із Богданом Бенюком і Сергієм Бойком. Інша вистава - "Комедіанти", у якій у головних ролях також з'являються Бенюк і Георгій Хостікоєв. Обидві постановки присвячені темі війни.
"Сірі бджоли" розкриває тему війни 2014 року, досліджуючи як "сіру зону" АТО, так і внутрішні переживання, які ми носимо в собі. А "Комедіанти" акцентують на актуальності театру в сьогоднішніх умовах, знову ж таки порушуючи тему війни. Я виконую роль матері, чий 23-річний син потрапляє в полон. Від глядачів, особливо від матерів, які зазнали втрат унаслідок війни, я отримую безліч повідомлень. Це надзвичайно важко.
Вони надсилають мені вдячні листи: "Дякую, ви змусили мене виплакати всі свої сльози. Коли я прощалася з сином, не могла знайти в собі сили на сльози, але ви на сцені переживаєте це так, як ми, ті, хто втратив своїх дітей". Це жахливо, але, незважаючи на все, вони продовжують жити, відвідують театр і навіть беруть участь у таких складних виставах.
І зараз ще граю у виставі "Акушери мимоволі", де я зовсім не схожа на себе. І мені було дуже цікаво і нелегко над нею працювати, бо я там зовсім інша. І це така комедія-драма, теж дуже класна. Я від неї отримую купу задоволень. І ось зараз "MILF", я кайфую дуже. Тому що хочу донести жінкам, бо я просто знаю по собі, (я мати-одиначка і в 40 років сама, без чоловіка), і я знаю, наскільки важко бути самій.
Моя героїня – мама-одиначка, що виховує двох доньок. У мене ж двоє синів, і я розумію, з якими труднощами їй доводиться стикатися. Сьогодні багато жінок, чиї партнери на фронті, а також тих, хто переживає розлучення і залишився один на один з проблемами, мучаться, намагаються впоратися заради своїх дітей, забуваючи про власні потреби. Тому моя мета в цій виставі – підтримати цих жінок. Я отримую велике задоволення від виконання цієї ролі.
Саліванчук розкрила, яку роль вважає своєю мрією (фото: прес-служба актриси)
Яку роль ви б хотіли втілити на екрані?
Військову, яка виконувала свої обов'язки. Але наразі я б хотіла зобразити цю роль після завершення війни, коли все закінчиться, і ми зможемо зняти фільм про те, що сталося, і як усе завершилося. Адже зараз у нашій історії ще немає фіналу.
Я б хотіла зіграти роль жінки-військовослужбовця, яка залишила своїх дітей, щоб піти на фронт. Вона постійно думає про них, відчуває біль та страждання, але водночас прагне врятувати життя всіх українців. Це було б дуже захоплююче. Чимало наших жінок служать у війську, серед них є багато матерів. Я дивилася інтерв'ю з ними і відчуваю гордість за їхній подвиг.
Я, якщо чесно, коли почалась війна, теж про це думала, просто моєму молодшому сину було тільки рік і два місяці, і це було б взагалі... Якби вони були дорослі, можливо, я б теж психанула, якщо чесно.
Давайте обговоримо серіал "Одного разу під Полтавою". Він має безліч сезонів і серій. Чи відчували ви втому від цієї ролі, чи, навпаки, завжди знаходили в ній нові грані?
Я постійно відкривала для себе щось нове, і вона ніколи не набридала мені. По-перше, ми проводили зйомки три місяці в році. Пізніше трошки додали зимових зйомок, але основний період припадав на травень, червень та липень. Ми працюємо над двома сезонами одночасно, а через рік знову повертаємося до зйомок. Тобто в нас навіть є час за ними сумувати. Під час роботи, звісно, було непросто, особливо коли моє місце зйомок — це магазин.
Протягом 5 або навіть 9 днів поспіль ти проводиш у магазині, зранку до вечора залишаючись у кадрі, і це, безумовно, найскладніша частина роботи. Коли ж актори не знімають на своїх локаціях, вони мають можливість відпочити. Тому не можу стверджувати, що ми завжди були втомлені. Особисто для мене це був час, коли я пережила багато змін: двічі вагітніла, народжувала і водночас грала. Це був захоплюючий та веселий досвід. У нас була чудова компанія, талановитий акторський склад, ми постійно жартували, ніколи не сварилися на знімальному майданчику, і атмосфера завжди була дуже позитивною.
Ірина Сопонару зазначила, що перед початком масштабного вторгнення була в розробці ідея для продовження фільму "Полтава".
Розпочалися зйомки! Ірина ще не мала свого першого знімального дня, а я вже взяв участь у зйомках разом із Сашком Теренчуком. Схоже, що Юра Ткач також був залучений у той момент.
- Чи можна тепер відновити зйомки?
Не можу точно сказати, чому продюсери не піднімають цю тему, хоча варто було б... Наш серіал має потенціал для тривалого існування, адже його можна знімати навіть у старості, і ми всі будемо старіти, а він залишиться веселим і цікавим. Проте, подібних пропозицій поки що не надходило, і, вважаю, що навряд чи з'являться.
- Якби були такі пропозиції, ви б погодились?
Залежно від того, хто готовий зі мною поспілкуватися і на яких засадах. Проте сам контент вражаючий.
Саліванчк і її нащадки (зображення надане акторкою)
- Поговоримо про особисте. У лютому цього року ви казали про стосунки, а нині ваше серце вільне?
- Вільне.
Який чоловік вам хотілося б мати поруч?
Справжній чоловік. Той, хто не боїться потужних жінок. Той, хто здатен побачити в мені не лише ту силу, з якою я щодня виходжу в світ. Адже у мене немає іншого вибору — я сама виховую двох дітей і несу відповідальність за все. Я можу і цвях забити, і колесо полагодити, і смачні котлети приготувати, і ще заробити гроші. Мені потрібен той, хто зрозуміє, що за моєю силою ховається ніжна душа.
Той, хто не злякається зробити перший крок. Я усвідомлюю, що багато хто звертає увагу на мою зовнішність і вважає мене привабливою, але цього недостатньо. Необхідно відчувати справжні емоції і любити. І хоча б спробувати підійти ближче, щоб пізнати мене на глибшому рівні. Адже Instagram-сторінка не завжди відображає реальну особистість за кадром.
Чи можна знайти вас у соціальних мережах?
- Звичайно можливо. Просто треба спілкуватись, треба писати, наважитися. Чоловіки бояться. Вони завжди були слабкими, якщо чесно, мало було сильних, а зараз ще менше. Багато хто воює, багато хто ховається, інші одружені. Одруженим мені не треба писати, це точно. Я ніколи не зруйную нічию сім'ю.
Багато людей мені казали: "Анна, ви занадто сильна, ви не можете знайти чоловіка, бо у вас яйця більше, ніж у багатьох чоловіків". Мене це трошечки образило. Тобто ви думаєте, що немає людей, які зможуть зі мною поспілкуватися і зрозуміти, що я не те щоб суперсильна, а зовсім несильна? Я просто роблю те, що робить багато інших жінок. Діти, побут, гроші - все на мені. І таких дуже багато.
Чоловіків, готових прийняти сильну жінку з двома дітьми, набагато менше. Я не переживаю через те, що маю двох дітей, і не відчуваю тривоги через те, що залишилася одна. Проте, як і будь-яка жінка, я щиро прагну отримати обійми і теплоту.
- Розкажіть про ваших синів. Які головні принципи у вихованні використовуєте?
- Є такий вираз - батогом і пряником. Я і добра, і зла одночасно. Бо граю роль і поганого поліцейського, і доброго. Тому не можу сказати, що в мене про вседозволеність. Підняти руку - ніколи не підійму, підняти голос - на жаль, доводиться. Я дуже цього не люблю. Постійно їм потім кажу, що я терпіти себе не можу за те, що кричу. Я себе дратую в цьому стані, коли мене до нього доводять.
Але так, в принципі, в мене, як кожна мама може сказати, найкращі сини. Вони мене обожнюють, я обожнюю їх, все роблю для того, щоб вони були щасливими.
Чи задумувалися ви, якими вони можуть стати в майбутньому?
Я не бажаю втручатися в їхній вибір професії. Хочу, щоб вони визначалися самостійно, без жодного тиску з мого боку. Чітко розумію, що не хотіла б, аби вони стали акторами, але якщо це їхня мрія, я не стану їм у цьому заважати. Мій старший син має справжню пристрасть до математики, він просто талановитий у цій сфері. Що стосується молодшого, то поки важко щось сказати, адже йому всього п'ять років. Він наразі мріє стати президентом, адже обожнює керувати і є дуже серйозним хлопчиком.
Мені б хотілося, щоб хоча б один з них обрав професію лікаря, адже я завжди мріяла про шлюб з медиком. Для мене це надзвичайно шанована та важлива спеціальність, адже вона пов'язана з порятунком життів. Але якщо цього не станеться, то й не страшно.
Саліванчук поділилася своїм досвідом виховання синів (фото надане акторкою).
Як старший син сприймає популярність своєї мами? Коли шанувальники підходять, щоб сфотографуватися чи отримати автограф, чи подобається дітям, що їхня мама на слуху?
- Кажу чесно, коли старший був маленьким, то дуже цього не любив, навіть плакав, коли мене забирають від нього. От ми йдемо на якусь казку новорічну і всі зі мною фоткаються. Навіть більше, аніж з акторами, які грають у цій казці. Він плакав, забирав мене, не хотів. Зараз, коли він вже переріс цей момент, спокійно на це реагує. Він не хизується цим, багато його однокласників дуже сильно люблять мене, а він взагалі про це ніколи не говорить. Син взагалі не дивиться фільми чи серіали зі мною. Для нього я мама і це моя професія. А от молодший вже краще на це реагує.
- Зараз, на тлі проблем зі світлом та обстрілами, не було думок вивезти дітей у безпечне місце?
Такі роздуми повинні були з'явитися на самому початку конфлікту, адже якщо я не покидала країну за ці чотири роки, то навряд чи зроблю це зараз. Виявляється, я справжній патріот своєї батьківщини, хоча до початку повномасштабної війни навіть не усвідомлювала цього.
Для мене це сприймається як певного роду зрада. Я нікого не засуджую, але особисто не змогла б залишити своє місце. Моє життя тут, я хочу відчувати все, що відбувається навколо. Ми живемо на 24-му поверсі, і я не спускаюся в укриття. Я щиро люблю своїх дітей і вірю, що ми будемо жити довго і все обов'язково налагодиться. Завжди залишаюся оптимісткою. Єдине, що я зробила, – це придбала інвертор і встановила батарею. Зараз, коли немає електроенергії, в нас вона є, і всі задоволені. А ще у нас газова плита, яка готує котлети та сирники для моїх дітей.
- Ви вже казали про це дуже непростий виклик. Розкажіть більш детально, як жінці, яка працює, балансувати між роллю мами працюючою та мами люблячою, турботливою, знаходити на все час?
Дозвольте мені висловити думку, яка може стосуватися багатьох домогосподарок: коли мама працює, вона стає значно більш люблячою. Якщо ж мама постійно займається домашніми справами, це може призвести до справжнього виснаження, адже бути домогосподаркою насправді виявляється значно складніше, ніж поєднувати роботу з материнством. На роботі я часто відчуваю себе відпочилою і щасливою. А от коли цілими днями перебуваю вдома, займаючись прибиранням, приготуванням їжі, пранням і прасуванням, це стає справжнім випробуванням. Коли я активна на роботі, я повертаюся додому в хорошому настрої і маю набагато більше енергії, щоб приділити увагу своїм дітям. Натомість, під час творчого застою, я часто відчуваю брак сил для спілкування з ними.
- Зараз на хвилі хайпу "Холостяк". А ви могли б уявити себе головною героїнею нового сезону "Холостячки"?
Просто. Без жодних сумнівів. Єдина складність полягає в тому, що це, напевно, після війни, адже сьогодні знайти 24 дорослих чоловіків вкрай важко. Війна вносить свої корективи. Що стосується дівчат, то тут ситуація трохи легша — знайти 24 молодих і привабливих дівчат не так складно. Але оскільки мені вже 40 років, то я шукаю чоловіків старших за 40, і це, безумовно, ускладнює завдання.
Саліванчук розповіла, чи прийняла б пропозицію стати новою "Холостячкою" (фото надане акторкою)
- Як вам, до речі, Тарас Цимбалюк в ролі "Холостяка", адже ви з ним працювали в театрі, на сцені?
Так, ми працюємо разом і підтримуємо один одного. Що можу сказати? Це абсолютно новий етап у його житті, а також у кар'єрі. Це не просто програма, це зовсім інший формат. Ми звикли виконувати ролі, що були вивчені за сценарієм, але тут потрібно постійно імпровізувати. Він вирішив спробувати, не став відмовлятися, чому б і ні? Можливо, саме тут він зустріне свою долю — хто знає? Адже дівчат там справді багато привабливих.
Давайте обговоримо тему краси. Ви самостійно створюєте свої образи, чи можливо у вас є стиліст?
- Моїм стилістом з дитинства була моя мама. Вона була третьою донькою в сім'ї і завжди носила одяг своїх сестер. Тому вона в принципі у мене шопоголік, я завжди сміюся, але вона без цього не може. А я, наприклад, терпіти не можу купувати одяг - вона ж обожнює. В неї дуже гарний смак, вона і зараз виглядає дуже молодо, стильно одягається.
- Як щодо секретів, чи є у вас обов'язкові доглядові ритуали?
Звісно! Дівчинці вже виповнилося 40 років. У 30 це ще не було актуально, але тепер стало важливим. Щоранку і щовечора я обов'язково використовую п’ять засобів для догляду за собою. Кожні два дні я роблю маски, використовую патчі, відвідую косметологів і роблю уколи краси (але без хірургічного втручання, лише вітамінні препарати). Також я маю кілька домашніх масок для волосся, які роблю сама. Жоден шампунь чи дорога маска не зможе зрівнятися з моєю улюбленою: змішавши яйця, мед та оливкову олію, наносячи цю суміш на волосся, я отримую неймовірний результат!
Не шкодую витрачати гроші на косметичні засоби. У 30 років я вважала, що важливіше придбати нову сукню, ніж інвестувати в якісний крем. Тепер же я віддам перевагу дорогому крему замість нової сукні.
А що скажете про свою фізичну форму? Як часто ви тренуєтеся?
Коли мій графік не настільки напружений, як тепер, я намагаюся тренуватися 4-5 разів на тиждень. Зараз же вдається лише один раз на тиждень. Але спорт для мене завжди важливий! І, звичайно, правильне харчування. Я завжди беру з собою на репетиції контейнер з їжею: варені яйця, гречка - все, як і має бути. Проте я не з тих, хто відмовляє собі в задоволеннях. Якщо хочеться "Макдональдс" або шоколадку, я дозволяю собі це.
Саліванчук поділилася своїм уявленням про ідеального чоловіка (фото надане акторкою).
- Зараз, на тлі всіх скандалів, зокрема корупційних, часто можна побачити, що фани хочуть бачити позицію та думки зірок. Відомі артисти мають реагувати на всі події у своїх соцмережах?
- Я не можу сказати, мають чи не мають. Якщо хоче людина, то робить, якщо не хоче - не робить. Ніхто нічого не мусить, тільки за бажанням. Єдине, що ми мусимо, це бути щасливими. Якщо комусь хочеться висловлювати свою думку щодо політики, щодо проблем в країні, будь ласка. Я, наприклад, втомилась вже від якихось таких речей. Коли якийсь великий обстріл, то звичайно я висвітлюю це для того, щоб інші країни могли це бачити. На жаль, для нас вже звично, що постійно щось стається, кожного божого дня, то я вже навіть цього не роблю. В усіх є Telegram-канали, вже навіть не хочеться зас*рати, вибачте, стрічку цими новинами, тому що і так всі це знають.
Я вже трохи втомилася від цього, адже у кожної людини є свої негаразди. Іноді це справді переходить межі. Схоже, що життя зникає. У мене є ще двоє дітей і своє власне життя, яке я прагну прожити, адже не знаю, що принесе завтрашній день. Я хочу жити тут і зараз. Чим можу – тим і допомагаю. Не люблю вихвалятися своїми досягненнями, адже це для мене звучить як виправдання. Хоча чимало людей вважають за потрібне демонструвати свої дії, щоб уникнути критики. Слава Богу, мені це не загрожує. Я живу досить спокійно і тихо, без хейтерів.
- Якщо все ж знаходяться юзери, які пишуть щось погане - блокуєте?
- Блокую таких людей. Зазвичай мені пишуть щось на кшталт "скільки можна оголене тіло показувати", або якісь хлопці присилають свої інтимні фото. Звичайно, я це блокую, мені таке нецікаво. Якщо я цих людей бішу, то чого ж ви самі від мене не відписуєтесь? Відпишіться і не дивіться на мене, будь ласка. Я просто полегшую їхнє життя. Якщо їм не подобається, я звільняю їх від себе.
Саліванчук поділилася цінною порадою для всіх жінок (фото: прес-служба актриси)
На завершення, чому б не відвідати спектакль "MILF"?
Ми прагнемо донести до всіх жінок важливу істину: щоб розпочати зміни в житті, потрібно лише бажання. У цьому світі ти єдина для себе, і твоя присутність - це те, що триватиме завжди. Ніхто інший не зможе зробити тебе щасливою, окрім тебе самої. Дуже важливо, щоб жінки та чоловіки не зраджували себе, навчалися управляти своїми думками, адже саме думки формують наші емоції, а емоції створюють наш внутрішній стан. У цій виставі представлені емоції, які в повній мірі відображають всі грані моєї героїні на ім'я Зоя.
Хотілося б наголосити, що сенс існування не полягає лише в досягненні всіх запланованих цілей чи у мрійливому існуванні, а в умінні насолоджуватися кожним моментом. Важливо наповнювати своє життя любов'ю, отримувати задоволення від кожного дня, навіть коли життя підносить нам складні ситуації. Найбільша перемога полягає у здоланні негативного мислення. Все, що трапляється з нами, не є покаранням чи випробуванням, як ми іноді вважаємо. Це можливість для саморозуміння, щоб виявити свою силу, таланти та справжню природу.
"Вистава 'MILF' присвячена важливості самопізнання, розкриття власної сутності та прийняття себе. Головний посил мого життя та цього спектаклю полягає в тому, що в нашому житті є лише два дні, коли ми не можемо вплинути на події - це вчора і завтра. А сьогодні необхідно діяти."
#Українці #Збройні сили України #Роздрібний магазин #Україна #РБК-Україна #Психолог. #Росія #Телевізійні серіали #Театр #Серіал #Президент (державна посада) #Продюсер #Волосся #Полон #Саліванчук Ганна Валеріївна #Одного разу під Полтавою #Українська антитерористична операція #Полтава #Поділ #Продуктивність #Богдан Бенюк #Яйце #Інстинкт #Гонорар #Сопонару Ірина Георгіївна #Макдональдс #Комбінована компанія #Крем #Луїджі Піранделло #Ляльки
