Медіа – це єдиний контекст: чому наше існування неможливе без інформаційного потоку. Марта Наумова в подкасті "Медіуми".

У цьому випуску ми обговоримо, яким чином можна інтегрувати медіаграмотність у державну політику, а також чому онуки можуть стати найефективнішими наставниками для своїх бабусь і дідусів.

У сучасному суспільстві неможливо уявити своє існування без медіа. Яким чином медіа впливають на наше сприйняття, поведінку і уявлення про навколишню реальність? Чому медіаграмотність сьогодні стала не лише корисною навичкою, а й критично важливим аспектом виживання? Про це дискутували ведучі подкасту "Медіуми" Наталя Соколенко та Вадим Міський з Мартою Наумовою, кандидатом соціологічних наук, доцентом, старшою науковою співробітницею Інституту соціології НАН України, а також кураторкою річного дослідження "Індекс медіаграмотності української аудиторії" від громадської організації "Детектор медіа".

А також про медіавплив, рівень критичності українців до контенту, споживання інформації під час війни, довіру до телемарафону, зростання ролі телеграм-каналів і виклики, які містить штучний інтелект.

"Ми не є присутніми як істоти поза межами медіа-середовища."

04:04 Які компоненти формують медіаграмотність індивіда в сучасному суспільстві?

05:50 "У цьому році ми додали нові показники, пов’язані з штучним інтелектом."

07:45 "На самому початку вторгнення українці стали більш чутливими до перекручених інформаційних матеріалів".

15:10 "Категорія 65+ -- складно досяжна цільова аудиторія. Уся надія -- на дітей";

"Ніколи не буде зайвим знання медіаграмотності."

19:10 "Штучний інтелект створює для нас ряд нових викликів.".

"Ми не можемо бути окремими від медіа-середовища."

Вадим Міський: Мене цікавить, чи реально сьогодні існувати, уникаючи медійного впливу? Якою мірою медіа формують наше життя? Після цього ми перейдемо до теми медіаграмотності, але це вже другорядне питання. Найважливіше – зрозуміти, який вплив мають медіа, адже це визначає, чи варто розвивати ці навички, чи ні.

Марта Наумова: Я почну з радикальної тези. Вважаю, що ми не можемо існувати як особистості без медіа, без медійного середовища. Все, що ми відчуваємо і мислимо, а також наші оцінки та споживання контенту в різних сферах — будь то маркетинг чи політичні комунікації — безпосередньо залежать від медійного впливу. Уся наша уява про реальність та світ формується через медіа. Задумайтеся: навіть якщо ви вважаєте, що спілкування між людьми є основним способом комунікації, насправді учасники цих розмов також підпадають під вплив медіа. Адже саме медіа передають нам цінності, моральні орієнтири та різноманітні практики, як культурні, так і професійні. Я б стверджувала, що наше існування поза медіа неможливе. І, можливо, єдина справжня матриця, яка має ключове значення, — це медійна матриця, а ми — лише істоти, що живлять її.

Наталка Соколенко: Як колись стверджували, неможливо жити в суспільстві, будучи від нього відокремленим. У наш час, однак, бути поза медіа просто неможливо. Тому питання медіаграмотності, а також етики поведінки і принципів гармонійного життя у медіапейзаже, вимагають знань про медіагігієну та інші необхідні навички.

З чого складається медіаграмотність людини у сучасному світі

Вадим Міський: Яка ж суть медіаграмотності? Оскільки ви займаєтеся дослідженням під назвою "Індекс медіаграмотності", це свідчить про можливість систематичного підходу до оцінки цього поняття, аналізуючи його на складові. Які елементи формують медіаграмотність сучасної людини в нинішньому світі?

Марта Наумова: Разом з командою "Детектора медіа" ми створили модель для оцінки медіаграмотності серед різних груп населення. Наша увага була зосереджена на дорослому контингенті, починаючи з 16 років. Які аспекти ми враховували? Ми використовували різноманітні джерела інформації, спиралися на наш власний досвід, провели якісні дослідження серед українців, валідизували наш метод, і в результаті залишилися з чотирма субіндексами медіаграмотності.

Перший субіндекс стосується сприйняття медіа: які думки у людей виникають щодо медіа, яким чином вони оцінюють український медіапейзаж, наскільки їм зрозуміла роль медіа в суспільстві, а також як медіа впливають на їхню свідомість. Чи усвідомлюють вони, яким чином медіа регулюються в нашій країні? Це можна охарактеризувати як загальну світоглядну позицію стосовно медіа.

Другий набір індикаторів стосується індексу споживання медіа: як часто та інтенсивно особа взаємодіє з медіаконтентом, що охоплює суспільно-політичні новини. Які саме джерела вона обирає для отримання інформації? Чи є у неї різноманітні джерела? Наскільки свідомо вона підходить до вибору цих джерел? Які основні причини, наприклад, впливають на її рішення щодо використання певних джерел? Якщо говорити загалом про медіаканали, то це може бути телебачення, радіо або інтернет. Ще одним важливим показником у цьому підрозділі є ступінь цифрової активності особи: скільки пристроїв вона використовує. Чи включає це смартфони, комп'ютери, або ж обмежується, скажімо, лише телебаченням чи радіо?

"У цьому році ми додали нові показники, що пов'язані з штучним інтелектом."

Третій компонент полягає в цифровій грамотності: наскільки комфортно людина почувається у віртуальному середовищі, як вона здатна створювати власний контент і взаємодіяти в мережі. Також ми врахували деякі важливі когнітивні аспекти, такі як здатність розпізнавати ботів, знання про cookie-файли. І наскільки для неї важливі питання не тільки цифрової гігієни, а й захисту особистих даних та безпеки в інтернеті. Чи використовує вона різноманітні інструменти для запобігання кібератакам. Цього року ми також додали до цього субіндексу нові показники, пов'язані зі штучним інтелектом, і результати виявилися справді цікавими.

І останній елемент у медіаграмотності, блок індикаторів -- це чутливість до спотвореного медіаконтенту. Це, мабуть, найголовніший елемент: наскільки людина відчуває правдивість медіаконтенту, наскільки вона фільтрує те, що споживає, як вона відчуває, що тут може бути фейкова інформація або дезінформація. І взагалі -- чи чула вона про джинсу, дезінформацію, про різні рівні маніпулятивного контенту?

Як ми працювали з цією ідеєю? Для кожного з блоків було створено кілька індикаторів, які в загальному коливаються від 41 до 45, залежно від етапу дослідження. Ми формулюємо прямі запитання, що нагадують тестові, які є достатньо об'єктивними. Ми усвідомлюємо, що респонденти можуть змішувати свої бажання з реальністю, проте наш індекс надійний, що підтверджується результатами п'яти етапів дослідження.

В результаті ми можемо спостерігати тенденції в споживанні медіа серед українців: скільки з них свідомо вибирають інформацію, а скільки залишаються в невіданні. Ці зміни вражають — за п’ять років вони дійсно стали помітними.

"На старті вторгнення українці стали більш чутливими до викривленої інформації."

Марта Наумова: За останні три роки українці зробили значний прогрес у медіаграмотності. Аналізуючи результати, можна помітити, що на початку війни спостерігалося суттєве зростання чутливості населення до неправдивого контенту. Наші дослідження показали, що в перші два-три місяці конфлікту люди майже не відходили від своїх гаджетів, постійно отримуючи інформацію та залишаючись у мережі. Однак з часом, оскільки інформація виявилася емоційно важкою, люди почали ретельніше підходити до вибору джерел. Це призвело до усвідомлення того, що не вся інформація про війну є правдивою: існує багато дезінформації та викривлень реальності. Додатково, сильний емоційний тягар змусив людей зменшити споживання новин і зосередитися лише на тих джерелах, яким вони довіряють і які вважають достовірними та адекватними.

Слід зазначити, що результати нашого дослідження свідчать про те, що українці навчилися розпізнавати не лише відверті фейки та дезінформацію, а й виявляти маніпуляції. Вони звертають увагу на тональність тексту, відсутність авторства, відсутність посилань на джерела, а також на те, наскільки заголовки є клікбейтними. Якщо говорити про конкретні цифри, то в 2021 році лише 45% українців мали високий або вищий за середній рівень медіаграмотності. Натомість у 2024 році цей показник зріс майже втроє: 54% мають індекс вище середнього, а 27% – дуже високий. Мова йде про індекс розуміння інформації.

Ситуація з індексом використання є аналогічною. Люди все більше звертаються до різних комунікаційних платформ — таких як Telegram, онлайн-ресурси та YouTube — і поступово відходять від традиційного телебачення.

Щодо чутливості до спотвореного контенту -- цей індекс зростає останні три роки. І починаючи з 2022 року кількість тих, хто може вирізняти й відчувати спотворений контент, складає 65%. Скажу, що у 2021 році, до початку війни -- лише 55%. Якщо говорити про загальний індекс, то він також зростає.

"28% українців використовують штучний інтелект."

Наталя Соколенко: Чи є штучний інтелект саме тим спотвореним контентом? Або ви інтегрували штучний інтелект і вимірювали щось інше?

Марта Наумова: Ми ввели штучний інтелект як окрему категорію питань. Зокрема, ми визначили чотири основні індикатори, які стосуються використання штучного інтелекту: хто і для яких цілей його використовує, а також чи вважають користувачі цей винахід шкідливим. Крім того, ми розглянули різні практики, пов'язані з штучним інтелектом. В результаті, ми дізналися, що 28% українців вже використовують штучний інтелект, що стало для нас несподіванкою. Більшість користувачів - це молоді люди до 40 років, хоча серед старших вікових груп також є свої прихильники цього технологічного досягнення.

"Україна є надзвичайно цифровою країною."

Вадим Міський: Як люди усвідомлюють маніпуляції, зокрема під час війни. Складно не помітити, що враження про маніпуляції часто пов'язане лише з країною-агресором. Проте, українці також можуть активно "рафінувати" інформацію для власних потреб. По-перше, це проявляється в самоцензурі. По-друге, існують інформаційні формати, які запускаються владою і пропонують дуже відполіровану, привабливу картину, не відображаючи всіх відтінків, що присутні в сьогоднішньому інформаційному полі. Зокрема, мова йде про телемарафони. Вражаюче спостерігати, як за роками змінюється довіра до цього формату. Наприклад, у 2022 році 45% респондентів позитивно ставилися до марафону, а в 2024-му цей показник знизився до 17%. Це свідчить про те, що число людей, які позитивно оцінюють телемарафон, зменшилось утричі. Більше того, три чверті українців зазначають, що через брак різноманітних точок зору в марафоні їм доводиться шукати інформацію в інших джерелах. А якщо звернутися до найпопулярніших джерел, то це, безумовно, телеграм-канали. Які ж зміни відбуваються у споживанні медіа? Наприклад, в Німеччині газети все ще користуються популярністю, тоді як в Україні важко знайти людину, яка читає друковану пресу.

Марта Наумова: Я б сказала, що Україна -- дуже цифрова держава. Дуже цифрова. І за останні п'ять років кількість тих, хто отримує інформацію суспільно-політичного характеру (я впевнена, не тільки) з медіаджерел в інтернеті, підвищилась на 20%. А що стосується месенджерів -- кількість зросла втричі.

Я навожу конкретні дані за 2024 рік. Соціальні мережі, включаючи Facebook, YouTube та Instagram, стали головними джерелами інформації з суспільно-політичних питань для 70% українців. Для порівняння, у 2020 році цей показник становив 50%.

"Якби не було війни, ми спостерігали б за тим самим."

Марта Наумова: Що стосується використання месенджерів, то наразі 62% українців віддають перевагу телеграм-каналам для отримання новин. У 2020 році цей показник становив лише 19%. Я певна, що це явище зумовлене не лише політичною ситуацією в країні, що зумовлена війною, але й безперервним розвитком технологій. Вважаю, що навіть без війни та в іншому культурному й соціальному контексті ми б спостерігали аналогічні тенденції.

Хочу, до речі, додати до того, що сказав Вадим: при тому, що кількість тих, хто споживає інформацію з телемарафону становить 21% -- попри це українці толерують такий формат. Вони можуть отримувати інформацію з інших джерел -- і це охоче роблять, попри те, що інформація в телеграмі й у соціальних мережах публікується на каналах, які не мають окремої редакційної політики й не є класичними редакційними медіа.

Але можна жахатися й думати про те, що ми просто несемося в напрямку несвідомого споживання медіа, така ситуація дисциплінує. Вона залишає можливість українцям -- і водночас вимагає -- більш свідомого споживання медіа і відчуття того, що є істиною, на яку можна спиратися, що є правдою, а що є відвертим фейком чи дезінформацією.

"Категорія 65+ -- складно досяжна цільова аудиторія. Уся надія -- на дітей"

Наталія Соколенко: Ми нещодавно обговорювали, що державі варто приділити більше уваги і активно співпрацювати з вразливими категоріями населення. Чи спостерігаються якісь зміни в цьому напрямку? Чи робиться щось для підвищення медіаграмотності наших пенсіонерів? Вони, як і інші вікові та соціальні групи, стають мішенню для агресора.

У ефірі "Українського радіо" я піднімала питання вербування молоді через соціальні мережі. Це дійсно серйозна проблема. Проте, представник поліції зазначив, що з моменту, як вони почали співпрацювати зі школами, спостерігається зниження випадків успішного вербування підлітків для російських агентів. Водночас, значно зросла кількість звернень від самих підлітків до поліції з інформацією про спроби вербування. Це свідчить про ефективність інформаційних кампаній.

Марта Наумова: Це дійсно чудово. Хочу підкреслити, що з віковою категорією 65+ необхідно активно працювати. Однак це досить складна та важкодоступна цільова група. Багато проєктів у медіа-сфері, які спрямовані на підвищення медіаграмотності та усвідомленого споживання інформації, зазвичай орієнтовані на молодь, оскільки це легше реалізувати. Або ж ці ініціативи адресовані фахівцям у специфічних галузях, таких як освіта, державне управління або медіа. Що стосується людей похилого віку, тут ситуація ускладнюється. Я вважаю, що велика надія лежить на наших дітях.

Наталя Соколенко: Що вони принесуть це додому?

Марта Наумова: Принесуть додому і навчать. Може, це теж певний шлях. Кампанія, яка орієнтована на людей середнього віку й молодь, яка просто закликає їх частіше спілкуватися з бабусями, дідусями, батьками.

Наталя Соколенко: Так, але потрібна ця кампанія. Я щось її поки що не спостерігаю.

Марта Наумова: Я теж нічого такого не бачила, але це непогана ідея, мені здається.

"Медіаграмотності забагато не буває ніколи"

Наталя Соколенко: Отже, які ключові висновки можна зробити з цієї хвилі досліджень у сфері медіаграмотності? Які рекомендації можна надати державним органам, які володіють необхідними ресурсами та інфраструктурою для реалізації програм, спрямованих на підвищення медіаграмотності серед різних соціальних та вікових груп?

Марта Наумова: Я б зазначила, що можливості та ресурси існують, але часом фінансування виявляється недостатнім. В сучасних шкільних програмах медіаграмотність присутня на всіх рівнях освіти — це охоплює різні предмети та вікові групи. Проте, ніколи не буде зайвим поглиблене вивчення медіаграмотності. Необхідно продовжувати над цим працювати. Технології змінюються безперервно — буквально з кожною хвилиною — і ми просто не встигаємо за цими змінами. Навіть соціологи іноді не встигають концептуалізувати й досліджувати нові явища, до яких ми приєднуємося.

Наприклад, те, що відбулося за останні п'ять -- десять років в Україні, коли йдеться про новітні медіа, про цифрові технології, які просто змінюють нашу антропологію. Ми ж не випускаємо вже гаджети з рук. Ми налаштовані на те, щоб споживати кліповий контент, перемикатися з одного додатка на інший. І це змінює нашу певну сутність як Homo sapiens. Я не побоюся цього слова.

Коли йдеться про державні стратегії, важливо не лише зосереджуватися на дітях і молоді, але й залучати ключові професійні групи, від яких залежить рівень медіаграмотності в суспільстві. Серед них можна виділити освітян, представників державних структур та медійників. Наші дослідження показують, що працівники медіа різних напрямків та регіонів, які безпосередньо створюють контент, є найбільш обізнаними у сфері медіаграмотності в Україні. Це викликає позитивні емоції.

"Штучний інтелект створює для нас ряд нових викликів."

Наталія Соколенко: Який найбільший виклик у сфері медіаграмотності наразі постає перед Україною і українським суспільством? Можливо, це пов'язано з загрозами, які несе штучний інтелект? Або ж є інші питання, на вашу думку, які потребують уваги?

Марта Наумова: Я не вбачаю в цьому особливих загроз. Не думаю, що варто оцінювати цю ситуацію з точки зору цінностей. Це просто є реальністю, і важливо зрозуміти, як ми можемо це використовувати. Штучний інтелект ставить перед нами певні виклики. Особливо, коли йдеться про контент, який дуже нагадує справжній — наприклад, відео, які на перший погляд важко відрізнити від автентичних зображень. З таким контентом потрібно бути обережними, адже люди повинні усвідомлювати можливість зустрічі з подібною інформацією в інтернеті.

Я думаю, що загрозою все ж таки є, можливо, наша національна емоційність, коли цей вир емоцій після якоїсь події просто захоплює нас, і ми споживаємо контент, пов'язаний із цією темою, абсолютно несвідомо. Ми не можемо дистанціюватися і подивитися на те, хто пропонує цей матеріал, чи є інша точка зору, чи є першоджерело, взагалі -- звідки це все з'явилось. Тому що, можливо, це просто "висмоктано з пальця", це абсолютна вигадка, це така глобальна дезінформація. Тобто виклик -- це гігантська кількість матеріалів, які чіпляють нас за якісь слабкі місця, за те, чого нам бракує в емоційному сенсі.

Нагадаємо, в попередніх випусках подкасту "Медіуми" говорили з Іриною Славінською про силу книжки в часи війни, культурний опір і про те, як читання стає жестом свободи, Сергієм Міхальковим про телеграм-канали, які під час "шахедних" атак маніпулюють емоціями й перетворюють тривогу на прибутки, Юрієм Табаченком про те, як відзначити сторіччя мовника так, щоб про нього говорила вся країна. Тетяною Трощинською та Данилом Мокриком про те, чи варто публікувати смерть у медіа, Оленою Тараненко про те, як захистити себе від медіатравми, Оксаною Полулях про штучний інтелект, що створює нову реальність, Денисом Зеленовим про роботу соцмереж "24 каналу" і штучний інтелект, Дмитром Литвином про "Укрінформ", "УП", телемарафон та "офреки" для журналістів, Крістіною Гаврилюк із Мінцифри про те, чи здатні DMA і DSA змінити правила гри на європейському ринку цифрових послуг, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним та інші ідеї Pedan buro, Катериною Котвіцькою з Megogo Audio про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення.