"Юля, тебе обманюють, як мале кошеня!" - застерігав я Тимошенко щодо "широкої угоди" з Януковичем.
Це висловлювання Сергія Соболєва, одного з давніх прихильників лідерки партії "Батьківщина".
Він знаходиться поруч із Тимошенко вже близько 20 років, а знайомий з нею фактично всі 30.
"Так, вона колись нагадувала олігарха: за своїм багатством і впливом, просто в той час у неї не було телебачення," - згадує він про неї з 1997 року.
Політичні дороги Соболєва та Тимошенко остаточно переплелися у 2006 році, коли, відчувши розчарування від дій президента Ющенка, він вирішив підтримати головну суперницю тодішнього президента.
"Я виконував обов'язки офіційного представника Ющенка у Верховній Раді, але протягом кількох місяців не міг потрапити до нього на прийом, оскільки його кабінет постійно був зайнятий Фірташем і Ахметовим!" - з емоціями згадує ті дні Соболєв.
Він вважає, що втрачене можливість провести швидкі та ефективні реформи в Україні під час президентства Ющенка є однією з найбільших помилок українських політиків за весь період Незалежності.
Що ж до помилок Тимошенко і "Батьківщини", то, як не дивно, Соболєв їх не заперечує. Наприклад, визнає, що вона та її політсила особисто відповідальні за те, що привели у велику політику таких людей, як Королевську, Олійника чи Портнова.
Цілком імовірно, що самий останній, як вважає Соболєв, міг спонукати Тимошенко до співпраці з Януковичем.
Про можливість створення такого союзу, як додає сьогодні Соболєв, свого часу навіть серйозно говорили на фракції.
* Чим усе завершилось?
Чому деякі представники БЮТ згодом все ж таки перейшли до "Партії регіонів", ставши таким чином "тушками"?
Чому ж дещо згодом представники "Батьківщини" регулярно з'являлися на каналах Медведчука, а сама Тимошенко тепло обнімалася з ним у парламентських стінах?
Про це і не тільки Сергій Соболєв розповів у великому інтерв'ю для проєкту BBC News Україна "Портрет Середи".
Ось скорочена версія діалогу. Повну версію інтерв'ю можна переглянути за цим посиланням:
ВВС: Сім скликань Верховної Ради Сергій Соболєв - народний депутат. З одного боку це - певний рекорд, а з іншого - мабуть, і певне своєрідне прокляття, бо деякі депутати і одне скликання всидіти не можуть. Ви не втомилися за стільки років бути під куполом на Грушевського, 5?
С.С.: Це скликання дійсно затягнулося і для багатьох справді стало фактично випробуванням: оновлення влади не відбувається, а коли ти ще й в опозиції, то це взагалі.
В цілому, всі наші скликання мали свої унікальні риси, оскільки лише два з них були повноцінними.
Якщо ж говорти про якість, то, мені здається, перше і друге скликання виявились реально історичними. Вони були наповнені піднесенням та оптимізмом, адже створення держави - це завжди неймовірний процес.
ВВС: Чи відчуваєте ви зараз особисту втому?
С.С.: Мені здається, втома є від того, що є сьомий рік ось цей застій, одне і те саме..
ВВС: Ви пропустили два скликання парламенту, зокрема, коли виконували обов'язки радника прем'єра Віктора Ющенка. Пізніше ви також стали представником президента Ющенка у Верховній Раді. Якою виявилася його роль: прем'єр-міністра чи президента?
С.С.: Мені здається, що це - дві абсолютно різні особистості.
Час, коли Ющенко став на чолі уряду, був винятковим, а його команда складалася з яскравих особистостей.
У той час Віктор Андрійович, якщо тобі щось доручав, то покладався на тебе. Звісно, якщо ти щось робив не так, тебе могли звільнити, але якщо він бачив, що, не дивлячись на тиск, на шалений супротив людина робить свою справу, він тобі довіряв і давав можливість абсолютно нормально розвиватися.
У той період у парламенті налічувалося від 13 до 17 фракцій, які постійно змінювалися: розпадалися та об'єднувалися. Це були об'єднання за інтересами. Як радник прем'єра, моїм завданням було організувати так, щоб він міг зустрічатися та спілкуватися з усіма. Незалежно від того, чи це опозиція, чи більшість — це не мало значення. Головною метою було допомогти Ющенку залишатися в курсі подій.
Тому в неймовірних умовах, при таких ворогах, як Медведчук з його СДПУ (о), яка тоді була ключовою фракцією у парламенті і диктувала свої умови, яка мала доступ до президента і користалась цим, уряду Ющенка все одно вдавалося робити неймовірні речі.
Коли він разом із Іваном Плющем і Леонідом Кучмою підписав "Заяву трьох", яка стосувалася "фашистського перевороту" на фоні акції "Україна без Кучми", усі ми, радники, вирішили підійти до нього. Ми висловили своє обурення і заявили про намір подати заяви на звільнення, адже відчули, що він нас зрадив, і більше не хочемо працювати з ним. На це він швидко відреагував: навіть вийшов на Майдан, щоб поспілкуватися з людьми.
ВВС: Як це відрізнялося від періоду, коли Ющенко обійняв пост президента?
С.С.: Ще за часів його прем'єрства у команді були люди, які сприймали все як гарний бізнес, і саме вони згодом прийшли в його Офіс президента як домінуючі особи.
Особисто я був приголомшений, коли, виконуючи обов'язки представника президента у парламенті, намагався потрапити на прийом до Ющенка, щоб обговорити реалізацію його програми "10 кроків назустріч людям". Мій досвід виявився досить складним — я не міг досягти цієї зустрічі протягом місяця, двох, а то й трьох...
"Він зайнятий", "Він на нараді", - казали мені. І я потім почав з'ясовувати, що це за такі "наради", і виявив, що це: Фірташ, Ахметов. І це при тому, що Ющенко публічно розповідав, як він "поборе цю олігархію".
Врешті-решт, я зміг зв’язатися з ним і висловив свою думку: "Якщо я вам не потрібен, просто дайте знати. Бо якщо ми не розпочнемо виконання тієї справи, яку обіцяли, мені це не цікаво".
А потім настала криза. Коли я спостерігав за його конфліктом з Тимошенко, вирішив піти у відставку. Я сказав Ющенку: "Далі розбирайтеся самі, Вікторе Андрійовичу, я не бажаю нести за це відповідальність". Ось так ми й розійшлись.
ВВС: Тоді ви стали політичним соратником Юлії Тимошенко, а згодом пройшли до парламенту у складі БЮТ. Але якою була взагалі ваша перша у житті зустріч із нею? Яке враження на вас справила тоді Тимошенко?
С.С.: Це сталося в 1997 році. Я тоді був на чолі досить потужної парламентської фракції "Реформи".
Одного разу до мене підійшов колега і повідомив: "Тебе хоче зустріти одна жінка, яка щойно стала переможцем виборів".
Тоді я вже багато чув про Тимошенко і був обізнаний про деякі її суперечки, адже вона була досить популярною фігурою.
Як справжня психологиня вона підготувалась до нашої розмови: знала все, і про мою родину, і про цінності.
Я кажу: "Юля, про що будемо говорити на зустрічі?" Вона ж мені відповідає: "Мене не пускають до парламенту, хоча я отримала більше 92 відсотків підтримки."
Для розуміння ситуації: відповідно до чинних на той момент правил, голосування за депутатів повинні були здійснити не лише виборці, але й члени Верховної Ради. Врешті-решт, наша фракція в основному виступила на підтримку цього рішення.
В цілому, Тимошенко справила на мене позитивне враження: вона виглядала цілком адекватною, була приємною у спілкуванні, мала чітке уявлення про те, що відбувається навколо, і володіла значним досвідом у сфері бізнесу.
При цьому я тоді їй сказав: "Юль, я тебе не знаю, але я знаю Павла Івановича Лазаренка. І у мене для тебе лише одна порада: чим швидше ти розірвеш всі відносини із ним, тим швидше ти почнеш будувати власну кар'єру.
На це вона відповіла: "Ти усвідомлюєш, що таке Дніпропетровщина, де навіть найменші підприємства не можуть стартувати без підтримки з верхів?". Але в підсумку вона все ж завершила свої стосунки з Лазаренком, і саме в цей момент для неї почався новий етап у політичній кар'єрі — наповнений позитивом і новими можливостями.
ВВС: У 2007-му, коли ви вперше пройшли до парламенту у складі команди Тимошенко, як представник БЮТ туди ж потрапив і Андрій Портнов. Яким він тоді був?
С.С.: Він був унікальним юристом. Як юрист це був геній, людина, яка могла придумати будь-яку схему і максимально легалізувати її.
І хоч він загинув при трагічних обставинах, я все ж не можу не пригадати один момент - ключовий для Юлії Володимирівни.
Мова йде про 2010 рік, коли стало очевидним, що Янукович повністю сфальсифікував вибори: ми тоді зафіксували величезну кількість порушень.
Проте, коли ми звернулися до керівника юридичної служби центрального штабу БЮТ пана Портнова, з'ясувалося, що він вже приєднався до команди новообраного президента Януковича і зайняв посаду заступника голови його адміністрації.
BBC: Прізвище Портнова – не єдине, яке часто згадують у критиці на адресу Тимошенко. Наприклад, Наталія Королевська і Володимир Олійник також згодом опинилися у проросійських командах. Чи несе ваша політична сила, а також особисто Юлія Тимошенко, відповідальність за те, що саме ці люди стали частиною великої політики і отримали можливість діяти в цьому політичному середовищі?
С.С.: Без сумніву. Я це визнаю.
Взагалі я вважаю, що кожна політична сила повинна нести відповідальність за свої помилки. І було б добре, якби таку позицію займали всі.
Отже, безперечно, це – наша обов'язок.
ВВС: А як щодо "тушок" — депутатів БЮТ, які колись активно вступили до "Партії регіонів"?
С.С.: Це сталося через активізацію репресивного апарату влади того часу, а також через її корупційні схеми.
Невдовзі наші двоє співробітників спеціально вирушили на зустріч із представниками "регіоналів", щоб згодом продемонструвати отримані ними кошти, надати свідчення про це та довести всім іншим, що довіряти "Партії регіонів" не варто, оскільки це призведе до негативних наслідків.
На жаль, ця історія частково і про всеядність політичних лідерів, які думають, що "От він його зрадив, а мене не зрадить". Але так не буває.
ВВС: Історія, яку закидають Юлії Тимошенко і "Батьківщині" - так звана "ширка", тобто широка коаліція, з "Партією регіонів". Про існування щонайменше ідеї такого союзу свідчать, знайдені у Межигір'ї документи.
Згідно з ними Тимошенко і Янукович, нібито планували домовитись про розподіл влади аж до 2024 року та почергово обіймати у цей проміжок посади глави держави і глави уряду.
Чи запитували ви коли-небудь у Тимошенко, який це був документ, і яку відповідь ви отримали?
С.С.: Передусім, я хочу наголосити на важливості двох інших документів – Універсалу національної єдності та Меморандуму порозуміння між урядом і опозицією Віктора Ющенка, які мають підписи Януковича.
Коли прем'єр Тимошенко, маючи нестабільну більшість, що, зокрема, спиралася на підтримку "Нашої України", усвідомила, що за її спиною Ющенко уклав угоду з Януковичем, це стало справжнім шоком. Тоді Віктор Андрійович просто зрадив нашим основним принципам.
Ми почали помічати, що основні законодавчі ініціативи блокувалися Януковичем у Верховній Раді, а якщо вони й проходили далі, то Ющенко їх накладав вето, незважаючи на те, що його фракція їх підтримувала.
Після підписання Ющенком і Януковичем універсалу і меморандуму ми зрозуміли, що почалася тотальна зрада Віктора Андрійовича, що ситуація - критична.
Тоді зібрали фракцію БЮТ і повідомили: "Подивіться, тут вже явно існує змова. Надалі це перетвориться на 'двійку', що підтримає одна одну. Як нам діяти в цій ситуації?"
Один з варіантів полягав у тому, щоб ініціювати переговори з "Партією регіонів".
У ролі заступника голови фракції я в той момент чітко висловив свою думку, що такі дії абсолютно неприпустимі.
В цілому, цей документ не отримав жодного підпису. Він виявився лише одним із проєктів, які, як пізніше з'ясувалося, були надіслані нам стороною Януковича. Проте підписів ні Януковича, ні Тимошенко на цьому проєкті немає.
Проте хтось займався цими переговорами. Можливо, це був Портнов, а можливо, інша особа, точно не можу сказати.
Особисто я, разом із кількома депутатами, мав зустріч з Ахметовим, який представляв "Партію регіонів". Проте діалог не склався, і після цього я повернувся до Тимошенко та сказав: "Юля, тебе обманюють".
Після того, як Янукович оголосив про свої наміри балотуватися на пост президента, я відразу ж зателефонував їй, сказавши: "Юль, ти ж знала, що так буде!? Їх обдурять, як малих кошенят! І ось, так воно і сталося".
ВВС: Які причини того, що після 2019 року, коли Медведчук, як і Янукович, почав стикатися зі звинуваченнями у підтримці Росії в її агресивних діях проти України, партія "Батьківщина" регулярно з'являлася на його каналах, а Юлія Тимошенко відверто спілкувалася з Медведчуком у стінах парламенту?
С.С.: Слухайте, ну в сесійній залі вітаються всі. Там можна такі кадри піймати.
Ігор Гринів мав чудову фразу: "Не демонструйте, як готуються котлети і як формується політика. Адже котлети можуть не сподобатися, а за політиками все ж голосуватимуть".
Щодо візитів на його канали, то на самому початку нашу фракцію зібрали і сказали: "Давайте уникати цього". Але я відповів, що все одно буду це робити, адже важливо не те, куди ти йдеш, а що ти там представляєш.
Ви помітили, що я творив на цих каналах? Я там змусив усіх просто закипіти від емоцій.
Отже, я готовий відвідувати будь-які платформи. Адже саме в цьому полягає суть роботи політика.
ВВС: Чи не думаєте ви, що ваші візити на проросійські телеканали в Україні фактично узаконили їхні дії, які спрямовані на дестабілізацію ситуації?
С.С.: Чому ж ми вирішили її легалізувати?
Я, навпаки, чітко і переконливо відстоював проукраїнську точку зору, заплющуючи роти проросійським промовцям, роблячи це на основі аргументів.
До речі, пізніше я натрапив на відгуки про свої виступи в тому місці, і виявилося, що багато людей були дуже задоволені тим, як я вміло ставив на місце тих моральних нікчем.
ВВС: А Юлія Тимошенко не була проти ваших походів туди?
С.С.: Я вже підкреслював, що на засіданні фракції нам радили утриматися від участі, але я відразу висловив свою позицію, що все ж планую піти.
ВВС: Тобто ви можете сказати Тимошенко "Ні"?
С.С.: Усе визначається особистістю. Якщо хтось обирає йти за течією, угоджувати чи принижуватися, то я не з таких. Це не мій підхід до роботи.
Я завжди висловлюю свою думку безпосередньо, коли вважаю, що щось не так.
Як ви можете помітити, я залишився в списку. Більше того, я продовжую займати важливі позиції у фракції.
Можливо, Юлії Володимирівні щось і не до вподоби, проте вона усвідомлює важливість обговорення певних питань у межах команди.
ВВС: За роки свого існування український парламент відзначився низкою суперечливих голосувань. Яке із них, на вашу думку, було найганебнішим?
С.С.: Харківські угоди, бо вони стали підвалинами для речей, які потім важко було виправити, фактично підірвали державність.
На жаль, в ПАРЄ поруч зі мною сиділа особа, яка претендувала на посаду судді Європейського суду з прав людини. Мова йде про Сергія Головатого, колишнього суддю Конституційного суду, який на той момент був членом "Партії регіонів". Він залишив свою картку для голосування в залі, і вона була використана для голосування, хоча він сам не був присутній.
ВВС: Яка, на вашу думку, є найзначнішою помилкою у вашій політичній діяльності та в українській політиці в період Незалежності в цілому?
С.С.: Головним і найзначнішим є те, що ми не змогли скористатися можливістю, яку нам запропонував прихід Віктора Ющенка до влади, довіреної йому народом.
Тоді треба було робити все можливе і неможливе, але, на жаль, ми не об'єдналися і не створили таке кільце навколо Ющенка, щоб жодна погана людина через нього не проникла.
Не менш значущим аспектом другого туру президентських виборів 2010 року стало те, що деякі націонал-патріоти виявили зраду і почали закликати: "Не підтримуйте нікого з них".
Це вони в кінцевому варіанті винні в тому, що до влади прийшов Янукович, який продав з потрахами цю державу.
#Телебачення #Україна #Фашизм #Президент України #Юрист #Бізнес #Конституційний Суд України #Олігархія #Парламент #Політика #Віктор Янукович #Леонід Кучма #Партія регіонів #Віктор Ющенко #Опозиція (політика) #Юлія Тимошенко #Парламентська асамблея Ради Європи #Дніпропетровська область #Віктор Медведчук #Олійник Володимир Миколайович #Євромайдан #Рінат Ахметов #Меморандум #Наталія Королевська #Європейський суд з прав людини #Україна без Кучми #Британська радіомовна корпорація #Блок Юлії Тимошенко #Президент (урядова посада) #Сергій Головатий #Всеукраїнська спілка «Батьківщина» #Сергій Соболєв #Харківський пакт #Вулиця Грушевського (Київ) #Соціал-демократична партія України (об’єднана) #Парламентська фракція #«Наша Україна» (політична партія) #Резиденція «Межигір’я» #Портнов Андрій Володимирович (політик)