Між Всесвітом і Андріївкою відбулася восьма церемонія нагородження премії Кіноколо.

Зображення: detector.media/ Нагорода Кіноколо Коротко про відзнаку

Національна кінокритична премія "Кіноколо" була заснована у 2018 році. Сьогодні вона налічує 11 різних номінацій, серед яких найкращий ігровий фільм (як повнометражний, так і короткометражний), а також дві аналогічні категорії для документальних стрічок. Окремо нагороджують найкращий анімаційний фільм. Крім того, премія визнає досягнення у режисурі, сценаристи, а також кращих акторів та акторок. Існує також спеціальна номінація "Відкриття" для кращого дебюту, а також нагорода "За досягнення", що присуджується за внесок у кінокритичні чи кінознавчі проекти.

Голосування проходить у два етапи. На першому етапі організатори створюють шортліст номінантів, а на другому представники Спілки кінокритиків України та Міжнародної асоціації кінопреси (FIPRESCI) визначають переможців. Усі голосування є таємними і здійснюються онлайн. Цього року на премію претендували 228 стрічок.

"Ти -- космос"

Яскравим переможцем цьогорічного фестивалю "Кінокол" став фільм "Ти -- космос" режисера Павла Острікова. Ця унікальна комбінація наукової фантастики та драми розповідає про останнього чоловіка у всесвіті, який вирушає на інший кінець Сонячної системи, щоб врятувати єдину жінку, яка залишилася. Стрічка отримала шість номінацій і виборола чотири нагороди.

Остріков отримав нагороду за найкраще сценарне виконання. Драмеді — це жанр, у якому діалоги стають основним рушієм сюжету, і для його реалізації необхідний особливий сценарний талант. Остріков створив моноспектакль у стилі драмеді, який не просто веде глядача через сюжет, а відкриває перед ним безмежний космос! Це відбувається завдяки діалогам, які переповнені емоційною глибиною і гумором. Крім того, режисера відзначили премією "Відкриття року", оскільки "Ти — космос" став дебютом десятиліття. Він з іронією зреагував на цю новину, зазначивши, що радий, нарешті, стати відкритим для світу.

Режисер Павло Остріков поділився: "Мене завжди цікавило, як виглядає українець у космосі".

Головною зіркою вечора став актор Володимир Кравчук, який отримав дві номінації на звання найкращого актора за свої виступи у фільмі "Ти — космос" та в короткометражній стрічці Олексія Тараненка "Життя триває", здобувши перемогу в першій номінації. Раніше Кравчук був відомий переважно як театральний актор, працюючи з Театром на лівому березі та Диким театром, а в даний час він служить на Військовому телебаченні.

Фото: donttakefake.com Володимир Кравчук у фільмі "Ти -- космос"

Серед кандидатів на отримання нагороди в акторській номінації перебував Яків Ткаченко за свою гру у короткометражному фільмі Єгора Гармаша "Татова подряпинка". На жаль, актор загинув на фронті 10 грудня 2024 року. Його образ батька-військового, що намагається налагодити стосунки з донькою-підлітком, став фінальним в його творчій кар'єрі, а ця номінація є посмертною.

Премію за найкращий ігровий фільм теж забрав "Ти -- космос". Ця відзнака має дві сторони. Перша -- "Ти - космос" направду дуже якісна стрічка, яка плавно й безболісно зводить світи авторського і глядацького кіно. Унікальний для України жанр сай-фай, хороший сценарій та акторська робота -- це теж прояви якості фільму Острікова. Та з іншого боку, справжньої конкуренції "Ти -- космос" і не мав, він став одразу фаворитом конкурсних перегонів через слабкий стан українського кіно, що виражається в малій кількості нових стрічок.

Стислі метри та анімаційні твори.

Стислі метри та анімаційні твори. -- це жанри, які найкраще показують різницю між фестивальним і глядацьким кіно в Україні. Більшість українських коротких метрів -- ігрових і документальних -- до прокату не доходять. Те саме стосується анімації. Однак цьогоріч кількість достойних учасників у цих категоріях була вкрай високою -- і це свідчить, що нам потрібен прокат кіноальманахів на кшталт цьогорічного номінанта "Кінокола" "Війна очима тварин".

Фото: надано автором Шон Пенн в історії кіноальманаху "Війна очима тварин"

Кращим короткометражним ігровим фільмом визнали творіння Олексія Тараненка під назвою "Життя триває". Сценарій до фільму написав військовий та автор Павло (Паштет) Белянський, який також отримав номінацію за найкращий сценарій. Головну роль у стрічці виконав Володимир Кравчук. Сюжет розкриває історію військового, який після отриманого поранення повертається до служби в Києві. У фільмі порушуються теми ПТСР та труднощів прийняття нового себе і нових обставин, у яких потрібно зрозуміти, що життя продовжується.

Несподівану нагороду за найкращий короткометражний документальний фільм отримав Антоніо Лукіч за свою стрічку "Як я провів літні канікули", що висвітлює шкільне життя в умовах війни. Лукіч, відомий переважно як режисер поколіннєвих драмеді ("Мої думки тихі" та "Люксембург, Люксембург"), також є автором критичних розвідок про кіно. Його перехід до документального жанру став приємним сюрпризом, але в умовах війни це виглядає цілком обґрунтовано, оскільки в національному кінематографі спостерігається зростання інтересу до документалістики та відповідних ресурсів.

Фото: detector.media Кадр з фільму Антоніо Лукіча "Як я провів літні канікули"

Анімаційний режисер з Дніпра Микита Лиськов уже вдруге отримав премію "Кіноколо". У 2019 році переміг його анімаційний фільм "Кохання", а цьогоріч -- сатирична злободенна замальовка "Київський торт" про життя української родини після Революції гідності й до сьогодні. Лиськов надихається естонською анімацією та намагається закладати в історії простори рідного Дніпра. Можна говорити, що Лиськов належить до провідних українських анімаційних режисерів.

Мстислав Чернов

Документальна категорія премії "Кіноколо" щоразу привертає все більше уваги. Причина зрозуміла – війна. Усі фільми, які були номіновані цього року, розповідають про повномасштабну агресію Росії. Українська документалістика не лише зростає в чисельності, але й демонструє значне підвищення якості. Багато з цих стрічок вже отримали нагороди або ж презентували свої світові прем'єри на провідних фестивалях.

Проте навіть у умовах такої жорстокої конкуренції переможець був цілком очевидний. Новий фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки" являє собою правдиву історію про те, як українські військові звільняли село Андріївка на Донеччині під час штурмів і боїв у вересні 2023 року. Світова прем'єра відбулася на кінофестивалі "Санденс", і стрічка вже отримала кваліфікацію для номінацій на Оскар у категоріях найкращий документальний фільм та найкращий міжнародний фільм (від України).

Зображення: знімок з відео Сцена з фільму "2000 метрів до Андріївки".

Проте, те, що Чернов отримав нагороду за найкращу режисуру, випередивши своїх колег з художнього кіно, стало справжнім сюрпризом. Кінокритики вирішили віддати перевагу документальній щирості Чернова, порівнюючи її з ігровими роботами інших режисерів.

Анастасія Пустовіт можна перефразувати, наприклад, як "Анастасія Пустовітова". Якщо ви маєте на увазі щось інше, будь ласка, уточніть!

Найкращою акторкою українські критики визнали Анастасію Пустовіт за її роль у фільмі "Наш дім у вогні" Еліс Білецької. Акторка була номінована ще в першій премії "Кіноколо" за роботу в стрічці "Коли падають дерева" Марисі Нікітюк. На цьогорічній церемонії акторка перепросила, що не буде дякувати команді, тому що хоче говорити про важливіші речі: відповідальність за вибір, коли, з одного боку, на фронті важка ситуація, а з іншого -- висувають несправедливі умови мирного договору.

Фото: village.com.ua Анастасія Пустовіт можна перефразувати, наприклад, як "Анастасія Пустовітова". Якщо ви маєте на увазі щось інше, будь ласка, уточніть! у фільмі "Наш дім у вогні"

Цікаво, що Дар'я Плахтій також була висунута на номінацію за свою участь у проекті "Ти -- космос", незважаючи на те, що її роль триває всього лише хвилину і не містить жодних слів. Кінокритик Дмитро Сидоренко, який оголошував переможця, зазначив, що не важливі ні тривалість сцени, ні кількість реплік, а те, яку силу емоцій здатна викликати акторська гра у глядачів.

Кінокритики кінокритикам

Чинним володарем нагороди за видатні досягнення в галузі кінокритики, кінознавства та популяризації кіно став колектив Довженко-Центру, який отримав це визнання вже вдруге. Цю нагороду вручають кінокритики своїм колегам за їх успішні проекти.

Цього разу нагороду отримали студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого – Володимир Придуцький та Алік Дарман. Протягом кількох років вони займаються вивченням кіноархівної спадщини, зокрема архіву студентського кіно. Їм вдалося відшукати втрачені фільми 1930-х років, а також вони брали участь у створенні відеоінсталяції "Архів війни". Молоді дослідники підкреслили значущість роботи кінознавця, а тепер офіцера Нацгвардії, Олега Олефіра для їхніх досліджень.

Особливі подяки за їхній внесок у захист вручили українським кінокритикам, які нині виконують службу в Силах оборони. На жаль, не всім вдалося бути присутніми на церемонії; свої нагороди отримали капітан запасу Ярослав Підгора-Гвяздовський та солдат 158-ї окремої механізованої бригади Кирило Пищиков.

Декілька слів на завершення.

Цьогорічна премія "Кіноколо" відображає сучасний стан українського кінематографу в умовах повномасштабної війни. Фільми, що вирізняються оригінальною авторською манерою та резонують із глядачем, швидко здобувають популярність і стають комерційно успішними. Це особливо помітно на фоні зменшення кількості нових ігрових стрічок, які не можуть конкурувати з масовим випуском комерційного контенту нижчої якості або з фільмами, які не встигли потрапити в прокат до початку вторгнення. Війна між Росією та Україною, а також тривалі труднощі з фінансуванням, завдали серйозного удару по цій частині кіноіндустрії. Проте в документальному жанрі спостерігається позитивна тенденція: фільми стають якіснішими, а їхня кількість зростає, хоча здебільшого вони зосереджуються на військовій тематиці.

Національний кінематограф є дзеркалом українського суспільства, яке переживає війну. Одним з показників цього явища є премія "Кіноколо": серед численних історій про конфлікт, переможцем стає науково-фантастична оповідь про любов.