Хто стоїть за фінансуванням гуманітарної спецоперації Москви? Чому наші дипломати не вживають заходів для протидії ворожій пропаганді? Які кроки повинна вжити Україна, щоб зупинити цей процес?
На предстоящих переговорах по окончанию войны Москва не собирается отказываться от своих амбициозных требований в гуманитарной области, касающихся церкви, языка и образования. Для Кремля это так же важно, как и так называемая "демилитаризация" — снижение численности украинских вооруженных сил и ограничение производства ракет.
Чому це важливо? Тому що це стосується не лише сьогодення, а й потенціалу нації виявити стійкість у майбутньому - як у найближчій перспективі, так і для наступних поколінь.
Саме тому для нас це червоні лінії, відступати від яких ми не маємо права. Я пишаюся, що причетний до ухвалення законів, які сьогодні так заважають ворогу.
Ще до повномасштабного вторгнення нам вдалося ухвалити закон про мову, про національні меншини, про квоти на телебаченні та радіо. А минулого літа нарешті було заборонено діяльність РПЦ в Україні.
Втративши свою силу в Україні, Москва не залишила своїх намірів і тепер орієнтується на нашу діаспору.
Близько 5 мільйонів українців, які змушені були залишити свої домівки через війну, а також кілька мільйонів трудових мігрантів стали об'єктом особливої гуманітарної місії.
Ситуація в Україні повторює минулі виклики: противник використовує навчальні заклади та релігійні установи, перетворюючи їх на засоби маніпуляції. Які кроки слід вжити для захисту українців за межами країни від негативного впливу ворожої інформаційної кампанії? Які дії повинна здійснити держава для ефективної протидії цим загрозам?
"Діти з України часто віддають перевагу російській мові в навчальних закладах країн, де вони перебувають, прагнучи покращити свої академічні результати. Вони вже засвоюють мову країни перебування. Як першу іноземну мову зазвичай обирають англійську, а для спрощення навчання, замість французької, польської чи італійської, обирають російську, з якою вже знайомі", – зазначає Любов Любчик, голова виховно-освітньої ради Світового конгресу українців.
Які кроки має вжити наша влада для покращення цієї ситуації? По-перше, слід наполягати на включенні української мови в навчальні програми як іноземної. Проте я вже не раз підкреслював, що Міністерство освіти не справляється з завданнями, пов'язаними з дітьми, які навчаються за кордоном. Влада, на жаль, практично не звертає уваги на нову численну українську діаспору.
Наприклад, ще навесні минулого року Міністерство освіти Польщі погодилося впровадити гуманітарні дисципліни для українських дітей у польських школах - мову, літературу, історію. Це могло б зберегти українську ідентичність . Але вже майже рік, як цей процес стоїть на місці. Чому? Бо наше Міністерство освіти не виявляє належної активності. Спочатку фактично скасували онлайн-освіту, а потім мовчазно погодилися на асиміляцію українських дітей.
Таким чином, залишалося тільки дочекатися, коли росіяни візьмуться за це. І ось, цей час нарешті настав.
Священнослужитель ПЦУ Петро Боканов, який проживає у Франкфурті-на-Майні, висловлює занепокоєння з приводу того, що РПЦ змогла впровадити уроки релігії в німецьких школах, де навчаються діти українського походження. Вони привезли священників з України, які представляють так званий Московський патріархат, і намагаються видаватися за "своїх". Не соромлячись використовувати вертепи та колядки, вони насправді поширюють ідеї про "какуюразніцу" та заклики до прощення Росії за її злочини.
Я вже розповідав, як активно Московський патріархат діє в Європі. Перед Різдвом на цю проблему також звернув увагу предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук.
Безумовно, церкви докладають всіх зусиль, проте цього недостатньо. Наприклад, Православна церква України, відповідно до канонічного права, не має можливості відкривати свої громади поза межами України. Сподіваємося, що в Константинополі зрозуміють небезпеку, яку становить Російська православна церква, та знайдуть рішення, яке дозволить зменшити її вплив у Європі.
Адже після повномасштабного вторгнення кількість парафій, що маскуються під УПЦ Московського патріархату, різко зросла
Священнослужитель Петро Боканов розповідає про свої спостереження щодо підступних методів, які використовують московські священики для маніпулювання свідомістю українців.
Існує ймовірність, що церкви в Москві можуть слугувати як осередки розвідки. Серед українських біженців є чимало жінок, чиї чоловіки беруть участь у бойових діях, і тому вони можуть мати в руках важливу інформацію, що стосується національної безпеки. У зв’язку з цим, необхідно, щоб держава активно втручалася в ситуацію, вживаючи не лише спеціальні контррозвідувальні заходи.
У нас є хороші новини: голова Служби безпеки України Василь Малюк повідомив, що спецслужба аналізує роботу церков Московського патріархату в країнах Євросоюзу, де вже застосовано санкції проти них.
За словами Василя Малюка, голови СБУ, це дійсно - надпріоритетний напрямок. "При цьому ми залишаємося сповідувати принцип свободи совісті й віросповідання. Тут жодних питань бути не може. Але якщо там виглядають "вуха" російських спецслужб, будемо працювати", - зазначає він.
Після вторгнення Служба безпеки України займає чітку позицію стосовно діяльності Російської православної церкви в Україні, послідовно розкриваючи її підривну активність.
В свою чергу, у стосунках з іншими державними органами виникає безліч запитань.
Чому, наприклад, священнослужителям Московського патріархату дозволено виїжджати за кордон, де вони займаються антиукраїнською пропагандою? Чому наші дипломатичні представництва не проявляють активності, не налагоджують зв'язки з органами влади та безпеки європейських держав і не вимагають контролю над цими ситуаціями?
Усі ці питання мали б стати частиною роботи нового Міністерства національної єдності. Минуло вже майже три місяці з моменту створення міністерства, а згодом з'явилося ще й Агентство національної єдності. А який результат? Ні чіткої стратегії повернення українців додому, ні зрозумілого плану порятунку діаспори від асиміляції. Єдине, що запам'яталося з їхньої активності - оголошення про створення "хабів єдності" в Польщі, Чехії та Німеччині: було задекларовано, що ці хаби мають підтримувати українців за кордоном.
"Мова йде про важливість збереження зв'язків з Україною. Найголовніше, щоб українці професійно розвивалися, сприяли розвитку української культури, отримували освіту та підтримували рідну країну," - підкреслив міністр національної єдності Олексій Чернишов.
У мене виникає риторичне запитання: навіщо використовувати обмежені ресурси для формування нових структур, які лише повторюватимуть функції наших консульств? Адже всі завдання, згадані міністром, є безпосередньою відповідальністю українських дипломатів за межами країни.
Можливо, настав момент зупинити імітацію активності і справді зайнятися продуктивною працею?
Як організувати підтримку внутрішньо переміщених осіб, які стратегії можуть допомогти зберегти українську культуру за кордоном, і чи є можливість подолати демографічні проблеми? На ці важливі питання я намагаюся знайти відповіді у своєму законопроєкті "Про основи державної демографічної політики". Проте з літа 2024 року провладна партія в парламенті не проявляє бажання розглядати цей документ. І це дуже прикро, адже виклики, з якими стикається Україна після обрання Дональда Трампа, знову наближаються до критичних масштабів, подібних до тих, що ми пережили в найбільш напружені місяці 2022 року.
Подолати їх можна лише в єдності - не тій, що існує лише на табличках міністерств, а справжній: коли розумні ініціативи не відкидають лише тому, що вони належать опозиції.
Витоки
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
#Українці #Дональд Трамп #Україна #Реклама #Росія #Європейський Союз #Європа #Москва #Кремль (фортифікаційна споруда) #Українська мова #Друга Польська Республіка #Чеська Республіка #Російська мова #Німеччина #Міністерство освіти і науки України #Діаспора #Українська діаспора #Стамбул #Секретна служба #Ксьондз. #Микола Княжицький #Польська мова #Російська православна церква #Православна Церква України #Парафія #Вертеп #Голова Служби безпеки України #Мігрант #Українська православна церква (Московський патріархат) #Церква (будівля) #Світовий Конґрес Українців #Святослав Шевчук
